
Фото: Надія Марченко
У білих халатах і з рентгеном. Як працюють львівські реставратори
Працю майстерного реставратора важко помітити. Вони звикли працювати в тиші і майже завжди залишатися в тіні. Втім, їхні майстерні нагадують справжні лабораторії з рентген-апаратами, верстатами, величезними мікроскопами і, звичайно, олійними фарбами. Tvoemisto.tv завітало до реставраційної майстерні Національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького – і дізналося, як працюють львівські реставратори і завдяки яким секретам результат їхньої роботи майже невидимий.
Потрапити в галерею мистецтв відвідувачу досить легко. Треба тільки мати час і бажання, аби зайти на вулицю Стефаника, придбати квиток – і почати милуватися мистецтвом Франції, Австрії, Польщі, Голландії та інших країн світу. Інша справа – потрапити у фонди і реставраційні майстерні галереї. Для цього потрібно надати паспортні дані, оформити всі необхідні документи та отримати спеціальну перепустку. Хоча фонди й не заховані далеко від людського ока – туди ведуть двері одразу з фойє галереї.
Переступивши поріг фондосховища, зі шляхетних і вишуканих залів галереї одразу потрапляєш ніби на виробництво: в ніс вдаряє різкий запах фарби та лаку, ходять люди в білих халатах, а шум у приміщенні можна порівняти хіба з одночасною роботою десятка столярних верстатів. Про мистецтво тут нагадують тільки картини, які рядами поскладені вздовж стін коридорів.
«Доброго дня!», – чути з однієї з кімнат, і шум одразу припиняється. Це завідувачка науково-дослідницького відділу реставрації Львівської галереї мистецтв Інна Дмитрук-Сорохтей. Вона знімає свій білий халат і люб’язно запрошує нас на екскурсію реставраційною майстернею.
Майстерня розмістилася на кількох поверхах. Перший відведено під олійне малярство, вище – науково-дослідницька лабораторія, цокольний поверх зайняла майстерня рам, деревини та скульптури, а нагорі – реставрують книжки. Загалом у галереї працюють 20 реставраторів, з яких четверо реставрують ікони та твори старого малярства в Олеському замку, і одна реставраторка тканин, яка працює над гобеленами в Золочівському замку.
Читайте також: Реставрація пам'яток архітектури – це питання безпеки
«Реставрація – це як кухня, а кухню ніхто ніколи не показує. Подібно як господиня тримає в секреті якийсь складник рецепту, а саме він робить страву особливою», – каже пані Інна і запрошує нас до науково-дослідницького кабінету.
Тут над величезною лупою схилилася ще одна реставраторка і ватною паличкою обережно водить по краю картини. Пані в білому халаті звати Лілія Петрівна, вона – найдосвідченіша працівниця майстерні, а картина, над якою працює – це твір Жоржа де Латура «У лихваря».
Читайте також: Як у Львові створюють ікони зі старих меблів. Відеоісторія
«Взагалі збереглося тільки близько 30-ти робіт автора. Не можна навіть точно порахувати, адже не на кожній є підпис. Коли горіло рідне місто Латура, спалили близько 60-ти його картин, але цій пощастило вижити. Скоріш за все, автор її продав – вона помандрувала Францією, потім з колекції в колекцію, поки нарешті не потрапила до нас. Реставратори можуть впізнати автора за композицією, мазком, світлотінями і манерою живопису. Це незначні деталі, які складають «настрій» художника, але реставратор бере лупу до рук і починає оглядати все глибше», – розповідає пані Інна.
Для дослідження картини використовують багато різного приладдя. До прикладу, ультрафіолетова лампа, яка допомагає відрізнити лакову плівку від звичайного бруду. Інфрачервоні промені проникають углиб картини. Вони показують авторські підмальовки вугіллям чи олівцем, а то і весь процес, як змінювалася композиція картини. Наприклад, дослідження виявили, що в цю картину не один раз втручалися «реставратори-поправлятори», як їх називає Інна Дмитрук-Сорохтей.
Іноді бувають випадки, коли реставратори занадто втручаються в мистецтво. Наприклад, пані Інна розповідає, як їй доводилося реставрувати картину без підписів і характерного «письма» автора. Виявилося, що автора з картини прибрав саме реставратор, просто заклеївши всю інформацію про нього на полотні!
Втім, бувають такі випадки, коли втручання просто неминуче.
«Хтось вирізав собі з картини верхню частину пастушки. Ми зробили латку і провели умовну реконструкцію. Я ж не можу знати, як вона виглядала, тому беру аналогічні сцени, шукаю середньостатистичне положення тіла і відбудовую все – від реального повороту голови до всієї композиції», – каже реставраторка.
Раніше майстри, дбаючи про довговічність своїх картин, наносили на готову роботу лакову плівку. Цей захист на картині де Латура неодноразово поновлювали, як і підпис, який чи спеціально, чи випадково був замальований. Картин автора з підписом у світі залишилося не так багато – близько дев’яти, що додає цій роботі особливої цінності.
Читайте також: (Не)пересічні львів’яни. Майстер гравюри
Ще одним інструментом роботи над картиною є рентген. Для цього застосовують звичайну медичну плівку, адже в Україні плівок великого розміру не виробляють. Рентген також показує зміни композиції протягом написання твору.
Усе це займає багато часу, але результат того вартий. Наприклад, дослідження картини де Латура почалося ще торік у жовтні. До жовтня 2019-го її мають повністю закінчити.
Зараз картину закріпили на спеціальному підрамнику, аби реставратору було зручно над нею працювати. На ніч її накривають, аби робота не припала порохами. Однак бувають випадки, коли роботи зберігаються у спеціальному саркофазі.
Читайте також: Люди Твого міста: Лев Скоп
«Саркофаг тримає потрібну вологість. Це надзвичайно важливо зараз, коли через батареї повітря дуже сухе. Поки закінчується процес роботи з основним полотном, реставратор може взяти картину із саркофагу і працювати над нею, а потім повернути у стабільні умови», – пояснює пані Інна.
Інший напрямок дослідження – біологічний. Головна проблема кожного твору мистецтва – це пліснява та гриби. Реставратори пояснюють: якщо дірку можна залатати, а складку – випрямити, то ділянку, яку з’їв гриб, врятувати не вдасться. Це все одно, що робота згоріла.
Однією з найпомітніших деталей на будь-якій картині є тріщинки, вони ніби павутиння обснували все полотно. Ці тріщинки мають назву «кракелюр» і додають мистецькому твору цінності.
«Це як рахувати вік дерев за кільцями. Якщо глянути на картину в перерізі, можна побачити пошаровий склад авторського малярства – дуже видовищно! Це ознака віку картини і її вартості, тому забирати його не можна. Можна забрати тільки кракелюр лакової плівки, адже це вторинне, а не авторське», – пояснює Інна Дмитрук-Сорохтей.
Найнеобхіднішим для дослідження картини реставратори називають… стіл. Не просто стіл, а такий, що створює вакуум, тим самим розтягуючи картину. Він також регулює температуру і тиск. Цей стіл галереї подарував Національний музей у Вроцлаві.
А от найважче у реставрації – це, за словами її працівників, робота над обличчям, руками і тінями, з якими нефахові реставратори можуть просто не впоратися. Часто тіні плутають з брудом і стирають з картини, руйнуючи її назавжди.
Картини фонду завжди потребують реставрації, їх оглядають перед кожною виставкою, але реставратори не працюють з приватними замовниками. Максимум – це бартерні умови, коли музей реставрує картину, а потім має право її виставляти.
Читайте також: Люди Твого міста: Роксолана Богуцька про моду, автентику та львів'янок
Якщо ж мистецький твір втрачений на більш ніж 80% – він уже не підлягає реставрації. Такі твори консервують і зберігають у тому вигляді, в якому вони є.
Якісну роботу реставраторів помітити складно. Насправді їхня місія – залишатися в тіні, пов’язуючи автора з глядачем.
«Ми працюємо в спокої і тиші й не потребуємо реклами. Якщо порівняти нашу роботу до і після – це буде приголомшливо. Реставратор повинен підпорядковуватися автору, а не виставляти себе напоказ», – підсумовує пані Інна.
Вона знову одягає свій білий халат – екскурсія закінчилася. В майстерні відновлюється шум і зачиняються двері. Ми знову у фойє галереї. Жіночка в касовому вікні питає у молодої пари про квитки, а ті не помічають її, задивившись на одну зі сотні старих картин.
Андрій Костюк
Фото: Надії Марченко
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Міські акценти
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери
- Христос народився! Як львів'яни переходять на святкування Різдва 25 грудня
- Будемо розвивати і ринок, і Сихів. Як «Шувар» створює нові простори для львів'ян
- Дім культури по-новому. Як у Львові працює міський центр мистецтва
- Як забудовники «ховають» історію Львова. Археолог про дослідження міста
- Розмальована музика. Як українка та мексиканець навчають у Львові дітей за новою методикою
- Топ-5 подарунків на Миколая. Як місцеві компанії популяризують українські свята
- Вікенд у Львові. Скільки коштує оренда помешкання і де його шукати
- У місті, але біля лісу. Де у Львові купити квартиру поближче до природи
- Купуй, споживай, перевикористовуй. Львівські лайфхаки для еко-життя в новому році
- Які квартири купують львів'яни і як перевірити забудовника на законність
- Найперший, найбільший, найулюбленіший. Гарнізонний храм Львова відзначає 9-ліття відкриття
- Чи буде у Львові сніг на Миколая і Новий рік. Прогноз синоптиків
- «Патріоти та «всі інші», або Які розклади у Львівській облраді
- Хто такий Синютка, який зайняв друге місце
- Знову Садовий. Кар’єра, статки та передвиборчі обіцянки мера
- Людське ставлення і турбота про зміст. Чого хочуть від влади Львова освіта і культура
- Садовий та Синютка змагаються за Львів. Інтерв’ю з обома кандидатами
- Я бачив різні кампанії на виборах у Львові, ця – найбрудніша. Розмова з Андрієм Садовим
- Уся країна дивиться, якими будуть вибори у Львові. Розмова з Олегом Синюткою
- Великий бізнес вміє домовлятись. Чого очікувати від нової Львівської міської ради
- Хто став депутатом Львівської міської ради. Імена, біографії, статки і фото
- Як у Львові закрили єдине відділення гематології та чому помер його пацієнт
- Як у старовинному львівському будинку живуть і співпрацюють нічний клуб та мешканці
- Як підсилити потенціал Західної України. Взаємодопомога, синергія і маркетинг територій
- Пожертвувати супутниковою антеною. Як у Львові оживили будинок-пам'ятку на вулиці Чупринки
- Що Гвоздович обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми
- До Львівської міськради йде відверто проросійська ОПЗЖ. Що це означає
- Вибори до львівської міськради. Перша «десятка» «Об’єднання «Самопоміч»
- Що Васюник обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми
- Зникла дитина. Як впильнувати свою та що робити, якщо знайшли чужу
- Що обіцяє Синютка зробити для Львова. Аналіз програми
- Яка вода тече з вашого крана або Як Львову відмовитись від «хлорки»
- На Митрополичі сади у Львові чекають великі зміни. Що буде
- Ще не вмер Бандера. Якою львів'яни запам'ятають цю вулицю до ремонту
- Пів правди про бруківку. Топ-5 відповідей про ремонт вулиці Бандери
- Як зміняться квартири і офіси через пандемію. Що каже архітектурний ринок Львова
- Бруд – це вибір. Дві історії львів'ян, які самотужки відновили під'їзди в історичних будинках
- Передайте за проїзд. Як виглядав громадський транспорт Львова у різні роки
- Чи безпечно туристам їхати до Львова і на Львівщину
- Час нових рішень? або Чи можна відкривати дитячі садочки у Львові
- Чому у Львові ІФА-тести на коронавірус не роблять масово, як обіцяли в МОЗ
- «Рекордні» 125 позитивних тестів на коронавірус на Львівщині. Що це означає
- Кабмін створив Львівську ОТГ. Як це вплине на вибори та бюджет
- Запам'ятайте це, якщо вже зібрались на шашлик, у спортзал чи Карпати
- Львівські дні. Що відбувається у місті, поки ви вдома. Репортаж
- Весна, що увійде в історію. Репортаж із полудневого Львова
- «Ми не віримо, що у батька був коронавірус». Історія родини, де більше ніхто не заразився
- На Львівщині вводять режим надзвичайної ситуації. Що це означає
- Місто чоловіків. Чому Львів не пишається відомими жінками
- На захист Палацу мистецтв. Що каже про його перебудову автор проєкту
- План «В». Де на Львівщині лікуватимуть хворих на коронавірус, якщо такі будуть
- Антикоронавірусні Винники. Що відбувалося за лаштунками протестів
- Евакуація українців із Китаю. Хвилювання і шок
- Чи відсторонять Андрія Садового від посади і що буде із Львовом далі
- Чи знесуть ЦУМ та куди поїде трамвай. Перспективи Франківського району Львова
- Відчути себе Залізною людиною. Як львів’янин 25 разів подолав дистанцію Ironman
- Місто в місті. У Львові будують перший інноваційний парк. Візуалізація
- Інвестувати в майбутній «Океан Ельзи». Що може заробити бізнес, крім грошей
- Вхід через сусідів. Який готель хочуть будувати на початку вулиці Дорошенка
- Культура — це не лише розваги. Навіщо Львову перший в Україні Конгрес культури
- «Такого нема ніде у світі». Як у Львові та Києві будують інноваційні парки
- Фізика і хімія львівської кави. Як і для кого працює найкраща кав’ярня міста
- Почати життя заново. Як у Львові облаштовують притулок для жінок у кризі
- «Ви вже на Львівщині». Як представляли нового очільника поліції області
- «То не вольно». Як у Львові домовляються не склити балкони
- Усе про трагедію в Дрогобичі в один клік. Фото. Оновлюється
- Полярон та Кінескоп. Як територію колишніх львівських заводів перетворюють на житло
- Орендують навіть старе житло лише з диваном. Як знайти квартиру у Львові
- Не потонути й не згоріти. Як Львову адаптуватися до кліматичних змін
- Пелюстка до пелюстки. Як реставрують історичні брами у Львові. Фоторепортаж
- Як перемогти в Громадському бюджеті Львова. Приклад Залізничного району
- Не здаватися до останньої хвилини. Як стати переможцем Громбюджету Львова
- «Політика мене не цікавить». Маркіян Мальський про своє майбутнє в ЛОДА
- Те, чого ви не маєте знати. Що лишається за лаштунками Leopolis Jazz Fest
- Скільки разів «мінували» Львівщину та що робить із цим поліція
- Побороти затори. Що може змінити Інтегрована концепція розвитку у Львові
- Подарунок школі чи посаджене дерево. Як у Львові відзначать завершення навчального року
- Без нього не було б України. Львів'яни сумують за Маркіяном Іващишиним
- Олег Синютка: Шанси зараз стати міським головою Львова є у всіх
- Як пройшли дебати між Порошенком та Зеленським. Повна розшифровка. Оновлено
- Нам потрібні розумні люди. Андрій Пундор про візію та прорив Львова
- Чи мав право Порошенко заблокувати центр Львова: що каже закон
- Рушійна сила – мешканці. Як три роки поспіль вигравати у конкурсі Громбюджету Львова
- Проста ідея. Як перемогти в конкурсі Громадського бюджету Львова
- Чиста джерельна. Звідки потрапляє вода у крани львівських будинків
- Зелена лінія. Як планують з’єднати Сихів та центр Львова
- Що відбувається у Палаці Хоткевича та чому там знову не обрали керівника