Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
У серпні у Львові відбудеться Міжнародний фестиваль класичної музики LvivMozArt, присвячений сину Вольфганга Амадея Моцарта Францу Ксаверу, композитору і піаністу, який жив у Львові тридцять років і активно розвивав музичне середовище міста. У межах фестивалю планують влаштовувати концерти духової музики, ставити опери і проводити музичні майстер-класи. Про плани організаторів фестивалю «Твоєму місту» розповідала диригентка Оксана Линів.
Участь у фестивалі візьме й оперна співачка Зоряна Кушплер. Випускниця Львівської музичної академії, вона вже десятий рік є солісткою Віденської опери.
Зоряна Кушплер розповіла Tvoemisto.tv, чим українська музична освіта відрізняється від західної, чим може пишатися музичний Львів, чому опера – це не тільки для театральних стін і як влаштований зсередини Віденський оперний театр.
Про оперу не тільки в театрі
LvivMozArt відбуватиметься вперше, але у грудні організатори влаштували тізер – концерт інструментальної музики в приміщенні старого трамвайного депо. Те, що музика такого типу виходить за межі театру, Зоряна Кушплер вважає лише перевагою. Мовляв, так можна залучити людей, які зазвичай до оперного театру не ходять.
«Оперну музику, безумовно, потрібно виводити за межі оперних стін. Це практика вже давня і світова. Наприклад, робити опери на літніх майданчиках. Існує безліч літніх фестивалів, де сцени стоять наприклад, на воді. Влаштовують такі майданчики на 5-6 тисяч людей. Безумовно, опера повинна трансформуватися, щоб розвиватися і набути ширшого кола глядачів. На такі видовища прийти дуже цікаво. Навіть піти послухати класичну музику у трамвайне депо – це вже захоплює», – говорить співачка.
Неподалік Відня, наприклад, щорічно влаштовують музичний фестиваль St Margareten Opera Festival. Замість театральних тут природні стіни – там, де видобували пісковик, виник скельний ландшафт, який тепер слугує декораціями. У місті Брегенц теж є майданчик просто неба – на озері конструюють плавучу оперну сцену, а сім тисяч глядачів спостерігають за нею з амфітеатру на березі.
Найпопулярнішим у світі фестивалем такого масштабу Зоряна Кушплер називає Arena di Verona в Італії. Це третій за розміром римський амфітеатр у світі, який був збудований у першому столітті нашої ери для боїв гладіаторів. Майже сто років тому, у 1913 році, там вперше поставили оперу «Аїда». Відтоді в програмі щороку є композиції італійського композитора Джузеппе Верді. А ще тут колись дебютувала Марія Каллас.
Де брати гроші для театру
Жоден оперний театр не може вижити з продажу квитків, каже співачка. Тому не можна вимагати від театру, щоб він окупився сам. Для існування та розвитку оперного театру повинні бути державні та спонсорські дотації, зауважує вона. У Європі це працює так: щороку затверджують бюджет, який передбачає державні дотації, і є приватні спонсори.
«Якби в Україні була державна потужна фінансова підтримка, то оперні вистави йшли б хоч щодня. У нас є для цього всі сили. Українські виконавці співають по всьому світу – я не єдина оперна співачка, яка зробила кар’єру на Заході. І далеко не остання», – говорить Зоряна Кушплер.
Велика частина коштів для існування Віденського театру надходить від приватних спонсорів: «Щороку у Віденській опері виходить книжка із переліком людей, які пожертвували гроші на розвиток та існування Опери. Суми різні – від десяти євро до більш ніж мільйона. Це говорить, звичайно, про рівень можливостей та культури австрійців, які люблять оперу і хочуть, щоб це мистецтво існувало».
Зараз оперні театри в Україні часом слугують майданчиками зовсім не для театральних подій. Скажімо, у Львівській опері виступають естрадні співаки чи навіть стенд-ап коміки. У Віденській такого немає, наголошує Зоряна. Але там, знову ж таки, не виникає питання щодо фінансування – гроші йдуть від держави і спонсорів.
«Я не вникаю в політику опери тут. І там теж. Це не моя справа. Моя справа – добре співати. Це внутрішньополітичні складні справи. Але якщо немає іншого виходу, щоб утримувати театр, то і вибору немає. Якщо це робиться для того, щоб вижити, то ніхто не має права кидати камінь», – висловлює свою думку співачка.
Про те, як працює Віденська опера
Опера у Відні – це популярне місце, розповідає Зоряна. Все у місті крутиться навколо опери: «Вона в центрі міста і це один із найкращих оперних театрів світу. Навіть асоціації з Віднем у людей – це Віденська опера або Собор Святого Стефана (католицький собор і національний символ Австрії – ред.). Квитки онлайн розходяться по всьому світу – приїжджає багато іноземців».
На рік Віденська опера ставить 260-280 вистав. Це дуже відрізняється від того, що є не тільки в Україні, але й у цілому світі, зауважує Зоряна. «У Відні опера – це з понеділка по неділю, а не на вихідних. Це робота нон-стоп». Ставлять 54 різні опери – від бароко до модерну. Є навіть опери, написані на замовлення спеціально для Віденського театру.
«Якщо режисер приїхав ставити виставу з нуля, це вимагає значно більше роботи. Потрібно шити костюми, готувати декорації. Тоді від початку сценічних репетицій і до випуску вистави минає 5-6 тижнів. Якщо це поточна вистава, яка вже є в репертуарі, то в найкращому випадку дають 5-6 днів. Тут іще важливо враховувати, що у нас щовечора вистави і сцена зайнята. Тому підготовка до вистави може проходити навіть без жодного виходу на сцену», – розповідає співачка.
Про ритм і пріоритети
У Віденській опері великий репертуар – тому для кожного є робота, говорить співачка. Це одна з причин, чому переважно не йдеться про конкуренцію. Крім того, важливим є особистий фактор: «Кожен сам для себе вибирає, як він ставиться до своєї професії. Я, чесно, ніколи не думаю про конкуренцію. Саме через те, що я маю інші сфери життя – друзів, спілкування. Я просто хочу добре робити свою роботу. І це запорука успіху – піклуватися про свій професійний рівень».
У театрі час від часу стаються форс-мажори. Наприклад, коли хтось із виконавців не може вийти на сцену, бо раптово захворів. Для таких випадків у віденській опері завжди є так званий другий склад.
«Багато разів було таке, що мені дзвонили опівдні й просили ввечері врятувати виставу. Було таке, що мені подзвонили за кілька годин – і я летіла до театру. Але я це страшно люблю. Я людина-адреналін. Це випробування своїх можливостей, здоровий спорт. Що стресовіша ситуація, тим більша мобілізація моїх сил».
Кожні два роки Віденська опера поновлює контракт із солістами. Тому розслаблятися не можна, розповідає співачка. Водночас оцінювати себе слід адекватно: «Чого я ніколи не роблю, то це не сварю себе. Я роблю висновки. Але картати себе – ні. Я не самоїдка, але самокритична. Інакше не була б десять років солісткою Віденської опери».
Секрет вокального довголіття – не співати не свій репертуар, тобто той, що не підходить для голосу.
«Цього мене навчив батько – треба співати те, що ти можеш, а не те, що ти хочеш. У мене не сопрано, в мене мецосопрано. Це як скрипка і віолончель. Ну, не можна заграти концерт Брамса на скрипці, якщо ти віолончеліст», – пояснює Зоряна Кушплер.
Про музичну освіту та львівську оперну культуру
Зоряна виросла у сім’ї музикантів. Батько, Ігор Кушплер, був солістом Львівського оперного театру, мама, Ада Кушплер, деканом вокального факультету Львівської музичної академії імені Миколи Лисенка. Тому шансів не пов’язати життя з музикою не було, сміється співачка.
«Я виросла в оперному театрі. Я не знаю іншого життя. Батьки вперше привели нас в Оперу в два роки. І я там просто залишила своє серце. Навіть не пам’ятаю, коли я не хотіла бути оперною співачкою. На щастя, цей запал і це захоплення лишилися досі», – каже вона.
Півтора десятиліття Зоряна вчилася у Львові, закінчила спеціальну музичну школу імені Соломії Крушельницької за класом скрипки та музичну академію імені Миколи Лисенка за класом вокалу. Потім училася в Гамбурзі, була солісткою Національного оперного театру Швейцарії, а з 2007 року є солісткою Віденської національної опери.
Попри великий досвід роботи і навчання за кордоном, вона каже, що українська музична освіта є найкращою: «Я вчилася тут, а потім в академії в Гамбурзі. І без української освіти це було би неповноцінно. Але синтез навчання тут і там дає дуже гарні результати». Йдеться, наприклад, про сольфеджіо, читанки з листа чи гру на фортепіано. Попри те, що Зоряна грала на скрипці, уроки фортепіано були обов’язковими. Завдяки цьому вона набула практики акомпанувати собі самостійно.
У Гамбурзі теж дали унікальні знання: «Там були, наприклад, уроки фехтування для співаків. І, здавалося б, нащо мені це треба? Але я приїжджаю у Віденську оперу – і в другій виставі, в якій я співаю, треба фехтувати».
Класичну музику і оперу зокрема у Львові люблять, переконана Зоряна: «Уже двадцять років у Філармонії проходять «Контрасти» (міжнародний фестиваль сучасної музики, - ред.), є фестиваль «Віртуози» (міжнародний фестиваль музичного мистецтва, який відбувається щорічно вже протягом 36 років, - ред.)».
Разом з тим, фестивалів, пов’язаних з оперним мистецтвом, обмаль. «LvivMozArt буде першим. Колись, щоправда, був фестиваль оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької, – розповідає Зоряна Кушплер. – Його організовував Ігор Васильович Лацанич (головний диригент Львівської Опери у 1975-1994 роках – ред.). Це була фантастична подія – запрошували співаків з усього колишнього Радянського Союзу. Читаю історію оперного театру у Львові. Раніше тут ставили фантастичні оперні вистави. Йшов Вагнер,Гуно, опера Флотова «Марта» (опера в чотирьох актах німецького композитора Фрідріха фон Флотова – ред.). Це був провінційний театр, у який із задоволенням їздили віденські солісти. Тож Львів – це вражаюче місто, яке я направду обожнюю».
Альона Вишницька
Фото надала Зоряна Кушплер
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»