фото: uk.wikipedia.org

фото: uk.wikipedia.org

Онуки Франца Йосифа, MozArt і «Чорний хрест». Як Львів співпрацює з Австрією

3986 0
Почесний консул Маркіян Мальський розповідає, що заохочує австрійців інвестувати у Львів і що їх відлякує.

Цикл матеріалів Tvoemisto.tv про співпрацю Львова та країн Європейського Союзу, що розпочався з Нідерландів, продовжує знайомство з львівсько-австрійськими відносинами.

Львів’яни жартують, що місто мало два правдивих королі – Данила Галицького та Франца Йосифа. За часів Данила місто було засноване, за Франца Йосифа – розвивалось найдинамічніше. Період із 1772 року, коли Галичина увійшла до складу імперії Габсбургів, до Першої світової війни, став її міфологізованим Золотим віком – і попит на цей образ у Львові лише зростає. Зокрема, завдяки розвиткові туризму. Розкішні вуса цісаря Франца Йосифа стали одним із туристичних брендів міста.

Зацікавлення спільним минулим відчувається і в Польщі, і в самій Австрії. Кілька років тому у Віденському музеї проходила виставка «Міф Галичини», співтворцем якої став міжнародний культурний центр у Кракові.

Читайте також: Львів під ногами: австрійська мозаїка у старих будинках. Фото

Втім, спільна історія – не єдина площина дотику Львова та Австрії. Інвестиції, наукові обміни, культурні проекти – загалом, австрійська присутність відчувається в багатьох сферах життя міста і регіону.  

Почесне консульство Австрії у Львові відкрилося 1924 року. Чотирнадцять років його очолював відомий львівський юрист і підприємець Стефан Бачевський. Консул походив із родини, що з діда-прадіда займалась виробництвом трунків у Львові. Горілка й лікери з фабрики Бачевських були відомі по всій Східній Європі.

Львів на етикетці монопольної горілки з гуральні Бачевських

Стефан Бачевський перестав бути почесним консулом, коли 1938 року Австрію приєднали до Третього Райху. Навесні 1940 року він був розстріляний більшовиками в Катині разом із двадцятьма тисячами полонених громадян Польщі.

Стефан Бачевський будував іменні вежі ще до того, як Дональд Трамп зробив це модним. 1925 року він збудував цю рекламну вежу, яку використовували також для трансляції радіо на весь Львів.

Консульство Австрії відновило роботу вже за незалежності України, 1998 року. Першим почесним консулом став директор компанії «Галичфарм» Роман Беряк, а віце-консулом – науковець і державний діяч Роман Крип’якевич, син історика Івана Крип’якевича. Другим почесним консулом був відомий у світі енергетик та інженер Ярослав Наконечний.

Свої обов’язки консули сприймали не як роботу, а як місію побудови добрих відносин між Львовом і Австрією. Так, Роман Крип’якевич заснував Українсько-австрійський науковий центр Академії Наук України, а Ярослав Наконечний заснував і досі видає журнал «Галіція», що пропагує зближення України з Австрією.

Чинного почесного консула Австрії – юриста Маркіяна Мальського, який очолює західно-український офіс адвокатського об’єднання Arzinger – призначили на початку 2017 року. До того він десять років працював з австрійськими громадянами та компаніями як адвокат у галузі комерційного права. «З лютого цього року вдалося здійснити кілька проектів, – розповідає консул. – Зокрема, напередодні офіційного відкриття почесного консульства провели разом із торговим офісом Австрії у Львові спільний захід “Австрійське бізнес-коло”, на якому розповідали про можливості співпраці українського та австрійського бізнесу».

Маркіян Мальський. Фото Ірини Роговик

Вже у статусі почесного консульства Маркіян Мальський побував у Відні, де налагодив контакти з Австрійською економічною палатою (WKO) та Австрійською бізнес-агенцією (ABA). Остання планує на початку жовтня провести спільний із почесним консульством захід у Львові, присвячений можливостям ділової співпраці.

«Почесне консульство разом із Посольством Австрії та Львівським національним університетом імені Івана Франка організували наукову конференцію “Україна – Австрія: 25 років співпраці та партнерства”, – розповідає консул. – На ній ішлося про історію українсько-австрійських відносин, різні аспекти співпраці та перспективи відносин наших країн у 2017 році, коли Австрія головує в Організації безпеки та співробітництва в Європі». Ще одна ініціатива почесного консульства – перейменувати одну зі львівських вулиць на Віденську.

Читайте також: Неевклідові котики. 10 чудернацьких назв вулиць Львова

Спільна історія заохочує австрійців робити бізнес у Львові: за словами Маркіяна Мальського, більшість австрійських бізнесменів, із якими він спілкувався, згадують про  родичів, які походять із Галичини.

Є, втім, і чимало аргументів, які відохочують. «Величезним викликом для іноземного інвестора є проблема корупції, характерна для всієї нашої країни, і відсутність ефективного захисту прав власності. Іноземні інвестори приходять до нас, сподіваючись на європейські підходи до ведення бізнесу, однак дуже швидко розчаровуються», – розповідає консул.

Найбільше шкодить так зване негативне відлуння – історії інвесторів, які не змогли захистити свій бізнес в Україні. Наприклад, одного разу у Львові суд розглядав справу австрійського інвестора, в якого український менеджмент вкрав два мільйони євро. Повернути вдалося лише частину майна. «Два українські керівники відкрили свою фірму, в якій були стовідсотковими власниками, переписали на неї практично все майно й переманили працівників. Типові ознаки рейдерства. Була й інша ситуація: український керівник компанії продав багато товару по копійці за кілограм», наводить від приклади. .

«Зрозуміло, що коли австрійський інвестор досягне успіху в Україні, він розповість про це кільком колегам. Натомість, якщо він утратив в Україні кошти через беззаконня, він розповідатиме про це сотням людей і пам’ятатиме дуже довго. Такі випадки дуже псують нашу репутацію. Держава повинна працювати з цим негативним відлунням – подивитись у минуле, знайти інвесторів, які втратили кошти, і спробувати компенсувати втрачене», – пропонує Маркіян Мальський.

Корупція та незахищеність бізнесу – не єдина перешкода, що стримує австрійських інвесторів. Консул нагадує, що в наш час конкуренція стала глобальною. «Серйозний інвестор, який приходить до країни, має таблицю з десятком країн, де чітко розписано вартість землі, електроенергії, робочої сили, використання комунікацій тощо. Він враховує вартість виробництва до четвертої цифри після коми. Ми не можемо просто казати, що в нас найкращі умови для інвестицій – потрібно порівняти себе з іншими країнами. Є багато країн, де інвестор приходить зі своїм штекером, включається в розетку й починає працювати. В Україні, натомість, почує: проведи мережі, заплати за землю й дозволи», – пояснює він.

Читайте також: Фабрика сподівань. Як влада Львова і Львівщини приваблює іноземних інвесторів

Поза тим, австрійський бізнес працює у Львові. Наприклад, кол-центр Австрійських авіаліній у Східній Європі розташований саме тут. «Одним із найкращих прикладів роботи я вважаю компанію Blum, яка виготовляє фурнітуру для меблів. Їхні заводи розташовані в Австрії, Сполучених Штатах Америки та Бразилії, а українське представництво з виставковими та складськими приміщеннями – у Пасіках-Зубрицьких під Львовом. Це приклад успішного підприємства з багаторічним досвідом; мене дуже тішить, що представництва таких компаній є в Україні», – каже Маркіян Мальський. Серед інших австрійських компаній у Західній Україні він називає Zaltech, JAF, Pewag, Gebruder-Weiss, Reisewelt Ukraine,  Schweighofer, Krobath, Herz, Grawe, Reiffeisen та інші.

Якщо бізнес-середовище змушене буквально прориватися крізь хащі української бюрократії, то культурні зерна австрійсько-львівської співпраці проростають віддавна і рясно. Австрійський аташе з питань культури, що працює у Києві, часто буває у Львові – приводів для цього не бракує.

Читайте також: Таня Малярчук про український Відень та австрійський Львів

Донедавна мало хто знав, що Франц Ксавер Моцарт, син Вольфґанґа Амадея Моцарта, більшу частину свого життя прожив у Львові. Він приїхав сюди з Відня й багато років працював учителем у впливових галицьких родинах. Є легенда, що Франц Ксавер мав у Львові роман із заміжньою жінкою, й саме це нещасливе кохання так довго тримало його у місті. До слова, Морцарт-син цікавився й українською музичною культурою. Відома його варіація для фортепіано «Рутено» за мотивами народної пісні «У сусіда хата біла».

Меморіальна таблиця на Соборі Святого Юра у Львові

У грудні 1826 року у Соборі Святого Юра відбувся концерт-реквієм пам’яті великого Моцарта, організований Францом Ксавером. Днями ця сторінка львівської історії відкриється по-новому: 18 серпня розпочнеться фестиваль Lviv MozArt. «Львів уже славиться як українська джазова столиця, і ми сподіваємось, що Lviv MozArt відродить багаті традиції класичної музики нашого міста, – каже Маркіян Мальський. – Чекаємо на приїзд багатьох австрійців, зокрема, Посла Австрії в Україні Герміне Поппеллер».

Співорганізаторкою фестивалю є львівська диригентка Оксана Линів, яка працює головним диригентом в опері австрійського міста Ґрац. Участь у Lviv MozArt візьме й львів’янка Зоряна Кушплер, солістка Віденської опери.

Читайте також: Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер

«Культурна сфера зближує народи. Австрія надала низку ґрантів для львівських оркестрів, аби вони могли взяти участь у музичному конкурсі. У Львові працюють відомі австрійські диригенти Маттіас Ґеорґ Кендлінґер, Ґеорґ Куґі та інші», – каже Маркіян Мальський.

Маттіас Ґеорґ Кендлінґер активно співпрацює з Львівською філармонією. Він заснував Український національний хор у Львові.

Ґеорґ Куґі – викладач Музичної гімназії у Відні, що працює у Львівській філармонії. Був першим запрошеним диригентом Академічного молодіжного симфонічного оркестру «INSO-Львів»

15 жовтня в Австрії вибори. Австрійські громадяни, що перебувають в Україні, матимуть змогу проголосувати у почесному консульстві у Львові. «Для цього потрібно буде заповнити спеціальні картки. Зараз Посольство Австрії в Україні надає інструкції, як саме проходитиме голосування», каже консул.

Окрім почесного консульства, у Львові працює Австрійський академічний центр, бібліотека і торговий офіс посольства Австрії. Ще одна австрійська організація, що активно співпрацює зі Львовом – «Чорний хрест». Вона займається пошуком і перепохованням австрійських військових, загиблих у Першій світовій війні. «Нещодавно під Львовом під час будівництва знайшли кістки австрійських вояків, розповідає Маркіян Мальський. – Ми зв’язались із “Чорним хрестом” і допомагали у транспортуванні. Ця організація сама будує цвинтарі та домовляється, наприклад, із сільською школою про догляд могил. Навзаєм українців, наприклад, підтримують грішми або запрошують до Австрії».

У червні цього року в селі Жовтанці на Львівщині «Чорний хрест» і Спілка імператорських стрільців Тиролю (Kaiserschützenbund Tirol 1921) відкрили цвинтар, на якому поховані вояки Першої світової.

Юрій Опока,

фото з відкритих джерел, Ірини Роговик, uk.wikipedia.org

Головне фото: візит Людвіґа Баварського до Львова, 1915 рік

Міські акценти