ілюстративне фото: 5 канал
«Обріжте мені нігті». Що заважає розвиватися швидкій допомозі Львова
Навесні медики швидкої допомоги Львова оголосили італійський страйк і протестували під Львівською облрадою. Частину їхніх вимог керівництво області виконало, відтак страйк припинили. Проте напруження у Львівському обласному центрі екстреної меддопомоги та медицини катастроф залишилось.
Заступник гендиректора Центру Ярема Качмар розповідає Tvoemisto.tv, що частина вимог медиків, що вони висували під час протестів, — у процесі виконання. Уже, окрім грошей на доплати, закупили 10 нових карет «швидкої», що після завершення бюрократичних процедур почнуть працювати. Також оголосили тендер на пошиття нової літньої та зимової форми. Але, каже Ярема Качмар, є низка проблем, які ані керівництво Центру, ані обласна влада вирішити самостійно не в змозі.
Нам бракує водіїв, але ви нам не підходите
«Автомобілі — це добре. Це машини класу В, обладнані усім необхідним, — класом вище лише карети з апаратами штучного дихання. Новими каретами ми замінимо ті, що вже катастрофічно зношені. Але якби сталось диво, і ми отримали б не 10, а 100 машин, то просто не мали би для них водіїв», — каже Ярема Качмар.
На одну машину потрібно четверо водіїв, аби вона була на лінії цілодобово. Зараз у Центрі екстреної меддопомоги відкриті понад 100 вакансій водіїв. Середній вік тих, хто працює, сягає пенсійного, відповідно, є проблеми із здоров’ям від роботи в постійному стресі. Власне, смерть одного з водіїв на робочому місці і стала поштовхом до протестів працівників Центру.
Читайте також: У нас забагато лікарів. Ігор Новицький про медичну освіту та розвиток офтальмології
Ярема Качмар говорить, що шукають водіїв через оголошення та звертаються із заявками у Центр зайнятості, втім охочих нема, адже зарплата украй низька: 2,5 тис. грн ставка і премія від облради. А якби такі і були, то не всі з них змогли би потрапити на роботу у «швидку».
«До водіїв екстреного транспорту дуже високі вимоги. Він повинен мати великий стаж і відповідний клас. На жаль, самого бажання тут недостатньо», — каже Ярема Качмар.
Критерії для водіїв «швидкої» затверджені державою, і на місцевому рівні змінити їх неможливо. Але, говорить Ярема Качмар, усі Центри екстреної меддопомоги в Україні зараз спільно працюють над зверненням до МОЗ, аби там переглянули ці вимоги.
Окрім того, зазначає він, реформа екстреної медицини в Україні передбачає введення нової спеціальності — екстреного медичного техніка.
«Це людина, яка може надавати першу допомогу, разом з бригадою медиків рятує життя і водночас є водієм. Відповідно, тут буде інший рівень зарплати в порівнянні з тим, що є», — розповідає медик.
Читайте також: Страхова медицина у Львові. Як повернути гроші за лікування
«Алло, "швидка"? Обріжте нігті»
У Львові щодня працюють від 22 до 30 бригад швидкої допомоги. Їхня кількість залежить від кількості водіїв та справності машин. Ярема Качмар переконує, що цього достатньо, але за однієї умови.
«Раніше були розроблені критерії — одна бригада на 10 тисяч населення. Але фінансування, щоб задовольнити ці вимоги, немає, тож машин значно менше. Та якби люди не зловживали викликами і ми би обслуговували тільки екстрені випадки, то і така кількість бригад могла би давати собі раду», — каже він.
За його словами, більшість звернень на 103 — близько 70% — є в компетенції сімейних лікарів. Також «швидка» виконує міжлікарняні перевезення, що забирає ресурс. Окрім того, постійні повідомлення про замінування об’єктів у Львові, куди карета має виїхати або бути напоготові це зробити, теж заважають роботі.
У Facebook-групі «Сама швидка допомога» медики діляться робочими історіями. Так, одного разу літня жінка з Пустомит викликала «швидку», описавши телефоном серцевий напад, а коли лікарі приїхали, попросила обрізати їй нігті на ногах, бо «вдома нікого немає». Пропонувала навіть заплатити, а коли медики відмовились, заявила, що викличе інших.
Фельдшерка виїзної бригади Ірина Т. розповідає Tvoemisto.tv, що часто «швидку» викликають люди із хронічними захворюваннями — просто щоб їм «щось порадили».
«Ще викликають мами, які знаходять у дитини пару прищиків і хочуть, щоб ми перевірили, чи то не кір, бо "в інтернеті написано". А вчора поліція викликала до п’яного, бо він сказав, що хоче на Кульпарківську (на цій вулиці розташована Львівська обласна психлікарня і наркодиспансер — прим. ред.), то ми його мали завезти», — каже Ірина.
Читайте також: Чотири найпоширеніші міфи про хірургію. Чому операція — насправді не страшно
На жаль, через такі випадки «швидка» може не встигнути до тих, хто справді потребує екстреної допомоги, каже фельдшерка.
«Кілька місяців тому був випадок, коли нас вночі викликали на Сихів до старшої жінки з вірусною інфекцією, температури навіть 38 у неї не було. Вона зібралась їхати в лікарню, але ми не можемо госпіталізувати без причини, намагались пояснити. Тим часом подзвонили з диспетчерської і сказали, що на Тракті Глинянському важкий випадок — задихається дитина віком до року. І там справді була біда. Щоб піти від бабусі, мусила зробити їй укол від температури. На щастя, встигли завезти дитину в лікарню», — розповідає Ірина.
Ярема Качмар пояснює, що є певні критерії екстреності випадків, але законодавство говорить, що «швидка» має реагувати на всі.
«На екстрені звернення ми повинні виїжджати негайно, є норми доїзду: 10 хвилин у місті і до 20 — поза містом. Неекстрені звернення ми реєструємо і передаємо у поліклініки сімейним лікарям. Але закон говорить, що, якщо протягом години сімейний лікар не приходить, то таке звернення обслуговує "швидка". Потрібні зміни в законодавстві і зміни в свідомості людей», — каже Ярема Качмар.
Найбільше непрофільних викликів диспетчерська отримує між 8-10 ранку та ввечері між 18-21.
«Ці години — коли люди прокидаються і коли завершують усі свої денні справи. Вони вказують на те, що оці звернення надходять, коли в людей з’являється час, щоб зателефонувати, щоб поміряти температуру чи тиск, коли їм хочеться поспілкуватись», — додає медик.
Читайте також: Як розпізнати інфаркт та надати першу допомогу. Інфографіка
Відповідальність лікаря і пацієнта
«"А наша сімейна у відпустці, хто нас має лікувати?", — люди такі дорослі, а не знають, що є лікар на заміні або черговий. Буває, сімейний не відповідає на дзвінок або налякає людину, бо не хоче до неї йти, і вона дзвонить у «швидку». Викликів, що є в компетенції сімейних лікарів, побільшало, відколи вони отримали можливість самостійно вирішувати, чи іти до пацієнта додому», — каже фельдшерка Ірина Т.
Ярема Качмар додає, що сімейні лікарі також повинні бути зацікавлені в тому, щоб їхню роботу не виконувала «швидка». Для цього вони мають відчути фінансові втрати від таких випадків. З наступного року роботу сімейних лікарів оцінюватимуть і з урахуванням кількості викликів «швидкої» його пацієнтами.
Щодо розмежування роботи первинної ланки та екстреної медицини, то, говорить медик, органи місцевого самоврядування мають пришвидшити відкриття пунктів невідкладної медичної допомоги.
«Вони могли би працювати і в цілодобовому режимі. Наприклад, у Києві та Одесі працює невідкладна медична допомога із своїм персоналом, автомобілями. А екстрена допомога працює окремо», — пояснює Ярема Качмар.
У диспетчерській Центру екстреної допомоги цілодобово працюють і лікарі-консультанти. На зміні мають бути двоє старших лікарів, лікар-консультант, 4 диспетчери напрямку і близько 6 диспетчерів з прийому викликів.
Ірина розповідає, що люди, які телефонують у «швидку», по-різному реагують на пропозицію консультації. Є такі, які вимагають лікаря і влаштовують скандали бригадам, бо консультація телефоном їх не влаштовує. Особливо, говорить фельдшерка, це стосується батьків.
«А диспетчери в нас не захищені, і якщо хтось наскаржиться, то можна отримати догану, ніхто його не виправдає», — додає вона.
У Центральній диспетчерській є й інша притаманна Центру «хвороба» — брак працівників.
«Так само, як бракує водіїв, є і багато вакансій диспетчерів. Тому в години максимального навантаження, коли всі диспетчери зайняті обслуговуванням викликів, буває таке, що важко додзвонитись у "швидку"», — визнає Ярема Качмар.
Читайте також: Угоди восени рахують. Несподіванки медреформи для лікарів та пацієнтів
Гроші та розуміння
Ярема Качмар каже, що реформа, яка має реалізовуватись у найближчі 5 років, життєво необхідна галузі. Перш за все — задля ефективного фінансування системи екстреної медицини. Зараз пілотний проект з реформування триває у шести областях, Львівщини серед них немає. Але Кабінет міністрів нещодавно схвалив концепцію реформування системи екстреної меддопомоги, тож вже з наступного року можна чекати на зміни в інших регіонах.
«Коли усі центри екстреної меддопомоги України перетворяться в комунальні некомерційні підприємства і підпишуть угоди з Національною службою здоров’я, тоді зміниться усе наше господарювання, а також система оплати праці. Зникнуть тарифні сітки, до яких прив’язаний рівень зарплати, а керівники некомерційних підприємств матимуть більше фінансової свободи в розпорядженні коштами. Тоді можна чекати на суттєве зростання зарплати, а медики більш ретельно ставитимуться до виконання своїх посадових обов’язків», — розповідає Ярема Качмар.
Зараз же Центр залучає позабюджетні кошти — наскільки йому це дозволяє законодавство. Передусім за допомогою медичного супроводу масових заходів та різних подій. Також у Центрі проводять курси з надання першої допомоги для колективів. Цього року працівники Центру пробують себе в краудфандингу, збираючи гроші на ремонти кімнат відпочинку персоналу на підстанціях, та готують мікропроекти на обласний конкурс.
«Люди повинні розуміти важливість працівників екстрених служб — поліції, "швидкої", пожежників. Має бути повага в суспільстві і відповідне ставлення. Звичайно, хотілося б, щоб і держава це розуміла і відповідно фінансувала», — додає Ярема Качмар.
Окрім реформи, медики «швидкої» сподіваються, що змінюватиметься і свідомість людей, які ставатимуть більш обізнаними щодо власного здоров’я і зможуть розрізняти, коли потрібно звернутись до сімейного лікаря, коли можна просто зателефонувати по консультацію, а коли дійсно є потреба викликати карету екстреної допомоги. Це одна з головних складових рецепту, яка разом із роботою місцевої влади та загальноукраїнською реформою допоможе вилікувати «швидку».
Олександра Бодняк
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса