Фото: lexinform.com.ua

Фото: lexinform.com.ua

Гени не впливають на те, якою буде дитина? Міфи і правда про усиновлення

3586 0
Як відбувається процедура усиновлення, як полюбити усиновлену дитину, говорили під час дискусії «Усиновлення: очікування та реальність», яку організував Благодійний фонд «Рідні».

Готові усиновити, але не всі

Із темою усиновлення Благодійний фонд «Рідні» працює вже 9 років. За цей час вони стиканулись з багатьма стереотипами та упередженнями, над спростуваннями яких працюють досі. За словами керівниці Фонду Мар’яни Романяк, культура усиновлення у нас не є популярна, хоча мала б бути у щоденному лексиконі.

Читайте також: Щоб усі були як рідні. Як у Львові працюватиме центр підтримки дітей та сім’ї «Рідні»

За словами представниці Служби у справах дітей Львівської міської ради Мирослави Новосельської, темою усиновлення в останні роки активніше цікавиться молодь. Вони готові взяти дитину у сім’ю та її усиновити, дати любов, ласку, турботу і дім, забезпечити повноцінне піклування, навіть незважаючи на думки родичів та їхню оцінку.

Керівниця напрямку психологічної супервізії БФ «Рідні» Ірина Ферко каже, що бачить позитивний момент у тому, що чимало людей, перш ніж прийняти рішення про усиновлення, звертаються до психологів, діляться мотивами усиновлення, розбирають страхи та проблеми.

Не суттєву, але тенденцію до збільшення усиновлення підлітків, помітила Уляна Долиняк – спеціалістка із роботи з сімейними та інституційними формами піклування над дітьми.

«Усиновлення підлітків – один із стереотипів та переконань, які досі існують. Тим не менше, є багато вдалих усиновлень дітей в підлітковому віці. Ще один позитивний момент – батьки все частіше говорять дітям про їхнє походження. Вони відкриті і можуть прийняти дитину з цілою історією та «багажем», – каже вона.

Хочете стати усиновителями – готуйте документи

Найчастіше на Гарячій лінії Благодійного фонду «Рідні» – 0 800 300 484, яка вже працює два роки, запитують, з чого почати та які документи зібрати, аби усиновити дитину.

Як пояснила Мирослава Новосельська, до основного пакету документів входять: медичний висновок про стан здоров’я чоловіка та жінки (або одного), довідки про відсутність судимості (діє 90 днів), акт обстеження житлово-побутових умов, яке проводить Служба у справах дітей, а також документ, що підтверджує майновий стан (довідка про доходи за останні 6 місяців або декларація про доходи за останній календарний рік), паспорт (ІD картка).

З усіма документами потрібно звернутися у відділ або Службу у справах дітей за місцем проживання та написати заяву. Далі потенційні батьки мають можливість ознайомитися з дітками, які перебувають на обліку. Серед обов’язкових умов – проходження курсів, де розкажуть про можливі виклики і проблеми, які можуть виникнути на шляху до усиновлення і під час його та отримання рекомендацій, що ці люди справді готові прийняти дитину.

Увесь процес – від збору документів до моменту приходу дитини у сім’ю, за словами Мирослави Новосельської, займає від 3-6 місяців і більше. Усе залежить від готовності та бажання і поглядів сім’ї – якого віку чи статі дитина і як налагодився контакт.

Читайте також: Ми даруємо не цукерки, а підтримку і любов. Як працює БФ «Рідні» у Львові

У Петра Савки, який у 2014 році став усиновителем, процес усиновлення сина Максима тривав рік.

«Це довгий процес, але він того вартий. За цей час сім’я зможе все добре обдумати, зважити на готовність чи ні. Наприклад, якщо сім’я каже, що в них немає дитини, тому хочуть всиновити, це ще не означає, що сім’я готова до цього. Треба розуміти, що діти, які потрапили у дитячий будинок, вже пережили певну травму, тому не варто їх ще більше травмувати. Поспішний висновок може нашкодити», – каже він.

Із цією думкою погоджуються Уляна Долиняк та Ірина Ферко.

«Час – це додатковий тест на мотивацію. Кожен, хто прийняв рішення на усиновлення, має поставити собі питання – для чого я хочу взяти дитину в сім’ю, які мотиви. Звісно, коли процес усиновлення триває три і більше років, то навіть супервисока мотивація може зникнути, але за місяць-два – це дуже швидко. Тоді може виникнути революція», – каже Уляна Долиняк.

Ірина Ферко говорить, що в її практиці траплялися випадки, коли усиновити дитину хотіли одинокі жінки після 40 років, які завдяки дитині хотіли заповнити свою самотність або ті, хто втратив власну дитину й також хоче заповнити цю втрату. І такі рішення є неправильними, адже надалі це може травмувати як самих батьків, так і усиновлених дітей.

Чи варто готуватись до усиновлення

За переконанням Петра Савкиусиновлення – це справа всієї сім’ї, тож хотіти цього повинні однаково усі – чоловік, дружина і діти (якщо вони є).

Якщо дітей у сім’ї не було, потенційні батьки можуть знайти сім’ю, яка вже має досвід усиновлення, щоб розпитати про всі плюси і мінуси.

Спеціалістка із роботи з сімейними та інституційними формами піклування над дітьми каже, що до усиновлення готують навіть дітей, які перебувають в інституційних закладах.

Читайте також: Благодійний фонд «Рідні» запустив новий проєкт про усиновлення в Україні

«Кожна дитина мріє про сім’ю, навіть та, яка пережила багато травм і втрат. Наша велика мрія, щоб такі центри стали непотрібними. Завжди працюємо з дітьми над відновленням довіри, переконуємо, що є дорослі, які не кривлять і не завдають болю. Батькам, які хочуть усиновити дитину, відкрито говоримо про дітей – хто вони, з якої сім’ї. Ми не страшимо, а кажемо правду», – каже Уляна Долиняк.

Голова правління «Української мережі за права дитини», національна директорка з розвитку програм «СОС Дитячі Містечка Україна» Дар’я Касьянова говорить, що за останні роки національне усиновлення радикально скоротилося.

«Україна має колосальний досвід розвитку сімейних форм виховання. Але щороку показники усиновлення падають, кількість дітей, які потрапляють у сім’ї, меншає. Щоб збільшити ці показники, про дітей нам треба більше розповідати, наприклад, через такі програми, як «Поговори про мене. Цій дитині потрібна родина», портал «Сирітству ні», «Зміни одне життя», де є історії дітей, які шукають сім’ю і ті, хто вже знайшов», – каже гостя дискусії.

Стереотипи, що заважають усиновленню

Чи не найбільшим стереотипом, який впливає на кількість усиновлення – гени, що впливають на те, якою буде дитина. Проте спікери дискусії іншої думки. Кажуть, що головне виховання і лише від того залежить доля дитини.

«Чи не кожна сім’я, яка хоче всиновити дитину, ставить питання – чи готові вони взяти дитину, якщо вона буде не такою, як вони очікували, як будуть виходити з проблем, якщо ті ставитимуть різні питання, а що – коли дитина матиме погану генетику від батьків. Але цього всього передбачити не можемо. Зрештою, кожен, хто виховує власну біологічну дитину, також може стикнутися з проблемами», – каже Мирослава Новосельська.

За її словами, спрацьовує не так генетика, як виховання і ставлення до дитини. Із дитиною потрібно завжди спілкуватися, радитися і довіряти, ставати товаришем і помічником.

У тому, що гени впливають, але не є визначальними, переконана Уляна Долиняк.

«Знаю багато випадків, коли дитина виходила генетично обтяжена і досягала неймовірних висот через те, що батьки не боялися, знали звідки дитина і робили все для того, щоб в неї вкласти якнайбільше», – каже вона.

Не меншим стереотипом є страх. Його, за словами Ірини Ферко, потрібно долати.

«Навіть двоє близнюків, гени в яких однакові, можуть вирости різними – як емоційно, так і психологічно. Гени – це стартовий майданчик. Батькам треба вкладати у дітей якнайбільше і тоді буде результат», – каже Ірина Ферко.

Ще один стереотип, за словами керівниці Благодійного фонду «Рідні» Мар’яни Романяк, – що скажуть люди навколо. На переконання Уляни Долиняк, люди говорили і пліткували завжди, але, якщо сім’я приймає свідоме рішення усиновити дитину, то оточення не має впливати, адже це рішення сім’ї, а не людей, які живуть поруч.

Стереотипом у тих, хто бажає усиновити дитину – чи можу я її полюбити.

Читайте також: Усиновлення крок за кроком. Як у Благодійному Фонді «Рідні» допомагають стати батьками

За словами Петра Савки, майбутні батьки при зустрічі з дитиною відразу відчують, що це саме «їхня» дитина.

«При першому контакті має бути хімія. Якщо вона не відбулася, з цього, може, нічого не вийде. Пригадую, як відчинилися двері і забігли діти, то вже знав, що ця точно до мене. Має відбутися момент «полюбити» і тоді відбудеться момент «прийняти», – додав усиновитель.

Максим, який є прийомним сином Петра і прийшов на дискусію, зізнався, що підтримку і любов від батьків відчуває завжди. А ще – мріє про власну велику родину, де будуть і біологічні, і прийомні діти.

На думку Ірини Ферко, так є не завжди. Інколи «хімію» можна створити, показавши свої щирі наміри прийняти дитину і дати їй любов.

Проте, крім усиновлення, трапляються й розусиновлення. Таких за практики в Уляни Долиняк було з десяток. Одними з причин розусиновлення вона називає не до кінця зрілу мотивація (були самотні, дуже хотіли мати дитину, бажали врятувати сім’ю), а також брак підтримки та супроводу. Як для дітей, так і батьків, таке рішення не з легких.

До слова, після процесу розусиновлення люди більше не можуть знову всиновити дітей.

Усі учасники дискусії сподіваються, що у найближчі роки дітей в інституційних закладах поменшає і всі діти житимуть у люблячій повноцінній сім’ї.

«Якщо люди мають намір усиновлення, то повинні мати чітке бачення, але не на тиждень, місяць чи рік. А на десятиліття. Тобто уявити, а яке їхнє життя буде потім. Також варто знайти мотивацію, правильно розрахувати ресурси, скласти конкретний план і діяти», – додала Ірина Ферко.

Зовсім скоро Благодійний фонд «Рідні» презентує львів’янам результати дослідження про те, як мешканці Львова та Львівщини ставляться до питання усиновлення.

В Україні статистика усиновлення залишається негативною, адже чимало дітей досі залишаються проживати в інтернатних закладах. Так, у Львові упродовж 2021 року усиновили лише 35 дітей. Найбільше у родини забирали маленьких дітей. Наприклад, до річного віку усиновили 6 дітей, стільки ж від року до двох. Тих, кому 3-5 років усиновили 9 дітей, 6-10 років – 11 дітей, а найменше усиновляли у Львові дітей віком від 11 до 17 років. Таких було лише троє.

Справді, більшість кандидатів-усиновлювачів хочуть взяти в сім’ю відносно здорову дитину, бажано до 3-5 років, без братів і сестер. Але для дітей будь-якого віку, навіть якщо вони старші, з родинних груп чи мають якісь захворювання і опинилися в інституційному закладі, найважливіше – це любляча сім’я.

Ольга Шведа

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!