Привіт з далеких галактик. Як на Львівщині працює Центр космічних досліджень
Мета всесвітнього тижня космосу – звернути увагу на міжнародному рівні на внесок, що робить космічна наука в покращення життя людини. Такі дати обрали недаремно, адже 4 жовтня 1957 року запустили перший штучний супутник Землі «Супутник-1», що відкрив шлях до дослідження космічного простору. А 10 жовтня 1967 року набрав чинності Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору.
Сигнал з космосу і врожай картоплі
Центр космічних досліджень на Львівщині – один з найбільших об’єктів космічного та супутникового зв’язку в Україні. Він має дві великі приймально-передавальні станції з антенами – 25 та 32 м. За науку тут відповідають одні з найкращих українських науковців з Харкова, які аналізують інформацію, що зберігається в Центрі. Місцеві мешканці розповідають багато легенд, пов’язаних із цим місцем. Наприклад, коли антени вмикають, то навколо радіація і краще близько не підходити. Або, якщо тиск піднявся чи картопля не вродила, то теж винні антени.
Як розповідає у коментарі Tvoemisto.tv начальник Центру Віктор Ожінський, насправді ж історично це був великий комунікаційний центр, що забезпечував супутниковим зв’язком.
«Його заснували в 1974 році, а в 1975 уже залучили до організації каналів зв’язку у програмі спільного експериментального польоту радянського космічного корабля «Союз-19» і американського – «Аполлон» – «Союз-Аполлон», – каже він.
Читайте також: «Знайте, що ви це можете». Астронавтка українського походження про місії NASA та потенціал України
Із 1975 року, Центр космічного зв'язку в Золочеві забезпечував роботу міжнародних каналів зв'язку та телебачення СРСР, Польщі, Угорщини, Чехословаччини та інших країн. Через космічні апарати на тоді радянську 25-метрову антену передавали інформацію і спілкувалися між собою лідери США й Радянського союзу. А також в межах Літніх олімпійських ігор 1980-го, які відбувалися в Москві, із цього центру мідними кабельними системами відправляли інформацію в Москву на Останкінську телевежу.
«У той час Центр постійно розширявся і у 1986 році вже побудували антенну систему MARK-4B, щоби забезпечувати зв’язок також зі східними країнами, азійським регіоном. У 90-х роках були й інші модернізації, що дало змогу забезпечити роботу повністю в цифровому стандарті. Однак потім з’явився інтернет і трансатлантичний оптичний кабель, тому Центр почав занепадати», – додає Віктор Ожінський.
Читайте також: Нам бракує мишей. Як у Львові розробляють вакцину від коронавірусу
Він належав різним міністерствам, а також до 2017 року – Львівській філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. Зараз – Державному космічному агентству України. Після анексії Криму, коли Україна тимчасово втратила і антенні системи, що там базувалися, гостро постало питання відновлення космічних можливостей країни.
«Космос розвивається і його, безперечно, потрібно постійно досліджувати – таємниці виникнення життя, як там відбувається утворення зірок, чорних дір. Людство йде вперед, і наша країна має бути на рівні з іншими», – додає він.
Як він змінюється
Зараз супутникові антени зовсім невеликі, тому почали модернізацію, як Центру, так і супутників. Грошей на це не виділяли, за словами начальника Центру, але добре спрацював персонал – усі технічні засоби зберегли в доброму стані. Спочатку модернізували систему керування: вона – універсальна, може працювати з будь-якими космічними об’єктами. Далі модернізували приймальні системи – приймач-реєстратор дозволяє реєструвати випромінювання від радіоджерел, галактик.
Тут будуть встановлювати ще один приймач, тоді антенна система працюватиме одразу в трьох діапазонах, що можуть не всі. Такий приймач, каже Віктор Ожінський, дозволяє досліджувати життя в космосі.
Львівський діґґер Андрій Риштун, який взимку побував у Центрі космічних досліджень і зв’язку, у коментарі Tvoemisto.tv зазначає, що зараз тут займаються модернізацією обладнання.
«Україна повинна бути космічною країною, щоб принаймні протистояти Росії у війні на Сході, стежити за супутниками: що і де літає. Окрім цього, в нас є свої ракетоносії, от в Мукачево є радіолокаційна станція, яка теж супутники всі бачить», – каже він.
Читайте також: Львів і космос нерозлучні з 1771 року. Як працювали найдавніші обсерваторії міста
По-друге, за його словами, розвиток космічної науки робитиме Україну престижнішою країною на світовій арені. Так, можна буде брати участь в наукових дослідженнях, приймати сигнали з далеких зірок в загальну мережу, розвивати космічну галузь.
«І, по-третє, що дуже важливо, до Центру пускають цивільних. Приємно, що армія в нас прагне бути західного взірця, комунікувати з цивільним населенням, показувати, чим займаються, вести просвітницьку діяльність», – додає Андрій Риштун.
Як сюди потрапити
Однак потрапити сюди можна у випадку, коли ваш туроператор має домовленість з Центром космічних досліджень і зв’язку. Про це розповідає Tvoemisto.tv заступник начальника ЦКДЗ Володимир Власенко.
«У нас є типова домовленість із туристичними операторами. Ми багатьом пропонували таку екскурсію для їхніх туристів, погодилися шестеро. 54 грн оплачує туроператор за кожну людину, проте, скільки він бере за свої послуги, не знаємо. А для тих, хто хоче сюди потрапити, так би мовити, своїм ходом, групою тощо, можна звернутися з листом до начальника Національного центру управління та випробувань космічних засобів Володимира Ілліча Присяжного», – каже він.
Володимир Власенко додає, що Служба безпеки України перевіряє дані людей до того, як вони потрапляють до Центру космічних досліджень, і кожен обов'язково повинен мати із собою документ, що засвідчує особу. Екскурсії для дітей є безкоштовними.
Ольга Коваль
Фото "Твого міста" та Андрія Риштуна
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку