Фото: Главред
Небагатий вибір. Шмигаль нарешті укомплектував свій Кабмін
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль нарешті сформував свій Кабмін. Дуже своєрідно сформував. Ймовірно, прем’єру досі не вдалося примирити інтереси кількох олігархічних груп (особливо, Ігоря Коломойського та Ріната Ахметова), у двох ключових Міністерствах – економіки та енергетики, тому виникла така трохи дивна конфігурація. Серед усіх т.в.о найбільше шансів залишитися має хіба, що Віталій Шубін. Він, як і Денис Шмигаль, вийшов з середовища ДТЕК, очолював кілька вітрових електростанцій. Тож, можливо, він раніше знав Шмигаля.
Загалом, якщо порівняти цей уряд із тим, який «відставили», то Олексій Гончарук міг собі дозволити призначити людей не з олігархічних середовищ, таких, як, наприклад, Тимофій Милованов чи Оксана Маркарова, (вона «перекочувала» ще з уряду Володимира Гройсмана). Виглядає на те, що подібного вибору у чинного прем’єра не було. Про це читайте у матеріалі Tvoemisto.tv.
Тимчасово виконувачі обов’язків
Віталій Шубін, т. в. о. міністра енергетики та довкілля.
Народився 1982 року, у 2004 році закінчив Київський університет туризму, економіки і права за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація – юрист. У 2011 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління», кваліфікація – магістр державного управління.
У 2004-2011 роках працював у департаменті правового забезпечення державного підприємства «Енергоринок», зокрема очолював юридичний відділ цього департаменту.
У 2011-2012 роках був головним спеціалістом відділу взаємодії з державними компаніями DTEK Power Trade, яке входить в холдинг ДТЕК олігарха Ріната Ахметова. У 2012-2014 роках працював в ДТЕК, зокрема очолював відділ із супроводу регуляторних проєктів холдингу.
У 2014-2016 роках був керівником юридичного департаменту, заступником директора з регуляторної діяльності та розвитку енергетичних проектів ТОВ «Енергетичні ресурси України» Дейла Перрі та Ярослава Мудрого. Раніше співвласником компанії був також Андрій Фаворов, який зараз очолює інтегрований газовий бізнес групи «Нафтогаз».
У 2017-2018 роках Шубін працював директором, директором за сумісництвом ТОВ «Арцизька вітрова електростанція», а також очолював за сумісництвом ТОВ «Ізмаїльська вітрова електростанція», ТОВ «Кілійська вітрова електростанція», ТОВ «Суворовська вітрова електростанція» в Одеській області. Він також очолював будівельну компанію «Чорноморські Перлини».
Засновником всіх керованих Шубіним електростанцій є бельгійський холдинг Greenworx Тома Хенсона, кінцевий бенефіціарний власник – інвестиційна компанія Saffelberg.
Із лютого 2018 року до моменту призначення першим заступником міністра працював директором ТОВ Дніпро-Бузька вітрова електростанція в Херсонській області.
Павло Кухта, т. в. о. міністра економіки і агропромислового комплексу
Закінчив Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут». У 2018 році навчався в Aspen Institute Kyiv.
Економіст «Центру економічних рішень», автор публікацій та дослідницьких робіт з макроекономіки та бюджету. У минулому економічний журналіст і публіцист.
З 2015 року був членом наглядової ради індексу моніторингу реформ iMoRe від VoxUkraine.
З 2016 – заступник голови Стратегічної групи радників по підтримці реформ і експерт групи «Податкова реформа"»реанімаційні пакету реформ.
Павло Кухта був помічником депутатів Верховної Ради 8 скликання Ярослава Маркевича і Ігоря Луценка на громадських засадах. У 2015-2019 роках він був радником міністра фінансів, в 2016-2019 роках – радником прем'єр-міністра України.
У 2019 балотувався до Верховної Ради 9 скликання від партії «Голос» (№25 у списку). Реєстрація в якості кандидата була скасована в листопаді того ж року за власним бажанням.
Із 9 вересня 2019 – перший заступник міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України.
«На кожній компанії паразитують якісь олігархічні групи, корупціонери. На ОПЗ тиснуть борги Фірташа. Кажуть, що "Центренерго" раніше контролювали Кропачев, до нього – Кононенко, а тепер – Коломойський. Ми розуміємо, що в цьому секторі є системна корупція. Наше завдання – максимально її вичистити», – раніше заявляв Павло Кухта.
Юрій Полюхович, т. в. о міністра освіти.
Народився 1 листопада 1980 року в місті Костопіль Рівненської області України.
Закінчив національний університет «Києво-Могилянська академія» та отримав ступінь магістра з історії, аспірантуру Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор кандидатської дисертації «Політико-династична історія держави майя Баакаль».
Вільно володіє англійською, іспанською та класичною чольті (мова ієрогліфічної писемності майя).
Із 2014 до 2016 року був радником Міністра освіти і науки України на громадських засадах. З 2017 року очолює громадську організацію «Українська науково-дослідна фундація», а 11 вересня 2019 року призначений на посаду заступника Міністра освіти і науки України.
У свої неповні 20 років він вперше дешифрував ієрограф майя – алай, який не зрозуміли інші вчені.
У 2014–2016 роках був науковим співробітником (постдокторантура) Університету штату Каліфорнія в Чіко, (США). Працював у Національному інституті антропології та історії (Мексика). Заступник редактора наукового журналу «Glyph Dwellers» (США).
Ексміністерка освіти і науки Ганна Новосад, відповідаючи на запитання, що буде з її заступниками заявила, що якщо команда вирішить залишитися, то буде кожному з них аплодувати.
«Буду рада, якщо в них з нових міністром буде можливість продовжити те, що ми розпочали», – сказала вона.
Світлана Фоменко, т. в. о. міністра культури
Народилася у 1976 року в Києві. Закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка, отримала диплом із відзнакою магістра державного управління НАДУ при Президентові України.
З 2004 по 2006 років обіймала посаду радника генерального директора Генеральної дирекції Київської міськради з обслуговування іноземних представників.
З 2007 року перебуває на державній службі, обіймала посаду начальниці відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції КМДА.
З 2013 року – керівниця управління міжнародного співробітництва Міністерства культури України. З серпня по грудень 2014 року була заступницею міністра культури України з питань європейської інтеграції.
З 2015 року – помічниця-консультантка народного депутата України Єленського. У квітні 2016 року стала першою заступницею міністра культури України.
Минулого року повідомлялося, що НАЗК при перевірці її декларації виявило ознаки кримінальних правопорушень.
Зокрема, подаючи декларацію за 2015 рік (виправлену), вказала недостовірні відомості про отриману чоловіком заробітну плату. Крім того, не задекларувала автомобіль, машиномісце та не зазначила відомості про корпоративні права, що належать чоловіку на праві власності, а також отриманий ним дохід від надання майна в оренду. Загалом виявлено порушень на суму понад 1,4 млн грн.
«Нові кадри»
Рокирування Вадим Пристайко – Дмитро Кулеба. В новому уряді вже ексміністр закордонних справ Вадим Пристайко зайняв посаду Дмитра Кулеби, який, своєю чергою, «зайшов» на керівника МЗС.
Вадим Пристайко – віцепрем’єр-міністр із питань європейської інтеграції.
Народився 20 лютого 1970 в Кілії на Одещині. Освіта: Київський політехнічний інститут та Українська академія зовнішньої торгівлі.
Пристайко був співзасновником одного з перших українських інтернет-провайдерів та інтернет-видань – «Електронні вісті».
У 1994 році призначений у Міністерство зовнішніх економічних зав’язків і торгівлі. З онови них посад: у 2012-2014 роках – Надзвичайний і повноважний посол України в Канаді, а в 2017 році – Глава місії України при НАТО. Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу.
Родина. Батько, Володимир Пристайко, в 1996-2004 роках був заступником голови СБУ. Вадим Пристайко одружений, має двох синів: Володимира і Андрія.
Політолог Олексій Гарань відзначав, що під час перебування Пристайка на посаді глави МЗС президент України Володимир Зеленський зробив ставку на свого тодішнього помічника Андрія Єрмака у питанні ведення міжнародних переговорів, а той де-факто став «головним дипломатом країни».
Дмитро Кулеба – міністр закордонних справ.
Народився 19 квітня 1981 року в Сумах. Освіта: Інститут міжнародних відносин Київського університету ім. Шевченка за спеціальністю – міжнародне право. Кандидат юридичних наук.
З 2003 по 2013 роки працює на різних посадах в МЗС, остання з них – радник віце-прем'єр-міністра України Костянтина Грищенка з гуманітарних питань. Потім переходить на роботу у Фонд культурної дипломатії. А у 2014 році знову провертається в МЗС на запрошення міністра Павла Клімкіна на посаду посла з особливих доручень з питань стратегічних комунікацій. У 2016 році призначений Постійним представником України в Раді Європи, а з 29 серпня 2019 року – віце-прем'єр-міністр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції.
Як пише ВВС, експерти-міжнародники, з якими вони спілкувались, влучно узагальнили думку про нього: «Вміє гарно презентувати Україну».
Міністр одружений та має двох дітей. Дружина Кулеби, Євгенія, митець, засновниця відомої громадської організації «Місто-Сад», яка займається впорядкуванням міст та громадських просторів на сході України.
Читайте також: Хто такий Денис Шмигаль, який став першим прем’єром зі Львова
На тлі першої хвилі чуток про можливу відставку Олексія Гончарука в січні 2020 року Кулеба підтримав прем'єра.
«Особисто у мене зараз є відчуття потяга, який за чотири місяці набрав швидкість, а тепер змушений гальмувати. Далі він може зупинитися або прискоритися знову. Але питання не в особистостях, а в системі», – заявив тоді дипломат
Ігор Уманський – міністр фінансів.
Народився 9 січня 1975 року у Прип'яті, Київської області. Освіта: Київський національний економічний університет. Кандидат економічних наук.
З 1998 по 2003 рік року працював на різних посадах у Міністерстві економіки. Серед них керівник департаменту структурної політики та заступник держсекретаря.
У 2004 році обійняв посаду директора одного з департаментів Нацбанку України. А у 2005 році став заступником голови правління ВАТ «Укртранснафта», у 2006 – заступник голови Державної іпотечної установи, 2007 – заступник голови Держагентства з інвестицій та інновацій.
У 2008 році повертається в Міністерство фінансів в уряді Тимошенко, де працює першим заступником Віктора Пинзеника. Після його відставки стає в. о. міністра, залишаючись на посаді до 2010 року.
Ще одне повернення Уманського в Мінфін відбулося у 2014-15 роках, де він знову стає заступником міністра.
Раніше у медіа його називали людиною Ігоря Кононенка, одного з ключових бізнес-партнерів Петра Порошенка.
Також, за інформацією журналістів-розслідувачів, у 2010 Уманський став у пригоді опальному олігарху Дмитру Фірташу у його «оборудках» із банком «Надра».
Експерти пов’язують його прихід на посаду з тим, що саме це Міністерство є ключовим у судових суперечках олігарха Ігоря Коломойського щодо повернення «ПриватБанку». Ймовірно, що саме зараз за каденції Уманського олігарх зможе його собі повернути. Ще однією причиною є те, що Уманський може дозволити виділення коштів на всякі соціальні, виборчі бажання президента Зеленського, особливо ті, що стосуються індексації пенсій. Колишня міністерка Оксана Маркарова дуже жорстко ставилась до подібних бюджетних видатків.
Ілля Ємець – міністр охорони здоров’я.
Народився 21 лютого 1956 році у Воркуті, в багатодітній українській родині.
Освіта: закінчив Київський медичний інститут, спеціальність – педіатрія. З 1993 по 1998 роки працював у клініках різних країн. Зокрема, кардіохірургом у Children's Hospital (Сідней, Австралія), Hospital for Sick Children (Торонто, Канада), Royal Childrens Hospital (Мельбурн, Австралія), у Hospital J. Cartier (Париж, Франція).
Доктор медичних наук, професор кафедри дитячої кардіології та кардіохірургії імені Шупика, заслужений лікар України, член Європейської асоціації хірургії вроджених вад серця.
У 2010-2011 роках – міністр охорони здоров'я України.
21 лютого 2020 Володимир Зеленський призначив Іллю Ємця до складу робочої групи, яка має проаналізувати хід реформи української медицини, яку впроваджувала Уляна Супрун.
У першій заяві на посаді міністра Ілля Ємець заявив, що медична реформа має бути завершена, проте повинна еволюціонувати.
Андрій Таран – міністр оборони.
Народився 4 березня 1955 року в Франкфурті-на-Одері (НДР) у родині військового, що служив у групі військ СРСР.
Освіта: у 1970-х роках закінчив Київське вище артилерійське інженерне ордена Леніна Червонопрапорне училище іменіКірова ППО Сухопутних військ СРСР (КВАІУ). У 80-х – Військову академію ППО Сухопутних військ в Києві за спеціальністю «Управління бойовими діями».
Також пройшов перепідготовку в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, дипломатичної служби, та Національному університеті оборони США у Вашингтоні. 1995-1996 – навчався в Національному університеті оборони США у Вашингтоні.
У 2005 – начальник управління, а у 2008 – заступник керівника Головного управління розвідки Міноборони. У грудні 2015 – перший заступник командувача Сухопутних військ ЗСУ. У 2016 – звільнений у запас через вік. Міністр також має досвід роботи в дипломатичній службі.
У 2015-2016 роках Андрій Таран очолював українську частину Спільного центру з контролю припинення вогню (СЦКК), не раз бував на передовій. Також до листопада 2015 року працював у підгрупі з питань безпеки у ТКГ в Мінську.
У 2019 році очолював виборчий штаб кандидата в президенти Ігора Смешка. На парламентських виборах 2019 року до парламенту не пройшов.
Вже як політик заявляв про необхідність реформ в армії та проблеми з кадрами. Наголошував, що просувати на вищі посади в армії треба лише тих генералів і офіцерів, які отримали «безцінний досвід» боїв на Донбасі.
Оскільки формально Андрій Таран – «військовий пенсіонер», то він відповідає критеріям цивільного міністра оборони.
Читайте також: Не львівські тези Шмигаля та коронавірус в Україні. Головне за ніч і минулу добу
Львів’янин Олексій Рєзніков – міністр із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Народився 18 червня 1966 року в Львові. Освіта: Львівський державний університет імені Івана Франка, закінчив юридичний факультет з відзнакою.
Заснував брокерську компанію «Галицькі цінні папери». Також заснував кілька юридичних компаній, зокрема, «Правіс». Пізніше відома як «Резніков, Власенко і партнери» (Сергій Власенко – тепер народний депутат від фракції «Батьківщина»), далі – Magisters (в результаті злиття з юридичною фірмою «Магістр і партнери»).
Депутат Київської міської ради VI та VII скликань. Голова Комісії Київської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих. 19 червня 2014 року обраний заступником міського голови – секретарем Київської міської ради.
З квітня 2016 року по вересень 2018 року заступник голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) з питань провадження самоврядних повноважень.
Відповідав за проведення пісенного конкурсу «Євробачення» та фінального матчу Ліги чемпіонів УЄФА сезону 2017/2018 від КМДА.
У 2004 році – адвокат кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка у Верховному Суді України у справі про визнання виборів Президента України недійсними («третій тур»).
Олексій Чернишов – міністр розвитку громад і територій.
Народився у 1978 році в Харкові. Освіта: Перший диплом здобув у Харківському гуманітарному університеті Народна українська академія, «економіка підприємства»; другий – в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, «правознавство».
Наприкінці 90-х працював в IT-секторі – у компанії Telesens (розробка системних програмних продуктів для телекомунікаційного бізнесу), дочірній структурі німецької Telesens. У 2002 році разом із партнерами придбав українську частину групи – вона стала самостійною компанією.
Із початку 2000-х співпрацював з концерном АВЕК, Олександра Фельдмана (зараз нардеп від ОПЗЖ). Після багатьох років роботи став головою наглядової ради концерну і групи АВЕК. Пізніше – акціонером та керуючим партнером компанії.
Засновник інвестиційних компаній Eastgate Development (нерухомість) та VI2 Partners (супермаркетів Фуршет).
У 2018 році ініціював створення Школи управління комерційною нерухомістю – спільного проекту організацій URE Club і Міжнародного інституту менеджменту.
28 жовтня 2019 року призначений на посаду голови Київської обласної державної адміністрації. На цій посаді Чернишов декларував намір змінити більшість голів районних державних адміністрацій. Водночас відзначав «дефіцит професійних кадрів» і недолік часу для їх якісного підбору.
Сім’я: дружина, Світлана Чернишова, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У них є двоє синів: 2006 і 2014 років народження.
Вадим Гутцайт – міністр молоді та спорту.
Вадим Гутцайт народився у 1972 році в Києві. Освіта: У 1993 році закінчив Київський інститут фізкультури (викладач-тренер з фехтування). У 1992 році став Олімпійським чемпіоном з фехтування у Барселоні, виступаючи в складі Об'єднаної команди (збірної колишніх республік СРСР після розпаду). Брав участь у ще двох Олімпіадах (у 1996 і 2000 роках), виступаючи за команду України.
У 2002-2010 роках – головний тренер збірної України з фехтування. Його найбільший успіх – перемога жіночої команди шаблісток на пекінській Олімпіаді 2008 року.
У 2012-2017 роках керував державним Олімпійським навчально-спортивним центром у Конча-Заспі. Також очолював Федерацію фехтування України. Був президентом Української академії спорту та членом виконкому Національного Олімпійського комітету України.
У вересні 2017 року став заступником директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту, а також начальником профільного управління в Департаменті освіти та науки, молоді та спорту КМДА.
Від літа 2018 року – директор Департаменту молоді та спорту КМДА. При проведенні конкурсу на цю посаду організаторів звинуватили у фальшуванні, а переможця – у плагіаті.
Був помічником на громадських засадах у народного депутата від «Партії регіонів» також спортсмена Ельбруса Тедеєва. Іншим його помічником тоді був нинішній голова Офіса президента Андрій Єрмак.
Компроматом на Гутцайта є його бізнес у Росії, заснований разом зі своїм колишнім партнером у збірній, а тепер президентом Олімпійського комітету Росії Станіславом Поздняковом.
Влітку 2019 року потрапив у прохідну частину списку новоствореної партії Слуга народу (№81), проте йти в депутати відмовився ще до виборів. Подейкують, що йому довелося відмовитись саме через ведення бізнесу у Росії.
Одружений із журналісткою і телеведучою Оксаною. Виховує доньку Еліну і сина Марка.
Сергій Бессараб – міністр у справах ветеранів.
Народився у 1956 році в селі Старі Кайдаки в Дніпропетровській області. Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище, згодом – Військову академію іменіФрунзе в Москві, а також Національну академію оборони України (у 2002 році).
Служив у Закавказькому і Одеському військових округах СРСР, Північному і Південному оперативних командуваннях. Серед посад, які обіймав, заступник командира і командир полку мотострілецької дивізії, командир навчального танкового полку.
Від початку 2000-х обіймав керівні посади в структурах ВСУ, у 2007 році очолив 6-й армійський корпус Сухопутних військ ЗСУ, був начальником Дніпропетровського гарнізону.
Навесні 2012 року отримав посаду першого заступника командира Сухопутних військ Збройних Сил України (президентом країни на той момент був Віктор Янукович).
У 2014 році потрапив під люстрацію, проте незабаром повернувся на військову службу. У 2015-2016 роках був командувачем силами АТО. До призначення міністром був заступником начальника Генерального штабу ЗС України.
Від нього надходив наказ на заборону вивозу зброї з зони АТО. Бесараба звинувачували в забороні відкривати у відповідь вогонь в травні 2016 року в Авдіївської промзоні, але документальних підтверджень наказу не було.
Пізніше став заступником начальника Генерального штабу ЗС України. У лютому 2019 року Бессараб виступав із доповіддю у Верховній Раді з нагоди п’ятої річниці вторгнення російських військ.
Марина Лабезна – міністерка соціальної політики (єдина жінка з Кабміні Шмигаля).
Марина Лазебна народилася у 1975 році у селі Пісківка на Київщині. У 1998 закінчила Київський державний університет імені Шевченка, за спеціальністю «економіст – менеджер».
У 2000 році прийшла на роботу провідного спеціаліста у Міністерство економіки України. Тут вона пройшла декілька щаблів кар’єрного росту.
Через три роки перейшла на роботу до Секретаріату Кабміну, де працювала на різних посадах, пов’язаних з соціальною політикою і працею.
Згодом обійняла посаду директора Департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України.
У 2013-2014 роках Президент України Віктор Янукович призначив її головою Державної служби зайнятості України. Залишила цю посаду, у зв’язку з ліквідацією цієї структури вже при формуванні уряду Яценюка.
Наприкінці серпня 2019 року Кабінет міністрів України призначив Марину Лазебну головою Державної соціальної служби України. Втім, вже 2 жовтня 2019 року була звільнена з цієї посади.
У Лазебної в 100% власності є квартира в Росії площею 31, 7 квадратних метрів. Нею Марина Лазебна володіє з 2009 року. У декларації не зазначене місто, в якому саме ця квартира розташована.
Львів’янин Олег Немчінов – міністр Кабінету міністрів.
Народився 1 травня 1977 року у Львові в родині військових. Онук артилериста Героя Радянського Союзу Івана Немчінова. Освіта: У 1999 році закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю «географія». У 2003 став магістром державної служби у Тернопільській академії народного господарства. У 2015 році став кандидатом наук/доктором філософії з державного управління.
Політичну діяльність починав з «молодіжок» та посад помічників нардепів від «Нашої України» Олександра Гудими і Юрія Костенка. У 2006-2010 роках став депутатом Львівської облради від УНП. Тричі брав участь у виборах до Верховної Ради, проте жодного разу не перемагав.
Працював викладачем, у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії держуправління при Президентові України. Також у відділі роботи з молоддю департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міськради. Певний час – у Податковій адміністрації Львівській області, де, ймовірно, познайомився із Денисом Шмигалем.
Бізнес. У 2006 – 2009 роках Немчінов працював виконавчим директором у асоціації «Будівельні підприємства Львівщини» та заступником гендиректора ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Готель «Незалежність», ТОВ «Євроготель». З 2011 року до січня 2012 року – директором ТзОВ «Будівельний Альянс» (готель «Опера», ресторан «Панорама»).
У 2016 році брав участь в Антитерористичній операції. Крім цього, проходив службу в Державній прикордонній службі. З червня 2016 по січень 2017 року очолював Військово-цивільну адміністрацію сіл Комінтернове (нині — Пікузи), Водяне та Заїченко Волноваського району Донецької області. З квітні 2017 по жовтень 2019 року працював державним секретарем Міністерства молоді та спорту України.
У січні 2020 року Олег Немчінов вніс зміни до декларації – вказав інформацію про покупку квартири в Києві вартістю 1 мільйон 66 тисяч гривень.
Прикметно, що Олег Немчінов на засіданні фракції «Слуга народу» вибачився за висловлювання у соціальних мережах, які свідчили про його антипатію до президента Володимира Зеленського.
Одружений і виховує сина.
Із попереднього складу уряду залишаються
- Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков;
- Міністр інфраструктури Владислав Криклій;
- Віцепрем'єр-міністр, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров;
- Міністр юстиції Денис Малюська.
Висновки
1. Зеленський порушив свою ж обіцянку – формувати уряд із молодих не задіяних при попередніх владах облич. Середній вік міністрів уряду Шмигаля майже на 9 років вищий, аніж складу уряду Гончарука – 47,5 проти 39,2 років. Відразу кільком міністрам понад 60 років. У Гончарука найстаршим міністром був Арсен Аваков – 55 років.
2. Зі старого складу залишилось лише шість міністрів, що становить менше третини від чисельності уряду.
3. Ще декільком міністрам пропонували залишитись у новому уряді, але ті відмовились, зважаючи на переформатування повноважень під нових людей, або таким чином висловили свій протест проти політики нового Кабміну.
4. Декілька кандидатів увійшли в оприлюднений шорт-лист, але відмовились в останній момент:
- Роман Коростельов відмовився від крісла віцепрем’єра з питань оборонної промисловості, зважаючи на вік та задіяність у КБ «Луч».
- Роман Жуковський відмовився очолювати Мінекономіки.
5. З числа народних депутатів чинної партії, які завжди є кадровим запасом, не обрали жодного міністра.
6. Особливе питання щодо Авакова, якого Президент називав тимчасовим рішенням, а він успішно пережив більшість міністрів, прем’єра і перейшов у новий уряд. При чому, виглядає, що цього разу була інша проблема – не допустити росту впливу цього політика.
7. Таким чином в новому уряді опинились «нові обличчя», яких ми бачили у владі при усіх попередніх президентах Петру Порошенку, Віктору Ющенку, Віктору Януковичу і навіть Леоніду Кучмі.
8. Не називаючи прізвищ, відзначимо, що новий уряд сформований за звичною для останніх років українською традицією – консенсусом олігархічних еліт. Як би часто і голосно Президент не повторював, що бореться з олігархами, факти говорять про протилежне. І якщо уряд Гончарука вважали наближеним до Коломойського, то у новому – фахівці виділяють відразу декілька помітних сфер впливу. Зокрема, тут бачимо осіб, яких можна пов’язати з Рінатом Ахметовим, Дмитром Фірташем, Олександром Фельдманом із Харкова, є колишні регіонали, а у одного знайшовся бізнес у Росії після 2014 року.
9. Ще однією особливістю цього уряду є присутність у ньому одразу чотирьох міністрів з приставкою т.в.о. Зокрема, без повноцінних керівників залишилися два ключових Міністерства – економіки та енергетики. Що може свідчити про те, що досі не вдалося знайти кандидатур, які б могли примирити інтереси усіх «олігархічних груп» в оточенні президента Зеленського.
Богдан Білан
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку