Фото: Анни Чистякової
Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
Будинок на вул. Лисенка, 33 у Львові збудований на початку минулого століття, не так давно зажив нової слави. Кілька років тому його мешканці виявили особливі сецесійні розписи на стінах і стелі практично в усьому під’їзді, та вирішили їх зберегти. Ініціаторкою стала львівська реставраторка Ірина Дуткевич, яка з народження проживає у цій будівлі.
Розписи у будинку виявили під час проведення ремонтних робіт у 2017 році. Тоді вирішили перевірити, чи це лише фрагмент. Досі можна побачити безліч хаотичних подряпин на стінах, які якраз дозволили зрозуміти, що живопис тут – повномісний на всіх поверхах, від підвалу до стриху, розповідає реставраторка. Хоча малюнки були зафарбовані.
«Розписи замальовані ретельно. А віночки з трояндами перекриті окремо шпаклівкою, самі квіти об’ємні, якщо придивитися, є мазки. Тому все було забілено, щоб і натяку не було на малярство. Імовірно, в радянський час влада, таким чином, боролася з естетичною розкішшю», – припускає пані Ірина.
Мешканці будинку реставрують його практично за власні кошти, збираючи добровільні суми з кожної квартири. Після того як виявили розписи, реставраторка звернулася до міської ради, щоб отримати дозвіл на проведення реставраційних робіт. Оскільки йдеться про професійну реставрацію. Також мешканці сподівалися отримати фінансову підтримку від міста, однак у міському бюджеті наразі на проведення таких робіт коштів непередбачено. Пані Ірина каже, надіялися на співфінансування українсько-німецького проєкту GIZ, проте він перестав діяти в той рік, коли вони виявили розписи.
Львів’янка працює сама у вільний від роботи час. Реставрує підїзд лише у теплу пору року. Вже навесні планує продовжити відновлення розписів. Наразі вдалося відреставрувати частину стіни на другому і третьому поверхах, частково коридор та головну стелю, площею 20 кв м, на першому поверсі. Каже, це досить потужно, хоча й зроблено близько 30%.
«Головна стеля була в дуже поганому стані – частково під забілом, частково працівники її здерли, була катастрофічно знищена, бракувало елементів. Я не до кінця розуміла, що там має бути намальовано. Допомогло те, що в різних кутках були фрагменти, фактично, збирала зі шматків. Сецесія повторюється в деяких брамах. Тому така реконструкція зібрана з малих клаптиків», – каже пані Ірина.
Для відновлення живописних малюнків спершу треба провести їх розчистку, потім знайти сам розпис, закріпити фарбовий шар, який з часом вже втратив кольористику і витривалість. Для цього має бути відкритий простір, і тепла пора року, щоб стіни піддавалися реставрації.
Вона зауважує, що працює лише із натуральними матеріалами, якими користувався автор 100 років тому. Робота над певним фрагментом триває щонайменше 2-3 місяці. Наприклад, головну стелю розпочала відновлювати влітку 2020 року, а завершила – цього року навесні, оскільки взимку роботи призупинили. Термін виконання робіт також залежить від того, наскільки мешканці спроможні зібрати кошти, оплатити оренду риштування. Не менш тривалим є процес закріплення розписів.
«Спеціальний натуральний клей вводжу в стіну до того моменту, поки стіна не перестане його приймати. Це однозначно має бути теплий період і між кожним проклеюванням має бути проміжок тиждень. Закріплювання може тривати до одного-двох місяців. Після того розписи треба просто залишити, щоб вони стабілізувалися. Верхній шар побілки (як правило, це крейда з вапном) «з’їв» фарбовий шар, через це втрамбувало поверхню фарби. Клей проходить по всій структурі і регенерує колір, структуру мазка, тоді розпис розправляється і набуває природного естетичного вигляду», – пояснює реставраторка.
Важливо не домальовувати жодних елементів. Професійна реставрація полягає в тому, аби доповнювати тільки там, де бракує шматка або ж цілої частини. Цікаво, що головними відтінками живопису в будинку на Лисенка є охристі, золоті кольори. Це притаманний живопис сецесії. Однаковий стиль можна побачити в усьому – розписи на стінах і стелях, завитки на перилах, краплі на дверях, і навіть ковка, столярка, елементи на плитці.
«Автор розписів в будинку невідомий. Це були майстри, які розмальовували браму, так звані альфрейщики. Видно траферетний розпис, хоча є й моменти, де виконували розпис від руки. Це досить чітко прослідковується, немає повторення того ж листочка чи квіточки», – каже пані Ірина.
У Львові, особливо у старій частині міста, такі живописні речі збереглися чи не в кожному другому-третьому будинку. Проте люди, зауважує реставраторка Ірина, не усвідомлюють, у якій красі насправді живуть. Наприклад, будинок на вул. Лисенка, 33 та будинок навпроти (їх ще називають будинки-близнюки) спроєктували архітектори брати Зільберштайни. Будівництво тривало у 1912-1914 роках. Імовірно, у сусідньому будинку так само є жиповописні розписи, проте за їх відновлення пані Ірина поки не нававжується братися. Жартує, що ще на роки вистачить роботи у своєму будинку.
Реставрація на сьогодні – справа досить дорога. Вартість відновлення 1 кв м становить від 2 500 – 3 000 грн. Лише на роботи на головній стелі мешканці трояндового будинку витратили близько 40 тис. грн. Водночас на реставрацію двох стін фінансову допомогу отримали від «Майстерні міста». Крім того, є ще й особисті витрати пані Ірини, яких вона вже навіть не рахує. Наприклад, труднощі під час реставрації виникали через стару та нову комунікацію – десятки шнурів і дротів, які висіли на поверхні стін при вході. Щоб впорядкувати це, довелося наймати приватного електрика, так як жодні служби не надто хотіли цим займатися.
Інколи до львівської реставраторки звертаються мешканці інших будинків у місті, які знаходять там розписи. У таких випадках вона рекомендує залишати їх у тому ж стані, що є, або знову все забілити крейдою. Та в жодному разі не викликати ремонтників, які просто зіб’ють все до цегли – тоді історичного ареалу у Львові не залишиться зовсім.
Юлія Осим
Фото Анни Чистякової
Відео Дар'ї Кучер
Репортаж Твого міста
- “Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки
- Уперше по-новому. Як святкуватимуть Різдво у головних храмах Львова
- «Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- «Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі