Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

«Це буде виглядати серйозно». Головний архітектор Львова про житло, новобудови і реконструкції

4037 0
Чи вистоять тимчасові модульні будиночки у Львові взимку, чи будуватимуть у місті кімнати захисту і чи є якісь порушення в реконструкції будинків у середмісті Львова, розповів у програмі «Тема тижня» головний архітектор міста Антон Коломєйцев.

Над якими пріоритетами ви працюєте як головний архітектор з 24 лютого?

Життя у всіх нас кардинально змінилося. Ми зрозуміли, що треба готувати нові місця для поховань, влаштовувати тимчасове житло, почали контактувати з виробниками модульних будиночків і вже на другий-третій тиждень вийшли на конкретні ідеї, а в кінці березня отримали перші контейнери. Також ми зрозуміли, як будемо використовувати територію Марсового поля, як облаштуємо в майбутньому цей простір, де хоронитимемо наших Героїв.

Я як архітектор розумів, що події виллються в національні комплекси, бо Львів став хабом для людей, які залишаються в Україні і хочуть розпочати нове життя.

Усі ці речі трансформуються. Ми також дискутували про те, яким саме житлом варто забезпечити внутрішньо переміщених осіб, і нарешті вийшли на різні його формати – learning by doing, часу на завтра немає. Отож подбали про будинки для вагітних, бо жінка при надії не може чекати на завершення війни, як і дитина, яка проситься на світ.

Тимчасові містечка планували використовувати для проживання в літній період. Чи можна буде в них перебувати впродовж осені й зими?

У перший тиждень активної фази війни я особисто телефонував до австрійського виробника контейнерів. Ми розуміли, що це найшвидший спосіб будівництва тимчасового житла, але велика компанія, яка має п’ять потужних заводів, попросила зачекати три-чотири місяці. А ми не могли чекати. Кожна країна повинна мати такий резерв. Дізналися, що є різні контейнери за якістю, витривалістю, терміном використання і пожежною безпекою.

Розуміючи формат, налагодили контакти з поляками, і вони віддали нам свій військовий резерв. До речі, транспортні компанії не страхують автомобілі, якими їдуть в країну, де триває війна, але ми оперативно отримали ці будиночки. З погляду асортименту це будинки для відкритого кемпу, літнього варіанта. Коридорних секцій не було. Тепер вони (коридорні секції – Ред.) з’являються, і ми думаємо, як адаптуватися до зими. В березні-квітні люди використовували обігрівачі. У стелях, стінах ці контейнери мають якісний теплоізоляційний PIR –матеріал із тими ж властивостями, що й товстіший. Їх можна використовуватися взимку, тому розглядаємо варіант, як переструктурувати й скомбінувати ці контейнери, адже вони дуже якісні. Для прикладу, багато сил і часу витратили на містечко на Сихові. Частково контейнери можуть бути розібрані, переформатовані, достиковані новими секціями контейнерів і використані як зимовий варіант, де є спільний коридор. Працюємо зараз над цим, комунікуючи з поляками. Паралельно має відбуватися адаптація до зимового проживання – є санаторії, інші об’єкти.

Люди, які переїхали в контейнери, до цього жили у спортивних залах шкіл, комунальних закладах, і якість тих мінімальних умов краща, аніж та, яку вони мали. До того ж дитячий майданчик поряд.

Кількість людей, які проживають у таких містечках, змінюється. Ми не знаємо, якими будуть умови в інших містечках. Я спілкувався із заступником міського голови Миколаєва, у них вся водопостачальна система в місті заповнена солоною водою, і вони не знають, що буде з опалювальним сезоном. Також у нас величезна проблема зі склом в Україні – через вибиті вікна внаслідок обстрілів.

А в житлі для вагітних враховані ці особливості?

Ми прийшли до розуміння , що каркасно-щитове будівництво передбачає достатню теплоізоляцію стін, базальтову вату товщиною 15 сантиметрів і дах – 25 сантиметрів. Це утеплення краще, аніж у будь-якій багатоповерхівці 1970 – 1980 років у Львові. Я відвідував ці будинки в спекотну погоду, там було прохолодно. Це означає, що будинок добре утеплений, але не нагрівається в спеку і не випускатиме тепло взимку. Крім того, ці будинки мають опалення. Тобто це варіант, який можна використовувати в зимовий період. 

Це містечко вже отримало назву «Незламні матусі». Чи можна розглядати його як частину великого медичного проєкту «Незламні»?

Ідея цього медичного проєкту – дати українцям, які постраждали від війни, шанс не тільки вилікуватися, а й отримати психологічну допомогу, а також створити для них певні комфортні умови. «Незламні матусі» – це, можна сказати, перша така ластівка. Ми намагалися забезпечити медичний супровід, облаштувати соціальне місце людям, які приїхали до Львова із зони бойових дій і потребують допомоги.

Міський голова Львова каже, що ви працюєте з австрійцями, що це мають бути такі функціональні «пазли» по всьому місту, які складатимуться в проєкт. Лікарня, реабілітаційний центр, містечко «Незламні матусі», що ще?

З погляду міського простору розглядаємо все, що розташоване досить близько до лікарні на Миколайчука. Провели перший в Україні архітектурний конкурс на реконструкцію вулиці, і там має бути трамвайна лінія, пристосована до легкого доступу карет швидкої допомоги, які вже не стоятимуть у заторах. Будуть спеціальні заїзди до лікарні, вело-, пішохідна, інклюзивна інфраструктура, яка дозволить за 15-20 хвилин переміщатися між лікарнею та майбутнім житлом. Розглядаємо територію, максимально близьку до проєктованого трамвая, щоб люди були незалежні, могли користуватися адаптованим громадським транспортом, перебувати максимально близько до лікарні і майбутнього реабілітаційного центру.

Ви не згадували цього серед пріоритетів, але з 24-25 лютого почали будувати у Львові фортифікаційні споруди, блокпости, впорядковувати укриття. Чи цей напрямок у вашому віданні?

З погляду укріпрайону це питання до військових, тут має значення топографія, джерела тепло-, водо-, електропостачання. У моїй зоні відповідальності – формування політики щодо укриттів у наявних будівлях та облаштування їх у нових об’єктах.

Задовго до активної фази війни перед нами постало питання використання паркінгів як приміщень подвійного використання, підземних поверхів у багатоквартирних чи офісних будівлях. І люди цього дотримувалися. Ми мали, наприклад, випадок, коли на вулиці Стрийська відкрили офісний центр на місці заводу «Львівприлад», і там, по суті, тепер є чудове укриття, де розмістили переміщених осіб. Є запас води, ліжка для довготривалого перебування.

На початку війни ми відправили запит забудовникам щодо об’єктів, які ще не збудовані, звернути особливу увагу на укриття, і вони відгукувалися, облаштовували санвузли, подбали про обігрівачі. Наприкінці лютого – в березні три години перебувати в підземному паркінгу, м’яко кажучи, некомфортно, діти застуджувалися. Новий стандарт передбачає, що в межах підземного рівня має бути окреме приміщення з опаленням і запасом води, в ньому можуть збиратися мешканці будинку. Ми запропонували рішення, що водопостачання відбуватиметься через накопичувальний бак, у якому вода постійно циркулюватиме і не застоюватиметься, тому навіть під час перебоїв із електропостачанням можна буде не переживати про запас води.

Ми затвердили це на виконкомі. До нас уже звернувся архітектор, який радився, де краще робити вихід із підземного паркінгу. Ми допомагаємо, але на рівні держави цим мають займатися експериментальні інститути, мають бути внесені відповідні зміни в ДБНи та будівельні стандарти, які враховуватимуть загрозу ураження різною зброєю.

Є ще одна річ – кімнати і зони безпеки в квартирах. Люди вночі часто не чують сигналу повітряної тривоги, не спускаються в сховище, бо не хочуть будити дітей.

Але ж облаштування таких кімнат, напевне, призведе до подорожчання квартир? Це по-перше. По-друге мешканці мусять розуміти, що не варто захаращувати ці кімнати, використовувати їх як комори.

Ідея полягає в тому, що це буде одна з кімнат у квартирі, а не додаткова комора чи приміщення, які будуть вважати зоною безпеки. Просто одна з кімнат матиме посилену безпеку і може стати прихистком під час активної фази війни. Тобто якщо це було двокімнатне помешкання, то воно таким і залишиться. Ми можемо мати інший рівень безпеки, як це є в Ізраїлі.

Стіни таких кімнат роблять із монолітного бетону товщиною 25 сантиметрів, внутрішні перегородки повинні мати щонайменше 20 сантиметрів, і все це формує стояк з поверху на поверх кімнат, який спирається на фундамент, при цьому 70% стін мають доходити до цього фундаменту.

Такі кімнати не проблема, бо якщо дивитися на об’єкти, які будують у Польщі, то там усі стіни «монолітять», усі вони мають таку товщину. У нас є специфіка будівельного ринку: робоча сила дешевша, класти цеглу дешевше, аніж «монолітити». Бо якщо ми «монолітимо», то витрачаємо кошти на опалубку (тимчасова конструкція, яку використовують при будівництві бетонних і залізобетонних конструкцій – Ред.), яка потребує частішої реставрації. Але тепер усе змінюється: цеглу потрібно випалювати, а цегляний завод зупинився наприкінці осені через зростання ціни газу, і як буде далі з цеглою як будівельним матеріалом – питання.

Думаю, ми перейдемо на технології європейського монолітного будівництва. Зрештою, і раніше виникало питання, де взяти в оренду вертикальну опалубку для стін. Зараз є різні опалубки. Це несуттєво вплине на вартість будівництва.

Мовиться й про віконниці зі сталі, які могли б закрити вікна. Саме вікно має бути ударостійким, бо ракета влучає у дві-три квартири, а страждає цілий квартал.

Скажіть, якщо ви вже видавали містобудівні умови й обмеження щодо нового будівництва після вторгнення, то частина цих рекомендацій уже врахована в них?

Треба розуміти, що такі деталі на стадії видачі містобудівних умов і обмежень – річ умовна, бо це робиться перед початком проєктування.

А чи є проєкт у Львові, який уже вийшов із погодження міста і матиме стандарти, про які ви розповідаєте?

Так само, як це було з приміщеннями подвійного призначення, цими укриттями в паркінгах. Ми прописували у містобудівних умовах та обмеженнях окремим пунктом «передбачити приміщення подвійного призначення», і на етапі проєктування архітектори почали це передбачати. 

А на виході проєкт може відрізнятися від рекомендацій? Можливо, не складеться із закупівлею віконниць, бо нема відповідної сертифікації тощо?

Ми мали зустріч із забудовниками. Зрештою, всі можуть використати неякісну цеглу чи якусь іншу конструкцію, але ми маємо конкуренцію і виробників, які можуть забезпечити такі речі. Є девелопери, які «ставлять музику», конкурують, у тому числі й за безпеку. Послухайте, як рекламують себе приватні школи – що в них є укриття. Так само буде із житлом.

Я знаю приклади, коли будівельники, розуміючи потреби, будували паркінги з двома виходами. Тобто львівські будівельники намагалися робити краще, аніж передбачали це ДБНи. 

Ми вивчали це питання в Ізраїлі. Там на вторинному ринку квартири, де чи не найвищі ціни на нерухомість, із так званими мамадами – кімнатами безпеки коштують дорожче, якщо говорити про оренду і про купівлю. Точніше кажучи, вони не коштують дорожче, а цінуються дорожче мешканцями, які хочуть їх орендувати чи придбати.

Якими, на вашу думку, будуть ціни і попит на нерухомість?

Наш ринок значною мірою був побудований на здатності людей за невеликі кошти покращити свої житлові умови. Ми нарікали на якість житла і наявність інфраструктури. 500-700 доларів за метр квадратний – таких цін немає ніде, і цього було достатньо для багатьох людей, які заробляють в ІТ-сфері, у галузі аудиторських послуг чи послуг у виробництві. Тобто це було доступне житло. Але, з одного боку, купівельна спроможність падає, а з другого – жоден забудовник не може поставити таку ціну, бо собівартість плавно наближається до більш ніж 1000 доларів за метр квадратний і навіть більше.

Це не буде масово доступне житло. Найімовірніше, ми матимемо ситуацію, яка спостерігалася наприкінці 1990-их – на початку 2000-их років, коли у новобудовах були присутні найновіші здобутки будівельної галузі, повністю утеплені фасади, гаражі з воротами, вікна з пластиковими пакетами. На той час це були космічні технології, а тепер це будуть інші речі – теплові насоси, неймовірні паркінги. Але це буде невелика кількість житла.

Масове житло буде можливе, якщо будуть великі тривалі кредити на 20-30 років під мінімальну кількість відсотків, щоб людина могла виплачувати вартість такої квартири. Наразі на горизонті не видно таких програм і житлових фондів.

Тож будемо мати іншу, меншу забудову. Будуть люди, які платитимуть трохи більше, але вони матимуть чіткі вимоги до цього житла, а забудовники змагатимуться за інновативність тощо. Будемо прямувати до європейських стандартів, а вони так чи інакше призведуть до подорожчання житла.

А оренда житла також дорожчатиме?

У нас надзвичайно мало квартир під оренду. Є ситуативні, які здають. Спочатку ціна була висока, тепер почала падати в усіх містах. Суто гіпотетично, з огляду на досвід Польщі, коли там підняли ставку, суттєво скоротилася кількість людей, які хочуть купити житло, натомість суттєво зросла кількість тих, що воліють орендувати його. Певний час люди боятимуться інвестувати у власне житло, але хотітимуть жити окремо, у комфортних умовах, тож орендуватимуть помешкання. Тому, думаю, ринок оренди збільшиться.

Тепер про конкурс, який відбувся, щодо реконструкції будинку на вулиці Дорошенка, 2. Багато говорили, як має виглядати ця будівля, але в соцмережах, у відгуках є завжди питання, чи правильна її висота, чи не виступає готель за визначені межі. 

Я дуже задоволений цим конкурсом. Часто в конкурсі дякуєш вищим силам, що був саме цей проєкт. Якби не він, то було б сумно.

Ви маєте на увазі готель на Дорошенка?

Так. І те саме можу сказати про крематорій чи ще якийсь конкурс, який ми проводили. Висотність будівлі була задана історико-містобудівним обґрунтуванням, яке пройшло всю процедуру і було затверджене Мінкультом. Був запропонований архітектурний акцент на даху з погляду вежі чи розвинутого даху, що ми й отримали в підсумку. Цей будинок на розі проспекту Свободи і вулиці Дорошенка, він значно нижчий, аніж будинок на Дорошенка, 2 чи «Гранд Готель» на тому ж проспекті Свободи.

Ми контролювали його висотність, і власники чітко дотримувалися цього. Як на мене, це ідеальний варіант. Там додали невеликі простори, але питання було не в площах, а радше у використанні цієї локації. Ця будівля давно чекала свого часу. Дах просідав, прогинався. Маємо з одного боку брандмауер готелю, а з другого – брандмауер новобудови і посередині «дірку», яку естетично хочеться заповнити, щоби кут був акуратний, завершений в одному комплексі.

А як ви прокоментуєте роботи, які тривають на вулиці Січових Стрільців?

Пам’яткоохоронне законодавство у нас достатньо розмите. Ніхто не каже, що для реставрації пам’ятки треба брати містобудівні умови й обмеження. Тому питання, наскільки проєктант може реалізувати проєкт, коли приховуються якісь рівні, шари, виникають технологічні процеси, об’єкт ускладнюється і здається, що процедура має бути іншою.

Я був на тому місці. Ми працюємо з архітекторами, бачилися з власниками. Ситуація проста. Там серйозну «штангу дали» технічні працівники, які готували приміщення для устаткування на даху і, фактично не радячись із архітектором, посунули технічне приміщення так, що його було видно і з одного, і з другого боку. Архітектори запропонували доречніше рішення, і це дасть можливість увесь верхній об’єм розмістити  в межах наявного об’єму даху, і, як на мене, воно точно не погіршить стану.

Ця річ, яку зараз видно, опуститься вниз. Уже готують відповідну візуалізацію. Бо вийшло так, що під агрегат 1,60 метра зробили висоту 4,5 метра. Навіщо? Була ситуація, коли виходиш на даховий простір, де сформована тераса, а смуга на рівні очей глуха. Там може бути прекрасний конференц-зал із виходом на терасу, там відкривається прекрасний ландшафт дахів. Я дав свої рекомендації, щоби і бізнесу пішли на користь, і функціонування самого об’єкта було кращим. Що стосується візуального образу, то об’єм має бути понижений. 

Є ще одна точка, про яку активно говорять: будинок на площі Міцкевича. Його довго трансформують. Багато хто питає, чи залишаться там смітники, яким узагалі буде цей простір?

Ми попросили інвесторів, архітекторів підготувати візуалізацію фасадів, не просто розмістити в інтернеті, а в натуральну величину, і вони це зробили. Після цього я не чув критики, що комусь це видається дисгармонійним. Хоча ця візуалізація зображена на два метри далі, аніж самі фасади, і поверхи там будуть зміщені, бо на візуалізації ще небо домальоване.

Матимемо висоту наявних будівель і сходинками простір двох горішніх поверхів. Будівля буде одномірною з боку площі Катедральна і площі Міцкевича. Багато разів приїжджали польські архітектори, «Курилович і партнери» (Kurilovich Design & Architecture – Ред.). Це чи не краща дизайн-студія, яка проєктує великий аеропорт разом із Норманом Фостером. Вони спроєктували величезну кількість готелів у зоні ЮНЕСКО. Куриловичі апелювали, і ми говорити, що будівля навіть із такими відступами не буде тримати масштаб цієї площі. Ми дивимося на всю площу Міцкевича, на масштаб, заданий будинком Шпрехера (Будинок книги – Ред.). Ми говорили про контекст «Жоржа», про який свого часу дискутували... 

Будівлю зводять із натурального каменю, як і приватний готель на Дорошенка, 2. Це буде нове слово у якості громадських публічних будівель Львова, бо натуральний камінь із фактурою виглядає серйозно і добре пасує до історичної забудови.

Що стосується простору, то, безумовно, смітники та всі ці речі зміняться. Це буде доступний громадський простір. Ми напрацьовуємо з архітекторами схему трасування дороги. Нещодавно на сесії ухвалили рішення про розробку детального плану території, щоби вирішити всі ці проблеми. Вже уклали договір із проєктантом і будемо стартувати. Знадобиться три-чотири місяці для розробки планувальної структури, розгляду питання транзиту через простір площі.

Може, навіть вдасться зробити доступ до пам’ятника Міцкевичу пішохідним, щоби він не був відрізаний від міста дорогами зусібіч. Адже страшно дивитися, як туристи перебігають дорогу до пам’ятника. Розглядаємо різні моделі, у тому числі модель орієнтації руху попри західний бік, а зі східного мав би бути пішохідний простір. Це одна з опцій.

Щодо вашої згадки про Нормана Фостера. Ви раніше працювали у Харкові, були доцентом університету. Є план відбудови Харкова. Як каже міський голова, винятково такий, який запропонує Норман Фостер. Місцеві архітектори критично сприйняли цю ідею. Чи спілкувалися ви з харків’янами і що думаєте з цього приводу? 

Я дуже ціную і люблю творчість Нормана Фостера, він надзвичайно технологічний архітектор. Його студія – не просто якесь архітектурне типове бюро, це фабрика, що продукує креслення найвищого рівня. Він на насипних островах у Японії будував аеропорти, неймовірні банки, проєктував цілі міста. Але я дійсно погоджуюся з колегами, українськими архітекторами, що не може одна людина спроєктувати ціле місто. Однак я не чув, щоби Норман Фостер казав, що спроєктує цілий Харків.

Це ім’я, яке привертає до себе увагу, і це прекрасно, що людина з таким іменем зацікавлена в допомозі українцям, зокрема Харкову. І якщо він когось спонукає, це буде тільки позитив. 

Епоха, коли один архітектор проєктує місто, вже не працює. Місто – це складніший і мудріший об’єкт, аніж ми. Воно живе своїм життям, пов’язане із соціальними структурами. Нам треба уважніше відчитувати ці процеси в містах. Логістичні структури зміняться, порти будуть відновлені, але з погляду запасних варіантів, промисловості, так, як ми вже готуємо кімнати безпеки, з погляду національної логістики, створення і розподілу економічних зв’язків має бути варіант back up, гнучка, витривала, мультимодальна система. Бо сьогодні все працює так, а завтра ситуація змінюється, і ми використовуємо план Б.

Як відновлювати міста, як вони мають виглядати? Для мене це найпростіше питання. Потрібно брати єврокоди, перекладати їхні стандарти, дивитися, як облаштовані просторові речі. У Швейцарії, Німеччині є просторова політика, що вдень можна забудовувати максимально 18 гектарів, а нині забудовують 80 гектарів за день. Ми маємо використовувати незабудовані території, а так звані загосподарьовані місця використовувати ефективніше. Якщо, для прикладу, є сортувальна станція і її можна скоротити, перенести, то так і треба зробити, а на її місці збудувати житло.

Насправді вся нинішня політика міської влади спрямована на те, щоби знаходити формати у межах наших реалій, як робити наше життя у різних сферах кращим.

Розмовляв Сергій Смірнов

Текст: Христина Гоголь

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 

Тема тижня

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!