Фото: Надія Марченко
У білих халатах і з рентгеном. Як працюють львівські реставратори
Працю майстерного реставратора важко помітити. Вони звикли працювати в тиші і майже завжди залишатися в тіні. Втім, їхні майстерні нагадують справжні лабораторії з рентген-апаратами, верстатами, величезними мікроскопами і, звичайно, олійними фарбами. Tvoemisto.tv завітало до реставраційної майстерні Національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького – і дізналося, як працюють львівські реставратори і завдяки яким секретам результат їхньої роботи майже невидимий.
Потрапити в галерею мистецтв відвідувачу досить легко. Треба тільки мати час і бажання, аби зайти на вулицю Стефаника, придбати квиток – і почати милуватися мистецтвом Франції, Австрії, Польщі, Голландії та інших країн світу. Інша справа – потрапити у фонди і реставраційні майстерні галереї. Для цього потрібно надати паспортні дані, оформити всі необхідні документи та отримати спеціальну перепустку. Хоча фонди й не заховані далеко від людського ока – туди ведуть двері одразу з фойє галереї.
Переступивши поріг фондосховища, зі шляхетних і вишуканих залів галереї одразу потрапляєш ніби на виробництво: в ніс вдаряє різкий запах фарби та лаку, ходять люди в білих халатах, а шум у приміщенні можна порівняти хіба з одночасною роботою десятка столярних верстатів. Про мистецтво тут нагадують тільки картини, які рядами поскладені вздовж стін коридорів.
«Доброго дня!», – чути з однієї з кімнат, і шум одразу припиняється. Це завідувачка науково-дослідницького відділу реставрації Львівської галереї мистецтв Інна Дмитрук-Сорохтей. Вона знімає свій білий халат і люб’язно запрошує нас на екскурсію реставраційною майстернею.
Майстерня розмістилася на кількох поверхах. Перший відведено під олійне малярство, вище – науково-дослідницька лабораторія, цокольний поверх зайняла майстерня рам, деревини та скульптури, а нагорі – реставрують книжки. Загалом у галереї працюють 20 реставраторів, з яких четверо реставрують ікони та твори старого малярства в Олеському замку, і одна реставраторка тканин, яка працює над гобеленами в Золочівському замку.
Читайте також: Реставрація пам'яток архітектури – це питання безпеки
«Реставрація – це як кухня, а кухню ніхто ніколи не показує. Подібно як господиня тримає в секреті якийсь складник рецепту, а саме він робить страву особливою», – каже пані Інна і запрошує нас до науково-дослідницького кабінету.
Тут над величезною лупою схилилася ще одна реставраторка і ватною паличкою обережно водить по краю картини. Пані в білому халаті звати Лілія Петрівна, вона – найдосвідченіша працівниця майстерні, а картина, над якою працює – це твір Жоржа де Латура «У лихваря».
Читайте також: Як у Львові створюють ікони зі старих меблів. Відеоісторія
«Взагалі збереглося тільки близько 30-ти робіт автора. Не можна навіть точно порахувати, адже не на кожній є підпис. Коли горіло рідне місто Латура, спалили близько 60-ти його картин, але цій пощастило вижити. Скоріш за все, автор її продав – вона помандрувала Францією, потім з колекції в колекцію, поки нарешті не потрапила до нас. Реставратори можуть впізнати автора за композицією, мазком, світлотінями і манерою живопису. Це незначні деталі, які складають «настрій» художника, але реставратор бере лупу до рук і починає оглядати все глибше», – розповідає пані Інна.
Для дослідження картини використовують багато різного приладдя. До прикладу, ультрафіолетова лампа, яка допомагає відрізнити лакову плівку від звичайного бруду. Інфрачервоні промені проникають углиб картини. Вони показують авторські підмальовки вугіллям чи олівцем, а то і весь процес, як змінювалася композиція картини. Наприклад, дослідження виявили, що в цю картину не один раз втручалися «реставратори-поправлятори», як їх називає Інна Дмитрук-Сорохтей.
Іноді бувають випадки, коли реставратори занадто втручаються в мистецтво. Наприклад, пані Інна розповідає, як їй доводилося реставрувати картину без підписів і характерного «письма» автора. Виявилося, що автора з картини прибрав саме реставратор, просто заклеївши всю інформацію про нього на полотні!
Втім, бувають такі випадки, коли втручання просто неминуче.
«Хтось вирізав собі з картини верхню частину пастушки. Ми зробили латку і провели умовну реконструкцію. Я ж не можу знати, як вона виглядала, тому беру аналогічні сцени, шукаю середньостатистичне положення тіла і відбудовую все – від реального повороту голови до всієї композиції», – каже реставраторка.
Раніше майстри, дбаючи про довговічність своїх картин, наносили на готову роботу лакову плівку. Цей захист на картині де Латура неодноразово поновлювали, як і підпис, який чи спеціально, чи випадково був замальований. Картин автора з підписом у світі залишилося не так багато – близько дев’яти, що додає цій роботі особливої цінності.
Читайте також: (Не)пересічні львів’яни. Майстер гравюри
Ще одним інструментом роботи над картиною є рентген. Для цього застосовують звичайну медичну плівку, адже в Україні плівок великого розміру не виробляють. Рентген також показує зміни композиції протягом написання твору.
Усе це займає багато часу, але результат того вартий. Наприклад, дослідження картини де Латура почалося ще торік у жовтні. До жовтня 2019-го її мають повністю закінчити.
Зараз картину закріпили на спеціальному підрамнику, аби реставратору було зручно над нею працювати. На ніч її накривають, аби робота не припала порохами. Однак бувають випадки, коли роботи зберігаються у спеціальному саркофазі.
Читайте також: Люди Твого міста: Лев Скоп
«Саркофаг тримає потрібну вологість. Це надзвичайно важливо зараз, коли через батареї повітря дуже сухе. Поки закінчується процес роботи з основним полотном, реставратор може взяти картину із саркофагу і працювати над нею, а потім повернути у стабільні умови», – пояснює пані Інна.
Інший напрямок дослідження – біологічний. Головна проблема кожного твору мистецтва – це пліснява та гриби. Реставратори пояснюють: якщо дірку можна залатати, а складку – випрямити, то ділянку, яку з’їв гриб, врятувати не вдасться. Це все одно, що робота згоріла.
Однією з найпомітніших деталей на будь-якій картині є тріщинки, вони ніби павутиння обснували все полотно. Ці тріщинки мають назву «кракелюр» і додають мистецькому твору цінності.
«Це як рахувати вік дерев за кільцями. Якщо глянути на картину в перерізі, можна побачити пошаровий склад авторського малярства – дуже видовищно! Це ознака віку картини і її вартості, тому забирати його не можна. Можна забрати тільки кракелюр лакової плівки, адже це вторинне, а не авторське», – пояснює Інна Дмитрук-Сорохтей.
Найнеобхіднішим для дослідження картини реставратори називають… стіл. Не просто стіл, а такий, що створює вакуум, тим самим розтягуючи картину. Він також регулює температуру і тиск. Цей стіл галереї подарував Національний музей у Вроцлаві.
А от найважче у реставрації – це, за словами її працівників, робота над обличчям, руками і тінями, з якими нефахові реставратори можуть просто не впоратися. Часто тіні плутають з брудом і стирають з картини, руйнуючи її назавжди.
Картини фонду завжди потребують реставрації, їх оглядають перед кожною виставкою, але реставратори не працюють з приватними замовниками. Максимум – це бартерні умови, коли музей реставрує картину, а потім має право її виставляти.
Читайте також: Люди Твого міста: Роксолана Богуцька про моду, автентику та львів'янок
Якщо ж мистецький твір втрачений на більш ніж 80% – він уже не підлягає реставрації. Такі твори консервують і зберігають у тому вигляді, в якому вони є.
Якісну роботу реставраторів помітити складно. Насправді їхня місія – залишатися в тіні, пов’язуючи автора з глядачем.
«Ми працюємо в спокої і тиші й не потребуємо реклами. Якщо порівняти нашу роботу до і після – це буде приголомшливо. Реставратор повинен підпорядковуватися автору, а не виставляти себе напоказ», – підсумовує пані Інна.
Вона знову одягає свій білий халат – екскурсія закінчилася. В майстерні відновлюється шум і зачиняються двері. Ми знову у фойє галереї. Жіночка в касовому вікні питає у молодої пари про квитки, а ті не помічають її, задивившись на одну зі сотні старих картин.
Андрій Костюк
Фото: Надії Марченко
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери