зображення: skepter.com.uа

зображення: skepter.com.uа

Свої новини ближчі. 5 історій успіху незалежних медіапроектів

2537 0
Як медіа, засновані небайдужими людьми, змінюють життя Дніпра, Запоріжжя, Харкова, Львова… Й селища Коцюбинського, де колумністи прийшли до влади.

Телебачення, радіо, масові газети й найрейтинговіші онлайн-видання розповідають українцям здебільшого про те, що відбувається в Києві. Люди звикли, що в регіональних ЗМІ мало цікавого, крім некрологів, похвал чиновникам і місцевим міні-олігархам. Утім, ситуація неминуче зміниться, адже децентралізація дає місцевим громадам свободу й нові можливості, що потребуватимуть платформ для дискусій та координації дій. Львівський медіафорум зібрав творців незалежних медіапроектів із Дніпра, Запоріжжя, Львова, Харкова та Коцюбинського під Києвом на розмову про те, як локальні ЗМІ задовольняють потреби громади й стають агентами змін. 

Громадське Дніпро/Громадське Запоріжжя

«Громадські» у Дніпрі та Запоріжжі виникли під час Майдану. Міста розташовані недалеко одне від одного, тож команди двох осередків, зареєстрованих як громадські організації, тісно співпрацюють, а Олена Широкова з Запоріжжя та Олександр Чиж із Дніпра розповідають про них дуетом.

«Місцеві ЗМІ вважають провінційними. Але те, де ви живете, не змушує вас бути містечковим», – говорить Олена Широкова.

Місцеві журналісти часто сприймають регіональні ЗМІ як проміжний крок на кар’єрному шляху. Часто випускники журналістських факультетів приходять до місцевих редакцій, аби попрацювати рік-два й потім переїхати до Києва. Проте в регіонах є де працювати. До прикладу, у Дніпрі три радіостанції, вісім газет, одинадцять сайтів і п’ять телеканалів. У Запоріжжі ще більше онлайн видань. «Є багато ресурсів, де можна працювати – старих, нових. Єдине питання до якості цих медіа, але ж можна створити своє», – каже Олександр Чиж.

За словами Олени Широкової, порівняно невелика кількість подій – перевага місцевих медійників у порівнянні з київськими, адже вони не мусять висвітлювати масу подій, які завтра ніхто не згадає, й мають час заглиблюватись у теми й шукати героїв. «Є проблема, що місцева журналістика орієнтується на безкінечні релізи ОДА, ДСНС та інших структур. Якщо порівняти новинні стрічки місцевого онлайн-видання за 2015 і 2017 роки, то вони дуже схожі», – каже журналістка. Проте є величезна кількість важливих тем, які варті розкриття:

У «Громадських» у Запоріжжі та Дніпрі немає конкурентів – традиційні телеканали в цих містах однотипні та змагаються між собою. Це, втім, не зупиняє проекти у розвитку. «Ми відстежуємо всі тенденції у ЗМІ. Наприклад, коли ми дізналися, що Facebook ”не любить” посилання на Youtube, ми відразу почали публікувати наші відео безпосередньо в Facebook. Коли з`явився режим Live, ми вже наступного дня його перевірили, а за тиждень активно ним користувалися. Ми завели собі канал у Telegram, де публікуємо всі наші новини», – розповідає Олена.

Правда, що в регіональній журналістиці дуже низькі зарплати. Проте «Громадські» шукають способів заробляти гроші. Поки що головне джерело фінансування для них – ґранти. Півроку тому команда «Громадського Запоріжжя» створила продакшн-студію, яка зараз знімає відео на замовлення, зокрема за допомогою квадрокоптера. «Ми були готові, що нас перестануть фінансувати міжнародні організації, ще до того, як президентом у США став Доналд Трамп», – каже Олена Широкова.

Накипело. Харків

Команда харківського ресурсу «Накипело» називає себе медіаактивістами. Як і «Громадські» в Дніпрі та Запоріжжі, проект народився під час Революції гідності. «Ми почали знімати відео на Майдані та Антимайдані, дізнаватись у людей, що вони думають. Так виникла назва Накипело”», – пояснює співзасновниця ресурсу Наталія Курдюкова.

Презентація Накипело from Otar Dovzhenko

Починали як онлайн-телебачення. Зараз «Накипело» – мультимедійний проект, що поєднує текст, відео, аудіо й фото. Також планують заснувати онлайн-радіо, якого в Харкові досі немає. Упродовж року активісти видавали друковане видання «Форум». 70% накладу поширювалось за межами обласного центру, адже проблемою для Харківщини є відсутність інформаційних каналів, що охоплювали б область.

Окрім сайту, команда створила Харківський кризовий інформаційний центр – майданчик для дискусій та прес-конференцій. «Накипело» висвітлює події в місті, регіоні та в зоні бойових дій, зокрема й на самій передовій. Серед ключових тем, на яких фокусуються журналісти – громадські ініціативи, життя переселенців, права людей з інвалідністю тощо.

«Ми не женемося за трафіком, бо не женемося за смаженими новинами», – пояснює Наталія Курдюкова, чому сайт не вийшов у лідери в рейтингу видань міста. Втім, за її словами, творці «Накипело» не раз чули від харків’ян, що проект змінив життя міста.

Громада Приірпіння. Коцюбинське

Ірина Федорів десять років працювала на телеканалі СТБ на посаді, не пов’язаній із журналістикою. «Одного дня до мене прийшли ріелтор Юля й бухгалтер Віта. Вони сказали, що погані люди роздерибанили шість тисяч гектарів лісу навколо нашого селища Коцюбинське, – розповідає вона. – Я сказала, що достатньо двох сюжетів на каналі СТБ, щоб вирішити це питання». Зголосившись допомагати мешканцям п’ятнадцятитисячного селища під Києвом, вона не думала, що змінить своє життя.

Активісти попросили Ірину створити сайт для селища. «Я сказала, що це нереально – нам доведеться писати про те, як хтось перейшов дорогу в недозволеному місці, чи що кіт заліз на дерево. Юля і Віта зробили сайт самі. Те, що вони там писали, виглядало страшно, тому я взялася все редагувати», – розповідає вона. Спершу на сайті публікували одну новину на два тижні, потім – щотижня.

2010 року Юля і Віта вирішили йти на вибори, аби перемогти чиновників, які розкрадали ліс. Ірина балотувалась до селищної ради разом із двома колегами з СТБ, щоб допомогти людям. Вона не планувала бути депутатом. «На ранок я дізналася, що я єдина, хто пройшов. Я їх прокляла! Культура селищних депутатів – це жах. Коли я приходила на роботу після сесії, я відчувала, що повертаюсь до нормальних людей»,  – каже Ірина.

За пару років на адресу коцюбинського сайту почали писати люди з сусідніх Бучі та Ірпеня, присилаючи свої тексти про земельну корупцію. Тоді Ірина та її колеги зрозуміли, що об’єднують громаду цілого району. Зрештою громадська діяльність стала основною роботою – Ірина пішла з СТБ й зосередилась на «Громаді Приірпіння».

«Я точно знаю, що прокуратура зранку відкриває наш сайт і моніторить наші новини. Ми зробили прокурора колумністом – змушуємо його звітувати громаді», розповідає вона. Зараз на сайті щодня виходить від однієї до трьох публікацій. Значну частину пишуть не журналісти, а колумністи – пересічні мешканці міста.

Одного разу в активістів виникла ідея видавати газету. «Я не вірила, що вийде, говорить Ірина. – Але ми її зверстали, виклали в інтернет і почали збирати гроші. Загалом за час існування видання ми надрукували сімдесят тисяч примірників і зібрали п’ятдесят тисяч гривень».

«Громада Приірпіння» змінює Коцюбинське. Тут відродився театр, який був закритим тридцять років. Мешканці селища проводять фотовиставки, створюють біля клубу відкритий простір для культурних заходів. Мешканці Коцюбинського придбали апарат для приготування солодкої вати й батут, дохід від яких витрачають на закупівлю енергоощадних ламп для освітлення селища.

«Наше завдання – залучати до громадських змін самодостатніх людей, які вміють заробляти деінде, говорить Ірина Федорів. – Ми зобов’язали місцеву владу в п’ятницю о 18.00 проводити сесію. Туди може приходити до трьохсот людей, а стрім із сесії дивиться з півтисячі». Зміни в Коцюбинському такі разючі, що до Ірини звертаються по пораду активісти з інших громад. Щоправда, робота на сайті залишається для неї волонтерством і не приносить грошей.

«Твоє місто». Львів

Заснований три роки тому медіахаб «Твоє місто» складається з міського порталу, онлайн-телебачення й дискусійної платформи. Для видання обрали модель community media (медіа громади), що має місію сприяти розвитку громади. Коли проект стартував, найпопулярніші видання Львова були сфокусовані на загальнонаціональних темах, приділяючи недостатньо уваги місцевим. «Твоє місто» зосередилось на тому, що важливе для Львова, та, на думку Тараса Яценка, спонукнула інші видання повернутись до місцевого порядку денного.

«Ми налагодили ефективну комунікацію й діалог, – говорить він. – Львів’яни складні в пошуку компромісів, але нам удалося створити таку атмосферу, коли люди розуміють, що можна й потрібно шукати спільну мову. Державні структури теж почали краще комунікувати з громадою». «Твоєму місту» вдалося зібрати навколо себе креативний клас, який змінює Львів.

«Нас уже називають майданчиком №2 для прийняття рішень після міської ради, каже співзасновник «Твого міста» Тарас Яценко. – Нам удалося досягти змін у сферах культури, освіти, інфраструктури. Ми провели за минулий рік понад п’ятдесят дискусій із найбільш болючих для міста питань. Знайшли разом із громадою десятки рішень».

Попри те, що для «Твого міста», за словами Тараса Яценка, важлива якість, а не кількість аудиторії (тому редакція вже давно відмовилась від використання російської соцмережі «Вконтакті»), зараз проект стабільно у трійці найвідвідуваніших у місті. «Твоє місто» першим серед онлайн-видань Львова почало маркувати всю рекламу та публікувати лише той рекламний контент, що відповідає стандартам журналістики.

«Ми ніколи не хотіли бути схожими на когось. Наша перевага в тому, що ми – не Бі-бі-сі. Можна було когось скопіювати, але набагато важче й цікавіше робити щось своє», каже Тарас Яценко. 

Відеозапис зустрічі можна переглянути за посиланням.

Олена Семенюк, 
фото Ірини Роговик

Міські акценти