
Фото: Катерина Джуфер
Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
У липні в Верховній Раді зареєстрували законопроект №8591, який може змінити правила роботи аптек. Документ передбачає, що власниками аптек можуть бути лише люди з магістерськими дипломами фармацевта, а самі аптеки мають бути розташовані не ближче, ніж на відстані 500 м одна від одної. Ці правила не стосуватимуться аптек, що працюють у лікарнях чи поліклініках. На думку ініціаторів законопроекту (а це Ольга Богомолець (БПП), Ірина Сисоєнко (Самопоміч), Андрій Шипко (Відродження) та Олег Мусій (позафракційний), такі зміни мають збалансувати ринок, знизити ціни на ліки та позбавитись від монополії мережевих аптек. Із цим не погоджуються в Аптечній професійній асоціації України (АПАУ). Tvoemisto.tv поспілкувалось із головою АПАУ Володимиром Руденком і дізналось, що може статись, якщо десятки аптек будуть змушені зачинитись.
Перш за все, розкажіть, що це законопроект №8591 і що він може змінити?
Що він змінить – ми не знаємо, бо це ще тільки законопроект. Але все дуже серйозно. Це серйозні процесуальні, законодавчі зміни у чинному законодавстві, у правилах розміщення аптек, ведення аптечного бізнесу тощо. Хочуть обмежити мережі: зробити «один власник – одна аптека», якщо це ФОП, не більше чотирьох аптек для юридичних осіб і не більше восьми аптек, якщо у них виготовляють препарати. Це серйозні речі, які практично ставлять все з ніг на голову.
Законопроект визначає: якщо аптечною діяльністю займається юридична особа, то це повинні бути три фахівці з дипломами магістра фармації. Такої дискримінації немає в жодній іншій галузі господарства. Будь-який бізнес, чи то продуктовий, чи то виробництва зерна, так не звужує права наших громадян, як хочуть зробити автори цього законопроекту. Дуже складно знайти трьох однодумців з такими дипломами, які захочуть мати у власності чотири аптеки.
Володимир Руденко. Фото: АПАУ
Чи всі фахівці із дипломом фармацевта хочуть стати власниками аптеки? Це далеко не так. Для того, щоб відкрити аптеку, треба мати немаленький стартовий капітал: мінімум 500-600 тис. грн для того, щоб взяти в оренду приміщення, купити обладнання та найняти працівників. Плюс треба така ж сума, а то й більша, щоб закупити лікарські засоби. Бо ніхто не дасть у борг аптеці, яка щойно відкрилась.
У нас в фармації є багато ерудованих людей, які вміють рахувати доходи і витрати. Але чи всі вони хочуть стати бізнесменами? В основному у нас жіноча професія. При всій моїй повазі до українських жінок, мабуть, не у всіх є хист вести бізнес.
Це рішення може позбавити роботи десятки тисяч людей, які працюють в аптеках і отримають «білі» зарплати. Хтось хоче це поламати.
Що робити власникам аптек, якщо цей законопроект пройде? Бо у Львові, наприклад, є дуже багато аптек, переважно мережевих. Вони будуть змушені закритись?
У законопроекті написано, що власникам протягом року треба буде привести свій бізнес у відповідність до вимог цього законопроекту. Тож більшість аптек будуть вимушені закритись. І люди, які працюють сьогодні в аптеках, будуть звільнені – бо буде заборонено одному власнику мати більше, ніж одну аптеку. А якщо людина, в якої сьогодні немає диплома фармацевта, але вона стала власником аптеки – їй потрібен, як мінімум, диплом магістра, а щоб його отримати, треба п’ять років навчатись в університеті.
Що робити далі – ніхто не знає. Думаю, що не знають навіть законодавці. АПАУ веде роз’яснювальну роботу, виступає в ЗМІ. Ми також звернулись до Верховної Ради і депутатів не розглядати законопроект, який суперечить чинній конституції, законодавству, європейській практиці і взагалі здоровому глузду. Автори законопроекту посилаються на європейський досвід, але це повна брехня. З 28 країн Євросоюзу у 19 це питання взагалі ніяк не регулюється. Так, в деяких країнах регулюється кількість аптек, є вимоги до освіти власників. Але там ці правила формувались не одним розчерком пера, а протягом століть.
Читайте також: Амбасадори Твого міста. Творець молекул для ліків
Якщо законопроект буде прийнятий і протягом року аптеки муситимуть закритись – що станеться з лікарськими засобами, які там є?
Це дуже складна тема. Якщо, не дай бог, цей закон буде прийнятий – всі відчують наслідки на собі, і виробники в першу чергу. Коли кілька років тому збанкрутували кілька оптових компаній, що займаються лікарськими препаратами, наслідки цього український і закордонний ринки відчули на собі. Але це були дитячі сльози порівняно з тим, що станеться, якщо почнуть закриватись аптеки. Це буде принцип доміно: виробники, які ініціюють законопроект, мабуть погано прорахували, що буде, коли почнеться неповернення коштів за ті лікарські засоби, які сьогодні лежать в аптеках. Хто буде за це нести відповідальність, хто буде нести фінансові збитки – і які будуть ці збитки? Скільки втратять дистриб’ютори, а скільки не дорахуються своїх прибутків виробники?
Я би хотів, щоб перед тим, як приймати такі популістські закони, люди прораховували економіку з олівцем і калькулятором. Ціни на ліки формуються не в аптеках, ціни формує виробник, як закордонний, так і вітчизняний. І його ніхто не контролює і не регулює. Аптеки працюють в межах визначеної націнки і в межах того, що дозволяє держава.
Чому в Україні так багато лікарських засобів можна купити без рецепту? Хоча в тій же Європі ліки призначають переважно за рецептом, ти не можеш купити собі будь-яких пігулок.
По-перше, в Україні, як і в усіх цивілізованих країнах, відбувається реєстрація лікарських засобів. Виробник визначає, в якому статусі реєструвати свій засіб: як рецептурний або безрецептурний. В Україні частина препаратів зареєстровані як безрецептурні – тож за ними можна вільно прийти в аптеку і купити за порадою лікаря чи фармацевта, а частину можна купити тільки за рецептом лікаря.
На жаль, більшість аптек в Україні порушують правила відпуску лікарських засобів, які мали би відпускатись за рецептом. Лікарі не виписують рецепти, фармацевти в аптеках їх не вимагають. І за це немає покарання. Але ми працюємо з цим питанням і хочемо запропонувати ініціативу більш жорстко контролювати аптеки з боку держави і ввести за це адміністративну відповідальність. Щоб той фахівець, який порушує правила, маючи диплом фармацевта, ніс за це відповідальність. Бо зараз її практично немає.
Читайте також: Без бланку і печатки. Чому медики виписують такі рецепти і коли це припиниться
На аптечний ринок якось вплинула боротьба МОЗ із препаратами з недоведеною ефективністю?
Складно судити, чи вплинуло і наскільки. Препарат може бути зареєстрований і незареєстрований. Якщо препарат зареєстрований в Україні, має відповідне реєстраційне посвідчення, то ми рахуємо, що в нього є певна клінічна ефективність.
Але нещодавно у першому читанні був прийнятий закон щодо відкриття доступу до досліджень ефективності препаратів – відкрити бази побічних дій і так далі. Бо наразі ця інформація закрита. Але депутати проголосували за публічний доступ до результатів клінічних випробувань. І тепер лікарі, користуючись цією базою, зможуть відслідковувати і призначати більш ефективні препарати, аніж ті, які мають меншу ефективність чи гіршу доказову базу.
Я знаю, що є аптеки, де ліки виготовляють індивідуально, за рецептами. Але ніколи не бачила такої послуги в мережевих аптеках. Яка зараз ситуація з інститутом провізорства в Україні? І чи мережеві аптеки не витіснили цю сферу?
Дійсно, класична аптека – це та аптека, де не тільки продають ліки і супутні товари, а й виготовляють лікарські засоби. Але для цього передбачена окрема ліцензія.
Попит визначає, потрібні такі послуги чи ні. Такі аптеки є, але їх не багато. Проте за останні роки відкрили 3-4 такі нові аптеки – тож цей вид послуг починає відроджуватись.
Інше питання: сьогодні є проблеми з субстанціями, які використовують для виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки. Таких субстанцій зареєстровано мало – тож мало з чого можна ці ліки робити. І лікарі їх мало виписують. Але такі засоби однозначно потрібні, особливо в педіатрії, дерматовенерології, при деяких неврологічних захворюваннях, в косметології тощо. Я думаю, що з часом такий вид діяльності буде відроджений – багато хто сьогодні хоче відкривати аптеки в тому числі з умовами для виробництва.
Фото: apteka.ua
Ви кажете, що невідомо, чи захочуть фармацевти відкривати свої аптеки. Але чи справді в Україні є необхідність нових аптеках? Їх же і так багато.
Закон змусить одні закритись, інші – відкритись. Він передбачає, що якщо в одного власника більше чотирьох аптек, то це мережа. В Україні більше 20 тисяч аптек. Виробники звинувачують мережі в монополізмі, хоча для цього має бути вплив не менше 33%. Найбільша ж українська аптечна мережа має біля 11% ринку.
Щодо маленьких аптек, ФОПів, то їх майже половина – 46%. Але законопроект передбачає, що один ФОП може мати одну аптеку, коли зараз вони можуть мати до 10 торгових точок.
До того ж, він передбачає якісь норми доступності. Яким чином будуть міряти ці 500 метрів? Треба буде створити черговий орган (корупційний), який буде брати за заміри гроші? Який принцип заміряння цієї відстані? Ми теж говорили про можливість скоротити кількість аптек, але пропонували не відкривати більше однієї аптеки за однією адресою, якщо це не виробнича аптека чи не аптека на території медичного закладу.
Зараз людям, мабуть, зручно, що є стільки аптек: що можна прийти і вибрати, де кращий сервіс, де кращі ціни і асортимент. А не їхати кудись далеко і шукати лікарські засоби. Незрозуміло, як маломобільні групи населення чи батьки з маленькими дітьми матимуть їхати далеко і купляти ліки. Є багато питань, на які законодавці не можуть відповісти, прикриваючись європейським досвідом. Таких норм в Європі ніде немає. Є свої нюанси, але в кожній країні діють свої правила, виписаних норм для всього ЄС немає. Думаю, Україна також достойна мати свої правила аптечної діяльності.
Ольга Перехрест
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Інтерв'ю Твого міста
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?
- «Кримська перепічка» у Львові: пекарня переселенців, яка вчить львів'ян довіри
- Керівниця агенції нянь: У Львові чоловікові, який хотів доглядати дітей, роботи не знайшлося
- Коли земля летить з-під ніг. Психолог про підлітковий суїцид