Фото: Unsplash
Старший друг. Як у Львові працює наставництво для дітей-сиріт
28-річна львів’янка Юлія Прийма вже майже рік є наставницею. Каже, що шлях до цього був довгим. Все почалось у 2014-му році, коли вона працювала в благодійному проєкті і відвідувала різні сиротинці.
«Тоді я вперше на власні очі побачила, як організоване життя дітей-сиріт. В усіх закладах діти були немов однією командою, без виокремлення кожного гравця. У спортивній грі це справді добре, але у житті кожному хочеться персональної уваги, турботи і підтримки», – розповідає вона.
Читайте також: «Не знаєш ім'я дитини, краще не їдь». Що слід розуміти перед тим, як стати Миколаєм для дітей з сиротинця
Після візитів до дітей-сиріт Юлія зрозуміла, що залишатись осторонь не зможе. Та питання наставництва відійшло на другий план, коли вона вийшла заміж та народила доньку. Щойно малечі виповнилось три роки, жінка вирішила повернутись до питання наставництва.
«Це рішення було виваженим і витриманим часом – від бажання до реалізації минуло шість років. Коли чогось хочеш, це до тебе йде – так і мені у Фейсбуці трапився допис організації «Care in Action – Турбота в Дії» про те, що у них планується навчання для майбутніх наставників. Я без вагань відправила заявку», – згадує Юлія.
Як стати наставником
Аби стати наставником, не достатньо лише бажання, хоча вимоги до кандидата не складні – потрібно мати внутрішній ресурс, щоб взяти на себе відповідальність допомагати дитині, яка живе в інтернаті, мати час та бажання супроводжувати її для соціалізації та адаптації в суспільстві. Майбутній наставник має бути повнолітнім, повинен пройти медогляд і не перебувати на обліку в наркологічному диспансері. Також, щоб стати наставником, людині потрібна письмова згода всіх повнолітніх членів її сім’ї. Обов’язковим також є курс із соціальної адаптації дітей та підготовки їх до самостійного життя.
«Я пройшла навчання, подала документи і зібрала медичні довідки. Координаторка «Турботи в дії» відібрала серед дитячих анкет ті, що відповідали моїм побажанням: дівчинка віком 11-14 років, що живе у закладі у центрі Львова. У мене щільний графік, тому було важливо, щоб я могла не витрачати час на дорогу, а присвятити його дитині. Анкета моєї теперішньої підопічної відразу привернула мою увагу, хоча дівчинка була трохи молодшою», – розповідає Юлія Прийма.
Анкетування необхідне для того, аби наставнику та підопічній справді було цікаво разом, адже спільні інтереси та хоббі роблять зустрічі цікавішими.
«Я саме чекала на собаку, що мала стати моїм довгоочікуваним подарунком на день народження. А дівчинка хоче стати ветеринаром, її улюблена книжка – «Біле Ікло». Тож ми відразу знайшли спільну тему», – пригадує Юлія.
Юлія Прийма
Юлія бачиться з підопічною Марічкою 2-3 години щотижня. Спочатку, каже жінка, хвилювалась, адже ситуація у Марічки непроста – як і у всіх, хто живе у Центрі підтримки дітей. У дівчинки є бабуся і дядько, які позбавлені батьківських прав. А от мама – не позбавлена, тому що має певні розумові вади. Тож дівчинка не може бути усиновлена, але водночас не може і повернутись у сім’ю.
«Я переймалась, щоб у спілкуванні з дитиною не зачепити ненароком больові точки. А ще не знала, як можуть проявлятись у звичайному спілкуванні наслідки подій, які дитині довелось пережити», – пригадує Юлія Прийма.
Читайте також: «Моє тіло – моє діло». Як у Львові запроваджують сексуальну освіту для дошкільнят
Та навчання і бажання допомогли жінці стати менторкою для дівчинки. Вона намагається мотивувати дитину до навчання, до розвитку талантів:
«Наприклад, ми домовились, що я буду приносити їй щомісяця книжку. Коли вона її прочитає – ми разом подивимось екранізацію. Так вона прочитала «Життя і мета собаки» Брюса Камерона, і на наступній нашій зустрічі ми подивимось цей фільм», – тішиться Юлія.
Через те, що Марічкою ніхто не займався, поки вона була в біологічній сім’ї, дівчинка відстає у шкільній програмі. Тепер наставниця підтримує контакт і з вчителями та навіть знайшла волонтерів, які погодились додатково позайматись зі школяркою.
Наставниця і підопічна щодня списуються, а також обидві мають фотоальбоми, куди вклеюють фотографії з кожної зустрічі.
«Так я намагаюсь дати їй відчуття, що я поруч навіть тоді, коли фізично не з нею», – пояснює Юлія.
Питання грошей
Координатори проєкту детально пояснюють роль наставника дітям, акцентують на тому, що наставник – це не спонсор, а дорослий друг, тому від нього варто очікувати не матеріальних подарунків, а уваги, підтримки і спілкування.
«Я бачу, що моя підопічна добре розуміє мою роль у своєму житті і справді сприймає мене як старшу подругу, а не як гаманець. Ми багато говоримо про стосунки між батьками і дітьми, про дружбу, про бідність і багатство, про повагу і толерантність у суспільстві, про необхідність вчитись і розвиватись, про цілі і прагнення у житті. Вона всотує усе як губка і потім транслює уже свої думки про ті чи ті питання», – розповідає наставниця.
Читайте також: Навіть взимку діти цілий день у парку. Як у Львові створили незвичний «дитсадок»
Бути наставником, каже Юлія, взагалі не витратно.
«Моя підопічна живе в закладі, де справді хороші умови – сучасний ремонт, цікава бібліотека, 5-разове харчування. З її розповідей я розумію, що про неї там добре піклуються, вона усім забезпечена. Мої фінансові витрати – чай і смаколики, коли ми йдемо гуляти в місто і заходимо в кафе. І ще, звісно, я привітала її з днем народження: замовила торт і аксесуари для волосся, купила гелеву кульку і м'яку іграшку», – розповідає Юлія Прийма.
Що це дає?
Директорка ліцею «Просвіта», що раніше був інтернатом, Жанна Харчун розповідає, що завдяки наставництву діти мають можливість знайомитися із зовнішнім світом, знаходити нових друзів, здобувати досвід, розвиватися та самостверджуватися. У ліцеї зараз живуть кілька дітей, яких не вдалось повернути у сім’ї.
«Більшість наставників розуміють, що у них велика відповідальність перед дітьми, Богом та перед собою, адже вони мають справу із дитячими серцями, що не можна підвести, тому і викладаються на всі 100%. Віддані наставники – це велика підтримка для кожної дитини зокрема і для нас», – говорить директорка ліцею.
Жанна Харчун
Вона додає, що усі діти хочуть відчувати себе потрібними і прийнятими, розуміти, що їх люблять, про них думають, ними цікавляться і для них живуть.
За 4 роки реалізації наставництва в Центрі підтримки дітей проєкт показав себе як успішний: у дітей формуються практичні навички для вирішення побутових питань, вони вчаться розпоряджатись власними коштами, користуватись медичними чи освітніми послугами, долати складні життєві ситуації.
«Можливо не усі діти розуміють важливість спілкування з наставниками, але коли вони підростуть, обов'язково це оцінять, адже кожен наставник вкладає своє серце і душу, щоб розширити світогляд дитини, розвинути у ній потенціал, підняти самооцінку», – говорить Жанна Харчун.
За даними організації «Big brothers, big sisters» (USA) діти, які регулярно зустрічаються з наставниками, на 27% менше схильні до зловживання алкоголем і на 46% – наркотиками. Вони мають на 55% вищі шанси вступити до вишу і на 100% частіше готові займати лідерські позиції.
Іванна Согор
Головне зображення: Unsplash
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку