Фото: [email protected]
«Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
Занедбаний у радянські часи і в перші роки незалежності палац Яблоновських-Бруницьких зараз переживає період відновлення. Викупили і вдихнули у нього нове життя три родини. Не менш цікавим поблизу палацу є й дендропарк, на території якого чимало цінних дерев (у тому числі п’ятистовбурний платан, якому близько 200 років і який не має аналогів у Європі). Нові власники не лише ремонтують палац, а й дбають про рідкісні дерева, розчищають територію і запрошують у гості.
Тогочасний мистецький стиль і стіни з «рибками»
Як розповів Тvoemisto.tv історик, директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов, палац розташований у найстарішій частині села Підгірці, на узгір’ї, де з ХІІІ століття простежуються горизонти оборонного укріплення.
У XVII столітті ці оборонні укріплення втратили своє значення. Почало розвиватися озброєння, все стало переходити на інший рівень. Приватними будівлями почали володіти стрийські старости. Одним із них був майбутній польський король Ян ІІІ Собеський. Довгі роки саме родина Собеських володіла всіма маєтностями, але не зуміла втримати їх у своїх руках і виставила на продаж.
Читайте також: Що відомо про палац дідуся Шептицького, де знімали серіал «Кава з кардамоном»
Право власності набула родина Яблоновських. Польський магнат Юзеф-Александр Яблоновський у 1734 році почав роботи з упорядкування колишнього оборонного укріплення та відновлення будівлі для своєї першої резиденції, використавши мистецький стиль зведення заміських будинків у сільській місцевості, спрямований на комфорт і усамітнення.
«Юзеф Яблоновський цікавився астрономією, геральдикою, мав велику колекцію книжок і картин. Також він був великим меценатом і просто успішною людиною, але хотів відійти від міського гамору й оселитися у сільській місцевості, для чого скупив землі та почав будівництво», – розповідає історик.
Палац із бібліотекою на 1100 томів та галереєю гетьманських портретів, з мурованими фільварками і стайнями, фонтанами, каскадами і парком, прикрашеним скульптурами, обійшовся князеві в майже 200 тисяч злотих. Саме в цей час Юзеф Яблоновський у Підгірцях заклав палацово-парковий комплекс.
«Будівельні роботи тривали досить довго – близько 20 років. Коли Юзеф Яблоновський придбав маєток, то так і писав: «Придбав місцевість, що зруйнована,наче Троя». Але зумів цей палац повністю відбудувати. До речі, перекриттям слугував акваріум із дивними морськими створіннями», – каже Микола Закусов.
У майбутньому польський магнат Юзеф передав маєтності братові, а сам переїхав до Липська (теперішній Лейпциг), де продовжив успішну кар’єру. Проте невдовзі родина Яблоновських продала палац, і довгі роки ці маєтності стояли пусткою.
Найдовше парком і палацом володіла родина баронів Бруницьких. Вони майже 150 років безперервно, передаючи із покоління в покоління, дбали про нього. Наприкінці XІX століття палац набув довершеного вигляду. Тепер ця споруда належить до стилю історизму, триповерхова, оточена двома вежами. У палаці були системи водовідведення, водопостачання й газифікації.
У 1939 році, з приходом радянської влади, коли рід Бруницьких уже відійшов, у палаці почали розміщувати сільськогосподарську техніку, згодом була школа-інтернат, рибгосп. Палац розграбували, частина речей потрапила до рук місцевих мешканців.
Читайте також: Як виглядає палац Гредлів, у якому планують відкрити туристичний центр Карпат
Історик стверджує, що роки безгосподарності призвели до запустіння і знищення палацу.
«Навіть під час військових дій палац не бачив такого знищення, як за роки безгосподарності. Особливої руйнації він зазнав у перші роки незалежності України», – веде далі Микола Закусов.
З його слів, тішить вціліле підвальне приміщення. Там досі можна натрапити на залишки посуду, меблів, книги, поштівки, а також приватне листування, датоване ХІІІ століттям.
Зберегли й відбудували
За словами керівника управління об’єктів культурної спадщини Львівщини, пам’яткознавця Василя Петрика, палац у Підгірцях не має статусу державної пам’ятки. Він є пам’яткою місцевого значення, тому його можна приватизовувати. Спочатку, у 90-их роках, це зробили одні власники, а згодом, у 2014 році, другі.
«Об’єкт не внесений законодавчо у перелік об’єктів, на яких заборонена приватизація, відтак такі об’єкти можна приватизовувати або ж продавати на аукціоні», – пояснює Василь Петрик.
Зараз палац належить трьом родинам, які мають прізвища Герга, Берник, Онишкевич. Двоє з них є жителями цього села, третя родина зі Львова.
У скільки їм обійшовся палац, як і те, скільки витратили на його реконструкцію, власники не воліють розголошувати, але пишаються, що повернули життя історичній пам’ятці.
Зі слів Світлани Герги, палац був дуже зруйнований. Вона не могла дивитися, як пам’ятка занепадає, тож почала працювати над її збереженням і відновленням.
«Хоча палац до нашого придбання перебував у приватній власності, він був у жалюгідному стані – просто руїни. Не було ні вікон, ні дверей, дах обвалився, дерев’яні балки понищені, перекриття між поверхами майже не було, на даху росли триметрові дерева, які ми викорчовували. Усюди – грибок . Тут колись був рибгосп, у якому розводили мальків», – каже Світлана Герга.
Зараз палац має зовсім інший вигляд. Тут уже відремонтували дах, стелю, дві бокові вежі й тераси, а також укріпили стіни, реконструювали деякі кімнати.
Читайте також: Як на Львівщині відроджують Тартаківський палац. Фото
Відверто кажучи, повністю відновили лише цокольний поверх. Тож попереду ще чимало роботи. Світлана Герга зазначає, що, попри те, це вже справжній палац із ремонтом, розкішним інтер’єром і меблями.
«Палац дуже цікаво збудований – на схилі. Якщо дивитися з центрального входу, можна побачити два поверхи, а якщо ззаду – три. Саме там завершили ремонт на цокольному поверсі, де відкрили дві кімнати для огляду й фотосесій. Загалом у палаці понад 60 покоїв. Роботи ще багато, усе виконуватимемо поступово», – запевняє співрозмовниця.
З її слів, у палаці намагаються відновити тогочасний інтер’єр і побут. Для цього самі власники на антикварних ринках і в магазинах купують речі. Дещо приносять самі тамтешні жителі.
«Намагаємося максимально зберегти автентичний вигляд. Але є проблема, бо якщо зовнішній вигляд можна відтворити за фото, то уявлення, як палац виглядав усередині, жодного. Тобто світлин внутрішнього оздоблення палацу немає. Стараємося брати й запозичувати інтер’єр у інших львівських чи закордонних палаців», – зазначає Світлана Герга.
Парк із унікальним платаном
Співвласниця Підгорецького палацу признається, що при його купівлі їх цікавило не так саме приміщення, як дендропарк, розміщений поруч. А він тут унікальний: є не лише пам’яткою садово-паркового мистецтва XVIII століття – у ньому ростуть рідкісні породи дерев.
Сам дендропарк займає площу більш ніж 8 га і розташований навколо палацу. Тут є грабова алея, збережені старі сходи, літня ротонда, а також ставок. У самому парку є рідкісні рослини, буки, клени, модрини, ялиці, платани, а також дерева, яким, здавалось би, не підходять наші кліматичні умови.
Наш платан унікальний: це найбільше дерево, що не має аналогів у Європі. В нього п’ять стовбурів і йому більш ніж 200 років», – каже Світлана Герга.
Читайте також: На Львівщині археологи знайшли давні мури замку XVII століття. Фото
Як зауважує Микола Закусов, дендропарк, на відміну від палацу, є пам’яткою державного значення. Насадження у різні роки сюди завозили із багатьох куточків світу. Зокрема, один із баронів Бруницьких займався плодовими деревами і саме в Підгірцях їх висаджував.
Двічі на рік тут проводять Дні довкілля задля прибирання парку. Цієї весни планують організувати акцію з відновлення насаджень та присвятити її висаджуванню магнолій.
Палац уже чекає на відвідувачів
Восени 2021 року палац у Підгірцях відкрили для відвідувачів. Наразі сюди можна потрапити лише за дзвінком на номер: 097 143 84 08.
Зі слів Світлани Герги, фіксованої ціни за вхід у палац немає – можна скласти пожертву у скриньку при вході. Також тут можуть провести екскурсію, і кошти за цю послугу скерують на облаштування парку.
Ольга Шведа
Фото із ФБ сторінки Підгорецький палац, photo-lviv.in.ua, [email protected], nyouto4ka
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку