Архітектори ініціативи Urban Ideas придумали, як зробити занедбану фабрику та незручну площу місцями, комфортними для львів’ян.

«Це неможливо зробити! Вам ніхто не дозволить!». До такої реакції на свої ідеї активісти львівської громадської організації Urban Ideas вже встигли звикнути. Вже чотири роки спростовують цю тезу, проектуючи та розвиваючи громадські простори у Львові та інших містах. Якщо нещодавно ви були на площі Митній та затримались там на хвилинку – посидіти на лавці, подивитись на фонтан – значить, ви бачили результати їхньої праці.

«Коли ми починали, навколишні сприймали нас як дивних людей, – розповідає Ольга Криворучко, архітекторка й викладачка Львівської Політехніки. – Ми ж просто хотіли зробити щось для міста, відкрити його з іншої сторони й показати, як швидко воно може змінюватись». Для неї Urban Ideas є також нагодою урізноманітнити рутинне викладацьке життя та співпрацювати з колегами – архітекторами-практиками.

Один із них – Валентин Шароватов – заробляє на життя в архітектурному бюро, а участь у проектах Urban Ideas вважає своїм громадянським обов’язком. Він часто читає лекції та проводить тренінги. Якщо спершу послухати його приходило з десяток зацікавлених, то тепер доводиться запрошувати 10-15 менторів, які працюють із 50-80 учнями.

Серед утілених проектів Urban Ideas – площа Митна, лавки на площі Святого Теодора та Фабрика повидла. Ольга Криворучко каже, що громадські простори необхідні, аби люди почувались вільно та спокійно не лише в себе вдома. «Коли місто стає їхнім домом, вони стають відповідальнішими за навколишній простір. Ламають і смітять менше, роблять зауваження іншим. Так ми трохи наближаємось до Європи», – каже архітекторка.

Площа, яка була «не фонтан»

Оновлення Митної почалось із воркшопа. Це захід, учасники якого, навчаючись практично, вирішують певну проблему. Urban Ideas проводять воркшопи кілька разів на рік. На них запрошують людей, котрі зацікавлені в розвитку певного громадського простору, та вислуховують їхні побажання.

Мешканці та власники будинків навколо Митної, керівники музею та поліклініки, розташованих неподалік, депутати міської ради, співробітники архітектурного й транспортного управлінь допомогли урбаністам спроектувати площу зручною для всіх.

Площа на перехресті Личаківської та Винниченка не була зручною для львів’ян – вони минали її швидко або й оминали, не маючи де і для чого зупинятися. Проектування громадського простору тривало рік, іще два роки минуло, поки проект утілили. Допомогли експерти німецької організації SES, яка співпрацює з Львівською торгово-промисловою палатою. «Вони приїжджали двічі. Один – ландшафтний архітектор, інший – будівельник. Їхні поради дуже допомогли в проектуванні Митної»,  – каже Ольга Криворучко.

Оновлену Митну відкрили до Дня міста 6 травня 2017 року. Тепер вона живе – власне, тому це й називається ревіталізацією.

Площа, де вкрали лавки

Площа Святого Теодора – одна з найстаріших у Львові. «Люди сприймали її як своє подвір’я. Вони не дуже готові ділитися простором», – розповідає Ольга Криворучко. Проект ревіталізації площі розроблявся в межах Майстерні міста – відкритого воркшопу, де люди могли обговорювати проблеми міського простору.

Урбаністи ретельно дослідили й візуалізували проблеми площі та варіанти її вдосконалення.

На площі розташовані кінцеві зупинки приміських маршруток, і багатьом пасажирам немає де сісти, чекаючи на автобус. Архітектори вирішили встановити лавку в тіні дерев, проте мешканці попросили, щоб лавок було більше. Їхнє прохання виконали, проте лавки простояли недовго.

«Ми не прикріпили їх до землі, ось вони і зникли, – знизує плечима Ольга. – Ті, які вкрасти не вийшло, залишились».

Урбаністичні ідеї виявились неблизькими мешканцям будинків, прилеглих до площі Святого Теодора. Позаторік тут спробували створити відкриту соціальну кав’ярню «У сусідів», запросивши всіх охочих долучитися. Але мешканці виступили категорично проти: мовляв, у кав’ярні питимуть пиво й галасуватимуть уночі. За три місяці проект згорнули.

Арт-інтервенція

Надання старим промисловим будівлям нових сенсів дуже поширене в Європі. Зокрема, в захаращених цехах колишніх фабрик створюють мистецькі простори.

Будинок 124 на вулиці Хмельницького – у місці, яке львів’яни називають Жовківською рогаткою – наче спеціально створений для цього: він має вигляд старовинного замку. Прегарну будівлю звели на початку ХХ століття для Фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків «Кронік і син». За радянських часів тут був винзавод «Укрголоввино», що розливав імпортні вина у пляшки, а в 1970-ті в будівлі організували переробку овочів.

Торік занедбану будівлю придбав австрієць Гаральд Біндер. Її перетворення на повноцінний мистецький центр іще попереду, але Urban Ideas вже створили там громадський простір.

Робота тривала кілька днів. Тепер тут є сидіння, міні-сцена для майстер-класів і кінопоказів.

Перш ніж узятись за проект, активісти Urban Ideas проводять опитування й дізнаються, чого хочуть люди. Наприклад, перед ревіталізацією старої ринкової площі в Луцьку Ольга Криворучко зі своїми студентами запропонували кілька ідей. Лучани сприймали ці ідеї скептично, поки не довідалися, що подібні проекти вже втілені у Львові.

Охочих долучитись до свого чергового проекту організація збирає через Facebook. Щоб стати волонтером і взяти участь у перетворенні чергової львівської локації, не обов’язково бути постійним членом організації – головне мати час і бажання долучитися. 

Катя Старокольцева,
відео Романа Скрипника