Фото з відкритих джерел
Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
– Що зміниться в цьому опалювальному сезоні та чи взагалі він буде?
В цьому опалювальному сезоні зміниться все. Якщо у минулі роки було питання ціни газу і палива, то зараз узагалі стоїть питання його наявності, безпеки постачання. Бо навіть якщо ви матимете запаси того чи того палива, не факт, що ваші потужності не будуть атаковані росіянами і ви зможете надавати послуги опалення вашим мешканцям.
Практично це означає, що міста тепер мусять розробити план кризової поведінки і вже зараз забезпечити людей ресурсами. Вони мають передбачати інструкції з будь-яких кризових випадків: що робити, якщо ракета потрапить у ТЕЦ, що робити, якщо ракета потрапить в газову трубу, коли місто залишається без газу, тепла і води або без усього цього.
Раніше уряд якось вирішував ситуацію, і газ був завжди, зупинки постачання ніколи не було. Хіба що в окремих містах унаслідок бойових дій. Тепер так не буде. Ми не входимо в опалювальний сезон як треба. Нам треба завезти принаймні три-чотири мільярди кубометрів газу, якого нема за що купити, бо його ціна на європейських хабах коливається, нещодавно була дві тисячі доларів за тисячу кубометрів і може бути ще вища.
Це означає, що нам уже зараз треба витратити шість-вісім мільярдів доларів авансом, щоби цей газ купити, завезти і закачати. Тобто при тій ціні, яку ми маємо сьогодні, про сталість якої заявили і президент, і уряд (що тарифи на комунальні послуги змінюватися не будуть), ми населенню цей газ продаємо за 150 доларів. «Чистий» газ із 8000 гривень коштує приблизно 5500. Решта – податки, доставка і розподіл.
Україна мала б знайти гроші, купити газ за дві тисячі, а продати за 150 за тисячу кубометрів. Різницю 1850 гривень треба десь узяти, а її нема. Тому абсолютно ймовірно, що в нас опалювальний сезон буде обмежений, ми не матимемо газу стільки, скільки потрібно. Ситуація непрогнозована через безпекові виклики. Ми не знаємо, які міста будуть у зоні опалення і постачання газу, а які – ні, які родовища, підземні газосховища і компресорні станції будуть у робочому стані, а які – ні.
Тому містам потрібно максимально ввійти у локальні системи енергоспоживання і енергопостачання, максимізувати все, що тільки можна, аби не залежати від постачання в зимовий період. Піднімати все, починаючи від мазутних господарств на ТЕЦах і в котельнях, що вціліло, відновлювати. Добувати тверде паливо на місцях, встановлювати твердопаливні котли, дивитися, де можна поставити аварійні. Може бути так, що ми «накупимо» котелень, дай Боже, щоби їх встигли зробити, а потім виявиться, що ми їх не використаємо. То хай краще вони будуть, бо це безпекове питання, а не питання комфорту.
Газу від «Укргазвидобування» для внутрішнього споживання замало. Якщо дивитися на видобування газу загалом, то щодо балансу останні дані в нас були за 2020 рік: загальне споживання становило 18 мільярдів кубометрів газу на опалення, приготування їжі, громадські будівлі та житловий сектор. Із цього 13 мільярдів кубометрів належали «Укргазвидобуванню» як державній компанії, а решта, п’ять мільярдів, ми мали завезти. Це практично 40%.
І тут у нас появляється велика варіативна частина. Чи ми взагалі будемо «запускати» школи і садочки цього року, де було істотне споживання газу? Один із варіантів економії споживання – не робити цього, а «тримати» лікарні, бо це питання життя. Не запускати стаціонарне навчання, що дасть можливість зекономити, принаймні розтягти той ресурс, що в нас є, на довший період.
Парадоксальна річ, що ми комфортніше почуваємося в системі газопостачання, аніж багато європейських країн. Бо у Європі в багатьох свого газу нема, а в нас є своє видобування.
Зараз ми маємо зруйнований схід, багато міст, той же Слов’янськ, де мер казав, що в глобальний опалювальний сезон вони входити не будуть. Якась частина міст матиме менше споживання. Я б не сказав, що це добре, але реалії такі, що баланс у нас буде трохи інший.
В нас дуже сильно скоротилося споживання газу промисловістю. Окрім тих 18 мільярдів кубометрів, які ми мали завдяки «Укргазвидобуванню», ще близько сім-вісім мільярдів становило комерційне видобування. Хтось викупив свердловини, хтось їх пробурив – по-різному є. Але вони завжди мали шанс продавати газ за ринковою ціною. Вартість газу на українській біржі в червні-липні становила майже 30 тисяч гривень.
Нам із точки зору державної політики дешевше і правильніше купувати цей газ у комерційних видобувачів, внутрішньоукраїнських, аніж імпортувати його з ЄС по дві тисячі євро. Але якщо ми не зробимо цього зараз, то можемо мати ситуацію, коли взимку доведеться його купувати по дві тисячі доларів, а не по 30 тисяч гривень.
У нас промисловість також зупинилася багато в чому, але її у газі обмежувати не можна, бо вона дає робочі місця, продукцію, платить податки і так далі. У нас зупинилися склозаводи через високу ціну на газ, і ми фактично не виробляємо скла, щоби вставляти вікна. Питання полягає в тому, щоби дати дешевий газ підприємствам, аби вони виробляли скло, чи подавати його населенню, щоби воно його спалило і «викинуло» через ті вибиті вікна. Воно не завжди очевидно, але політично ми задекларували, що дамо дешевий газ населенню.
– Може, ви знаєте, на скільки зараз заповнені газосховища?
Раніше ця інформація була у відкритому доступі, а тепер щодо «Укргазвидобування», оператора ГТС і «Укренерго» закрита. Можна сказати, що за місяць ми видобували близько одного мільярда кубів. Якщо ми загалом видобуваємо 14 мільярдів, то мільярд іде на технічні особливості процесу, і за місяць товарного газу «Укргазвидобування» дає майже 1,1 мільярда кубометрів. З цього ми певну кількість використовуємо, а решту закачуємо в сховища. Тому частину – два-два з половиною мільярди кубометрів – ми ще матимемо до початку опалювального сезону.
Але треба пам’ятати, що частина родовищ залишилася на окупованій території, частина трубопроводів на ній же, з частини просто відкачують газ, і його ніхто не оплачує.
– Мер Львова Андрій Садовий нещодавно заявив, що купує багато «буржуйок» для міста. Чи варто перейматися жителям заходу України тим, що може не бути газу і що варто подбати про певне устаткування в своїх домогосподарствах?
Якщо у вас є житло, в якому можна його встановити. Стара частина Львова традиційно мала індивідуальне пічне опалення, димовідвідні системи, які дають можливість це зробити. А в багатоквартирних будинках нема такої можливості. Тому я раджу переглянути всі «сценарії», якщо не буде газу, світла і води.
У кожному населеному пункті ситуація буде інша. Є різні ресурси й умови – хтось у тилу, хтось під обстрілами. В частині населених пунктів «буржуйки» можуть бути короткотерміновим рішенням, а в частині – ні. Для такої кількості пічок потрібна величезна кількість дров.
Можна мати великі бойлерні електронагрівальні системи у тих же котельнях, можна туди завезти великі бойлери, вмикати електричний догрів. Нехай він даватиме не 60-70 градусів, а 40, але принаймні люди не замерзнуть.
Ситуація йде до того, що кожна громада, кожне місто повинне мати свій «сценарій». Це загальноєвропейська тенденція, але в них мотивація екологічності, а в нас виживання.
– Чи буде електроенергія, позаяк ЗАЕС окупована?
Загалом наше енергоспоживання знизилося на приблизно третину з того, що я бачу зі статистики. Тому «випадання» ЗАЕС на майже 25% енергосистеми теж матиме наслідки, але в нас «випадають» і багато вугільних станцій, котрі відігравали роль балансувальних потужностей у піки навантажень.
На сьогоднішній час у нас краща забезпеченість вугіллям, але доступ до станцій менший у тому ж таки Енергодарі, де велика ТЕЦ. Тому значні ризики для станцій теж матимуть наслідки. Треба готуватися до того, що будуть перебої і з постачанням електроенергії, і газу, і тепла. Варто розуміти, що «випадання» електроенергії означає зупинку насосів і водопостачання. Навіть якщо в будинку є індивідуальне газове опалення, зупиняться газові котли, бо без електроенергії вони не працюватимуть. Там стоять циркуляційні помпи, система електрозапалювання. Люди, які є на індивідуальних системах опалення, у найвразливішій ситуації зараз.
Тож наявність маленького генератора – не найгірший варіант для кількох сусідів, якщо треба забезпечити опаленням на декілька тижнів. Можна «скинутися» поверхом чи декількома квартирами. Сам котел споживає небагато, але його треба мати. Навіть найпростіший генератор на 1,5 кіловата, який коштуватиме приблизно 10 тисяч гривень, не є великою потребою, але його треба мати постійно. Якщо буде вогонь на ураження електростанцій, то на їхній ремонт у кращому випадку знадобляться тижні.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Роман Тищенко-Ламанський
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку