Фото: Анна Чистякова
Секрети психіатричної лікарні на Кульпарківській. Фоторепортаж
До XVIII століття на Галичині психіатричної допомоги населенню практично не існувало. Частина психічно хворих жила при монастирях, потрапляла в місця позбавлення волі, а основна їхня маса жила і помирала серед населення.
У 1876 році у Львові вирішили зробити окрему психіатричну лікарню. Кароль Бауер, відомий львівський садівник, заклав тут величезний парк теперішньої психіатричної лікарні. Це той самий ландшафтний дизайнер, який працював над парком ім. Івана Франка. На Кульпаркові він запланував такі доріжки, аби людина йшла не найкоротшим, а складнішим шляхом, дорогою оберталася і бачила різні ракурси.
Після цього тут збудували корпуси лікарні. Вони невеликі за задумом, двоповерхові, аби людям було де гуляти і щоб будівлі не «тиснули» на простір. Було завдання, аби людина фактично блукала у парку, як в лабіринті і не знала, де вийде. Ці двоповерхові корпуси датуються 1905-1910 роками.
У ті часи хворих сюди привозили залізницею у прийомний покій. Тому залізнична дільниця Кульпарків набула вагомого значення, хоча сам Кульпарків завжди лишався ізольованим.
Раніше територія лікарні простягалася до залізниці, де зараз розташований завод залізобетонних виробів і там досі можна побачити рейки. Також з одного корпусу лікарні у інший можна було потрапити через залізницю. Територія тодішньої лікарні також простягалась в інший бік до сучасної вулиці В. Великого. Там був цвинтар від лікарні і була на території каплиця святої Марії Магдалини, вона була на тому місці, де зараз магазин «Океан».
На Кульпаркові збереглися майже усі будівлі. Вони тут побудовані у двох стилях – історизм та віденська сецесія. На території були стадіон, тенісні корти, також хворих лікували через працю на городі. Територія розмежована на невеликі дворики і це зробили для затишку та психічного здоров’я пацієнтів.
Головний корпус побудував у французькому ренесансі архітектор, який збудував палац Сапігів, Адольф Кун. На другому поверсі будівлі розташована каплиця. Перед головним палацом можна побачити фонтан мрій.
Літом хворі ходили босі, тому що це була концепція наближення до землі. Тому у головному корпусі на першому поверсі можна побачити кран для омовіння ніг. Тут також унікальний сходовий майданчик.
У головному корпусі можна побачити кімнату з експонатами та фотографіями. Тут зберігається і гамівна сорочка. У ті часи застосовували різні методи лікування, як лоботомія або занурення під воду. Лоботомію перестали робити лише у 1940 роках.
Є свідчення, що тут добре годували пацієнтів і навіть давали їм алкоголь: пиво, джин, ром. Розвозили їжу вагончиками. Створювали своєрідну атмосферу: ставили срібний посуд, свічки та розсаджували людей по 8 осіб, як в родині. Це теж була свого роду терапія.
У лікарні були власна пекарня, бійня, ковбасний цех, холодильні камери, пральня.
У 1876 році, від моменту створення, лікарня називалась «Крайовий заклад для божевільних в Кульпаркові», а сьогодні після кількох перейменувань вона має назву – Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня.
Сьогодні у Львівській обласній психіатричній лікарні перебувають близько 800 пацієнтів. Тут хворі можуть лікуватися від кількох днів до кількох місяців. У лікарні близько 20 відділень.
«Сьогодні вже немає такого, щоб люди перебували тут роками. Сучасна система фінансування не передбачає такого довгого перебування в лікарні. Зараз існують спеціалізовані інтернати психо-неврологічного направлення, де пацієнти можуть бути вже довше, після основного лікування тут. Але таких інтернатів бракує. Тому може бути близько півсотні людей у черзі», – розповідає заступниця головного лікаря Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні з економічних питань Юлія Александренко-Ладна.
На реставрацію будівель лікарня грошей не отримує.
Анна Чистякова
Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав