Фото: Христина Гоголь
Ризики збільшуються, але страху вже немає. Львівський готельєр про бізнес у час Covid-19
У вересні минулого року, напередодні Книжкового форуму, Гостинний дім «Архистратиг», що на вулиці Винниченка,20А у Львові, на 80% був заповнений гістьми. Сьогодні ж у коридорі можна зловити лише Джо Ліндслі – американського журналіста, який застряг тут з початку карантину. Коли готель закрили, покоївки та адміністратори виходили на роботу лишень заради нього. Як справи у готелю тепер і як переформатувалося кафе «Кармель» Тvoemisto.t розпитало у межах проєкту «Підтримка українського бізнесу в час кризи» директора Духовно-культурного центру «Архистратиг» Івана Кардаша.
Читайте також: Мій час зупинився тут. Розповідь американця на карантині у Львові
«Маємо бути самоокупними»
Духовно-культурний центр «Архистратиг» як платформу для зустрічей, заходів та готель-дім створили у 2015 році. Сама будівля «Архистратигу» належить монастирю Студитів, що поруч із церквою Михаїла.
«Ідея створення центру полягала в тому, щоб будинок не був дотаційним, а самоокупним. Наші ініціативи підсилюють ідею спільного простору, але дають ресурс утримувати старий будинок, який є пам’яткою архітектури», – розповідає Іван Кардаш.
У Центрі є готель на 12 номерів (двохмісні, трьохмісні та один сімейний), конференц-зали та кав’ярня. Тут можуть заселитися 30 людей. Минулого року готель прийняв понад 3 000 гостей, а цього лише близько тисячі. Так як Центр перебуває у власності монастиря, то найчастіше тут зупиняються представники клерикального середовища, а також відвідувачі, які приїжджають до Львова із бізнес-тріпами чи на івенти.
Звісно, цього року центр не зміг «заробити» на себе у повному обсязі через карантин.
І хоч ціни на номери не підвищували (тут досі номер коштує від 650 до 1300 грн), все-таки робота стала розміренішою. У готелі працюють сьогодні шестеро людей – це адміністратори та покоївки. Щоправда, з шістьома працівниками кафе довелося таки попрощатися і це було дуже болісно, зізнається зі сумом Іван Кардаш. «Кармель» переформатували під кав’ярню, то ж все одно тут можна зустрітися з другом чи бізнес-партнером і поговорити, до прикладу, про завершення карантину.
«Кармель переродилася за час карантину, бо та модель, яка існувала до цього була нежиттєвою в умовах карантину. Тому ми попрощалися з кухнею і перетворилися з кафе у кав’ярню. Це болісна історія… Тепер тут можна випити кави, чаю і замовити щось до них. Ми зараз почали співпрацювати з родиною кондитерів, які нам готують свіжу випічку», – розповідає Іван Кардаш.
Читайте також: «Голка в сіно». Як львівський коктейль-бар садить дерева в місті і переборює карантин
У кав’ярні також організовують спікер-клаби іноземних мов, презентації, різноформатні вечори. Уже немає того страху, що був ще умовно у травні.
«Люди навчилися вже жити і співіснувати в час карантину, порівняно із травнем, коли це годі було уявити. Тепер все починає відновлюватися», – каже директор Центру.
Якщо березень був «стресовим періодом» для підприємців, квітень фактично вилетів із календаря, то вже з травня бізнес почав ворушитися. Втім прогнозувати щось немає сенсу, каже Іван, бо можлива нова хвиля коронавірусу уже наприкінці осені.
«Ризики не знівелювалися, вони навіть збільшуються відсотково, але ти тепер по-іншому на це дивишся. Виклики для підприємців – невідомість, відповідальність за людей і команду, коли твій проєкт – єдиний їхній дохід, який дає їм безпеку. Зараз уже плавно йдемо догори, кількість відвідувачів поступово збільшується», – говорить Іван Кардаш.
При цьому він каже, що не бачить сенсу прогнозувати якісь доходи чи розвиток закладу.
«Якщо у попередні роки ми мали статистику і прогнозованість, то на сьогодні це неможливо. Є речі, які ти можеш моделювати, і я міг прогнозувати минулого року, що у вересні готель буде заповнений на 70-80%, але є речі, які від тебе апріорі не залежать», – каже підприємець.
Малий бізнес не має фінансових подушок, говорить він. На початку карантину працівники Центру були у відпустках. Фонд зарплати у них прямо залежить від дохідного фонду, каже Іван Кардаш. Зараз у готелі у 2,5 менше відвідувачів, аніж минулого року у цей період.
«Літо у галузі готельних послуг є хорошим сезоном, на жаль, цього року так не було. Ми стараємось оптимізувати видатки, закумулювати кошти. Бо є прогнози, що на жовтень показники захворюваності на коронавірусну інфекцію будуть утричі більше. Сенс в тому, що ти розумієш, що завтра може статися будь-що, що нас можуть закрити. Але є певний суспільний стик і влада тепер дуже добре думає, чи створювати ті чи інші обмеження», – говорить Іван Кардаш.
Одна із адміністраторів готелю захворіла на коронавірусну інфекцію. Це було, коли вона була якраз у відпустці. Хвороба пройшла у неї у легкій формі, вона пролікувалася вдома.
«Все залежить від нашої відповідальності, від самоконтролю, починаючи з вимірювання температури, без параної. Бо ти можеш за собою не відчувати хвороби. Тому самоконтроль має бути нашим набутим рефлексом», – ділиться Іван.
Він також вважає, що заклади зможуть перебороти коронавірусну кризу, але не за рахунок якогось вав-ефекту, а лише будуючи органічний простір.
«Сьогодні говорити про якісь штучні речі – це не про успіх. Успіх, коли ти співіснуєш, співпрацюєш, коли люди є не тільки твоїми клієнтами, а й твоїми компаньйонами. До прикладу, наш гість, американський журналіст став частиною нашої родини. Він весь час живе у нас, у нього немає можливості повернутися в США. Був час, колив він жив тут один. Ми фактично були закриті, але працівники приходили на роботу, бо був Джо», – каже Іван Кардаш.
Про екстремальні умови
Директор Центру каже, що намагання вижити в умовах пандемії є ще одним фронтом війни. Але щоб виграти війну, потрібен один меседж, один голос, який би доносив до громадян чіткі й зрозумілі інструкції. Бо всі люди переживають зміни, які природньо викликають стрес, але потрібна візія, як рухатися далі.
«Бракне сьогодні розуміння стратегії «А що якщо? Для порівняння, Уляна Супрун завжди пояснювала, що «Народ, цього не можна, бо це матиме такі наслідки, це можна, а це – не доведено». Тоді ти жив у зрозумілій чіткій системі координат і не відчував себе дурнем. На жаль, зараз я цієї підтримки не відчуваю. Багато людей взагалі не знають, в якій ми зоні епіднебезпеки знаходимося», – каже Іван Кардаш.
Збитки, які завдав коронавірус їхній підприємницькій ініціативі, Іван не береться рахувати.
«Бо від чого брати і рахувати, як це оцінювати? Від минулорічного року безглуздо – у нас зараз 2,5 рази менше гостей. Наше завдання – вижити в екстремальних умовах. Я доволі оптимістично дивлюся на все, але дехто вже зійшов з дистанції. І насправді в нас була думка закритися, але було контрпитання – а коли тоді відкритися і чи відкриватися взагалі. І ця історія не про існування проєкту, а про людей і про те, як цій спільноті вижити», – підсумував підприємець.
Христина Гоголь
Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
«Твоє місто» спільно з Львівською бізнес-школою реалізовують проєкт «Підтримка українського бізнесу в час кризи», який виконується в межах Проєкту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку