Фото: з відкритих джерел
«Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
Що означає статус кандидата і членство в Європейському Союзі
Надання статусу кандидата на членство в Європейському Союзі – це радше процедурне рішення. Воно викристалізує дорожню карту для отримання членства – певні кроки, які необхідно буде зробити Україні, пояснює політолог, проректор Українського католицького університету Дмитро Шеренговський.
«Статус кандидата є необхідним кроком на шляху до членства. Таким чином проходить процедура, вона є достатньо офіційною, прописана. Частково це політичне рішення, але більше процедурне. Членство неможливо отримати без статусу кандидата – це по-перше. Таке рішення, якщо воно буде позитивне, відкриває нам можливість для того, щоби Рада Європейського Союзу і кожна країна зокрема голосувала за надання Україні цього статусу», – каже він.
А вже після отримання статусу кандидата почнуться консультації щодо реформування процесів виробництва, поширення товарів, питання законодавства.
«По-друге – після отримання статусу кандидата тільки розпочинатимуться консультації, з яких питань мають бути проведені різноманітні реформи, щоби повністю інтегруватися в європейську систему. І це питання не тільки торговельно-економічних відносин, а вже фактично входження на внутрішній ринок ЄС. А це означає, що певні процеси виробництва, поширення товарів чи надання певних послуг мають відповідати тим правилам внутрішнього ринку, за якими живуть всі інші країни-члени. Також важливим є питання законодавства: потрібно, щоби законодавство України не суперечило нормам, які існують всередині Європейського Союзу», – пояснює проректор.
Відповідність України ЄС політично, економічно, культурно та соціально дуже важлива для європейців. Наталія Галецька, депутатка Львівської обласної ради, голова комісії із зовнішнього співробітництва каже, що статус кандидата дозволить Україні отримати членство в ЄС, тому варто здобути його попри все. До того ж це відкриє нам доступ до багатьох європейських фондів.
«Важливо здобути статус кандидата, оскільки він формально дозволяє Україні просити про членство, а відтак отримати доступ до європейських структурних фондів. Це надзвичайно велика кількість різноманітних можливостей у Європейському Союзі. Наприклад, в освітньому просторі була б цікава можливість українських освітніх інституцій отримати мобільність згідно з програмою «Еразмус». Наразі українські освітні інституції можуть подавати прохання про це лише в партнерстві з європейськими, що істотно звужує їхні можливості. Також є інші структурні фонди, куди Україна могла б податися, де також могли бути створені окремі фонди для розвитку і відбудови України. Це ті можливості, які Україна може здобути як кандидат на членство в ЄС», – розповідає депутатка.
Завдяки Угоді про асоціацію з ЄС Україна дуже сильно просунулася в процесі євроінтеграції. І хоч для членства ще потрібно багато чого, точкові переговори про певні насущні речі якраз і є тим, що варто робити зараз.
«Також варто зауважити, що наша Угода про асоціацію настільки глибока, повна, що подібна до тих договорів, які мали держави-кандидати в процесі свого вступу. Тобто фактично інтеграція нашого внутрішнього ринку, послуг уже відбувається. Отож нам варто наполягати на усуненні додаткових торговельних бар’єрів з Європейським Союзом. Наприклад, нетарифних бар’єрів доступу наших товарів на європейський ринок, – веде далі Наталія Галецька. – Хоча дорога до членства доволі далека, але ми вже можемо діяти точково і таким чином наближати Україну до нього, як-от спрощувати сертифікацію українських товарів у Європейському Союзі. Вже усунуті обмеження мита і безмитні квоти, але це тимчасово – лише на рік. Тому домовленість про те, що буде після, про перспективу – також один із моментів переговорів».
Скільки часу може минути від статусу кандидата до члена ЄС
Кандидатство – це ще не членство, щоби перейти від одного до другого, може знадобитися багато років. Є країни, які так і не стали частиною ЄС навіть за 20 років від часу отримання кандидатства, каже депутатка:
«Бувало таке, що період між наданням статусу кандидата і статусу члена становив сім-вісім років. Деякі країни-кандидати так і не стали членами ЄС, як, наприклад, Туреччина, яка з 1999 року є кандидатом. Що стосується членства, то тут є низка критеріїв, яким необхідно відповідати, які чітко прописані в установчих документах ЄС: дотримання верховенства права, вільна ринкова економіка і так далі».
Щоби отримати кандидатство, потрібні голоси «за» всіх членів ЄС. А отримання членства в ЄС – це довга дорога, пояснює Дмитро Шеренговський:
«Це консенсусне рішення. Нам потрібен голос «за» кожної країни. Після цього, як буде абсолютне консенсусне рішення, ми зможемо отримати статус кандидата і розпочати шлях до членства. Базуючись на цьому, будемо бачити, що нам ще потрібно підтягнути, які ще є виклики, виробити конкретний план, як ті виклики долати, щоби можна було відповідати умовам членства і отримати його. Ми маємо розуміти, що кандидатство – це не членство, це певні етапи, які ставлять на порядок денний певні речі. І це напрацювання може зайняти не один рік. Через рік-два- три ми точно не отримаємо членства, це трошки довша дорога. Хотів би ще згадати кейс країн Західних Балкан, щоби підкреслити важливість мотивації кожної окремої країни до членства в ЄС. Надання кандидатства показує, що країни ЄС відкриті до питання його розширення. Цей шлях, яким ми рухаємося, не унікальний. Так само робила Центрально-Східна Європа. Для нас це буде великим поштовхом до змін, і з цим потрібно працювати».
Про реформи, які варто провести Україні для вступу в ЄС
Проводити реформи під час війни важко, і в Європі це розуміють, каже Наталія Галецька. Проте важливо не тільки приймати закони, а й забезпечувати їх виконання.
«Усі в Європейському Союзі розуміють, що проводити реформи під час воєнного стану надзвичайно складно. Але це не означає, що Україна не повинна демонструвати, що вона ці реформи проводить, і не заради прийняття законів, а заради застосування їх на практиці. Тобто мовиться про те, що ми боремося з корупцією, показуємо чіткість і прозорість у державних закупівлях, і якщо є якісь зловживання, то ми їх припиняємо; що у нас не можна підробляти документи для виїзду за кордон і так далі. Потрібно змістити наголос із прийняття законодавчих актів на реальні імплементації на рівні правоохоронних органів», – вважає вона.
Зі слів Наталії Галецької, всі інституції для боротьби з корупцією в Україні вже створені, потрібно тільки налагодити їхню роботу:
«У нас є ціла структура органів, які борються з корупцією: Вищий антикорупційний суд України, НАБУ, НАЗК. Тепер потрібно приділити увагу якості роботи цих органів, щоб вони направду ефективно працювали. Звичайно, застереження щодо корупції є, але знову ж таки це не буде перешкодою для надання Україні кандидатства. Можливо, стане перешкодою для вступу України у Європейський Союз, але сподіваємося, що до цього часу нам вдасться розв’язати цю проблему. Також потрібно розуміти, що в деяких державах-членах ЄС теж високий рівень корупції. Якщо неформально спілкуватися з людьми, які там живуть, вони про це відверто говорять».
Кандидатство для України – це ще й серйозний сигнал для росії про те, що вона зазнала поразки як у економічній, так і в фізичній російсько-українській війні.
«У Європейському Союзі доволі детальне розуміння українських реалій. Цьому посприяла тривала Угода про асоціацію. Тож маємо багато роботи, але нам потрібно переконувати ЄС надати нам цей статус кандидата, тому що це важливий політичний сигнал для росії – що економічна війна не вдалася. Її розпочала росія задовго до фізичної агресії. Задовго до 2014 року російська федерація розв’язала економічну війну проти України, блокуючи експорт і транзит наших товарів через свою територію в інші країни колишнього СНД. Тоді Україна розвернула свій експорт на Захід», – додає Наталія Галецька.
Як бути з країнами, які проти надання Україні статусу кандидата
«Справді, є кілька країн, які проти членства України в ЄС. До них належить, зокрема, Угорщина. Є інформація, що Швеція і Данія також. Представники нашого дипломатичного корпусу поїхали в ці країни. На мій погляд, питання скандинавських країн – це питання рішення Європейської комісії. Позитивне рішення вплине на те, що шалька терезів схилиться на наш бік. Є більші сумніви щодо Нідерландів: там питання кандидатства України стоїть гостро. В 2014 році, коли підписували Угоду про асоційоване членство, там проводили всенародне голосування, яке дало негативну відповідь, але уряд Нідерландів все-таки протягнув це рішення. Є кілька більших питань до Кіпру, який на словах нас підтримує, а фактично дещо скептично налаштований, як-от Франція і Німеччина, Італія».
Для частини європейських країн кандидатство України – психологічне питання, веде далі Дмитро Шеренговський, цитуючи міністра закордонних справ Дмитра Кулебу. Проте і в цьому, на його думку, треба навести лад, оскільки це радше процедурне рішення, де немає місця для психології:
«Міністр закордонних справ Кулеба добре сказав, що в багатьох це просто психологічне питання. Але треба і тут навести порядок. Якщо ми говоримо про процедуру, то вона дуже чітка. Вступ у ЄС відрізняється від процедури вступу в НАТО, бо вступ у НАТО – це дійсно політичне рішення. Воно може відбуватися дуже швидко, як ми могли бачити у випадку Швеції та Фінляндії. Щодо ЄС – це процедурне рішення: треба пройти низку процедур і скласти низку документів, отримати низку погоджень і працювати з процедурними рішеннями. Якщо на певному етапі ми бачимо, що є невідповідності, певне незадоволення, тоді створюємо план і вирішуємо це питання. Якщо ж ми починаємо гратися «відповідаємо/не відповідаємо», не беручи до уваги процедуру і певні рішення, то це вже спекуляції, додумування окремих країн. Тож тут найважливіше рухатися за процедурою і наголошувати, що ми не очікуємо членства через два місяці. Ми бачимо точки, які вимагають покращення з нашого боку, і хочемо їх чітко ідентифікувати, хочемо отримати план дій щодо них».
Натомість Наталія Галецька вважає, що надання статусу кандитата Україні є політичним рішенням. Для цього потрібно спілкуватися окремо з кожною країною-членом.
«Надання Україні статусу кандидата насправді є політичним кроком, тому я сповнена оптимізму, що таке рішення буде прийняте. Треба говорити, говорити і ще раз говорити, спілкуватися з кожною країною-членом ЄС, тому що у Європейському Союзі рішення ухвалюють на основі компромісу. Угорщина, як і інші країни-члени, отримує свою частку з бюджету Європейського Союзу, всередині якого не все так гладко. Тож якщо ми можемо зіграти на таких певних політичних домовленостях всередині та посилити свої позиції, то зможемо переконати інші країни», – підсумовує вона.
Роман Тищенко-Ламанський
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку