Фото: golos.ua

Фото: golos.ua

Ми хотіли розвивати країну. Дві історії одних із перших патрульних Львова

5520 0
Про початок роботи патрульної поліції у Львові, ставлення до неї мешканців, умови роботи, проблеми реформи і шляхи їхнього вирішення Tvoemisto.tv говорило з колишнім поліцейським, юристом Юрієм Прусом та велопатрульним Михайлом Лічкуном.

Перші з перших

Юрій Прус був одним із перших 600 поліцейських у Львові, його екіпаж — один із тих, які першими виїхали на зміну на вулиці Львова. Він має юридичну освіту і каже, що бачив себе будь-де, але не в структурі МВС. Але все змінилося після Революції Гідності і зміни влади.

«Почалися зміни, у тому числі реформа Міністерства внутрішніх справ. Усе відбувалося гарно і пафосно, говорилися правильні речі в засобах масової інформації, і це підкуповувало отаких хлопців, яким тоді був я, свідомих громадян, які хотіли щось робити. Нам було по 22-23 роки, і ми бачили, що можемо зробити якийсь внесок у розвиток країни. І тут у мене з’явилася така можливість», — говорить Юрій.

Юрій Прус

Коли він подав заявку в перший набір патрульної поліції у Львові, не дуже розраховував пройти, оскільки кандидатам говорили, що конкурс — 18 людей на одне місце. У відборі було кілька етапів, останній з яких — співбесіда. За тиждень після неї Юрія запросили на навчання.

«Я зауважу, що за цей час не заплатив ні копійки. Можливо, ходили легенди про хабарі, але з першого випуску поліцейських ні від кого не чув, щоб були якісь «вирішення питань». Якби мені сказали тоді щось заплатити, я б розсміявся їм в обличчя і пішов геть», — каже він.

Навчання тривало три місяці. За словами Юрія, йому воно давалося легко — завдяки попередній юридичній освіті, проте для тих, хто такої не мав, навчання було достатньо змістовним та інформативним.

«Нам дали певну базу, але насправді ми — перший випуск — вчилися просто на вулицях. У старій системі як відбувалося? Ти, молодий даїшник, приходиш на роботу, тебе ставлять в екіпаж до досвідченого пузатого вуйка з вусами, який тобі каже: «Стаєш туво на лінію і дивишся, щоб їхали на тебе, і штрафуєш їх всіх». Тобто тобі розказують, як воно все має працювати. У нас такого не було — ми були, як сліпі кошенята», — каже він.

Юрій пригадує, що спочатку було досить багато помилок, наприклад, в оформленні протоколів, проте інші структури, з якими вони працювали, — прокуратура, суди, — ставилися до цього з розумінням.

«Звичайно, вони діяли в межах законодавства, не заплющували очі на серйозні порушення, але дрібниці дозволяли виправляти. Вони розуміли, що нам ще потрібно набути досвіду», — розповідає він.

За словами Юрія, на початку патрульні працювали з великим натхненням та ейфорією: графік був досить виснажливим, але на це не зважалося — їм хотілося йти на роботу, «бо це було класно». Значну роль тут відігравало і ставлення людей — не було такого негативу, як при старій системі.

«Перший місяць у нас взагалі була виключно превенція — побачили порушення, зупинили, поговорили, пояснили і відпустили. Звичайно, за нетверезе водіння штрафували — тоді це для нас взагалі була екзотика. Один екіпаж у першу ніч зупинив такого — то ми всі прийшли на протокол дивитися. І ми хотіли тоді зупиняти таких водіїв, хотіли бути корисними суспільству. Про якісь хабарі мови взагалі не було», — згадує він.

Представлення патрульної поліції у Львові

Михайло Лічкун вивчився в Криму на залізничника і переїхав до Львова після анексії Криму в липні 2014 року. Бажання працювати за фахом у нього не було. До поліції він працював на двох роботах — ріелтором та в кафе в аеропорту. Жив із журналістом, який для матеріалу подав заявку поліцію і підбурював його зробити так само.

«Я не бачив себе в правоохоронних органах взагалі — принаймні в тому вигляді, у якому вони були до 2015 року. Тому працювати в поліції не збирався і на перший набір у Львові не подався. Рішення піти в патрульні прийняв вже після запуску поліції в Києві, оскільки через ЗМІ побачив, що щось таки змінилося», — каже він.

Михайло подав заявку в поліцію за місяць до її офіційного старту у Львові. Він пройшов усі етапи відбору, проте після співбесіди з ним не сконтактували. Пригадує, що був на присязі перших патрульних у Львові та Івано-Франківську і вже мав велике бажання стати частиною цього процесу. І в лютому 2016 року йому таки прийшло запрошення на навчання, що тривало до середини квітня. З того часу він працює в поліції, зараз — у велопатрулі.

Михайло Лічкун

На відміну від Юрія Пруса, він вже мав, у кого вчитися. Спочатку його ставили в екіпаж третім до більш досвідчених патрульних, але сталого наставника, каже він, не було.

Чому патрульні звільняються

Юрій Прус пропрацював патрульним кілька місяців, після чого йому запропонували посаду юриста, певний час він очолював юридичний відділ. У цей час він більше стикався з прокуратурою, судами, і каже, що проблем у комунікації не було — лише розуміння і співпраця. Приблизно півтора роки тому він звільнився. І каже, що таких, як він, було і є багато, але на їхнє місце нових працівників приходить менше.

«З кожним місяцем ми більше бачили, що стара система ще бореться і намагається повернутися — загалом в Україні. Не було абсолютно оцього «дорогу молодим». Були такі показові моменти: поставили молодого, нового керівника, але збоку десь є старий добрий порадник, який впливає на його рішення. І такі речі демотивували», — розповідає він.

Також, за його словами, у систему почали поступово повертатися «старі» працівники, а на керівні посади часом призначали тих, хто не мав для цього відповідної освіти чи лідерських якостей.

«Починалася стандартна держслужбовницька ситуація: я от вислужуся перед кимось, мене помітять і потягнуть, починали десь ставити «своїх» людей», — говорить Юрій Прус.

Михайло Лічкун також каже, що такі призначення «по знайомству» демотивують. У той же час він зазначає, що загалом є зміна кадрів і підходів до вирішення певних проблем, і це найперший позитив реформи.

«Робота цікава, але розчарування може прийти з усіх сторін. По-перше, ставлення до тебе людей. Часом упродовж усього дня з тобою поводяться нормально, а в інших випадках, навіть коли ти хочеш просто провести профілактичну бесіду, тобі відразу починають хамити. Така ситуація в нас щодня на вулиці Гнатюка, де паркуються на місцях для людей з інвалідністю. І коли ми починаємо евакуйовувати авто або виписувати штрафи, постійно виникають конфлікти. Але ж ніхто не змушував цих людей порушувати правила. І якщо такі ситуації трапляються часто, вони морально виснажують», — говорить Михайло.

Юрій Прус теж зазначає, що з часом почав повертатися негатив і зверхність з боку мешканців.

«Це стресова робота — постійні «ти — мєнт поганий, шо, я не можу на жовте проїхати, ну один раз, ну пропусти, ну шо тобі важко?». Це все повертається теж, у тому числі «я зараз подзвоню». Але справа в тому, що раніше не було, куди дзвонити, а зараз, здається, уже є», — каже він.

У той же час, Михайло Лічкун каже, що загалом зміни в суспільстві є — просто патрульним частіше доводиться мати справу саме з порушниками. Ще одною причиною звільнень він називає заробітну плату. Саме це стало останнім аргументом для Юрія Пруса.

«Не можу сказати, що робота для мене була дуже складна. Вона була рутинна і об’ємна, і за неї, відповідно, хотілося отримувати більше. Це загалом проблема поліції. На початку нам запропонували зарплату, яка була пристойною на той час. Але з часом роботи ставало більше, але зарплата пропорційно не зростала. І це була причина звільнення для багатьох хороших, ідейних патрульних: ти хочеш отримувати більше, але хабарі брати не збираєшся, тому шукаєш нову роботу», — каже він.

З іншого боку, Юрій говорить, що навряд більша зарплата мотивувала б його лишитися, бо вже було розчарування від повернення старої системи — незрозумілі вказівки від вищого керівництва, бюрократія, а також запровадження планів по протоколах за зміну. Натомість Михайло Лічкун каже, що він у роботі з планами виконання не стикається.

Також серед причин звільнень і Михайло, і Юрій називають недостатнє технічне забезпечення.

«Коли я згадую наше представлення, то аж мурашки по шкірі. Це все виглядало дуже класно — нова якісна форма, нові девайси, машини, ми такі американці-американці. І нас переконали, що надалі технічне забезпечення буде на високому рівні. Але так не сталося, і це теж вплинуло на патрульних», — каже Юрій Прус.

Представлення патрульної поліції у Львові

Крім того, за його словами, патрульні не відчувають себе соціально захищеними. Михайло Лічкун розповідає, що із соціального забезпечення зараз, зокрема, є можливість купити квартиру в лізинг або ж отримати компенсацію за оренду житла, проте умови цих програм дуже незручні.

«Мене цікавила компенсація. Для неї потрібно зібрати купу документів, що вже частину людей відштовхує. Я подав документи в травні, і два тижні тому отримав тільки відписку, що мою заявку взяли на розгляд, а результат буде до 15 вересня. Мені здається, що потім знайдуться якісь нюанси, через які мені компенсацію не дадуть. Думаю, що люди, які це придумали, знали, що воно не запрацює», — розповідає він.

Як реанімувати патрульну поліцію

За словами Юрія Пруса, для того, щоб продовжити реформу, мотивувати людей знову йти працювати в патрульну поліцію і підвищити її престижність, необхідно забезпечити три речі — правильні кадрові рішення, вищу зарплату та хорошу соціальну підтримку.

«Якщо було б соціальне забезпечення, патрульні б відчували, що вони потрібні державі, що вони віддають свій час і здоров’я не дарма. Я спілкувався з поліцейським з Америки. У них там теж не надто висока зарплата, але якраз соціальне забезпечення дуже хороше — страхування, пенсія, різні пільги. Думаю, якщо б у нас такі речі запровадили, то зникла б корупційна складова — кожен поліцейський би боявся втратити своє місце і не ризикував би», — вважає він.

У свою чергу, Михайло Лічкун додає, що необхідні і зміни в законодавстві.

«Уже під час навчання в патрульній поліції мене дивували розбіжності в законодавстві, особливо в Кодексі про адмінправопорушення, з яким найбільше й стикаються патрульні. Його прийняли ще в Радянському союзі. З того часу в нього вносять зміни, але повільно», — каже він.

На його думку, найбільше Кодекс недієздатний, зокрема, по статті про дрібне хуліганство, де санкції — штраф 140 грн або 15 діб, але вже після рішення суду. Але патрульний, пояснює Михайло, після затримання і оформлення протоколів має хулігана відпустити — і якщо той був п’яний, то може за цей час навіть не протверезіти і продовжити далі хуліганити. Крім того, появу хулігана в суді має забезпечити патрульний або дільничий.

«Інша стаття — злісна непокора. Був випадок, коли склали такий протокол, але затриманий почав його оскаржувати, аргументуючи перевищенням повноважень, і патрульних відсторонили від роботи — по суті за виконання своєї роботи. Більше цю статтю намагаються не використовувати. Загалом часто штрафи низькі, людина може їх не сплачувати, а виконавча служба не буде активізувати свою роботу через маленьку суму штрафу. Крім того, в адмінці термін розгляду — три місяці, після цього справу закривають», — каже він.

Також, за словами Михайла, потрібно покращити технічне забезпечення патрульних — як кількісно, так і якісно. Крім того, патрульним хотілося б отримувати більше підтримки — як від суспільства, так і від тих, хто працює в системі.

Михайло Лічкун з колегою

Юрій Прус каже, що абсолютно не шкодує, що пішов працювати в патрульну поліцію — це був дуже хороший досвід. Михайло Лічкун каже, що загалом добре, що ця реформа взагалі почалася, але зараз, на його думку, вона збавила темп.

«Для того, щоб далі все рухалося, треба щось робити. А зараз або роблять щось не те, або не знають, що робити. Пріус, з яким асоціюється патрульна поліція, — машина надійна і витривала. Але для того, щоб він нормально працював, його потрібно своєчасно обслуговувати. Так само і всю система. Щоб патрульна поліція продовжувала працювати, людей треба мотивувати в ній залишатися», — каже він.

Анна Журба

Фото Tvoemisto.tv та надані Юрієм Прусом і Михайлом Лічкуном

Головне фото — Golos.ua

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.