Фото: ОХМАТДИТ
Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
Давидку лише рік і чотири місяці, з яких рік і два він провів у лікарні. Хоч з медзакладу він вийшов напередодні, мама хлопчика Аліна Борута називає одужання та повернення сина справжнім різдвяним дивом, адже цьогорічне Різдво вони святкуватимуть не у лікарняних стінах, а удома на Турківщині.
Перша вагітність і пологова травма
Маленький Давид народився у вересні 2020 року у турківському пологовому будинку. За словами Аліни Борути, пологи були важкі. Відразу після народження вона сама помітила, що з дитинкою щось не так, хоча лікарі стверджували, що він здоровий.
Читайте також: Давидко, якому львів'яни збирали кошти на ШВЛ, уже не в реанімації. Відео
«Давид – наша перша дитина. Вагітність у мене проходила нормально. Ми дуже чекали на появу здорового рожевощокого синочка. Та коли він народився, то почав сіріти. Ніхто з лікарів мені нічого не казав, певно й не розуміли, що твориться. Казали, що дитина нахапалася навколоплідних вод і пройде. Лікар, який приймав пологи, взагалі вийшов до чоловіка і сказав, що все нормально. Та коли мені задзвонила мама, аби привітати, то я відразу сказала, що з сином щось не так. Посеред ночі лікарі забили на сполох і сина перевели до Львівської обласної дитячої лікарні ОХМАТДИТ через проблеми з диханням», – каже Аліна Борута.
Виписавшись із пологового, Аліна відразу поїхала у лікарню до сина. Каже, що коли дізналася, що він у комі, наче світ перевернувся. У такому стані він пробув близько трьох тижнів.
Перш ніж синові встановили правильний діагноз, довелося пройти великий шлях. Усі органи хлопчика були здорові, але чомусь він не міг дихати.
«Рідкісний діагноз – двобічний параліч діафрагми Давидкові встановили десь у три місяці. Впевнена, що це сталося через важкі пологи», – додає мама Аліна.
Про те, що параліч діафрагми є наслідком складних пологів, каже й завідувачка реанімації новонароджених лікарні ОХМАТДИТ Галина Заремба. Вона першою прийняла Давидка з пологового у вересні 2020-го.
«Дитина поступила до нас із синдромом поліорганної недостатності внаслідок важкої асфіксії у дуже важкому стані. Дитині застосували лікувальну гіпотермію – коли тіло на 72 години охолодили до 33 градусів, а згодом упродовж восьми годин поступово зігрівали», – пояснює Галина Заремба.
Порятунок Давидка
У реанімаційному відділенні Давидко пробув пів року. Він не міг самостійно дихати, бо його діафрагма – плоский м'яз, який допомагає людині робити вдих, не скорочувався від народження. Дихати допомагав апарат ШВЛ. Щоб мати змогу перевестися з реанімації у палату, а згодом піти додому, сім’ї потрібно було придбати власний ШВЛ. Коштів у понад 400 тисяч гривень родина не мала, тому допомогти узявся Благодійний фонд «Із янголом на плечі».
Керівник фонду Юрій Федечко каже, що суму у 425 тисяч гривень їм вдалося зібрати за чотири доби.
Щоб дитина могла жити без апаратів, львівські лікарі знайшли спосіб порятунку. Потрібен був стимулятор діафрагми. Без нього, за словами торакального хірурга Романа Ковальського, який першим діагностував двобічний параліч нерва діафрагми у Давидка, дитина була б прикутою до ліжка та апарату ШВЛ, тобто був би потрібний постійний догляд.
Читайте також: До Львова приїхав стимулятор, який допоможе маленькому Давидку дихати
Шукати стимулятор діафрагми стали за кордоном, адже ані у Львові, ані в Україні такого апарату ніхто не імплантував. Переговорами та замовленням у США займалася голова опікунської ради лікарні ОХМАТДИТ Андріана Мальська. Коштував стимулятор діафрагми для Давидка понад 1,8 млн грн. Збіркою знову ж таки зайнявся Благодійний фонд «Із янголом на плечі».
«Гроші на стимулятор діафрагми для Давидка вдалося зібрати досить швидко. Буквально за місяць ми завершили збірку і вже отримали цей апарат», – каже Юрій Федечко.
Першу операцію із вживлення стимулятора діафрагми Давидкові зробили на початку червня, другу – у липні (електрод підвели до іншої сторони нерва, – ред.). Обидві операції лікарі робили малоінвазивно – через кілька маленьких проколів.
«Коли нас переводили з реанімації у відділення, мене опанували страх і паніка, адже я не знала, чи вдасться мені правильно доглядати за сином після усього пережитого. Але я взяла себе у руки і твердо вирішила, що для своєї дитини зроблю усе, аби він жив і розвивався, як нормальні діти», – каже мама Аліна Борута.
Читайте також: У Львові прооперували Давидка, якому львів'яни збирали кошти на стимулятор нерва діафрагми
Принцип роботи стимулятора діафрагмального нерва полягає в тому, що до нерва підводять електрод, який закріплюють під шкірою. Він активується апаратом, який перебуває поруч з дитиною. Силу електричного імпульсу, який допомагає діафрагмі скорочуватися, можна регулювати.
Наново вчилися жити
Упродовж всього перебування у лікарні мама Аліна тішилася кожним рухом, звуком, активністю та рефлексіями свого сина Давидка. Каже, що ні дня не сумнівалася, що він одужає і зможе покинути лікарняні палати.
«У той час як мої подружки розповідали про своїх діток, скидали фото у соцмережі, я мовчала. Тихо пишалася своїм сином, коли він усміхнувся, робив рухи чи, хоч не впевнено, та все ж брав у руки іграшку. Для мене це все були перемоги. Щодня у лікарні знімала для себе коротенькі відео. Інколи не розуміла, для чого вони мені, але наполегливо це робила. Так фіксувала все те, що для мене було важливим», – веде далі жінка.
Ще у лікарні свого сина Аліна почала вчити самостійно їсти (адже до того він всю їжу споживав лише через зонд, – ред.), навчала розрізняти кольори та тварин.
Відчувати світ заново мама з сином почала, коли їх виписали додому. Зараз Давидко ще не надто впевнено, та все ж ходить, уміє показати на пальцях, скільки йому років (Давидку 1 рік і 4 місяці), а також привітатися і попрощатися. Як і будь-якій дитині, йому цікаві іграшки, телефони, мультфільми. На вигляд він дуже серйозний, мало усміхається, а його погляд, наче у дорослого.
«Давидко дуже цікавий хлопчик, завжди йому цікаво, що відбувається навколо нього, любить вивчати все нове. Не ходить сам, але вправно повзає на сідницях. Вдома зовсім по-іншому. Точно можу сказати, що у нас почався новий етап життя – упродовж року і двох місяців в нас були переживання, нерви, сльози, стреси. Але тепер хочемо про все забути і жити нормальним життям», – каже Аліна Борута.
Удома Давидкові батьки ще роблять певні маніпуляції – на кілька хвилин підключають до апарату ШВЛ, аби зволожити трахеостому (дитина не може сама відкашляти і сплюнути слиз, тому доводиться відсановувати відсмоктувачем, – ред.) та під’єднують стимулятор. У дитячу лікарню на огляди Давидка привозять раз на місяць.
Батькам, в яких є також хворі дітки, Аліна та її чоловік Іван Борута радять не сумніватись жодної секунди у своїх дітях та їх одужання та молитись.
«Молитви справді зцілюють. У стінах дитячої лікарні були промолені багато молитов і не лише моїх, а й цілої України. Ніколи не варто думати про погане, краще налаштовуватись на позитив і тоді кожна історія точно завершиться добре», – додала мама Давидка Аліна Борута.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку