Екскурсії Львовом. Кам‘яниця, що стала свідком багатьох подій

3985 0
Tvoemisto.tv започатковує проєкт про історію локацій у Львові, де розташовані відомі заклади громадського харчування. Ми розповідатимемо про історичні будинки, в яких вони працюють, про визначні споруди поруч та площі. Сьогодні розповімо про те, що було на місці будинку кафе-ресторану «Celentano» на площі Ринок, а також про кілька особливих локацій поблизу.

Камяниця Єльонківська і нерозділена любов

Сучасний заклад «Celentano» розташований у будівлі на розі площі Ринок та вулиці Галицької. Насправді мало хто знає, що історія будинку №22 на Ринку сягає середини XVI ст., коли тут заселилася родина Єльонків. Протягом років мешканці тут змінювалися неодноразово, проте будівля дотепер відома як кам’яниця Єльонківська, названа на честь її перших власників.

Львівська гід Сюзанна Кубацка каже, будівля має цікаве минуле, проте рідко про це розповідають туристам і гостям міста. Важливо й те, що у Львові немає старих документів, єдине, що мають сучасні історики – це хроніки Бартоломея Зиморовича, написані у середині XVII ст.

«У кам’яниці на площі Ринок, 22 жив відомий бургомістр Павло Єльонек, дуже активний політичний чоловік. В нього було кілька дітей, і якраз один з його синів – також Павло Єльонек пов’язаний з дуже відомою романтичною історією. В кінці XVI ст. до Львова приїжджало багато італійців, – розповідає пані Сюзанна. – Єльонек-молодший та флорентієць Урбан Убільдіні закохалися в Анну Вільчек. Львів’янин, будучи одруженим, приревнував дівчину до флорентійця, коли дівчина дала йому руку, виразивши свою прихильність, Єльонек обурися і вдарив суперника в обличчя. У відповідь запальний Убальдіні поранив його кинжалом, через що Павло Єльонек невдовзі помер».

Чи не кожна кам’яниця у Львові на Ринку варта того, щоб про неї писати. Сюзанна Кубацка розповідає, що колись будинки на площі будувалися або відомими багатими купцями, або політиками. Взагалі то був час, коли купці керували містом. Їх з усього світу сюди прибувало стільки, що Львів нагадував порт.

Сучасний будинок, де розташовано кафе-ресторан «Celentano», спорудили у 1894 році за проєктом архітектора Міхала Фехтера. «У У ХІХ ст. – на початку ХХ ст. був популярним метод руйнувати старі кам’яниці – були в дуже поганому археологічному стані і просто розпадалися, – додає екскурсоводка. – Взагалі у Львові в районі площі Ринок є близько 50 так званих повітряних просторів, які наполовину заповнені водою».

У міжвоєнний період в будинку містилася крамниця одягу Брілля, в радянський час у партеровому приміщенні будинку діяла крамниця хутра, з початку Незалежності у будівлі розміщувалися UniCreditBank та крамниця шкіри і хутра, а з 2012 року у приміщеннях другого поверху облаштували кафе.

Площа торгів і судових вироків

Площа Ринок, на яку виходить головний вигляд закладу, – одна з найдавніших і найцікавіших частин Львова. Вона виникла у XІV ст. як центр торговельного і суспільного життя міста. На ринок, який функціонував до 1944 року, приїжджали купці з різних частин та країн світу.

Окрім торгівлі, колись площа слугувала місцем виконання судових вироків. Головний стовп ганьби стояв перед самим входом в Ратушу «за рекомендацією» львівського бургомістра Станіслава Шольца. Стовп висотою 8 метрів був витесаний з каменю, а зверху були встановлені бюсти чоловіка та жінки, повернуті спинами. Ланцюгами до стовпа приковували усіх злочинців в місті.

Нинішню площу утворюють 44 будинки та ратуша в центрі. Будинки зводили у різний час, тому всі – різного стилю. Вище трьох поверхів будувати могли тільки аристократи. Якщо ж у будинку було більше трьох вікон, за це платили податок. Замість нумерації кожен будинок мав назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду.

Рідкісне явище для європейських міст – від площі Ринок відходить 8 вулиць, по дві з кожного кута.

На початку ХІХ ст. на Ринку з’явилися чотири фонтани – по одному на кожному розі площі. Однак вони не зовсім фонтани, а колодязі – вода з них витікає, а не б’є як зазвичай.

На сьогодні середмістя Львова занесено до Світової Спадщини ЮНЕСКО.

Найвища вежа – у серці Львова

Навпроти закладу, у самому центрі площі Ринок розташована 65-метрова львівська ратуша. На сьогодні вона вважається найвищою в Україні. Аби піднятися до самого верху, треба здолати 400 сходинок.

Будівлю сучасної резиденції Львівської міської ради спорудили у 1835 році за проєктом чотирьох архітекторів – Алоїза Вондрашки, Єжи Глоговського, Йозефа Маркля і Франца Трешера. Від початку свого існування Ратуша була місцем перебування центральної міської влади. Будівля має 156 кабінетів та 9 залів для засідань. А ще – великі потаємні підземелля.

У хроніках бургомістра Бартоломея Зиморовича згадується про львівську ратушу 1381 року, саме тоді будівля, яка, імовірно, була першою Ратушею, згоріла. Загалом цю будівлю у Львові через стихії та війни, від яких страждало місто, відбудовували щонайменше 7 разів.

Цікавий факт, що на початку ХVII ст. Ратуша частково була міською в’язницею. Під вежею знаходилися три тюрми – «Доротка», «Під ангелом» і «Татарня». Проте утримання тут ув’язнених вважалося великою привілегією. Усі вони будували нову Ратушу за проєктом польського архітектора Андрея Бемера.

У 1404 році на вежі Ратуші забамкав перший годинник. Упродовж століть їх на вежі змінювали кілька разів. Нинішній дзигар, вироблений віденською фабрикою Вільгельма Штіле, встановили у 1851 році, а важить він аж 2,5 тонни.

Не можна не згадати про вартових левів при вході до міської Ратуші. Автором цих кам’яних споруд у 1948 році став український скульптор Євген Дзиндра. Але перший кам’яний лев з геральдичним щитом в руках з’явився біля Ратуші ще у 1591 році авторства місцевого скульптора Андреаса Бемера. Потім цей лев перекочував під курган на Високому Замку, а з 2008 року стареньку скульптуру оберігають у Львівському історичному музеї.

І не менш цікавий факт свідчить, що вперше синьо-жовтий прапор на вежі львівської Ратуші замайорів у 1918 році. Його підняли січові стрільці Микола Пачовський, Лев Ґец, Микола Коник та Степан Паньківський. У 1990 році національний стяг був піднятий тут вдруге.

Найдавніший римо-католицький костел

Зліва від будинку, на площі Катедральній розташований Латинський катедральний собор, більш відомий як Катедра. Ця Митрополича базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії є головним римо-католицьким храмом України.

Дотепер собор залишається частиною середньовічного міста в мурах. Храм заснував польський король Казимир Великий у 1360-х роках. Однак щодо початку будівництва та історії заснування храму існують й інші версії. Освячений храм у 1405 році єписком з Перемишля Матвієм Яніною. До кінця XVIII ст. довкола собору існувало кладовище.

Катедру неодноразово перебудовували. До сьогодні збереглося 8 добудованих каплиць навколо храму. Також він містить головний та два бічних вівтарі. Будівля вражає гігантськими розмірами – висота вежі 64 м, довжина храму – 67 м, ширина – 23 м, чудовою архітектурою, численними прибудованими каплицями, величними колонами, які підтримують склепіння, фантастичними розписами та казковими скульптурами.

Зауважимо, що вежа Латинської Катедри разом з вежею Ратуші, вежею Корнякта та дзвіницею колишньоого бернардинського костелу є символами Львова.

До собору також примикають дві башти, одна з яких залишилася недобудованою, бо будівельникам у ХІV ст. банально не вистачило коштів. Латинська катедра входить до топ-7 найдавніших храмів Львова та є пам’яткою архітектури національного значення.

Каплиця, збудована багатим купцем

Поруч також знаходиться каплиця Боїмів – шедевр львівського ренесансу. Її засновником є багатий львівський купець Георгій Боїм, який приїхав до Львова з Угорщини на запрошення короля Стефана Баторія. Роками будівництва каплиці вважають 1609-1611.

У XVII – на початку XVIII ст. тут було поховано 14 членів сім'ї, а після смерті внуків ключі знаходилися в катедрі, і каплиця виконувала сакральні функції до ІІ світової війни. Після війни в ній був склад. У 1969 році каплиця стала першою філією Львівської картинної галереї.  

Ззовні каплиця вирізняється вирізьбленими на камені сюжетами страстей Христових. Композиційним центром інтер’єру є вівтарна стіна. На фасаді каплиці зображені фрескові портрети Георгія Боїма та його дружини, також зображення Богоматері та Христа, а над ними – один з найкращих львівських рельєфів ХVІІ ст. «Юрій Змієборець».

Каплицю Боїмів перефарбовували 4 рази, спершу вона була кольоровою і ззовні, й всередині.

У каплиці є ще інша назва – Оґруйцова. З польської перекладається як «сад», і походить від головного барельєфу на куполі каплиці, де зображено скорботного Христа, який молиться у Гетсиманському саді.

Під скульптурою Ісуса на латині написано «Перехожий, зупинись і подумай, чи дійсно твої страждання більші, ніж мої».

Юлія Осим 

Фото Анни Чистякової та з «Фотографії Старого Львова»


Локації Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!