Новорічні традиції – це вигадки рестораторів. Про відмінність між Новим і Старим Новим роком

1711 0
На Галичині часто можуть казати, що 31 грудня – це не наш Новий рік і його можуть не святкувати взагалі. Традиційним часом зустрічання Нового року є ніч з 13 на 14 січня, так званий Старий Новий рік, чи то Другий Святий вечір. Саме тоді водили Маланку та Козу. Це звичай, який полягає у переодяганні хлопців на дівчину – Маланку, чи то на Козу, які є уособленням родючості. Коли та як в Україні традиційно святкували Новий рік? Що таке водіння «Маланки» та «Кози» та що означають ці дійства, розповідає Леся Горошко-Погорецька, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України.

Новий рік 31 грудня – це не є традиційне явище, відповідно, у ньому немає жодних традицій. Всі ті умовні звичаї, які існують зараз – шампанське, чи то пак, олів'є, – стали традиційними тільки тому, що інших не було, а за радянського часу треба було чимось заповнити нішу. Відповідно, робили це так. Позаяк, це святкування – нетрадиційне, то годі шукати там якоїсь глибини. 

На Галичині, зокрема літні люди, часто можуть казати, що 31 грудня – це не наш Новий рік і його можуть не святкувати взагалі. Зараз все це – новотвори та вигадки рестораторів, які постійно щось вигадають та міняють олів’є на крабов’є, щоби зацікавити клієнтів. 

Традиційним часом зустрічання Нового року є ніч з 13 на 14 січня, так званий Старий Новий рік, чи то Другий Святий вечір. Саме тоді водили Маланку та Козу. Це звичай, який полягає у переодяганні хлопців на дівчину – Маланку, чи то на Козу, які є уособленням родючості. У цей час дівчата ходять щедрувати, а хлопці – Меланкувати. 

Святкування Кози і Маланки мають різні обряди. Вони просто відбуваються або напередодні, або на самий Старий Новий рік. Просто в Україні ареали побутування різних традицій часом накладаються. Більше про це писав дослідник Олександр Курочкін у книзі «Українські новорічні ритуали: «Коза» і «Маланка». 

Про традицію водіння Маланки

Сьогодні й діти можуть ходити у Маланку, бо все спрощується. Зазвичай все змінюється відповідно до того, що актуально сьогодні. Подекуди кажуть «перебиратися за жидів» і дійство не є конче усталеним, може бути таким, як його зрежисують учасники. 

Маланка притаманна практично всім теренам України, подекуди вона побутує паралельно із Козою. Деінде вони можуть побутувати окремо – обряд водити Козу та водити Меланку. Є традиційний набір учасників: Василь, Меланка, дід, циган, поліцейський, чи то пак жандарм. Часто є представники політичної еліти різних часів: міг бути навіть Ленін, чи то Сталін, і хто завгодно інший. 

Маланка та Василь – два хлопці, тільки один із них перевдягенений. Вони є парою. У такому гермафродитному образі Меланки втілюється ідея, що в одній особі є чоловіче і жіноче начало. Оскільки дійство відбувається на Новий рік, то дуже важливим є парування, щоб було продовження роду та щоби народжувалися діти. 

Особливістю маланкарів, на відміну від колядників, які бажають добробуту, є типова антиповедінка. Учасники дійства роблять все з точністю до навпаки. Для них характерна гротескна поведінка, яка суперечить всім нормам, які тільки існують. Коли Маланка приходить до хати, то її зазвичай хвалять, що вона дуже хороша господиня, вона ж починає білити припічок сажею, чіплятися до всіх, хто є в хаті та робити всілякі збитки. Хаос, який передує Новому року, досягає свого апогею. У Новий рік все начебто упорядковується, а Хаос переходить в Теос та Космос на весь подальший рік. 

Звичаї Маланки побутують й сьогодні і це живе явище – десь більшою мірою, десь меншою, але традиція усталена. Але до сьогоднішнього дня Маланка побутує на Західних теренах України – в Карпатах та Поліссі. У селі Вашківці, у Чернівецькій області, донині влаштовують фестивалі Маланок. Дещо змінюється тільки форма. На Покутті, наприклад, крім всього іншого, ще й переодягаються у ведмедів.

Маланка зазвичай зачіпається та заграє до дівчат, бо ж Маланка – парубоче дійство. Хлопці у селах не пропускали жодної оселі, де є дівчата. У Маланковому обряді є важлива деталь. Співається, що Маланка щось прала і фартух замочила. Тут є відсилання до еротичної сфери, бо фартух зазвичай закриває ту інтимну частину тіла, а всілякі намочування, зокрема, означають статевий акт. Тому Маланка, крім всього іншого, мала б бути ще й розпусную. 

Вранці 14 січня всі ті, хто брав участь у святкових обходах та переодяганнях йшли до річки та омивалися. У традиційній культурі і колядники, і маланкарі є символом химерних пращурів. Прийнято вважати, що вони є дотичними до потойбічного світу. Відповідно, їх потрібно звільнити, омити після потойбіччя, бо вважають, що вони можуть перебрати якісь його ознаки і це може зашкодити живим учасникам дійства. 

Це явище було значно ширше і Маланку «купали» повсюди, не тільки на Буковині, а й у багатьох українських селах вздовж Дністра. На Покутті її міг омити на Йордана священик свяченою водою біля церкви. Досі на Галицькій Гуцульщині є згадки, що колись Маланку купали. 

У нас зараз обряди спрощені, бо їх дуже багато. Описати все в деталях вистачить для монографії: очищення і вогнем, і водою, і певні бойовища та змагання. Громади, крім всього іншого, ще й у спосіб дійства сперечалися між собою і доводили, чия громада краща. 

Про традицію водіння Кози

Коза – це теж переодягнений хлопець. Цей звичай побутує у спосіб, що коли учасники дійства приходять до хати, то традиційно починають так само вихваляти Козу, яка вона молода, файна і хороша. Тим часом вона бігає та скаче по хаті. Суть в тому, що Коза – це теж образ плодючості. Традиційно кажуть, що там, «де коза рогом, там жито стогом», там, «де вона туп-туп – там жита сім куп». 

Учасники можуть торгуватися, продавати її, видивлятися чи вона молочна, чи ні – у кого на що вистачає фантазії. Цікаво, що в процесі обрядового дійства або козу вбивають, або вона падає і помирає. Це алюзія до того, що старий рік відходить, а приходить новий. Коза гине, але потім її починають воскресати. Приходить лікар, чи медсестра та «рятує» її у якийсь спосіб. Знову ж таки, впорядковується хаос та все має бути добре. 

Роман Тищенко-Ламанський


+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!