Фото: Катерина Москалюк

Фото: Катерина Москалюк

(Не)пересічні львів'яни. Як львів’янка вчить позбуватися страхів за допомогою театру

2936 0
Курси акторської майстерності – це найкращий спосіб пізнати себе, позбутися багатьох комплексів та стати вільним. Так вважає львів’янка Ярина Геречка, керівник ABC Theatre – платформи навчання театрального мистецтва для власного розвитку.

На курсі можуть займатися люди будь-якого віку та фаху, адже інколи і дорослим хочеться приміряти на себе зовсім іншу роль чи модель поведінки у суспільстві. ABC Theatre починався як студія, через яку пройшло понад чотириста студентів, які змогли, за словами Ярини, переступити через страхи, стереотипи та навчитися розуміти театр. Тепер – це театральний центр, а навчання акторської майстерності лише один із напрямків його роботи.

Ярина Геречка розповіла про свій досвід роботи керівником аматорського театру, про розвиток ABC Theatre та чому саме театральне мистецтво допомагає знайти своє місце у світі.

АВС – основи театрального мистецтва

Мені з дитинства подобалось організовувати усілякі події та конкурси. Після школи я поступила на режисера масових заходів, мені здавалось, що саме ця професія дозволить втілювати мої різноманітні проекти та задуми. Під час навчання я займалась в аматорському театрі і зрозуміла, що театральне мистецтво – це назавжди. Згодом створила свій власний театр із назвою «UTUG». Ми працювали класно, але не довго – «UTUG» проіснував три місяці, потім усі роз’їхались на літні канікули, а повторно так і не зібрались. Це був перший досвід роботи із акторами, і я почувала себе дуже комфортно у ролі режисера.

Потім я викладала акторську майстерність моделям, навчала їх гарно рухатись та впевнено поводитись на подіумі. Я просила дівчат, та усіх, хто приходив на курси акторської майстерності, записувати свої досягнення та пропозиції на окремих аркушах. Нотатки були важливими для того, щоб зрозуміти та глибше проаналізувати методи та вправи з акторської майстерності, які найефективніше розкривають людину. В кінці семестру у мене була готова програма навчання акторської майстерності для особистісного розвитку. Програма не зробить з людини актора, але надасть їй впевненості у своїх силах. Саме тому я назвала студію ABC Theatre – ми навчаємо основ акторської майстерності, які надалі дозволять людині реалізувати себе у своїй професії та у житті.

Перша група складалась із восьми людей, які займались безкоштовно. Мені важливо було протестувати проект, зрозуміти, на чому варто зосередити увагу, які заняття є справді корисними для студентів, а від яких краще взагалі відмовитись. Я визначила оптимальний графік проведення тренінгів – ми займаємось цілий день у суботу або неділю. Людина приходить та повністю занурюється у театральне мистецтво. Потім я запустила другу групу, потім третю… Я навіть не могла припустити, що моє хобі зможе стати моєю основною роботою. Я багато працюю над своїм проектом, намагаюсь зробити його цікавим як для аматорів так і для професійних акторів, які проводять тренінги моїм студентам.

 П’ять інструментів

Я кажу своїм студентам, щоб вони приходили на заняття «із чистими ногами» та не несли власного сміття із життя в простір, де ми працюємо. На території театру не може бути пліток, недомовок або образ. Актори у театрі – це єдиний механізм, і якщо хоча б один учасник вистави не бере у ній участі, вона не відбудеться. Я завжди кажу, що група – це одна велика сім’я, в яку ти приходиш не сперечатися, а творити.

Як і в кожній сім’ї, у групі є люди різного віку. І моя робота полягає у тому, щоб максимально інтегрувати кожного учасника у роботу команди та провести заняття продуктивно. З дорослими людьми працюємо над розвитком їхніх творчих здібностей та над можливістю використання здобутих навичок у побуті. Мої студенти кажуть, що стають сміливішими та впевненішими у спілкуванні із співробітниками та, навіть, із коханими людьми.

Головною вимогою для навчання в ABC Theatre є бажання займатися та змінюватися. Не потрібна особлива фізична підготовка, хоча на заняттях ми багато працюємо над розвитком тіла. Загалом, ми розвиваємо п’ять основних інструментів – це тіло, голос, уява, увага та спілкування. Ми ставимо театральні етюди, де кожен може стати рибкою, жабкою чи, навіть, яблуком. Але для цього потрібно уміти правильно рухатись та відчувати можливості тіла.

Також ми удосконалюємо голос – він не повинен деренчати, зриватись та видавати внутрішнє хвилювання. Розвиваємо увагу, концентрацію, вчимося бути присутніми тут і зараз. Професія актора неможлива без хорошої уяви, та й загалом, уява не завадить нікому. Вчимося спілкуватися з аудиторією, відчувати свого партнера на сцені, та, й що там казати, у житті. Важливо, щоб у людей поступово зникав страх публічного виступу.

Мої студенти отримують різноманітні завдання – вголос прочитати поезії у трамваї, або ж переодягнутися у циган та піти на Площу Ринок, порозмовляти з людьми. Цигани – це один із форматів образів, у якому проходять завдання на подолання публічного страху. У добру та теплу погоду ми йдемо із студентами в парк, промовляємо скоромовки, співаємо та проводимо етюди.

Навчання завершується виставою, у якій студенти беруть участь як актори та режисери, обирають тему, проблему, постановку. Це цілком їхній самостійний та, головне, спільний проект. Приходьте та дивіться самі.

Сходити у театр

Важливо розуміти, що студії спрямовані на розвиток особистості і це не аматорський театр. Мені приємно, що мої студенти, хто хотів поступити на факультет акторської майстерності, змогли це зробити. Але це не є основною метою занять. Знайти себе та стати вільним – це, мабуть те, чого прагнуть люди і до чого, я сподіваюсь, наближають людину курси акторської майстерності.

Я багато розповідаю своїм студентам про театри, і не лише про львівські. Я розповідаю про акторів та режисерів, які мене надихають. Я вірю, те що запалює мене, може запалити і інших. Ми разом зі студентами ходимо в театри, дивимось вистави, потім їх обговорюємо. Мені цікаво, як вони зрозуміли ту чи іншу виставу, як сприйняли гру акторів. Звичайно, я раджу своїм студентам почитати певну літературу, проте на студії ходять люди дорослі, які вчаться або працюють, тому я розумію, що не у всіх буде на це час.

Особисто мені дуже подобається французький авангард двадцятого століття. Я робила зі студентами дві постановки – Єжи Йонеско «Голомоза співачка» та Матей Вішнєк «Пригода ведмедиків панда», що відноситься і до театру абсурду. Якщо ж говорити про постановку – мені близький власне авангардний театр. Проте моє основне завдання – це змусити людину задуматись. І чи буде це авангардний театр, чи ні – не так важливо. Головне – це ідея, а спосіб донести цю ідею до глядача може бути будь-яким.

У театрі можна передати цілий спектр людських почуттів – страх, радість, любов, байдужість… Дуже часто людина тікає від своїх проблем, заганяє їх глибоко у підсвідомість, натомість у театрі всі емоції розкриваються. Я вчу студентів «читати» виставу, розуміти зображені у ній символи та дивитись глибше.

Платформа

Зараз я працюю над організацією платформи театрального мистецтва у Львові. По-перше – це створення найбільшої школи навчання театрального мистецтва для усіх охочих. На заняття будуть приходити актори та проводити із студентами різноманітні тренінги. Окрім Львова, я планую влаштувати роботу таких театральних центрів у Києві, Івано-Франківську та Одесі. Ведуться перемовини щодо викладацького складу та місця проведення занять.

По-друге – це організація міжнародної лабораторії між театрами України та світу. Мені б дуже хотілось, щоб актори з інших міст України та світу могли приїжджати до Львова та показувати львів’янам та гостям міста різні форми театру – починаючи від класичних постановок та завершуючи найсміливішими авангардними ідеями, втіленими на території театру.
Підготувала Катерина Москалюк 
фото авторки
 

 

(Не)пересічні львів'яни