Тривале перебування на свіжому повітрі зміцнює організм. Чим довше люди гуляють – тим більша ймовірність, що організм зможе захиститися від вірусів. Особливо прогулянки корисні дітям. У тому, що надворі захворіти найтяжче, переконаний львівський інфекціоніст Ігор Гайдук. 

Tvoemisto.tv розповідає про особливий дитячий центр, де діти цілий день проводять на вулиці – гуляють, бавляться, їдять і майже не хворіють

Найбільше щастя – місити болото і стрибати по калюжах

«Мені завжди дуже імпонувала ідея тусовки на свіжому повітрі, дозвіл на бабрання в калюжах, ігри з болотом. Відтоді, як Лада почала ходити у цей центр, мені не доводилося жодного дня її щось намовляти, аби тільки ходила. Навпаки, тепер кожної суботи та неділі, коли не працює центр, довго пояснюю доньці, чому сьогодні вона туди не піде», – розповідає Тvoemisto.tv  львів'янка Варвара Паламарчук, яка водить свою дитину у цей клуб уже третій місяць.

Каже, що про нього знала давно, адже сюди вже три роки ходить донька її подруги.

Cаме те, що її доньці добре в «Бум-бу-ру-румі», надихає жінку щодня пильно вивчати прогноз погоди, продумувати, у що її одягнути та що приготувати і покласти у ранець.

Каже, що їй імпонує позиція, коли дитині надають свободу, приглядаючи збоку, а не контролюючи ситуацію крок в крок.

«Друзі і родичі дивуються нашому вибору: як без приміщення, як даєте їжу з собою в термосі, як це вона місить болото і стрибає по калюжах… Але нас це не зупиняє. Для того, щоб зрозуміти «як це», потрібно провести з ними хоча б день. Це так класно бачити, коли дитину сприймають особистістю і коли уся в болоті біжить до друзів в хатинку на дереві, несучи в руках жука сонечко або хробачка….», – каже Варвара Паламарчук.

Поближче до природи

Клуб назвали на честь персонажа відомого мультфільму Петрика П’яточкіна, який не міг всидіти на місці, а був дуже непосидючим. Саме він наспівував своє «бум-бу-ру-ру-ру-рум», що й послужило за назву. «Наші діти, як і Петрик П’яточкін, також ніколи не сидять на місці. Вони ходять, бавляться, досліджують», – кажуть у клубі.

У нашому місті клуб, в якому діти проводять багато часу на природі, – один. По Україні їх також не багато – у Боярці, що під Києвом, та в Івано-Франківську. Більш поширені такі клуби за кордоном, особливо у скандинавських країнах.

Вихованців у львівському клубі «Бум-бу-ру-рум» не багато – до  десяти. Усі в одній групі, хоч і різного віку – від 3 до 6 років.

Центр працює уже четвертий рік, вартість тут така ж, як і в більшості приватних садків – у межах 5-7 тис. грн за місяць.

Розпорядок дня у дитячому клубі чітко налагоджений: на 10.00 ранку дітей приводять і о 17.00 забирають. З ними завжди одночасно працюють двоє вихователів.

Упродовж дня діти бавляться, стрибають, а ще – проходять смуги перешкод, лазанки та квести, що облаштовані на території. Прогулюються не лише парком «Залізна вода», а й Снопківським чи Стрийським парками, тим самим досліджуючи природу.

Серед інших «розваг» – готування їжі на вогні, екскурсії та творчі майстерні. Дітей вчать досліджувати природу, розрізняти птахів, комах та рослини. Іграшок у дитячому клубі майже не має.

Як розповіли Тvoemisto.tv співзасновниці дитячого клубу Дзвінка Колеснікова та Тетяна Петрик, хоч діти на вулиці перебувають за будь-якої погоди, не залежно від того, чи сонце, дощ, чи сніг та мороз. Тим не менше, практично ніхто з них не хворіє. Шмарклі у «Бум-бу-ру-румі» не трагедія, як і стрибки по калюжах. До речі, це одне з найулюбленіших занять малих «бумбурумчиків», яке зовсім не забороне. Більше того, інколи тут спеціально облаштовують поглибші ями для калюж та краще місце для гірок.

Якщо вихованці за день сильно втомилися, можна й перепочити. Звісно, дітей тут спати не змушують, але якщо дуже хочеться – можуть лягти у гамак. Він знаходиться надворі, поміж дерев.

Обов’язкова умова для дітей – мати зі собою їжу та змінний одяг. Обов'язково два комплекти.

Восени та взимку дітям рекомендують спідню термобілизну та флісовий одяг. Зверху прогумований комбінезон і куртка. Джинси та кросівки тут носити не дозволяють.

Вулиці карантину не бояться

За словами Дзвінки Колеснікової, під час весняного жорсткого карантину дитячий клуб не працював. З липня, коли карантин послабили, дозволивши відвідувати парки, прогулянки у клубі відновили. Ходили усі.

«Якщо порівнювати з іншими дитячими проєктами чи садочками, то, думаю, нашим дітям було менш стресово повертатись після карантину. Наприклад, в час пандемії, коли прогулянки були неможливими, свої «зустрічі» проводили в Zoom. Ми разом читали книжки, діти по черзі готували і проводили майстерки, просто спілкувались і ділились новинами. Погуляти онлайн – це ще поки недоступна опція, тому зустрічі проводили насамперед для того, щоб зберегти емоційний зв'язок між дітьми, вберегти від стресу самоізоляції», – каже співзасновниця клубу.

Зі слів співзасновниць, діти, які відвідують клуб «Бум-бу-ру-рум», хворіють вкрай рідко. А якщо нежить чи кашель все ж є і вони не значні, дітей все дозволяємо приводити до нас. Звісно, якщо стан дитини без температури.  Медпрацівника у клубі не має, батьки самі розуміють, коли дитину вести у клуб, а коли варто залишити вдома.

«Бути дитиною і ніколи не мати шмарклів, звісно, неможливо. Кілька днів і знову у строю! У нас не має такого, щоб не водили дітей по 2-3 тижні, бо кашляє», – каже Тетяна Петрик.

Чи легко потрапити

Ті батьки, які хочуть, щоб їх діти відвідували дитячий клуб «Бум-бу-ру-рум», повинні спочатку дуже добре подумати. Насамперед, чи підходить їм графік та умови перебування.

«Ми попередньо зустрічаємось з батьками, розмовляємо з ними, так би мовити, приглядаємось один до одного. Нам важливо, чи є в нас однакові цінності щодо виховання дітей. А лише тоді починаємо співпрацю», – розповідає, як це відбувається керівниця.

За її словами, неодноразово батькам доводилося відмовляти.

«У нас діти можуть вільно ходити територією, сідати на землю, стрибати по калюжах. А коли бачимо, що це мамі не до вподоби, чи наприклад, після кожного руху своєї дитини вона їй витирає носа чи обтріпує штани від пороху, то відмовляємо», – каже співзасновниця клубу.

Ольга Шведа

Фото з дитячого клубу «Бум-бу-ру-рум»