Фото: Jonnica Hill

Фото: Jonnica Hill

Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу

10032 0
Тетяна Носаль працює у госпіталі американського міста Стемфорд у Коннектикуті. Місто розташоване за 40 хвилин їзди від Нью-Йорка, де зараз один з епіцентрів захворюваності на коронавірусну інфекцію. У службі швидкої допомоги вона робить УЗД пацієнтам, які поступають. Лікарка розповіла Tvoemisto.tv, як під час пандемії працюють медики та за що тримаються у найскладніших ситуаціях.

Тетяна Носаль, з якою вдалось поспілкуватись під час її короткої перерви, каже, що у Стемфорді наразі немає такої критичної ситуації, як у Нью-Йорку, де тіла померлих від коронавірусу справді зберігають у вантажівках-рефрижераторах. Але, додає вона, протягом останніх двох тижнів хворі поступають щодня і зараз у Стемфордській лікарні є 25 людей з COVID-19 у важкому стані. Також багато тих, хто хворіє легше і чекає на результати аналізів.

«Ми всі перепрацьовані, хоча у нас тільки початок – десь два тижні. Але ми за Нью-Йорком не так далеко. У нас вже заповнена реанімація, почали відкривати нові поверхи, тому що немає, де класти хворих. Пацієнти самі в палатах, до них нікого не пускають. Навіть, коли хтось помирає, неможливо з родичів нікого пустити. Ситуація дуже погана, тяжко дивитись», – розповідає медик.

Жінка ледь стримує сльози, просить вибачення і робить паузу, щоб перевести подих. Тетяна Носаль колись жила в Монастириськах у Тернопільській області, де зараз один з найбільших осередків зараження коронавірусом в Україні.

«Я раджу лікарням запасатися, чим можливо, тому що ми тут думали, що усім забезпечені, але виявилось не так. У США бракує апаратів штучного дихання і кисню, то що говорити про ситуацію в Україні», – каже Тетяна Носаль.

Жінка та її родина разом з друзями та іншими представниками діаспори в США зібрали кошти для закупівлі апарату ШВЛ для лікарні у Монастириськах і сподіваються, що його вийде придбати.

Щодо забезпечення медиків Стемфордської лікарні, то, говорить Тетяна Носаль, їм видають одну маску і респіратор на день, а також один пластиковий захист для обличчя.

«Ми усе самі дезінфікуємо. А коли я приходжу додому, то роздягаюсь в гаражі, кидаю все у прання і лише тоді іду до своїх дітей. Думаю, за 13-годинну зміну на мені вже є все», – додає вона.

Тетяна Носаль. Фото: Фейсбук

Сидіть вдома – це не грип

«Усі думають, що коронавірус такий як грип. Але це не так. Він дуже агресивний, дуже скоро розповсюджується. Так, здорова людина може перехворіти з мінімальними симптомами, але є ті, хто має пневмонію, вона ускладнюється і легені набирають рідини. Коли я роблю таким пацієнтам УЗД, тяжко дивитись, вони як вата», – розповідає Тетяна Носаль.

Вона говорить, що, справді, важко хворіють передусім старші люди і люди із супутніми хворобами, ті, хто курить. Але у лікарні є і пацієнтка 26-ти років, і 51-річний чоловік, якого літнім не назвеш. За словами медичної працівниці, багато з тих, хто на ШВЛ, все одно помирають, хоча у Стемфордській лікарні смертей від коронавірусу поки не було.

«Якщо ви можете сидіти удома – сидіть. Є надія, якщо люди будуть виходити з дому тільки за їжею. А у селах – тим більше, там завжди можна вижити, з голоду не помрете. Це серйозно, ніхто, навіть Трамп, не думав, що буде так тяжко», – радить Тетяна Носаль.

Читайте також: Я ніби пів життя прожила. Як це працювати в аптеці під час карантину

Що з тестуванням

Експрес-тестів, на які є великий ажіотаж в Україні, у Стемфордській лікарні, каже Тетяна Носаль, не роблять.

«У нас такий процес: як маєш симптоми, то телефонуєш до лікаря, він дає тобі скерування, тобі назначають дату і час тестування. Станом на сьогодні, щоб здати аналіз, потрібно чекати два тижні. Аналіз роблять просто в машині – є такі drive through, куди потрібно під'їхати», – розповідає жінка.

Лабораторії не встигають справлятися з роботою, додає вона, тож є багато хворих, у яких діагноз лабораторно не підтверджений. Їх просять просто сидіти вдома, а вже якщо стан ускладниться, тоді телефонувати в лікарню.

У Стемфордському госпіталі, за словами Тетяни Носаль, на коронавірус вже захворів один лікар і один менеджер. Обидвоє перебувають на домашньому карантині.

«Якщо можна перенести це вдома, то треба так і робити. Просто позитивних в лікарні не тримають, бо не буде місця», – говорить жінка.

Зараз, додає вона, із лікарні можуть виписувати деяких пацієнтів навіть із пневмонією, якщо вона без ускладнень і не загрожує життю (ідеться про запалення з інших причин). Лікар продовжує лікувати їх телефоном. Раніше такого ніколи би не зробили, але лікарня швидко переповнюється. Також дитяча швидка перекваліфікувалась на прийом дорослих.

Читайте також: Що, у кого і за скільки купують лікарні Львова для боротьби з коронавірусом

Водночас, каже Тетяна Носаль, нікуди не зникли пацієнти з інсультами та інфарктами. Так само трапляються ДТП.

«Таких пацієнтів, звичайно, беруть. Я знаю, що в Україні швидка приїжджає забирає, а тут переважно люди самі приїжджають, у крайніх випадках їде швидка. Наші лікарі намагаються відсіювати таких хворих, яким не потрібна негайна допомога. Якщо у когось болить, наприклад, нога вже 4 місяці, то зі швидкої таких одразу відправляють», – говорить жінка.

У сусідньому Нью-Йорку, додає вона, служба швидкої допомоги розбиває мобільні намети, адже місця для хворих, які продовжують постійно поступати, немає.

«Може ми самі ніколи і не відчуємо ті симптоми, але у кожного є мама, а в когось можуть бути ускладнення. Краще сидіти вдома, тоді буде менше інфікованих людей. А чим менше інфікованих, тим більшій кількості з них ми можемо допомогти. Коли буде велика кількість людей, лікарня не зможе допомогти усім», – каже Тетяна Носаль.

Мийте руки

«Найбільше, що треба робити, це мити руки і взагалі не чіпати руками обличчя», – повторює головну пораду усіх медиків Тетяна Носаль.

Читайте також: Маска на мільйон. Що не так на ринку найпершого засобу захисту

Вона розповідає, що ходити в масках і рукавичках – це добре. Але тут треба думати і усвідомлювати, що ви робите, куди і як рухаєтесь.

«Наприклад, хтось пішов у магазин у рукавичках, там ними все чіпає, потім брудними рукавичками бере свій телефон, кредитну картку, лізе в сумочку, поправляє волосся і все, що назбирав, переноситься туди. Рукавички – це добре, але треба себе контролювати. Як на мене, тепла вода і мило, миття рук, є більш ефективним, ніж рукавички», – говорить Тетяна Носаль.

Зміна свідомості

Карантинного режиму, розповідає жінка, люди переважно дотримуються. Та є такі, хто легковажить.

«Наприклад, я заходила за продуктами в магазин, а там сім'я – двоє дітей і чоловік з дружиною – всі вийшли робити шопінг», – каже Тетяна Носаль і додає, що спочатку у місті була паніка, люди розкуповували все, включно з туалетним папером, стояли у величезних чергах.

Та зараз, говорить вона, ситуація нормальна, товари у магазинах є. Карантин у США не такий строгий, як, наприклад, в Італії. Люди можуть виходити з дому і без спеціального дозволу, але, наприклад, у магазин запускають по 5-10 людей і потрібно тримати дистанцію у два метри. Усе, що можливо, дезінфікують, щоб зменшити ризики.

«Багато людей переосмислять, проаналізують своє життя і оцінять, що їм важливо. Ми все не маємо часу, все біжимо. Зараз для тих, хто вдома, є можливість переглянути своє життя, почитати книжки своїм дітям, чого ми, медики, не можемо зробити», – говорить Тетяна Носаль.

Підтримка медиків

Хоча зараз ситуація складна, медики Стемфордської лікарні готуються до її погіршення.

«Ми підтримуємо один одного духовно. Коли ти десь там і не бачиш все на власні очі, то не думаєш, що то так серйозно, ти не бачиш, як люди, у яких ще все життя попереду, задихаються. Це тяжко, але якось треба пережити», – говорить Тетяна Носаль.

Читайте також: Світ помолився разом із Папою Франциском за закінчення страшної пандемії. Відео

Щодо фінансової або психологічної підтримки медиків, то, каже жінка, цього немає. Можливо, за словами президента Дональда Трампа, після завершення пандемії медики і отримають премії, але поки це невідомо.

«Але є інше. Наприклад, багато ресторанів, піцерій, які хоч і не приймають відвідувачів, але готують їжу з собою, присилають нам їжу, ту ж воду, бо буває, що за весь день нема, коли води попити», – розповідає медик.

Тетяна Носаль додає, що у Стемфордській лікарні немає жодного випадку, аби хтось з лікарів чи медсестер звільнився, тому що бояться.

«Я чула, що в Монастириську багато медсестер розрахувались або пішли, санітарки також. Я розумію, що люди бояться, але це дуже не гарно. Коли ти бачиш, як люди не можуть дихати, це складно, але у нас нема такого, щоб хтось пішов – жодної медсестри, жодного лікаря. Тут таке неприйнятно. Якщо ми вже даємо клятву, то хто, як не ми», – говорить вона.

Олександра Бодняк

Фото: Тетяна Носаль, Unsplash, Hearst Connecticut Media

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інтерв'ю Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!