166 років тому у цей день народився видатний український поет, прозаїк, публіцист та громадський діяч Іван Якович Франко. Із цієї нагоди Tvoemisto.tv пропонує дізнатися більше про «Дім Франка», що розташований на однойменній вулиці у Львові та де детально відтворили атмосферу життя письменника та його родини.

Про музей

Першу спробу створити музейну експозицію про Івана Франка зробили в середині 20-х років ХХ ст. Як свідчить лист його сина Тараса до Наукового товариства ім. Шевченка від 18 листопада 1923 року, уже з того часу родина відпродувала Товариству речі з кабінету письменника. У дописі «Кімната Івана Франка», опублікованому 1925 року, говорилося, що для експозиції «закуплено усі важніші меблі і предмети щоденного ужитку Івана Франка, які збереглися у його родини. Предмети ці (бюрко, бібліотечна шафа, столи, фотель, канапа, грамоти, листи, образи, рибальські прибори, каламар, перо тощо) зістали уміщені в окремій спеціально пам’яткам по Іванови Франкови присвяченій кімнаті». За словами сучасників, ця кімната-музей відтворювала інтер’єр Франкового робочого кабінету. А 1926 року голова НТШ Кирило Студинський звернувся від імені товариства до громадськості й українських інституцій із закликом збирати і надсилати різні пам’ятки про Івана Франка. Так в НТШ нагромаджувалися цінні реліквії: автографи, листи, документи, фотографії, книжки, особисті речі письменника.

Офіційного відкриття кімнати не відбулося. Водночас про потребу заснування «Дому Франка у Львові на зразок подібних інституцій в інших культурних народів» саме в будинку поета писав 1925 року фундатор наукового франкознавства академік Михайло Возняк у статті «На порозі студій над Франком».

Читайте також: У Львові запустили проєкт про тих, хто на першій лінії допомагає перемогти у війні

Створити Музей Івана Франка в його будинку вдалося більш як за 10 років завдяки активним зусиллям наймолодшого сина письменника – Петра. У нових політичних реаліях після довгої бюрократичної процедури 10 жовтня 1940 року у віллі, де Іван Франко з родиною провів останні 14 років свого життя, урочисто відкрили музей. Зібрана в НТШ колекція стала основою його фондів. Саме Петро Франко став першим директором новоствореного Музею. Проте з початком німецько-радянської війни органи НКВС примусово вивезли його до Києва, де видали наказ про розстріл.

До кінця Другої світової війни музей не працював. 1 травня 1944 року біля нього впала бомба і пошкодила ліве крило будівлі. Поступово будівлю відремонтували і відновили музейну експозицію. 27 липня 1945 року відбулось друге урочисте відкриття Музею. Очолив Музей Петро Карманський, відомий письменник, приятель Івана Франка. Працював він недовго – у грудні 1946 року його звільнили як «ворога народу», «запеклого буржуазного націоналіста». Третім директором Музею став Тарас Франко – середній син письменника. Його звільнили з посади в липні 1947 року за «протаскування ворожих буржуазно-націоналістичних концепцій». Наступними директорами були: Іван Кияшко, Яків Цегельник, Марія Кіх, Семен Стефаник, Віра Бонь (виконувала обов’язки директора), Микола Струтинський, Роман Горак. 16 березня 2017 року музей очолив учений-франкознавець Богдан Тихолоз.

1986 року вперше провели реставрацію вілли Івана Франка, відновили інтер’єр п’яти кімнат першого поверху, зробили меморіальну експозицію на заміну хронологічно-тематичної. Експозиції у двох кімнатах на другому поверсі створили 2006 року.

Наприкінці 2018 року створили експозицію «Кухня Франкового дому», а 1991 року Львівському літературно-меморіальному музеєві Івана Франка передали будинок на вул. Івана Франка, 150. Це двоповерхова вілла у стилі модерного класицизму, яку спорудили 1923-1925 рр. для польського підприємця Антонія Ув’єри. Тут розмістилися адміністративні приміщення, кабінети наукових працівників, основні та книжкові фонди музею. До 150-ліття Івана Франка, 2006 року, тут же створили літературну експозицію, яка розповідає про творчий шлях письменника, його наукову та громадсько-політичну діяльність.

23 серпня 2011 року Музей отримав статус національного.

Меморіальна експозиція

Її розмістили в невеликій двоповерховій віллі, збудованій у «швейцарському» стилі, де Іван Франко мешкав останні 14 років. Тут детально відтворили атмосферу життя письменника та його родини. У вишуканих, стильних, хоч і далеко не розкішних інтер’єрах, в особистих речах, давніх книгах та мистецьких творах живе дух людини, що стала символом цілої епохи.

Проходячи кімнатами, дізнаємося про смаки та уподобання господарів дому, чий побут поєднував традиції української шляхти з майже селянською простотою, а звичайні сімейні радощі з ненастанною інтелектуальною працею.

Мати власний дім було заповітною мрією Івана Франка, якому довгі роки доводилось винаймати помешкання для сім’ї. Поштовхом до її здійснення стала невелика сума грошей, яку письменник отримав як подарунок під час святкування 1898 року 25-літнього ювілею його літературної і громадської праці. Будували віллу протягом 1900–1902 років. На бажання дружини письменника Ольги з Хоружинських дім спроєктували за зразком київської оселі видатного історика Володимира Антоновича. Збережені світлини засвідчують подібність обох будівель. Стіни Франкового дому зводили польський майстер Цеслевич і відомий львівський будівничий Мартин Заходний.

На першому поверсі вілли, крім невеликої веранди, передпокою, кухні, сіней та вбиральні, є п’ять кімнат: бібліотека, Франкова спальня, їдальня, жіноча кімната, робочий кабінет-салон; на другому – дві кімнати: кімната Ольги Франко та кімната синів Тараса і Петра.

Літературна експозиція

Вона розташована в будинку, спорудженому в 1923-1925 роках для польського підприємця Антонія Ув’єри. Це двоповерхова вілла у стилі неокласицизму. Проєкт виконав львівський архітектор Іван Багенський. На початку 1990-х років цей будинок передали музею для адміністративних потреб і літературної експозиції. Експозицію створили 2006 року до 150-ліття письменника.

Тут з допомогою книжкових видань, фотографій, документів та мистецьких робіт розказано про творчий шлях Івана Франка – письменника, перекладача, науковця і громадсько-політичного діяча.

За матеріалами сайту Дім Франка

Фото: Дім Франка та Львівська газета