Фото: nnimgt-a.akamaihd.net

Фото: nnimgt-a.akamaihd.net

Почати життя заново. Як у Львові облаштовують притулок для жінок у кризі

1844 0
У Львові досі немає притулку для жінок, які постраждали від домашнього насильства, проте є громадські ініціативи, які намагаються цю проблему вирішити. Tvoemisto.tv дізнавалося, коли такий заклад можуть відкрити у Львові та які він працюватиме.

«Я не розуміла, хто винен і що робити»

Юлії (ім’я змінено на прохання героїні) 23 роки. Вона має трирічного сина, з яким живе у своїх батьків в одному з районних центрів Львівської області. Юлія вийшла заміж одразу після школи та переїхала до Львова. Чоловік не хотів, щоб дружина працювала, а вона й сама спочатку не була проти цього. Юлія намагалася старанно вести домашнє господарство і забезпечувати чоловікові максимальний комфорт.

«Я намагалася робити все якнайкраще, але він завжди знаходив щось, що йому не сподобалося. Ми часто сварилися через це, але й швидко мирилися», — розповідає жінка.

Незабаром вона завагітніла. Чоловік зрадів новині, проте навіть не збирався допомагати дружині вдома і зняти з нею частину хатньої роботи, яку їй все важче було виконувати.

«Я пам’ятаю, як за тиждень до пологів чоловік ганяв мене по будинку і вказував, де я не так витерла пил чи погано вимила плитку. Проте тоді я не бачила у цьому насильства», — каже Юлія.

Очевидні прояви насильства вона відчула після народження сина. Немовля потребувало багато сил та уваги, і тому часу на домашні справи, чоловіка і саму себе в неї вже фізично не було. Чоловіка це почало дратувати, він злився, коли Юлія просила його про допомогу. Через кілька місяців він повернувся додому напідпитку і в пориві злості вдарив жінку, бо йому не сподобалася вечеря.

«Я тоді дуже злякалася. Не чоловіка, а самої ситуації. Я не розуміла, що відбувається і хто у цьому винен, не знала, що робити. Йти було нікуди, тому зателефонувала мамі. Вона сказала, щоб я взяла сина і негайно їхала до неї», — розповідає Юлія.

Її чоловік спочатку просив, а потім вимагав, щоб вона повернулася до нього, але батьки Юлії були категорично проти. Відтоді вона живе з ними.

Тікати поки що нікуди

Історія Юлії — саме про гендерно зумовлене насильство, що виникає на ґрунті соціально сконструйованих ролей жінок та чоловіків. З початку 2019 року системне насильство в родинах в Україні вважається кримінальним злочином. Найчастіше від нього страждають жінки. Вони, за патріархальними уявленнями, мають підкорятися чоловікам, які, у свою чергу, повинні показувати свою домінантну позицію різними способами, у тому числі — насильницькими. Такі стереотипи часто породжують суспільні думки про те, що насильство в сім’ї щодо жінок є виправданим.

Лише за офіційною статистикою, у 2018 році у Львові отримали півтисячі звернень про домашнє насильство, більшість яких — від жінок. Проте самі ж жінки часто замовчують такі випадки, боячись звинувачень і засудження, тому зібрати повну інформацію про постраждалих складно. Крім того, таким жінкам немає, куди піти. Для них мали б існувати спеціальні притулки, проте у Львові наразі немає жодного. Раніше подібний притулок для жінок у кризі організував фонд «Горіховий дім» в орендованому в міської ради приміщенні. У 2016 році його продали, а натомість фонду виділили в оренду на 15 років інше приміщення на вулиці Личаківській.

Як розповідає Tvoemisto.tv координаторка нового центру «Горіхового дому» Ольга Карєва, будівля була занедбана, тому відкрити притулок відразу там було неможливо. За її словами, відновлення приміщення коштуватиме загалом приблизно 4 мільйони гривень. Більше мільйона грантових коштів від фонду Pomogator вже вклав «Горіховий дім». Частину грошей має виділити міська рада, яка допомагатиме облаштовувати притулок, проте наразі в бюджеті вони не закладені.

«Ми розраховуємо на те, що жінки зможуть жити у центрі не більше восьми місяців. Це оптимальний час для того, щоб вирішити свої проблеми. У нас був сумний досвід у попередньому будинку: там жінки могли проживати не більше 14 місяців, але зазвичай вони затримувалися довше, і це заважало їм рухатись далі», — каже Ольга Карєва.

Майбутній притулок

Правозахисниця і психологиня ГО «Центр “Жіночі перспективи”» Марта Чумало у коментарі Tvoemisto.tv говорить, що у Львові немає повноцінного притулку для жінок у кризі, бо ця проблема раніше не була пріоритетною для влади.

«Місто має діяти, щоб розв’язати цю проблему, — уже є ініціативи. Зараз постраждалих жінок приймають у муніципальний центр соціальної адаптації для людей у кризі, але там можуть жити люди, які стикнулися з різними життєвими проблемами, у тому числі й чоловіки. Це не той заклад, який забезпечує всі потреби жінок, які потерпають від гендерно зумовленого насильства. Наша організація зверталася до міської ради із проханням виділити приміщення для притулку, проте наразі нам відмовляли», — каже вона.

Натомість навесні депутати міської ради погодили Програму запобігання домашньому насильству на 2019-2020 роки, у межах якої створили координаційну раду, до якої входить і «Горіховий дім». Відкриття притулку, яким опікується фонд, також прописане в ній. Тоді ж створили мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги для мешканців Львова, Брюховичів, Винників та Рудно, яка має оперативно реагувати на випадки насильства в сім’ї. У ній працюють кілька психологів та соціальних працівників, які консультують телефоном. Якщо людина в небезпеці, мобільна бригада може виїхати до неї разом з поліцією. Як розповідає в коментарі Tvoemisto.tv начальник управління соцзахисту ЛМР Ігор Кобрин, поки що вона працює тільки в будні з 9:00 до 18:00, але її графік і штат можуть переглянути за результатами пів річної роботи.

Крім того, міська програма передбачає й роботу з кривдниками, які самі нерідко потребують допомоги чи корекції поведінки, а також різні просвітницькі заходи, адже жінкам часто складно покинути чоловіка, навіть якщо немає сил терпіти.

На Львівщині ж із 2017 року діє Програма боротьби із гендерно зумовленим насильством Фонду ООН в галузі народонаселення. Ця програма також передбачає мобільні бригади соціально-психологічної допомоги на просвітницькі кампанії, наприклад, «Розірви коло».

«Червоні двері»

Новий центр «Горіхового дому» матиме 15 місць для жінок, у тому числі з дітьми. Відкрити його планують до кінця 2020 року. У ньому постійно працюватиме координатор, а також соціальний працівник і психолог, які допомагатимуть жінкам повернутися до нормального життя. Крім цього, фонд зможе працевлаштувати жінок у своїх закладах: на кухні ресторану, у пекарні та кав’ярні.

«Притулки — це один з мінімальних стандартів, які вимагає Стамбульська конвенція (міжнародна угода Ради Європи про боротьбу з насильством щодо жінок, — ред.) від місцевих органів влади. Має бути одне місце для жінки з дитиною на 10 тисяч населення, тобто у Львові та області мало б бути більше 200 таких місць», — каже Марта Чумало.

За вимогами тої ж Стамбульської Конвенції, яку Україна підписала, але досі не ратифікувала, притулки для жінок мають бути закритими, а їхні адреси — ретельно прихованими.

«У Канаді є притулки, які називаються “червоні двері”. Це закриті адреси, куди поліція привозить постраждалих від домашнього насильства. У попередньому притулку “Горіхового дому” жінки, бувало, самі говорили адресу своїм чоловіками, які над ними чинили насильство. Вони приходили, а ми мусили викликати поліцію», — розповідає Ольга Карєва.

Натомість точну адресу майбутнього центру на Личаківській можна знайти в інтернеті. Цю проблему там збираються вирішити завдяки посиленій охороні.

Майбутній притулок

За словами Ігоря Кобрина, Львову потрібні два типи притулків. Перші — це центри за зразком «Горіхового дому», де жінки зможуть проживали кілька місяців. До притулків другого типу мали б потрапляти жінки у випадках негайної небезпеки, проте коли такі центри з’являться у Львові, наразі невідомо.

«Насильство у сім’ях замовчують, бо люди бояться, що інші про них погано подумають. Спочатку люди не хотіли звертатися по допомогу до мобільних бригад, але ситуація покращилася, коли цю тему почали активніше обговорювати. Треба показати жінкам,  що інші не побоялися сказати про насильство у сім’ї, навіть якщо є діти», — каже Ігор Кобрин.

Марта Кобринович

Фото надані Ольгою Карєвою

Головне фото

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Міські акценти