«Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
Цього року листи до Святого Миколая від дітей у потребі дуже відрізняються від тих, що були зазвичай. У своїх святкових посланнях вони просять про найнеобхідніше – гаджет для дистанційного навчання, солодощі, фрукти, теплий одяг, іграшки і книги. Але є в них одне спільне бажання – щоби в Україні настав мир і батьки повернулися з війни.
Думали, чи організовувати акцію до свята Миколая
Через те, що в Україні змінилися пріоритети в допомозі та всі гроші люди скеровують на допомогу армії, щорічна акція до свята Миколая, яку проводить благодійний фонд «Здійснити мрію», опинилася під загрозою зриву. Але, оцінивши кількість потребуючих, її таки зорганізували.
«Відверто кажучи, цього року ми задумалися, чи робити акцію до Миколая. Розуміємо, що всі свої ресурси українці скеровують для допомоги військовим, тому боялися, що охочих допомогти дітям у потребі буде обмаль. Але небайдужі люди самі почали телефонувати і питати, коли будуть листи, бо хочуть зробити дітям приємність», – розповідає керівниця благодійного фонду «Здійснити мрію» Уляна Флишко.
Цього року, з її слів, подарунки від фонду отримають діти, які мають проблеми зі здоров’ям, діти-сироти та діти з числа ВПО. Загалом близько сотні.
Активно долучилися й українці з діаспори. Для прикладу, один благодійник з Іспанії передав 600 євро, а українські далекобійники надіслали 15 тисяч гривень.
Потреби, як каже Уляна Флишко, в дітей змінилися. Зокрема, діти з Харкова у своїх листах до Миколая просять переважно теплого одягу, солодощів і миру в країні. Діти із сиротинців та внутрішньо переміщені особи з Мелітополя – планшети, комп’ютери, які можна використовувати для навчання, адже багато з них, втікаючи від війни, прихопили лише найнеобхідніше.
«Щоби тато повернувся з війни, а мама одужала»
Уже не вперше задіяний до багатьох проєктів, у тому числі й до акції до Дня Святого Миколая, львівський осередок «Пласту». Цього року львівські пластуни зорганізувалися й узяли 76 дитячих листів. Керівник організації Ярослав Булишин зазначив, що в них є окремий проєкт, у межах якого діти-сироти і ті, що в потребі, пишуть листи до Святого Миколая, а пластуни реалізують дитячі мрії. Координує весь процес пластунка Христина Бортник.
«Листи ми завжди беремо в Мальтійської служби допомоги, яка опікується дітьми з особливими потребами, із малозабезпечених сімей та іншими. Хто ці діти, звідки, яка в них передісторія, ми не знаємо. Загалом цього року взяли 76 листів, що на чверть більше, аніж торік. Листи на бажанням розподіляємо між пластунами Львова. Це дуже добра виховна модель – турбуватися про ближнього. Не маючи великих коштів, але придбавши чи поділившись олівцями, розмальовками, гарною курткою, яка вже стала замала, пластуни проявляють свою громадянську позицію», – пояснює вона.
У своїх листах діти вказують на різні потреби. Але зміст цих листів тепер дещо інший, каже Христина Бортник:
«Мовиться не про скромніші бажання, а про простіші. Хтось захотів куртку, черевики, бо не має у що вдягнутися, хтось – розмальовки чи книжечки, аби мати чим зайнятися на дозвіллі. Водночас чи не всі листи закінчуються побажанням щонайшвидшої перемоги Україні. Також діти просять здоров’я, щоби тато повернувся з війни, щоби мама одужала. Коли читаєш ці листи, на очі набігають сльози, бо розумієш, що дитина в свої вісім чи 10 років глибоко переймається ситуацією в країні і щиро вірить в успіх».
Про те, що львів’яни готові допомагати дітям, долучатися до благодійних ініціатив, навіть попри війну, переконана координаторка акції «Святий Миколай дітям у потребі» Мальтійської служби допомоги Вікторія Корінчук.
Свою акцію вони проводять уже 26 рік поспіль. Серед підопічних – діти з інтернатів, сиротинців, прийомних сімей, дитячих домів сімейного типу, а також ті, чиї тато і мама позбавлені батьківських прав, мають інвалідність, або ж ті, що проживають у сім’ях, які потрапили в скрутні життєві обставини.
Загалом «мальтійці» отримали кілька тисяч листів і запитів на допомогу, що вдвічі більше, аніж торік. Насамперед це пов’язане з тим, що до Львова, на Львівщину зі сходу та інших областей України переїхало чимало сиротинців і домів сімейного типу.
Серед основних мрій та побажань, вказаних дітьми в листах до Чудотворця, є припинення війни.
«Цього року листи дітей однозначно змінилися. Це помітно і за зовнішнім оформленням, і за змістом. Якщо раніше діти в своїх посланнях малювали Миколая, ялинку, іграшки, то тепер – прапори, голубів миру, танки, військові машини. Змінилися й запити: діти просять дарунків і для себе, і для інших. Для себе переважно найнеобхідніше – теплу куртку, телефон для навчання, іграшку. При цьому зазначають, що коли їхні мрії буде здійснити непросто, то можна подбати про термобілизну для військових, здоров’я для всіх українців», – каже Вікторія Корінчук.
Деякі листи вона тримає на згадку. Серед них лист від 13-річного хлопця: «Святий Миколаю, я новенький у цій школі, але мені тут дуже подобається. Цього року хочу телефон, колонку та смартгодинник. Знаю, що це забагато, тому хочу худі, зимові черевики – і досить. А замість солодощів зроби, будь ласка, подарунки нашим захисникам. А саме: тепловізори – 10 штук, дрони – 10 штук, бронежилети – 40 штук, шоломи – 40 штук, аптечки – 32 штуки, тепле взуття і куртки. Іншого не хочу».
Залишилось іще 150 листів!
Більшість коштів українці скеровують тепер на потреби військових, тож опрацювати листи від дітей, знайти добродійників, які допомогли б фінансово, важче. Станом на кінець тижня в Мальтійській службі залишилося ще 150 листів дітей, які не встигли розібрати.
«Цього року 30% людей, готових допомагати, і 70% тих, що потребують допомоги. Торік ситуація була інша: 90% людей були готові допомагати, а 10% потребували допомоги від Миколая. Це означає, що війна внесла свої корективи…» – додає співрозмовниця.
Серед готових допомагати не лише великі компанії, а й пересічні люди, часто студенти й пенсіонери. Нещодавно в офіс «мальтійців» прийшов старший чоловік зі слуховим апаратом, який на потреби діток приніс тисячу гривень, а 25-річна студентка взяла відразу три листи, маючи на меті подарувати дітям святковий настрій. Дівчина пригадала, як одного року Святий Миколай приніс їй лише плитку чорного шоколаду, і наступного дня вона не мала чим похизуватися перед однокласниками. І щоб цього не сталося з іншими дітьми, вирішила влаштувати їм маленьке свято.
Долучитися до акції «Святий Миколай дітям у потребі» можна трьома способами:
-
Узяти лист-прохання і здійснити дитячу мрію.
-
Принести до офісу потрібні речі: канцелярське приладдя, засоби гігієни, солодощі, павербанки, ліхтарики, термоси, розвивальні ігри, книги, які згодом передадуть дітям, котрі цього потребують. Адреса офісу Мальтійської служби допомоги: м. Львів, вул. Богомольця, 8. Контактний номер: 067 275 12 02.
-
Здійснити благодійну пожертву на рахунок Мальтійської служби. За ці кошти пізніше робитимуть цікаві й корисні речі для вихованців сиротинців.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи