Photo by Darya Tryfanava on Unsplash
«Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
«Я розумію, що я у Львові, тому зі мною все буде добре»
Джеремі Стоукс, британець із околиць Лондону, вже рік викладає англійську мову в Українському Католицькому Університеті. Він закінчив Університет мистецтва у Лондоні, де навчався художній фотографії. Велика Британія закликає всіх своїх громадян негайно покинути Україну. Джеремі говорить, що замість паніки краще розуміти, у якій саме сфері кожен може зарадити.
«Я не панікую, наразі не планую їхати, але я постійно в курсі новин. Я розумію, що я у Львові, тому зі мною все буде добре, навіть якщо станеться найгірший сценарій. Замість того, щоб панікувати, краще розуміти, що ти можеш зробити. Тому я вирішив залишитися тут, щоби зробити внесок у суспільство своєю роботою», – каже Джеремі.
Через Brexit Велика Британія зараз може надати Україні більшу підтримку, ніж ЄС, каже Джеремі.
«Цікаво те, що саме завдяки Brexit у Великої Британії зараз розв’язані руки для допомоги Україні. Схоже, що у цьому конфлікті Америка та Велика Британія намагаються відігравати більшу роль, ніж країни ЄС та Німеччина», – говорить фотограф.
У США за рахунок сенсаційних новин заробляють гроші, проте самі ж громадяни США панікують через власні ЗМІ, думає Джеремі. На його думку, кожен має приймати рішення – їхати чи залишатися самостійно.
«Я думаю, що Велика Британія знаходиться посередині між Європою та США не тільки географічно, а й економічно та ментально. Наприклад, новини США дуже сенсаційні – завдяки ним вони заробляють гроші. У Штатах, які знаходяться за океаном, існує паніка. На Європейському континенті люди краще відчувають реальність. Вони можуть поділитися занепокоєннями, але знають, що все буде добре. Я думаю, що це риса саме виваженого британського ставлення. Якщо збираєшся їхати додому – їдь, відчуваєш, що треба залишитися – залишайся. Така позиція моїх друзів та родини», – вважає чоловік.
«У Львові далі гуляють по площах, ніхто не скуповує гречку мішками. Також я довіряю українській армії та політикуму, тому не панікую»
Ніколай Тойфель – німець із міста Байройт. Він керує проєктом «Learnopolis», що займається поглибленням німецько-української співпраці у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Суспільство не переживає – тому приводів для паніки немає, говорить Ніколай. Він довіряє українським політикам та армії і тому зараз спокійний.
«Я не переживаю бути в Україні зараз, бо я бачу, що суспільство не панікує – у Львові далі гуляють по площах, ніхто не скуповує гречку мішками. Також я довіряю українській армії та політикуму, тому я не панікую. Війна – це не нова ситуація в Україні. Коли у мене питають батьки чи друзі про можливе вторгнення Росії, то я кажу, що в Україні війна точиться з 2014 року. На фронті є люди, які захищають свободу, так що я можу спокійно і вільно тут жити», – говорить німець.
Викладач певен, що американські ЗМІ гіперболізують проблему, але вдячний всім іноземним державам за підтримку України.
«Американські газети дуже роздмухують конфлікт новинами про застереження ФБР та ЦРУ. Мені це не подобається, бо я не хочу, щоб мої батьки панікували і не хочу, щоби люди бачили Україну тільки з перспективи Росії і США. Проте я дійсно дуже вдячний США за їх участь у цьому конфлікту і розумію, що американці, британці і поляки фундаментально підтримують Україну», – каже Ніколай.
Йому прикро, що Німеччина так і не надає Україні можливості для експорту озброєння. Він пояснює це тим, що в німецькому політикумі багато проросійських діячів.
«Німеччина зробила багато поступу у суспільній сфері, економіці, науці. Мені дуже прикро, що Німеччина відмовляється експортувати зброю. Проблема не на поверхні. У німецькому суспільстві є так зване російське лоббі. Найяскравіший представник цього лоббі – Герхард Шредер, колишній канцлер, який обіймає керуючі посади у «Газпромі» та є одним із друзів Путіна, – каже Ніколай. – До того ж у Німеччині є люди, яким байдуже, або які думають, що все буде мирно, якщо ми не будемо експортувати зброю. Мені здається, що це трошки наївно. Я хочу, щоби Німеччина більше підтримувала Україну – це не мусять бути танки, але це може бути якась техніка для оборони. Слава Богу, що є ще країни, які підтримують Україну. Я сподіваюся, що цей конфлікт можна вирішити дипломатично. Мені навіть важко уявити, який розв’язок може бути інакший».
Протистояння – це проблема не тільки Росії та України, а й всього Європейського Союзу, каже Ніколай. Він переймається тим, що у випадку вторгнення всі спільні міжнародні досягнення в Україні можуть нівелюватися.
«В Білорусі заборонили Goethe-Institut і DAAD – німецьку службу академічних обмінів, з якими я співпрацюю. У Росії заборонили німецьке видання Deutsche Welle. Тому якщо Росія нападе на Україну, я переживаю, що все, що ми зробили разом із українцями за останні 7-8 років, може обнулитися. Це не конфлікт між Росією і Україною – це загальноєвропейська справа. Це буде жорстоке протистояння для громадян всього Європейського Союзу, а не тільки війна між Україною і Росією», – говорить Ніколай.
«Американські ЗМІ дуже нагнітають панічні настрої»
Сабріна Натмессніґ – австрійка із міста Кларенфурт. Вона викладає німецьку мову у ЛНУ ім. Івана Франка та є лекторкою австрійської служби обмінів. За її словами, вона лише надала свої дані у посольство, але термінової евакуації немає і вона, як і раніше, може вільно їздити Україною.
«Я не боюся, все нормально. Моя сім’я та друзі в Австрії переживають за мене більше, ніж я тут. Як правило, вони читають американські ЗМІ, які, як на мене, дуже нагнітають панічні настрої», – говорить Сабріна.
Все можна вирішити дипломатично, говорить вона, і певна, що європейські країни підтримають Україну.
«Проте я підтримую політику нейтралітету австрійського уряду щодо України. Австрія – це не країна НАТО і для нас теж є певні ризики. Я теж вірю у те, що зараз все можна вирішити дипломатично і не втрачаю надію, що дипломатичне вирішення цього конфлікту існує. У випадку ж загострення ситуації я певна, що країни Заходу впровадять нищівні економічні та політичні санкції», – вважає Сабріна.
Нагадаємо, 11 лютого США закликала своїх громадян покинути Україну упродовж 48 годин. Також американське посольство евакуює своїх дипломатів з України та призупиняє консульські послуги. Про перенесення своїх представництв до Львова повідомили у Німеччині, Канаді та Австралії. Чимало країн Європи закликають своїх громадян покинути Україну та утриматися від поїздок сюди через можливу ескалацію військових дій зі сторони Росії.
У МЗС України просять не панікувати та зберігати спокій. Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна готова до будь-яких кроків з будь-яких кордонів, додавши, що на сьогодні в інформаційному просторі занадто багато інформації щодо повномасштабного вторгнення Росії.
Раніше американська розвідка повідомляла, що біля кордонів України Росія зібрала близько 70% військової техніки, потрібної для нападу.
Роман Тищенко-Ламанський, Віталій Голіч
Фото надані героями та з Facebook
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку