фото: www.freepik.com

фото: www.freepik.com

Приватні школи Львова: чи справді платна освіта завжди краща?

12200 0
Tvoemisto.tv оцінило якість, зміст освіти та ставлення до учнів у школах, де вчаться за 2-2,5 тисячі гривень на місяць.

Ще трішки і ми отримаємо абсолютно «Нову школу». Реформа, яку готує Міністерство освіти та науки, кардинально має змінити підхід до навчання школярів. А допоки зміни обговорюють, Tvoemisto.tv оцінило львівські приватні школи, які, на думку фахівців, могли би стати ресурсними центрами для популяризації нових методик. До уваги брались три критерії – рівень освіти, доступність додаткових навчальних дисциплін і ставлення до учнів.

Якість освіти

Кожна десята школа Львова – приватна. Вони так само підпорядковані міській владі й виконують програму, затверджену Міністерство освіти і науки. Проте вчиться в цих чотирнадцяти школах лише півтора відсотка львівських школярів. Єдиний спосіб оцінити якість їхньої освіти, який спирається на об’єктивні дані – рейтинг за балами зовнішнього незалежного оцінювання, яке проводить Український центр оцінювання якості освіти.

До топ-25 львівських шкіл у цьому рейтингу потрапили лише три приватні: Львівська українська приватна гімназія, школа-гімназія Шептицьких та школа-гімназія «Відродження». Перша з них до 2015 року п’ять років поспіль посідала четверте місце в рейтингу, поступаючись лише трьом державним навчальним закладам – Фізико-математичному ліцею, Академічній гімназії при Львівській політехніці та Класичній гімназії при університеті імені Франка. Школа Шептицьких до 2014 року посідала 17 місце в рейтингу, проте 2015-го на ЗНО з української випускники підняли її на восьму сходинку. Школа «Відродження», яка до минулого року посідала 12 місце завдяки добрим результатам із історії та географії, посіла на ЗНО з української 39 місце.

Втім, ці цифри не зовсім коректні, адже рейтинги складають за відсотковим співвідношенням загальної кількості учнів певної школи, які здавали ЗНО з конкретної дисципліни, з кількістю тих з них, хто отримав більше за 180 балів. Не враховується кількість учнів, які отримали менше 180 балів, або й взагалі завалили незалежне оцінювання. До того ж, не враховується ще багато важливих факторів на кшталт досвіду та підготовки вчителів, забезпеченості дітей підручниками, технікою, бібліотекою чи реального навантаження учнів в класах.

Співзасновниця Центру інноваційної освіти «Про.Світ» Лілія Боровець каже, що формувати список за результатами ЗНО не варто – потрібен коректніший рейтинг, якого, на жаль, в Україні немає. «Наприклад, у США є незалежний рейтинг на сайті www.greatschools.org. Там можна переглянути факти про школу й відгуки батьків, щоб зрозуміти, чи твоїй дитині підходить цей навчальний заклад», – каже вона. До того ж, частина приватних шкіл Львова є суто початковими і до рейтингів за балами ЗНО не потрапляють. Адекватну інформацію про якість освіти, яку в них дають, можна отримати хіба що від батьків. Хоча й тут не завжди можна покладатись на суб’єктивні судження – і діти, і їхні батьки різні, мають різні запити та критерії оцінки.

Читайте також: Львівщина – на другому місці за кількістю 200-бальників на ЗНО 

Освітнє меню

Перевагою приватних шкіл може бути те, що вони працюють як бізнес, отже, зацікавлені в ефективності та актуальності своїх послуг. Середня вартість навчання у львівській приватній школі – від 2 до 2,5 тисяч гривень на місяць. За ці гроші, крім стандартного набору предметів із державної програми, дітям пропонують участь у гуртках, вивчення іноземних мов або відвідування факультативів. Проте їхній асортимент у приватних і державних школах не дуже різниться.

Крім обов’язкової англійської, майже всі приватні школи Львова пропонують вивчення другої іноземної. Найчастіше – німецької. П’ять шкіл пропонують вивчення більш ніж двох мов.

Найчастіше учням приватних шкіл пропонують заняття з шахів та спортивні гуртки. Рідше трапляються актуальні дисципліни, яких поки що немає в державній програмі – наприклад, основи підприємництва, програмування тощо. Комп’ютерні науки викладають лише в Християнській школі «Перлина» та в нещодавно відкритій Міжнародній креативній школі (КМДШ). Основам підприємництва навчають в школі «Перспектива». Культурні студії мають змогу відвідувати учні школи «Ерудит» та школи-гімназії «Шанс». Кращою ситуація є з навчанням дітей логіки та критичному мисленню: аж чотири львівські приватні школи пропонують додаткові заняття з цих дисциплін. Це вже згадані вище «Шанс» та «Перлина», а також приватна школа «Святої Софії» і Львівська українська приватна гімназія.

Читайте такожОсвіта 3.0: школа, яка навчає інакше

Проте саме лише запровадження додаткових дисциплін не гарантує успіху, наголошує Лілія Боровець. Найважливішою складовою ефективної школи є вибудована в ній філософія, як, наприклад, у Монтессорі чи Саммергілл. Цінності, якими в навчанні керуються вчителі, і те, як вони спілкуються з дітьми, має набагато більший вплив на успішність, аніж кількість факультативів. Такого підходу до організації школи бракує і державним, і приватним школам.

«Приватні школи могли би стати ресурсними центрами для популяризації нових методик, на їхній базі могли б працювати майданчики для спілкування вчителів, змагання між учнівськими колективами. Проте навіть для батьків приватні школи не мають зрозумілої комунікаційної політики, а їхні вчителі роками не конструюють нових освітніх форматів і підходів, – каже засновник Львівської школи Монтессорі, консультант з питань освіти та виховання дітей дошкільного віку Ігор Бущак. – Проте для нових умов в освіті приватні школи мають хороші початкові умови: з їхніми ресурсами буде легше адаптуватись і бути гнучкими до реформ».

Він попереджає: зумовлена освітньою реформою необхідність змінюватись буде викликом для приватних шкіл, як і для комунальних. «Тому, вибираючи школу, варто дивитись не на статус закладу та тип власності, а на готовність реагувати на нові потреби. Оглядаючи клас приватної школи, можна побачити, що парти стоять рядами, й головним у процесі навчання лишається вчитель. Натомість, деякі комунальні школи демонструють творчий пошук, експериментують із навчальним планом»,– пояснює Ігор Бущак.

Атмосфера

Класи у приватних школах менші, ніж у державних, – у середньому не більше 15 учнів, – тому вчителі мають змогу приділяти увагу кожній дитині та її потребам. Більшість приватних шкіл називають можливість індивідуальної роботи з учнями своїм пріоритетом. Хоча буває, що лояльність учителів стає надмірною: дітям ставлять завищені оцінки, імітуючи успішність.

«Син вивчав німецьку три роки, отримував самі дванадцятки, а підтримати елементарну бесіду в крамниці в Німеччині не зміг. За оцінками не було реальних знань», – нарікає в анонімному коментарі мати учня однієї із приватних шкіл.

Навчання у такій школі не є стовідсотковою гарантією того, що до дитини ставитимуться з пошаною й розумінням. Коли три роки тому в одній із приватних шкіл сталась аварія в котельні, й діти були вимушені сидіти в аудиторіях у верхньому одязі, у відповідь на претензії адміністрація вказала батькам на двері. Зрештою, вдалося домогтися оголошення канікул на час ремонту, проте грошей, за словами батьків, із якими нам вдалося поспілкуватись на умовах анонімності, за цей час так і не повернули.

На думку Лілії Боровець, якісніша освіта в приватних школах – це міф. І державна, і приватна школи можуть організувати навчання так, що дитина охоче отримуватиме знання. Головна передумова для цього – спілкування вчителя з учнями, бажання бути для них партнером.

«Обираючи початкову школу, обирайте насамперед учителя, –  радить Ігор Бущак. – Також важливо, щоб школа була недалеко від вашого дому. Коли ж прийде час обирати середню школу, рішення слід приймати разом із дитиною та її друзями. В обох випадках я раджу обирати школу, готову до змін, ту, що орієнтується на майбутнє, розвиває компетенції, вчить учнів бути щасливими й радісними».

 

 Катя Мячіна для Tvoemisto.tv,
інфографіка автора

Міські акценти