Перша домедична допомога: що потрібно дізнатися просто зараз

10503 0
Опіки не треба мазати маслом, того, хто подавився – бити по спині, непритомному не варто давати нашатирний спирт та пхати ложку до рота, а діагностувати інсульт допомагає РОЗУМ.

Ми всі стикалися з ситуаціями, коли хтось потребує невідкладної допомоги: міг трапитися нещасний випадок, дехто бачив, як уже надають допомогу, а інколи це необхідно нам самим. Проте перша допомога пов’язана з великою кількістю міфів, які можуть нашкодити постраждалим, а часто – ще й тим, хто намагається врятувати. Tvoemisto.tv попросило розповісти про те, що насправді треба знати про першу домедичну допомогу, людей, які навчають інших, як рятувати життя.

Перша необхідність

Ніхто не може надавати першу медичну допомогу, окрім медиків. Та допомога, яку надають, приміром, очевидці на місці аварії, називається домедичною. Це важливо  знати для розуміння обсягу прав та обов’язків. По-перше, є люди, яких зобов’язують вміти і надавати допомогу їхні професії: лікарі, фармацевти, бортпровідники, поліцейські, співробітники служби надзвичайних ситуацій та інші. Звичайні громадяни можуть не допомагати, якщо не знають, як це робити. По-друге, деякі дії дозволено робити тільки медикам, наприклад, маніпуляції зі шприцами.

Ази першої домедичної варто знати всім, адже саме до приїзду медиків часто спливає дорогоцінний час, коли можна врятувати життя чи не допустити погіршення стану. Надавати таку допомогу можуть усі, хто пройшли спеціальне навчання та здатні убезпечити до приїзду медиків. Але Меланія Подоляк, інструкторка Курсів домедичної допомоги САВ та «44 Навчального Центру», наголошує: у цей момент особиста безпека – понад усе.

Меланія Подоляк

«Надавати допомогу варто лише тоді, коли самим рятівникам нічого не загрожує. Не варто забігати в охоплений полум’ям будинок або ж бігти на проїжджу частину, не оцінивши перед цим ситуацію, адже якщо з вами щось трапиться, то доведеться рятувати вже двох», – каже вона.

Читайте також: Школа лицарів. Як бійці вчать львівських школярів рятувати життя

За словами Меланії, вам варто надавати першу допомогу лише тоді, коли ви почуваєтесь упевнено і знаєте, що можете це зробити. Перш за все – ніяких імпровізацій. Можна працювати лише з тим, що знаєш напевне, і не придумувати нічого свого. Навіть найдосвідченіші спеціалісти можуть  «застигнути» від стресу, ризикуючи наробити помилок. Тож краще спробувати опанувати себе, ніж ризикувати чиїмось життям.

Міфи, що вбивають

В основному міфи, які шкодять під час надання першої допомоги, належать до рубрики «народної медицини». Наприклад, рекомендують місце опіку одразу після ураження обмазати олією чи сметаною, аби опік швидко загоївся. Насправді ж місце опіку потрібно охолодити проточною водою і, в залежності від розміру, або терміново звернутися до лікаря, або дочекатися, поки рана вкриється природною захисною плівкою. Звісно, лити у відкрите місце ураження йод, зеленку та інші речовини теж не варто. Спочатку – охолодження, все інше – за рекомендаціями лікарів.

Також людині, яка вдавилася, зазвичай доброзичливо пропонують «постукати по спині». І якщо це невеликий шматочок їжі, який згодом проковтнеться, то «постукування» не зроблять нічого поганого (як і хорошого). А от у серйозному випадку краще вміти надавати першу допомогу: трохи нахиленій вперед людині натискати на сонячне сплетіння.

Не можна також бити людей по щоках, коли вони втрачають свідомість. До речі, нашатирний спирт теж давати у таких випадках не можна, адже він токсичний і сучасна медицина обмежує його використання. Тож якщо хтось поруч непритомніє, людину потрібно обережно покласти набік і дати самостійно прийти до тями. Або, принаймні, не чіпати її до приїзду лікарів, якщо цей стан супроводжується іншими симптомами (приміром, кровотечею).

Серед усіх міфів про надання першої домедичної допомоги особливо виділяється один – міф про серцево-легеневу реанімацію, від якої може залежати життя людини. СЛР – це невідкладна процедура, яка складається з непрямого масажу серця та штучного дихання.

Олег Картавий

Олег Картавий, засновник Центру спеціальної підготовки, пояснює: «Найстійкіший міф, який лякає людей та не дозволяє їм надавати допомогу, це “А що буде, якщо я натискатиму на серце, яке працює? Тоді я зіб’ю ритм і воно зупиниться!”. Під час процедури можна зламати ребро, вивихнути щелепу та спровокувати блювання, але не зупинити серце».

Є й інші помилки, які можуть бути фатальними в критичній ситуації. Наприклад, Олег згадує «ефект помилкового пульсу» або, інакшими словами, ефект відчуття власного пульсу. Це трапляється у тих випадках, якщо людина не навчена правильно оцінювати пульс, і в момент, коли вона робить це, має прискорений власний. Наприклад, якщо бігти до непритомної людини дистанцію у 200 метрів, маючи за спиною важкий наплічник, то помилково відчути пульс можна буде навіть від дерева поруч – це буде ваш власний пульс.

Початкові знання

Усі види нещасних випадків та допомоги, яку потрібно надати, перевіряють тривалою медичною практикою і затверджують на законодавчому рівні. В Україні інструкції з надання першої домедичної допомоги прийняті Наказом Міністерства охорони здоров’я 2014 року, який є аналогом британської системи Basic Life Support. В ньому викладено 28 типів ситуацій та відповідних їм дій, тож інструктори навчають саме їм.

У багатьох випадках паралельно із наданням домедичної допомоги потрібно викликати швидку, але це варто робити не завжди. «Викликати швидку треба під час реальної загрози життю та здоров’ю. У той час, коли швидка їде, наприклад, до дитини із температурою 39, вона може не потрапити до людини без дихання або з масивною крововтратою. Не можна витрачати ресурс швидкої без необхідності, тому свідомий не-дзвінок може врятувати життя», – наголошує Анна Бурдиляк, засновниця Української Асоціації Серця.

Читайте також: Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі

Перш за все потрібно оцінити ситуацію. Швидку потрібно викликати, коли фізичний чи психічний стан раптово погіршується і це супроводжує кровотеча, судоми, знепритомніння, удушення, гострий біль або інші симптоми, які можуть свідчити про суттєву загрозу. Під час стихійних лих, аварій, ДТП та інших подій варто перш за все пересвідчитися, чи є взагалі загроза людям, адже ніхто міг не постраждати. Серед інших причин виклику швидкої – ураження струмом, отруєння, укуси комах чи тварин, а також порушення перебігу вагітності. Інколи допомогти може звичайний терапевт.

Анна Бурдиляк

Частим приводом для виклику швидкої може стати підозра інсульту чи інфаркту, і розпізнавання цих станів на ранньому етапі може врятувати тисячі життів. Анна коментує: «Ці стани нерідко бувають летальними. Інфаркт підозрюють у всіх випадках різкого болю у грудях, який триває більше п’яти хвилин. Для діагностування інсульту є простий алгоритм РОЗУМ».

Р – це руки, які людина не може підняти одночасно та рівно,

О – очі, які можуть виглядати різними за розміром або мати опущені нижні кутки,

З – заніміння якоїсь з кінцівок,

У – людина не може природньо усміхнутися

М – мова, коли не може повторити просту фразу.

Якщо принаймні один із симптомів є, то краще викликати 103.

Правильна оцінка ситуації допоможе також зрозуміти, яких дій вона потребує. Наприклад, під час автокатастрофи можуть бути декілька сценаріїв поведінки з потерпілими до приїзду швидкої. Людину не можна самостійно діставати з машини – тільки якщо автівка палає або людина не дихає і їй потрібна термінова реанімація. Тільки тоді можна обережно зафіксувати голову та в одній площині з усім тілом спробувати перенести на ноші, адже в людини може бути ушкоджений хребет чи спинний мозок. Якщо ж людина притомна і їй нічого не загрожує, варто просто говорити з нею та заспокоювати.

Краще раз навчитися, ніж прочитати

Говорячи про власну безпеку, Меланія Подоляк радить подбати про наявність хоча б двох речей у кишені – латексних рукавичок та клапан-маски для серцево-легеневої реанімації. «Кров, слина, інші рідини організму можуть проникнути в дрібні ранки на шкірі, яких ми навіть не бачимо, й під час штучного дихання легко можна підхопити туберкульоз, герпес чи гепатити. Тому заповідь номер один: нема захисту – не готові рятувати», пояснює вона. Комплект із цих двох предметів обійдеться в приблизно 60-70 гривень, і в кишені вони займуть невеличкий простір. В ідеалі варто покласти до наплічника ще й джгут-турнікет, який може врятувати під час критичної кровотечі коли фонтанує кров, розповзається пляма на одязі чи під тілом.

Та замість того, щоб намагатися все це запам’ятати, краще знайти можливість пройти курси допомоги. Він не коштує великих грошей, але це те, що потрібно знати кожній людині. Після такої підготовки більше ніколи не спробуєш совати ложку до рота людини під час епілептичного приступу або класти відморожені кінцівки в гарячу воду.

Головне – знати, що робити в критичній ситуації, або не боятися заповнити прогалини в освіті найближчим часом. Краще знати і ніколи не скористатися, ніж не змогти врятувати.

Текст – Елена Ґора

Фото надані героями