Район, відомий промисловими зонами, ховає в собі вишукані кам'яниці та старовинні церкви.

Підзамче – район, розташований на північ від найвищої гори Львова – Високого Замку. Львів’яни асоціюють цю територію насамперед з промисловими підприємствами, які з’явилися тут за останні два століття. Серед тутешніх будівель можна знайти архітектурні цікавинки, які варто хоча б раз побачити.

Нова мандрівка розпочинається з місця, де зупинилась попередня екскурсія – біля монастиря Святого Онуфрія, що на вулиці Богдана Хмельницького.

Простуючи далі на північ вулицею Богдана Хмельницького, можна вийти до підземного переходу, який веде під залізничну колію Львів-Броди-Київ. З часу будівництва залізниці у 70-х роках ХІХ століття і до другої половини ХХ століття тут був залізничний переїзд, який згодом закрили, щоб не заважати інтенсивному руху поїздів. Замість переїзду збудували підземний тунель для пішоходів.

Невдовзі попереду з’явиться вежа церкви Параскеви П’ятниці, яка була закладена ще у ХІІІ столітті та перебудована у нинішній вигляд у 1644 році на кошти молдавського господаря Василя Лупула, який тоді був тут в еміграції. Характерну вежу храму, з чотирма крихітними вежами на ній, добудували вже на початку ХХ століття.

Біля церкви привертає увагу споруда колишньої плебанії, збудована у 1894 році з червоної цегли. Зараз ця будівля віддана під звичайне житло і перебуває у занедбаному стані, який, щоправда, не приховує її краси.

Минувши церкву Параскеви П’ятниці…

…попереду буде справжня перлина нетуристичного Підзамча: вілла, яку брати-архітектори Кароль та Ян Шульци збудували для себе. Брати намагалися зробити якомога оригінальніший дизайн та залишити нащадкам вишукану пам’ять про себе. Недаремно Яна Шульца називають основоположником львівської сецесії.

Таблиця під вікном другого поверху свідчить, що цей будинок будувався для власних потреб та був завершений у 1896 році. 

Дерев’яна вежа, вкрита черепицею, вражає як вишуканістю форм, так і тим, що збереглась у первісному вигляді більш ніж століття.

На кам’яниці по сусідству збереглась табличка з автентичним номером зі старою назвою вулиці – «Żołkiewska».

Читайте також: Нетуристичний Львів. Вуличка у центрі міста, де зупинився час. Фото

Біля вілли Шульців треба звернути на вуличку, яка веде до станції Підзамче. Колись вона називалася Студеною – на честь тутешньої криниці з дуже холодною водою. У ХХ столітті на її місці збудували фонтан з лебедями, який довгий час простоював і знову запрацював у 2018 році.

У кінці вулиці знаходиться модернізований вокзал станції Підзамче, який побудували у 1869 році та кілька разів перебудовували. Сьогодні тут зупиняються не лише приміські електрички, а й поїзди з Києва, Перемишля та інших міст.

Навпроти вокзалу - примітна кам’яниця орієнтовно початку ХХ століття.

Повернутись на вулицю Богдана Хмельницького можна через затишні маленькі вулички, Огіркову та Підзамче.

Попереду - стара Жовківська рогатка, що колись давно була розташована на перехресті з вулицею Волинською та була місцем збору мита за в’їзд у місто.

Ліворуч є вишукана кам’яниця з левами по боках та мансардними вікнами, подібними на очі або маски.

Далі вулиця Хмельницького ніби впирається у ворота найвідомішої за часів Австро-Угорщини та Польщі початку ХХ століття фабрики алкогольних напоїв Бачевських, вхід до якої стережуть кудлаті кам’яні леви.

Попри напис на будівлі «1782», фабрика Бачевських запрацювала на цьому місці з середини ХІХ століття, коли Бачевські переїхали до Львова. 1782 – це рік заснування торговельної марки «Baczewski». У радянські часи у корпусах фабрики було розміщено завод «Алмазінструмент». «Привіт» з радянського минулого у вигляді гасла знаходимо, заглянувши у двір фабрики.

На місці самої Жовківської рогатки зараз є схожа на замок будівля з вежею, яку на початку ХХ століття побудували на місці митного пункту. На мистецьких заходах її позиціонують як «Фабрику повидла», хоча повидла тут ніколи не виробляли, а розміщувалася тут фабрика спиртових виробів та підсолоджених трунків «Корнік і син», прямий конкурент фабрики Бачевських. 

Читайте також: Нетуристичний львів. Університет у колишній в’язниці та найстаріший храм

Навпроти неї можна побачити червону кам’яничку зі стрільчастою вежею, яку все ще тримає вічно молодий атлант. Хоча йому явно потрібна нова рука. За однією з версій, колись це був адміністративний будинок фабрики «Корнік і син».

На зворотньому шляху до станції Підзамче перехожі минають чиншові кам’яниці початку ХХ століття. Ще минулого року тут можна було побачити ось таку рекламу – «привіт» з польського Львова початку ХХ століття.

Не доходячи до станції є поворот на вулицю Якова Остряниці.

Звернувши, минаємо праворуч будівлю міської народної школи святого Мартина, яка була збудована на початку ХХ століття та на якій збереглися автентичні написи. Тепер у ній також знаходиться школа.

Мандрівка завершиться біля костела святого Мартина. Цей бароковий храм збудували в 1736-1753 роках за проектом відомого львівського будівничого Бернарда Меретина на місці ліквідованого монастиря Кармелітів черевичкових. Оздоблення храму створив відомий скульптор Йоганн Георг Пінзель.  

Віктор Гальчинський, фото автора

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.