Фото: facebook.com/lwow.po.polsku
Що приховують польськомовні написи у Львові
Дослідниця Іванна Гонак розповідає, що матеріал для путівників вона разом з Ксенією Бородін почала збирати доволі давно. За її словами, є чимало людей, які зацікавлені у такому матеріалі,тому вони вирішили написати путівник. «Але коли ми зібрали матеріал, стало зрозуміло, що все вмістити в одну книжку можна, але книга буде величезна, адже написів збережено є близько 2 тисяч, - пояснює Іванна Гонак - Хоча це все доволі динамічно змінюється, якісь написи зникають, інші знаходяться. Тому ми весь матеріал розбили на декілька частин і сформували серію "Львів po polsku"».
Перша книга в серії – це «Ім’я будинку та інші написи», де Іванна Гонак та Ксенія Бородін описали написи, які збереглися на житлових будинках у Львові. Майже всі ці написи можна знайти у відкритому доступі і побачити їх.
Друга книга була присвячена написам на організаціях, інституціях та товариствах. Це книжка «Міське життя на повсякдень», щовідтворює життя львів’ян до Другої світової війни. Це старі написи на школах, банках, аптеках, лікарнях.
Третя книга – «Знак якості», яка присвячена тим написам, які майстри залишали на своїх виробах у місті.
Іванна Гонак та Ксенія Бородін планують писати і надалі. Наступними книжками серії будуть «Загадки монограм», «Діалог з Богом» та «Листи у вічність» (написи на надгробках та пам’ятниках померлим).
Дослідниці розповідають, що їхня робота безпосередньо повязана з пошуками документів в архівах. Збираючи матеріал, вони передусім знаходили «підпис» на будинку чи виробі, і далі встановлювали за ним його автора за допомогою архівних документів. У небагатьох інших випадках вони знаходили у документах відомих виконаців робіт, і далі перевіряли, чи зберігся на будинку чи виробі відповідний «підпис».
Таємниці розшифровування старих підписів
Найпомітнішими у будинках є написи на кахлях. Більшість розміщувала свою фірмову кахлинку з написом на підлозі при вході. Дехто робив це на кожному поверсі. На стінах кахлі з написом знайти можна переважно з лівого боку.
Зазвичай, головними елементами напису були прізвища, імена або ініціали. Часто траплявся рік встановлення виробу та назва міста, з якого походив виробник або у якому його виготовили. Власну назву фірми почали вказувати лише у міжвоєнний час, оскільки до Першої світової війни фірми носили прізвища своїх власників.
Деякі виконавці та архітектори вказували своїх співавторів чи партнерів. Наприклад, Іван Левинський спочатку був представником фірми Барта і Тихого з Праги, чиї кахлі він постачав до Львова. Вже пізніше він зайнявся власним виробництвом, але тоді ще на кахлях можна було прочитати, що він є їхнім партнером у Львові.
Деякі виробники вказували свою спеціалізацію або професію. Зокрема, Бернард Крулік зазначав на мармурових плитах, чи він займається та де знаходиться його підприємство.
Використання логотипів у ХІХ столітті було ще малопоширеним. Зображення мали передусім естетичне навантаження. Відомо, наприклад, що фабрика Любіна Біскупського прикрашала свої каналізаційні люки квіткою.
У підписах є також інформація про родинні зв'язки власників фабрики чи фірми, що виконувала роботи - «батько і син», або «брати».
Адреса фабрики-виробника чи майстерні виконавця робіт була доволі поширеним елементом підпису, натомість, номери телефонів трапляються доволі рідко.
Місцева аристократія, що володіла фабриками чи майстернями, на їхніх виробах дозволяла зазначати свої титули. Родина князів Любомирських володіла фабрикою, що відливала каналізаційні люки, на яких був зазначений титул голови сім'ї. Майстри князів Чарторийських так само виконало чимало робіт у Львові. Проте, віднайдений підпис лише один їхній підпис – у вестибулі бібліотеки НУ «Львівська політехніка». Для оздоблення сходів, зокрема, був використаний журавненський мармур князів Чарторийських, що підтверджується відповідним підписом.
Великі підприємства могли у підписі також «похизуватися» кількістю виробленою продукції — зазначали номер виробу Виробники залучали також сторонніх митців та ремісників до виконання робіт. Наприклад, Натомість, виробники вітражів часто користувалися послугами місцевих митців, що виконували для них ескізи.
«Знак якості»
У своїй третій книжці - «Знак якості» - Ксенія Бородін та Іванна Гонак розповідають про польськомовні довоєнні написи, щозбереглися у Львові, і якими майстри підписували свої вироби, гарантуючи якість. Переважно це клейми, шильди, кахлі, хоча є й винятки. «Вони є різних розмірів – від мініатюрних до двохметрових. Були майстри, які писали коротко, а були й такі, які писали розлогі тексти – понад 20 слів. Були й такі, які залишили свій підпис з помилкою, - розповідає Ксенія Бородін - Нам розходилося побачити за тими підписами людські долі, почитати як жили ці люди, як склалося їх життя, чи змінював їх Львів, чи вони – Львів».
Три історії майстрів: італієць, який став львів’янином, «сімейна справа» братів та іноземець, який теж долучився до облаштування Львова
Більше 100 років тому до Львова приїхав Джованні Цуліані – італієць, що що володів різноманітними техніками декорування будинків – зокрема, технікоютераццо та технікою декорування кселолітом – скам’янілим деревом. Цуліані одразу розпочати власне підприємство не міг, зате пішов працювати з Шімзерами – архітекторами і скульпторами, які будували і декорували місто протягом декількох поколінь. Згодом він відкрив власне підприємство таОодружився. Тогочасні газети вже іменують його Яном Цуліані, хоча він на всіх рекламах називає себе Джованні. Його роботи є і в Оперному театрі, і в будівлі, яка зараз є Національним музеєм. Саме він «залишав» двохметрові підписи (треба дати фото).
Під назвою «J. Rzendowski» ховаєтьсяціла родинна фабрика, що займалася як виготовлення виробівз бетону, так і продажем будівельних матеріалів. У різний час власниками підприємства були брати Жендовські. Першим був Єжи (Jerzy), пізніше фірму очолювали д брати Єжи та Юліуш Леон (Juliusz Leon), а згодом доєднався і третій брат, який називався Єнджей (Jędrzej). І не змінюючи назви, фірма проіснувала понад 50 років.
У декоруванні будівель у Львові брали участь й фірми та декоратори з інших міст Австро-Угорщини. Наприклад, фірма Лео Урбана з Оломоуцу. Його робота – облаштування фасаду будівлі, в якому зараз знаходиться управління Національного банку у Львівській області (вул. Коперника). Загалом, фірма Лео Урбана працювала, здебільшого, у Чехії, але на оздоблення великих громадських споруд у Галичині, зазвичай, проводили конкурси, і Лео Урбана було обрано на одному з них. У Львові це є єдина відома робота фірми Лео Урбана. Він знаходиться праворуч від головного входу, знизу.
Підготував Ігор Саджениця
Фото із Facebook-сторінки Lwow po polsku
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»