Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
«Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
Подвір’я, де розташувався осередок Львівської волонтерської кухні, ущент заставлене картонними ящиками, коробками і великодніми пасками. Це місце переповнюють розмови, вказівки-вигуки, шурхіт поліетиленової плівки, шкребіт ножів, пориви вітру і звуки розмотування скотчу, яким обгортають коробки.
Поки волонтерів десятеро чистять моркву, дві студентки Академії українського лідерства пакують паски, а троє чоловіків переносять коробки з обрядовим хлібом в інший куток двору.
«Спакували дуже багато, порахувати складно, це вже якась -енна кількість ящиків, – розповідає волонтерка Ангеліна. – Протягом дня приїжджало багато машин, привозили не тільки паски, а й багато різних продуктів, які безпосередньо відправляють нашим захисникам. Насправді цінно і круто, що ми об’єднуємося».
Кількість великодньої випічки вражає – на око тут кілька сотень пасочок, якщо не тисяча. Здається, що в одному місці двору із них от-от виросте ціла піраміда, водночас їх продовжують виносити із гаража, дівчата укотре загортають нові. Одні вкриті глазур’ю, інші прикрашені солодкими квітами – такі різні й такі запашні.
«Цьогоріч ми навіть їх не рахуємо, бо нереально полічити ці об’єми. Такої кількості, як в цьому році ми, напевно, за 8 років не відправляли», – розповідає співзасновниця «Львівської волонтерської кухні» Людмила Кувайскова.
У мирному житті вона – екскурсоводка, нині щодня зранку до вечора разом з командою готує для військових. Громадську організацію заснували ще з початком анексії Криму та окупації Донбасу у 2014, відтоді працювали безперервно протягом восьми років. Спершу плели сітки, шили балаклави, спідню білизну, бандани, розгрузки, в’язали шкарпетки. Згодом почали сушити овочі, формувати борщові та супові набори. Потім ця діяльність досить серйозно закрутилася – у 2015 році вже мали цілий цех із виготовлення таких наборів. Тож через деякий час кухня стала окремим суб’єктом діяльності.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії почали передавати військовим в десятки разів більше продукції. Нині у пріоритеті – свято для захисників, бо, за словами, пані Людмили вони особливо чекають смаколиків на Різдво і Великдень.
Волонтери переважно виготовляють паски вдома, зголосилося допомогти настільки багато охочих, що їхню кількість порахувати так само складно, як і паски.
«У нас невеличке приміщення, його потужності досить обмежені. Якщо працює 4 сушарки, де сушимо овочі для супових і борщових наборів, то уже ввімкнути електричну духовку не маємо можливості. Тому люди випікають паски вдома, – розповідає співзасновниця волонтерської кухні. – Ми пробували порахувати кількість осіб, які нам допомагають і сушити, і пекти: це приблизно від 2500 до 3500 тисяч. Кожного дня конкретно через це місце проходить 150-200. Випікають, напевно, до тисячі людей».
Серед них команда, яка регулярно виготовляла медівники на передову, а перед святом взялися за великодній хліб. Ті, хто хоче долучитися й подарувати свято захисникам, дізнаються про потреби та пропонують свою допомогу переважно через гарячу лінію.
«Ми дали три рецепти і людина сама обирала, який їй зручніший. Повибирали, економічні, бо гроші мають здатність закінчуватися, продукти також, як з’ясувалося – важливо, щоби це було доступно, – каже Людмила Кувайскова. – Хлопцям на передовій обов’язково треба передавати частинку духу свята, тепла за будь-яких обставин. Ясна річ, коли це домашня пасочка, свято по-іншому сприймається».
Разом із шпондером, цвіклями та іншими смаколиками великодні гостинці розвезуть по усіх гарячих точках. На переконання пані Людмили, господині мають власні засоби, як зробити так, аби паска збереглася довше: приміром, до тіста додають трохи олії або столову ложку горілки. До того ж процес випікання перетворюється на магію, коли над тістом у думках витають особливі слова й молитви для військових.
«Те, що заміситься руками, ні в яке порівняння до того, що робить машина, бо вдома ти вкладаєш душу. Сам процес замішування – це щось чарівне, тепле, приємне. Це заспокоює, навіює думки про хороші речі. Я минулого року дуже багато пекла, думалось (мабуть, так у кожної господині): хтось з’їсть з хлопців – і буде сильний, не хворітиме, в нього буде все добре, він повернеться до родини. Вкладаєш щось таке, ніби заговір, щоби ця паска була дійсно, наче оберіг, для хлопців», – розповідає жінка.
«Ні, ці можна пакувати», «цей мед ні, чекайте хлопці!», – час від часу перериває нашу розмову вона, щоб роздати вказівки і відповісти на питання колег.
Каже, що нині фінансування знаходять, як і до широкомасштабної війни: завдяки небайдужим людям, раніше виходили на «збірки» біля Гарнізонного храму.
«До повномасштабної агресії на нашу територію ми відправляли в гарячі точки середньому 1,5 – 2 тисячі супових наборів, 100 – 150 медівників, величезну кількість чаю, узварів та багато іншого. З початком бойових дій (після 24 лютого) активізувалися і завдяки львів’янам та жителям Львівської ОТГ, які активно долучилися до нас, щодня відправляємо 600-700 медівників, величезну кількість печива і т. д.. За місяць передали хлопцям більше 3 тон енергетичних батончиків, переробили 70 тонн овочів», – розповідає пані Людмила.
Каже, що звіт про діяльність організації за березень займає шість аркушів формату А-4.
«Думаю, багато тих, хто допомагав, буде вражений тією інформацією, об’ємами, яких вдалося досягти, – розмірковує жінка. – І ми працюємо надалі! Щоправда, зараз трішки стихло: люди уже звикли до війни, можливо, і ресурси вичерпалися. Не скажу, що в перші дні повномасштабного вторгнення була ейфорія, скоріше люди, щоби не панікувати, почали допомагати. Перший тиждень тут пекло робилося. Ми були шоковані і ледь давали раду тій кількості людей, попри те, що мали організовані процеси. Але потім воно все розрулилося, зараз набагато швидше дається рада. Завдяки людям ми можемо відправити на передову стільки всього».
Співзасновниця волонтерської кухні підкреслює, що члени команди чергуються, аби закладати необхідне в сушку 24 години на добу, інакше робота втрачає коефіцієнт корисної дії – тож часто засиджуються і до ночі. Серед волонтерів є жінки, які за 8 років діяльності організації встигли стати бабусями, діти, які росли на очах: приходили, коли їм було 4-6 років, а нині стали дорослими.
Волонтерські кухні можна допомогти і фізично, і фінансово.
«У нас є гаряча лінії, кожен може дізнатися про те, чого потребуємо нині. Для тих, хто бажає допомогти із закордону, ми спеціально відкрили валютні рахунки. Хто хоче допомогти фізично, дуже прошу. Якщо говорити про овочі, то найбільше потрібна капуста, цибуля, морква і буряк. Бо врожай картоплі в цьому році є, а з цими овочами трохи тяжкувато», – каже Людмила Кувайскова.
Ольга Кацан
Фото: Твоє місто/ Іван Станіславський
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку