Фото: клуб Бум-бу-ру-рум
Навіть взимку діти цілий день у парку. Як у Львові створили незвичний «дитсадок»
Тривале перебування на свіжому повітрі зміцнює організм. Чим довше люди гуляють – тим більша ймовірність, що організм зможе захиститися від вірусів. Особливо прогулянки корисні дітям. У тому, що надворі захворіти найтяжче, переконаний львівський інфекціоніст Ігор Гайдук.
Tvoemisto.tv розповідає про особливий дитячий центр, де діти цілий день проводять на вулиці – гуляють, бавляться, їдять і майже не хворіють
Найбільше щастя – місити болото і стрибати по калюжах
«Мені завжди дуже імпонувала ідея тусовки на свіжому повітрі, дозвіл на бабрання в калюжах, ігри з болотом. Відтоді, як Лада почала ходити у цей центр, мені не доводилося жодного дня її щось намовляти, аби тільки ходила. Навпаки, тепер кожної суботи та неділі, коли не працює центр, довго пояснюю доньці, чому сьогодні вона туди не піде», – розповідає Тvoemisto.tv львів'янка Варвара Паламарчук, яка водить свою дитину у цей клуб уже третій місяць.
Каже, що про нього знала давно, адже сюди вже три роки ходить донька її подруги.
Cаме те, що її доньці добре в «Бум-бу-ру-румі», надихає жінку щодня пильно вивчати прогноз погоди, продумувати, у що її одягнути та що приготувати і покласти у ранець.
Каже, що їй імпонує позиція, коли дитині надають свободу, приглядаючи збоку, а не контролюючи ситуацію крок в крок.
«Друзі і родичі дивуються нашому вибору: як без приміщення, як даєте їжу з собою в термосі, як це вона місить болото і стрибає по калюжах… Але нас це не зупиняє. Для того, щоб зрозуміти «як це», потрібно провести з ними хоча б день. Це так класно бачити, коли дитину сприймають особистістю і коли уся в болоті біжить до друзів в хатинку на дереві, несучи в руках жука сонечко або хробачка….», – каже Варвара Паламарчук.
Поближче до природи
Клуб назвали на честь персонажа відомого мультфільму Петрика П’яточкіна, який не міг всидіти на місці, а був дуже непосидючим. Саме він наспівував своє «бум-бу-ру-ру-ру-рум», що й послужило за назву. «Наші діти, як і Петрик П’яточкін, також ніколи не сидять на місці. Вони ходять, бавляться, досліджують», – кажуть у клубі.
У нашому місті клуб, в якому діти проводять багато часу на природі, – один. По Україні їх також не багато – у Боярці, що під Києвом, та в Івано-Франківську. Більш поширені такі клуби за кордоном, особливо у скандинавських країнах.
Вихованців у львівському клубі «Бум-бу-ру-рум» не багато – до десяти. Усі в одній групі, хоч і різного віку – від 3 до 6 років.
Центр працює уже четвертий рік, вартість тут така ж, як і в більшості приватних садків – у межах 5-7 тис. грн за місяць.
Розпорядок дня у дитячому клубі чітко налагоджений: на 10.00 ранку дітей приводять і о 17.00 забирають. З ними завжди одночасно працюють двоє вихователів.
Упродовж дня діти бавляться, стрибають, а ще – проходять смуги перешкод, лазанки та квести, що облаштовані на території. Прогулюються не лише парком «Залізна вода», а й Снопківським чи Стрийським парками, тим самим досліджуючи природу.
Серед інших «розваг» – готування їжі на вогні, екскурсії та творчі майстерні. Дітей вчать досліджувати природу, розрізняти птахів, комах та рослини. Іграшок у дитячому клубі майже не має.
Як розповіли Тvoemisto.tv співзасновниці дитячого клубу Дзвінка Колеснікова та Тетяна Петрик, хоч діти на вулиці перебувають за будь-якої погоди, не залежно від того, чи сонце, дощ, чи сніг та мороз. Тим не менше, практично ніхто з них не хворіє. Шмарклі у «Бум-бу-ру-румі» не трагедія, як і стрибки по калюжах. До речі, це одне з найулюбленіших занять малих «бумбурумчиків», яке зовсім не забороне. Більше того, інколи тут спеціально облаштовують поглибші ями для калюж та краще місце для гірок.
Якщо вихованці за день сильно втомилися, можна й перепочити. Звісно, дітей тут спати не змушують, але якщо дуже хочеться – можуть лягти у гамак. Він знаходиться надворі, поміж дерев.
Обов’язкова умова для дітей – мати зі собою їжу та змінний одяг. Обов'язково два комплекти.
Восени та взимку дітям рекомендують спідню термобілизну та флісовий одяг. Зверху прогумований комбінезон і куртка. Джинси та кросівки тут носити не дозволяють.
Вулиці карантину не бояться
За словами Дзвінки Колеснікової, під час весняного жорсткого карантину дитячий клуб не працював. З липня, коли карантин послабили, дозволивши відвідувати парки, прогулянки у клубі відновили. Ходили усі.
«Якщо порівнювати з іншими дитячими проєктами чи садочками, то, думаю, нашим дітям було менш стресово повертатись після карантину. Наприклад, в час пандемії, коли прогулянки були неможливими, свої «зустрічі» проводили в Zoom. Ми разом читали книжки, діти по черзі готували і проводили майстерки, просто спілкувались і ділились новинами. Погуляти онлайн – це ще поки недоступна опція, тому зустрічі проводили насамперед для того, щоб зберегти емоційний зв'язок між дітьми, вберегти від стресу самоізоляції», – каже співзасновниця клубу.
Зі слів співзасновниць, діти, які відвідують клуб «Бум-бу-ру-рум», хворіють вкрай рідко. А якщо нежить чи кашель все ж є і вони не значні, дітей все дозволяємо приводити до нас. Звісно, якщо стан дитини без температури. Медпрацівника у клубі не має, батьки самі розуміють, коли дитину вести у клуб, а коли варто залишити вдома.
«Бути дитиною і ніколи не мати шмарклів, звісно, неможливо. Кілька днів і знову у строю! У нас не має такого, щоб не водили дітей по 2-3 тижні, бо кашляє», – каже Тетяна Петрик.
Чи легко потрапити
Ті батьки, які хочуть, щоб їх діти відвідували дитячий клуб «Бум-бу-ру-рум», повинні спочатку дуже добре подумати. Насамперед, чи підходить їм графік та умови перебування.
«Ми попередньо зустрічаємось з батьками, розмовляємо з ними, так би мовити, приглядаємось один до одного. Нам важливо, чи є в нас однакові цінності щодо виховання дітей. А лише тоді починаємо співпрацю», – розповідає, як це відбувається керівниця.
За її словами, неодноразово батькам доводилося відмовляти.
«У нас діти можуть вільно ходити територією, сідати на землю, стрибати по калюжах. А коли бачимо, що це мамі не до вподоби, чи наприклад, після кожного руху своєї дитини вона їй витирає носа чи обтріпує штани від пороху, то відмовляємо», – каже співзасновниця клубу.
Ольга Шведа
Фото з дитячого клубу «Бум-бу-ру-рум»
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку