Фото: Анни Чистякової

Фото: Анни Чистякової

Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами

5362 0
Упродовж чотирьох років мешканці трояндового будинку на вулиці Лисенка відновлюють унікальні сецесійні розписи. Віночки з трояндами були ретельно забілені, щоб і натяку не було на малярство. Імовірно, в радянський час влада, таким чином, боролася з естетичною розкішшю.

Будинок на вул. Лисенка, 33 у Львові збудований на початку минулого століття, не так давно зажив нової слави. Кілька років тому його мешканці виявили особливі сецесійні розписи на стінах і стелі практично в усьому під’їзді, та вирішили їх зберегти. Ініціаторкою стала львівська реставраторка Ірина Дуткевич, яка з народження проживає у цій будівлі.

Розписи у будинку виявили під час проведення ремонтних робіт у 2017 році. Тоді вирішили перевірити, чи це лише фрагмент. Досі можна побачити безліч хаотичних подряпин на стінах, які якраз дозволили зрозуміти, що живопис тут – повномісний на всіх поверхах, від підвалу до стриху, розповідає реставраторка. Хоча малюнки були зафарбовані. 

«Розписи замальовані ретельно. А віночки з трояндами перекриті окремо шпаклівкою, самі квіти об’ємні, якщо придивитися, є мазки. Тому все було забілено, щоб і натяку не було на малярство. Імовірно, в радянський час влада, таким чином, боролася з естетичною розкішшю», – припускає пані Ірина.

Мешканці будинку реставрують його практично за власні кошти, збираючи добровільні суми з кожної квартири. Після того як виявили розписи, реставраторка звернулася до міської ради, щоб отримати дозвіл на проведення реставраційних робіт. Оскільки йдеться про професійну реставрацію. Також мешканці сподівалися отримати фінансову підтримку від міста, однак у міському бюджеті наразі на проведення таких робіт коштів непередбачено. Пані Ірина каже, надіялися на співфінансування українсько-німецького проєкту GIZ, проте він перестав діяти в той рік, коли вони виявили розписи.

Львів’янка працює сама у вільний від роботи час. Реставрує підїзд лише у теплу пору року. Вже навесні планує продовжити відновлення розписів. Наразі вдалося відреставрувати частину стіни на другому і третьому поверхах, частково коридор та головну стелю, площею 20 кв м, на першому поверсі. Каже, це досить потужно, хоча й зроблено близько 30%.

«Головна стеля була в дуже поганому стані – частково під забілом, частково працівники її здерли, була катастрофічно знищена, бракувало елементів. Я не до кінця розуміла, що там має бути намальовано. Допомогло те, що в різних кутках були фрагменти, фактично, збирала зі шматків. Сецесія повторюється в деяких брамах. Тому така реконструкція зібрана з малих клаптиків», – каже пані Ірина.  

Для відновлення живописних малюнків спершу треба провести їх розчистку, потім знайти сам розпис, закріпити фарбовий шар, який з часом вже втратив кольористику і витривалість. Для цього має бути відкритий простір, і тепла пора року, щоб стіни піддавалися реставрації.

Вона зауважує, що працює лише із натуральними матеріалами, якими користувався автор 100 років тому. Робота над певним фрагментом триває щонайменше 2-3 місяці. Наприклад, головну стелю розпочала відновлювати влітку 2020 року, а завершила – цього року навесні, оскільки взимку роботи призупинили. Термін виконання робіт також залежить від того, наскільки мешканці спроможні зібрати кошти, оплатити оренду риштування. Не менш тривалим є процес закріплення розписів.

«Спеціальний натуральний клей вводжу в стіну до того моменту, поки стіна не перестане його приймати. Це однозначно має бути теплий період і між кожним проклеюванням має бути проміжок тиждень. Закріплювання може тривати до одного-двох місяців. Після того розписи треба просто залишити, щоб вони стабілізувалися. Верхній шар побілки (як правило, це крейда з вапном) «з’їв» фарбовий шар, через це втрамбувало поверхню фарби. Клей проходить по всій структурі і регенерує колір, структуру мазка, тоді розпис розправляється і набуває природного естетичного вигляду», – пояснює реставраторка.

Важливо не домальовувати жодних елементів. Професійна реставрація полягає в тому, аби доповнювати тільки там, де бракує шматка або ж цілої частини. Цікаво, що головними відтінками живопису в будинку на Лисенка є охристі, золоті кольори. Це притаманний живопис сецесії. Однаковий стиль можна побачити в усьому – розписи на стінах і стелях, завитки на перилах, краплі на дверях, і навіть ковка, столярка, елементи на плитці.

«Автор розписів в будинку невідомий. Це були майстри, які розмальовували браму, так звані альфрейщики. Видно траферетний розпис, хоча є й моменти, де виконували розпис від руки. Це досить чітко прослідковується, немає повторення того ж листочка чи квіточки», – каже пані Ірина.

У Львові, особливо у старій частині міста, такі живописні речі збереглися чи не в кожному другому-третьому будинку. Проте люди, зауважує реставраторка Ірина, не усвідомлюють, у якій красі насправді живуть. Наприклад, будинок на вул. Лисенка, 33 та будинок навпроти (їх ще називають будинки-близнюки) спроєктували архітектори брати Зільберштайни. Будівництво тривало у 1912-1914 роках. Імовірно, у сусідньому будинку так само є жиповописні розписи, проте за їх відновлення пані Ірина поки не нававжується братися. Жартує, що ще на роки вистачить роботи у своєму будинку. 

Реставрація на сьогодні – справа досить дорога. Вартість відновлення 1 кв м становить від 2 500 – 3 000 грн. Лише на роботи на головній стелі мешканці трояндового будинку витратили близько 40 тис. грн. Водночас на реставрацію двох стін фінансову допомогу отримали від «Майстерні міста». Крім того, є ще й особисті витрати пані Ірини, яких вона вже навіть не рахує. Наприклад, труднощі під час реставрації виникали через стару та нову комунікацію – десятки шнурів і дротів, які висіли на поверхні стін при вході. Щоб впорядкувати це, довелося наймати приватного електрика, так як жодні служби не надто хотіли цим займатися. 

Інколи до львівської реставраторки звертаються мешканці інших будинків у місті, які знаходять там розписи. У таких випадках вона рекомендує залишати їх у тому ж стані, що є, або знову все забілити крейдою. Та в жодному разі не викликати ремонтників, які просто зіб’ють все до цегли – тоді історичного ареалу у Львові не залишиться зовсім.

Юлія Осим

Фото Анни Чистякової

Відео Дар'ї Кучер

Репортаж Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!