
Фото: Тетяна Байбак
Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
У рік дитина вимовляє близько десяти слів, у два – не менше сорока, й починає складати їх у короткі фрази, у три – складає слова за допомогою словотвору та будує багатослівні речення. На цьому етапі її мовлення ще досить легко скоригувати, якщо, зауваживши, що щось негаразд, батьки вчасно звернуться до логопеда. «Те, чого до п’яти років можна навчити за три заняття, у п’ять з половиною вже потребуватиме місяця», – пояснює львів’янка Олена Бущак. Вона двадцять років працює з дітьми, допомагаючи їм навчитися говорити чітко, зв’язно, вимовляти всі звуки й будувати речення.
З дітьми Олена почала працювати по закінченні школи. «Мої мама й сестра за освітою філологи, тому дуже хотіли, щоб я пішла їхніми слідами. Сталося так, що на філологію в університет я не вступила, тому в сімнадцять років пішла працювати в навчально-реабілітаційний центр “Джерело”», – розповідає вона. Допомога дітям з інвалідністю стала справою, що змінила її життя та визначила майбутню професію – наступного року Олена поїхала вчитись на логопеда в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова.
У «Джерелі» Олена працювала майже півтора десятиліття, й досі підтримує зв’язки з колегами та вихованцями з центру. Каже, що робота з людьми з інвалідністю навчила її поваги й безпосередності, а головне – назавжди відохотила плекати стереотипи та чіпляти на людей ярлики. Останні кілька років працює в дитячих садках та Львівській школі Монтессорі, яку заснував її чоловік – відомий львівський педагог і освітній менеджер Ігор Бущак. Окрім традиційної логопедії, Олена практикує монтессорі-педагогіку.
Від логопеда, що працює в дитсадку або школі, батьки учнів чекають, що він сам розпізнає проблеми з мовленням їхніх дітей та запропонує їх розв’язання. Часом допомагають вихователі. «У нас бували випадки, коли працівники садочків звертали увагу на проблеми з зором, слухом і мовленням вихованців. Вихователі мають першими бити тривогу, адже батьки не є фахівцями й можуть невчасно розпізнати проблему», – каже Олена.
Читайте також: Монтессорі? Репортаж зі львівського дитсадка
Саме дошкільний вік – чотири з половиною роки для дівчат, які розвиваються трохи швидше, і п’ять років для хлопців – є межею правильного мовлення, коли діти мають чітко і грамотно будувати речення. Якщо дитина плутає відмінки, не узгоджує роди, числівники з іменниками, слід негайно звертатись до спеціалістів.
«Є чимало чинників, які впливають на формування мовлення. Починаючи з проблем під час вагітності й пологів, органічних уражень головного мозку, які не дозволяють належно розвиватись мовленню. У нормі воно має починатись із дитячого агукання у три місяці, лепетання у п’ять-шість, а після року – з перших слів. До того ж, середовище і виховання має свій вплив. Дитина має розвивати дрібну моторику, а навколишні – спілкуватись із немовлям. Згодом дитина може, навчаючись безпосередньо від батьків, відтворювати їхні дефекти мовлення», – розповідає логопед. Є різна статистика, проте найчастіше трапляються цифри від 15 до 30% – така частка дітей дошкільного віку має недоліки мовлення.
Львівська школа Монтессорі
«Колись мій декан казав, що в нас, логопедів, робота буде завжди. Тепер я це розумію», – каже Олена. Результативність занять залежить від віку пацієнта, будови його артикуляційного апарату та прикусу. А ще – від спроможності логопеда бути з дитиною на одній хвилі; через це Олена повинна знати всі нові мультфільми, книжки, ігри та модних ляльок.
«Також важливо вважати дитину рівною собі. Звичайно, не завжди легко побудувати контакт, але, якщо старатися, результати вражають. Іноді дитина приносить цукерку, приходить поцілувати чи обняти перед тим, як іти з заняття додому», – розповідає Олена. Один із маленьких підопічних називав її Оленою Логопедівною.
Навчитись добре вимовляти звуки дитині допомагають… пальці. Адже зона дрібної моторики у мозку розташована поруч із мовленнєвою, тож розвиток однієї тягне за собою і другу. «У європейських країнах заклади для дошкільнят обладнані іграшками, які розвивають дрібну моторику, мислення та інші психічні процеси. Тому там складні мовленнєві вади трапляються рідше, ніж у нас. Правильно підібрані іграшки допоможуть розвивати мовлення; помічними є конструктори, лото, доміно», – радить Олена. Допомагають також розмальовки та книжки з картинками.
«Іноді діти пробують наближувати картинки в книжках, як на сенсорному екрані смартфона чи планшета, – додає логопед. – Часто можна почути, що дитина, яка ще не вміє говорити, вже може сама знайти потрібні гру чи мультик в інтернеті, користуючись планшетом. Використовують ґаджети для роботи з дітьми й деякі логопеди». Утім, даючи дитині планшет, не слід забувати, що сам він нічого її не навчить, адже, як і ляльки, конструктори, машинки, є пасивним середовищем.
«За методикою Марії Монтессорі, першим учителем є, власне, вчитель, другим – діти, а третім – середовище, в якому вони зростають. Ці три компоненти мають уплив на розвиток малюків», – пояснює Олена. Важливо стежити, аби дитина бавилась речами, що відповідають її віку – іграшки, розроблені для молодших дітей, стають перешкодою для розвитку дошкільнят.
Важливим для розвитку мовлення є фонематичний слух, який допомагає розпізнавати склади та звуки. «Дитина в чотири роки має знати, що слово “мама” починається з “ма”, а в чотири з половиною мусить розпізнавати не лише перший склад, а й звуки», – каже Олена. Фонематичний слух стає особливо важливим у шкільному віці – коли він порушений, дитина пише диктанти з помилками і, як наслідок, погано володіє мовою. Буває, що деякі звуки дитина розпізнає гірше – наприклад, плутає парні:[г] – [х], [б] – [п], [д] – [т]. Фонематичний слух потрібно розвивати; допомагає в цьому, зокрема, гра в міста.
Олена має троє своїх дочок. «Старша виговорилася сама. Середній допомагала з [л], а вона ще й навчила правильно вимовляти цей звук усю свою групу. Молодша, якій лише три роки, вже вправно говорить [р]: це заслуга її старших сестер», – розповідає вона. І додає, що сама вчиться у своїх дочок та в дітей, яких навчає.
«З ними вчишся розслаблятись, любити, бачити щось краще. Нам, батькам, іноді треба відволіктися від своїх справ і посидіти поговорити зі своїми дітьми. Деколи будні так завантажують, що в кінці тижня розумієш: малечі час майже не приділили. Тому можна навіть записувати, скільки часу провели щодня зі своєю дитиною», – рекомендує Олена Бущак.
Тетяна Байбак
фото авторки і з відкритих джерел
Інтерв'ю Твого міста
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?