Після нашої попередньої програми доктор філософії, громадський діяч і волонтер Святослав Літинський, який допоміг придбати, завезти і передати понад 250 автомобілів військовим, упродовж двох тижнів став фігурантом однієї з таких справ, щоправда, як свідок. У нього проводили обшуки, коли його не було вдома. Піком цієї історії стала поява допису президента України у фейсбуці про те, що злодіям і шахраям не місце серед волонтерів. І це багатьма було сприйняте як висловлювання на адресу Літинського, Дзиндри, Музичука… 

Як зараз розвивається справа, у якій ви проходили як свідок? Чи викликали вас для свідчень, пояснень?

15 тисяч гривень, які в мене вилучили, мені ще не повернули. Ні, другого виклику ще не було. Загалом, як розвиваються справи в державі? Верховною Радою була створена тимчасова слідча комісія, яка має займатися тільки справами гуманітарної допомоги (20 вересня ВРУ утворила ТСК з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері отримання, розподілу, транспортування, зберігання, використання за цільовим призначенням гуманітарної та іншої допомоги, а також неефективного використання державного майна – Ред.). Будучи фізично присутнім на одному засіданні та віртуально на другому, я побачив, що ТСК розуміє пріоритети. Може чітко розмежувати, наприклад, Львівську обласну військову адміністрацію, яка отримала реально безкоштовно 431 тисячу тонн гуманітарної допомоги і, за твердженням ТСК, не надала жодної звітності, куди її передали. У випадках, коли було спровоковано чи волонтера підбурили, як це було у Львові з Дзиндрою чи  Музичуком, до передавання автомобіля в іншу військову частину, аніж було домовлено і куплено, вони чітко це розмежовують. 

Вийшла дуже цікава розмова. Тимчасова слідча комісія була у Львівській обласній військовій адміністрації, озвучувала факти про мільйони переданих кілограмів допомоги. Сидять представники Служби безпеки України, поліції, Державного бюро розслідувань, і член ТСК каже: «Дивіться, без обліку було передано стільки-то гуманітарної допомоги. У вас, поліція, може, є якісь питання, може, ви щось розслідуєте тут?» А поліція каже: «Ні, все нормально». «А може, є питання в СБУ чи ДБР?» – запитує він. «Ні, у нас нема ніяких питань», – відповідають представники. 

Читайте також: Хто і чому прийшов на суд Дзиндри

Тобто виходить, що якщо державний орган здійснює неналежне розпорядження гуманітарною допомогою, то жодних питань не виникає. Якщо ж волонтери за свої гроші щось купили, передали й отримали якусь компенсацію, то питання одразу з’являються. Але дуже добре, що Верховна Рада це розуміє. У ній також створили робочу групу для зміни закону, зараз напрацьовують можливість зміни Кримінального кодексу для того, щоб таких надуманих приводів не було. Щоби поліція, дотримуючись букви закону, не могла притягати до відповідальності людей, які реально допомагають армії, реально вкладають свій час і гроші, за допомогу державі фактично.

Уже є якийсь текст із цими змінами?

Ні, тексту ще нема, але є робоча група, яка займається цим (25 жовтня на сайті ВРУ з’явилося інформаційне повідомлення про те, що у Комітеті з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів розпочалося напрацювання нової редакції Закону України «Про гуманітарну допомогу» – Ред.). Як мені відомо, Наталія Піпа, народна депутатка від Львова, звернулася до науковців щодо можливого виправлення тих недоліків у формулюванні статті 201-2 ККУ, і вже буде якийсь науковий висновок. Можливо, й інші депутати звернулися з приводу таких наукових висновків. Дуже сподіваюся, що текст статті буде поправлений. 

Ще один із позитивів: народний депутат Роман Грищук створив ініціативну групу, зустрічі якої відбулися під керівництвом голови Верховної Ради. На них були розглянуті проблеми у волонтерстві. Була порушена низка питань, зокрема щодо неправильного формулювання статті 201-2 ККУ та Постанови Кабміну №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» про те, що товари, куплені за гроші конкретних фізичних осіб, декларативно визнаються гуманітарною допомогою, безкоштовно переданою іноземними державами. Думаю, за місяць-два якесь рішення мало б прийти. 

Ви не перестали займатися пошуком за кордоном, ввезенням в Україну і передачею у військові частини автомобілів, навіть у поліцію передавали. Чи виникають із цим труднощі?

Донедавна не було. Звичайно, з пошуком вони є, бо знайти авто, купити, зібрати гроші завжди складно. Але тепер виникла нова складність: минулого тижня ми передавали автомобіль, і нам сказали: «Ой, та це ж від Літинського, та до нас прийде СБУ це перевіряти! Знаєте, краще не передавайте, шукайте когось іншого» (Сміється). Тобто у військової частини є реальна потреба отримати автомобіль, а вже таку «ауру» створила поліція, що будуть проблеми з документами, тож краще уникати його отримання. Сумно... 

Але я так розумію, що ви його передали, тільки деінде?

Ми все-таки передамо його за призначенням, але використовуватимемо трохи іншу, складнішу схему.

Знаю, що за весь цей час вам довелося розв’язувати проблеми із заповненням декларацій.

Так, із митними деклараціями при перетині кордону виникає така проблема: водій декларує, що не сплачуватиме податки за авто, оскільки воно буде передане певній військовій частині. Держава придумала, що ця декларація називатиметься декларацією про визнання гуманітарною допомогою якогось товару, зокрема автомобіля. У ній вказується особа, яка надає цю гуманітарну допомогу, і цією особою правильно зазначати власника автомобіля. Тобто якщо я поїхав за кордон і купив автомобіль, то став його власником і надавачем. Тож очевидно, що потрібно зазначати мене, оскільки на мене оформлений договір купівлі-продажу. 

Але на кордоні митники роблять по-іншому, завжди просять, вимагають, змушують вказувати якихось міфічних осіб – волонтерів з Польщі, Великої Британії, Німеччини, залежно від того, звідки ввозиться автомобіль. Фактично кажуть: «Ні, пишіть так, ви не можете бути надавачем допомоги, бо ви громадянин України». Що значить не можу? Я ж купив його, передаю і декларую, що це гуманітарна допомога. Деякі водії витрачають до трьох годин на кордоні тільки для того, щоби сказати: «Ні. Тоді пишіть письмову відмову, що ви не будете визнавати цей автомобіль гуманітарною допомогою».

Також митники самі перезаповнюють декларації. Нещодавно ми купили автомобіль, заплатили гроші за кордон, водієм зголосився бути француз. Я дав йому роздруковану декларацію, бо він, очевидно, не володіючи українською, не зміг би задекларувати це авто. І на кордоні, коли він прийшов із цією декларацією, митник просто переписав її та поставив штамп не на тій, яку він подав. Але ж той чоловік не розбирається в українській мові! Дали документ з печаткою – ну то й слава Богу, поїхав далі. А як довелося віддавати автомобіль, бачу, що він переданий… Францією. Якою Францією?! Звернувся я у Львівську митницю. Дуже хочу їх похвалити, оскільки за моїм дописом у фейсбуці вони сконтактувалися зі мною, запросили. Дуже правильно і позитивно, що державний орган діє так проактивно. 27 жовтня мене запевнили, що в них була робоча нарада і до всіх керівників підрозділів було доведено, щоби вони не писали в деклараціях міфічних осіб, а ту особу, яка за договором купівлі-продажу є набувачем цієї гуманітарної допомоги. Без усяких сварок на кордоні й переконувань на кшталт «ні, давайте напишемо попереднього власника», щоб усе відповідало дійсності. 

Чи правильно я розумію, що завдяки такому роз’ясненню після 27-28 жовтня вже не мало б бути цього клопоту?

Як я зрозумів, це було усно озвучене на робочій нараді й записане в стенограмі. А документа такого розіслано не було. Сподіваюся, з 28 жовтня ця проблема вирішиться.

Чи позначилося це все на волонтерському русі?

Безумовно. Тепер люди намагаються ставитися до цього набагато обережніше. Втрачена горизонтальна довіра. Через такі провокації, підбурювання до вчинення псевдозлочину, який формально все ж є злочином, ти перестаєш довіряти людям, з якими працював довший час. Починаєш думати, що ви якось не так домовилися, а закон такого не передбачає. Тож так, позначилося негативно.

Але ми бачимо, що це намагаються виправити. Ви, зокрема, отримали відзнаку Міноборони.

Так, Міністерство нагородило мене медаллю за допомогу ЗСУ, і це позитивно. Але, бачите, це як дві руки: одна не знає, що робить друга. Міністерство оборони ніби й зацікавлене в підвищенні обороноздатності армії, то й виконує покладені на нього обов’язки. А поліція… не знаю, чи вони вважають своїм завданням підбурювання до вчинення злочину. 

Окрім того, що ви витрачаєте кошти, ще й отримуєте їх. Нещодавно показали, як надійшла оплата від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за програний нею суд. У чому конкретно там була справа?

Щодо Нацради в мене було декілька судів. Якщо не помиляюся, три. Фактично вона мала б регулювати теле- й радіопростір таким чином, аби держава від цього мала якісь позитиви – інтеграційні чи мотиваційні, щоб люди розуміли, що нам потрібно боротися за нашу державу. Нацрада, на мою думку, фактично зраджує ці інтереси. В законі чітко сказано, що телеканали повинні транслювати серіали українською мовою. Але минулого літа я дещо зауважив і звернувся до Нацради: «Дивіться, серіали транслюють іноземною, російською мовою. Ви мали б за це штрафувати, позбавляти телеканали ліцензії в крайньому випадку». Нацрада підтвердила: «Так, справді, порушення є, але ми нічого робити не будемо, хай це хтось інший робить». Я оскаржив це у суді, і, відповідно, вони програли. Потім почалась активна фаза війни, і в тій справі настало затишшя. А тепер на виконання рішення суду вони відшкодували кошти за роботу юриста і за позов. Перед тим була схожа справа до Нацради, яка мусить вимагати від телеканалів давати в ефір як мінімум 50% передач, вироблених в Україні. Не російські або без жодної локалізації й перекладу давати російською, не серіали і фільми звідти. Тоді я кілька днів моніторив ефіри і сказав: «Дивіться, телеканал «Україна» і, здається, «Інтер» дають менш ніж 50% національного продукту. Це ж ваша відповідальність. Ви маєте притягнути їх за це до відповідальності». А Нацрада надала суду відповідь, що переглянула інші дні і що там таких порушень не було, тож усе нормально. А суд сказав, що єдиним органом, який має право моніторити телепростір, є Нацрада. Отже, мої моніторинги неофіційні і брати їх до уваги не варто. І хоч вони подали дані за інші дні, все нормально, проблем нема. Тоді я програв суд.

Тобто йшлося про «середню температуру в палаті»?

Саме так.

Розмовляв Сергій Смірнов

Текст: Марічка Ільїна

Фото зі сторінки Святослава Літинського у Фейсбуку

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.