«У великодньому кошику – авокадо і паска з марципану». Як у Львові харчуються сироїди?

4999 0
«На сирому харчуванні я вже два з половиною роки, до цього п’ятнадцять років була вегетаріанкою. Питання м’яса для мене взагалі не постає. Деколи я сумую за традиційними стравами, які любила в дитинстві, наприклад, за дерунами чи борщем. Але не їм, навіть якщо дуже хочу, дозволяю собі ще іноді запекти овочі. Така вечеря є корисною і смачною для будь-кого», – розповідає фотограф та блогер Оксана Ткачук. На прикладі своєї сім’ї жінка розповіла Tvoemisto.tv про те, як легко бути сироїдом у Львові, чому її дитина не піде в садок, та що вона буде святити у великодньому кошику

Сироїдіннясистема харчування, за якою повністю або майже повністю виключено вживання їжі, що піддавалася тепловій обробці (варіння, смаження, запікання, приготування на пару тощо). Поширене серед прихильників здорового способу життя.

Шлях до сироїдіння

Стала я сироїдкою різко і незаплановано. Коли у мене народилася Софійка (дівчинці зараз три роки. – Ред.), то у неї діагностували тяжкку недугу. Ми проходили традиційне лікування антибіотиками. Проте воно тільки нашкодило доньці – її організм перестав засвоювати грудне молоко.

Дитина втрачала вагу і я зрозуміла, що треба брати відповідальність у свої руки, а не перекладати її на лікарів. Потрібно було змінювати якість мого молока. Тому спочатку  зі свого вегетаріанського раціону виключила молочні продукти і всю можливу хімію та хліб.  Тобто стала веганкою. А потім випадково натрапила на відео у мережі, де йшлось про сироїдіння. Я дізналася, що таке харчування очищає організм, оздоровлює його і є найбільш природнім для людини. Тому вирішила спробувати. Чоловік мене повністю підтримав у цьому рішенні.

Перехід на сироїдіння нам дався не важко, адже  звикла до того, що в моєму раціоні завжди були свіжі овочів та фрукти. Спочатку я навіть не читала жодної спеціалізованої літератури, а їла й пила те, що хотілося та було у магазинах на той час: багато овочів та свіжовичавлених соків.  За кілька місяців я втратила понад 10 кг, і моїх близьких почало це насторожувати. Я ж почувала себе прекрасно, дитина росла, набирала вагу, міцніла.  Згодом я дійсно почала багато читати про такий раціон харчування, але не так для того, щоб зрозуміти процес, а щоб бути озброєною у суперечках з оточуючими, які намагалися довести мені, що це шкідливо для здоров’я.

У їжу ми вживаємо фрукти, овочі, зелень, деколи додаємо горіхи, насіння, пророщені зерна. Харчі ми взагалі не обробляємо, максимум – механічна обробка, інколи щось запікаємо. Чоловік у мене, до прикладу, всеїдний, хоча його раціон на 70% складається із сирої їжі. Деколи навіть їсть м’ясо, хоча не часто, він більше любитель солодкого.   

 

Здоров’я

Я вважаю, що сироїдне харчування людині підходить найбільше. Науковці неодноразово доводили, що видовим харчуванням людини є саме сира рослинна їжа.

У мене, до прикладу, вже за кілька місяців на такому харчуванні зникли усі симптоми хронічних болячок, і за останні два роки я жодного разу не хворіла навіть на застуду. Зникли висипання на шкірі, запах поту.  Щоранку я відчуваю більше енергії, у мене відсутні перепади настрою притаманні багатьом.  У той ж час загострились відчуття: смак, нюх, слух. Моя донечка також стала рідше хворіти. З семи місяців ми почали давати їй куштувати сирі фрукти та овочі, м’яса вона жодного разу так і не куштувала. Про введення сирого прикорму та наш стиль життя ви можете почитати у моєму блозі «Я гармонія».

Я впевнена, що про здоров’я дитини треба подбати задовго до її народження, бо спосіб життя батьків дуже впливає на розвиток малечі.  За 20-30 років неправильного харчування  ми накопичуємо в організмі багато шкідливих речовин, а потім на такому «ґрунті» ростимо своїх діток. Щоб народити здорову дитину однозначно треба очищати організм і мами, і тата, вести здоровий спосіб життя, адекватно харчуватись. І взагалі підходити до створення нового життя свідомо.

Що ж стосується лікарів, то ми їх поважаємо, але вже не відвідуємо. Якщо нічого не турбує, то не бачимо у цьому ніякого сенсу. Звичайно, періодично ми здаємо аналізи для заспокоєння, і не так власного, як батьків, друзів. Чомусь у наш час люди більше довіряють медичним показникам, а не власним відчуттям. Для того, щоб у нас з’явилися гарні звички, треба позбавитися поганих. Наприклад, замість кави пити соки. І вже через місяць ви помітите різницю – блиск в очах, зміниться колір шкіри, а ваш організм буде вам вдячний. У студентські роки я палила, вживала алкоголь, але мені вдалося позбутися цих звичок.

Часто людям цікаво чи всього вистачає  дитині на такому харчуванні: звідки брати  білок, кальцій, незамінні амінокислоти. Я вважаю, що всього є вдосталь у рослинних продуктах. Адже так задумано самою природою, а вона все робить правильно. Наприклад, кальцію найбільше в кунжуті, та й в інших рослинах він також є, так само як і білок та решта необхідних мікроелементів та вітамінів.  

Про раціон

Продукти ми купуємо на ринку, в супермаркетах – різні екзотичні фрукти. Але все одно їжа власного виробництва набагато кращої якості, ніж у супермаркетах, де нам продають продукти, виготовлені у лабораторіях, з різноманітними хімічними домішками.

З появою Софійки мої батьки почали вирощувати овочі та фрукти на дачі. До цього вони взагалі не бували на городі. Внучка стала для них стимулом змінити спосіб життя. 

Сирі овочі типу картоплі та баклажанів ми взагалі не вживаємо, адже це не смачно. Софійка колись скуштувала сиру картоплю, їй сподобалося, але більше не просила. Гречку ми купуємо зелену, ще не обсмажену та пророщуємо її самостійно. Олії вживаємо все рідше, якось саме собою відходить те, що хоч якось оброблене.  Організм відмовляється від таких продуктів сам, вони просто перестають смакувати. Сухофрукти і трави ми заготовляємо впродовж сезону самостійно. Це взимку значно збагачує раціон.

Люди чомусь думають, що бути сироїдом дорого, але насправді це не так – виходить приблизно однаково. Можливо, трошки дорожче, якщо купувати дорогі горіхи, екзотичні фрукти, але цілком можна обходитися насінням, українськими фруктами та овочами.

Режим харчування у нас вільний. Тобто  взагалі ніякого режиму нема, кожен їсть що хоче, коли хоче, і скільки хоче. Але однозначно бажання перекусити виникає частіше, ніж коли ми їли варену і важку їжу, і це зумовлено тим, що овочі та фрукти швидше проходять через кишково-шлунковий тракт, вони швидше перетравлюються і легше засвоюються.

Однак, часто ми традиційно сідаємо всі за стіл, це приємний ритуал, який єднає сім’ю. Мені іноді хочеться гарно сервірувати стіл, приготувати щось  нове і цікаве, бо ми звикли відчувати різну консистенцію, змішувати смаки, це в нас дорослих ще присутнє. Донька ж любить дуже просту їжу, їй достатньо просто почистити моркву, аніж її натерти чи якось гарно подати.  Але все ж хочеться жінці вкласти свою енергію в їжу, тому я постійно фантазую, вигадую щось нове.

Цю зиму ми провели у Таїланді, там рай для сироїда – величезне різноманіття  фруктів, овочів та зелені. Але дві попередні зими ми сироїдили у Львові, тому все реально. Було б бажання. Головне – це розширювати діапазон продуктів. Ми заново відкрили для себе гарбузи, топінамбур, льон, і багато інших продуктів, які раніше не вважали їстівними. Також на зиму я завжди сушу різні фрукти та ягоди: полуницю, диню, персики , абрикоси, виноград, сливи, помідори, перці, навіть кавуни. Робити це дуже просто – нарізаєте все невеликими шматочками та ставите у духовку або у дегідратор. Головне, щоб температура була до 40 градусів, тоді всі поживні речовини зберігаються. 

 

Про Великдень

До Великодня ми скуповуємо не паски і ковбаски, а якомога більше фруктів та овочів, оскільки попереду вихідні, а до нас завжди заходять у гості. Великдень ми не святкуємо так, як прийнято, та і взагалі ми жодне свято не переводимо на застілля. Але до церкви підемо і кошичок будемо святити. Софійці це подобається і нам також. Але покладемо у кошик авокадо і мандаринки, замість писанок, а паску зробимо марципанову – з мигдалю, меду та сухофруктів. Взагалі у нас немає культу їжі, тому все скромно, але по-королівськи. На свята ми намагаємося проводити дозвілля активніше, кудись їдемо на природу, вимикаємо телефони і проводимо час разом.

Поділюсь з вами рецептом пасочки: перемелюєте сирий мигдаль у кавомолці в борошно, окремо в блендері мелемо будь-які сухофрукти, але без кісточок, і все змішуємо до консистенції тугого тіста. Можна до смаку додати меду, ванілі, кориці, таким чином зробити пасочки різного смаку. Горіхи теж варто брати будь-які, а можна замінити насінням. Тут широке поле для експериментів і творчості. З такого  тіста формуєте паску. Шапочку прикрашаєте кокосовою стружкою, маком або сухофруктами. Ось і все! Ваша смачна паска готова, без жодного випікання. І часу, проведеного на кухні,вимагає не так багато.  Зберігати її потрібно в холодильнику. І пам’ятайте, що вона дуже калорійна.

Про толерантність

Найважчим при переході на сироїдіння, було ставлення оточення. Наших родичів обурювало і лякало це, вони задавали багато питань і дуже за нас хвилювалися. Хоча наше життя ззовні нічим не змінилося, проте наш кругозір перевернуло з ніг на голову,  і це не всім подобалось. Ми ламали шаблони, руйнували стереотипи, не притримувались традицій. Взагалі інакшим бути важко.

На даний момент наша життєва позиція  стійка  і мирна, ми розуміємо в якому напрямку слід розвиватись далі. Нас не зачіпає те, що про нас можуть сказати інші, і чи їм підходить наш стиль життя.  Це вибір моєї сім’ї і він для нас правильний. Тому мені не соромно нести у церкву кошик із авокадо та марципановою паскою. Я навпаки готова ділитисч своїм досвідом і знаннями, якщо це комусь цікаво. 

Про виховання дитини

Софійка наша наразі сироїдик, але не знаю чи так буде завжди. Її цікавить світ і все нове, і цей порив ми не маємо права обмежувати. Наприклад, у Таїланді вона вперше спробувала парений рис, він їй засмакував, також іноді просить те, що їсть тато чи родичі. Пробує, але не все їй до вподоби. Це зазвичай проста цікавість, а не потреба.

Я ніколи не відмовляю доньці, якщо вона просить якісь нові продукти, але завжди розказую і пояснюю, що корисне, а що їсти не варто. Вона прислухається. Якщо дітям пояснювати, спілкуватися з ними на цю тему, тоді діти собі не нашкодять. Бо мають сильний інстинкт самозбереження. І смакові залежності у малечі відсутні.

Якщо колись Софійка захоче спробувати м'ясо, я їй не відмовлю. Взагалі, якщо донька коли-небудь прийде та скаже мені, що хоче відмовитись від сироїдства, я зрозумію, оскільки це, насамперед, її вибір.

Мені здається, що вже зараз у неї закладаються певні смакові уподобання: донька сама тягнеться до зелені та овочів. Те, що в неї закладаються в дитинстві такі звички, то вже гарно. Як на мене, дитина бодай до семи років має харчуватись максимально корисно.  І це цілком залежить від батьків. Тому я часто не стримуюсь і рекомендую мамам  на прогулянках пропонувати дитині замість печива – фрукти. Діти залюбки їх їдять.

Діти-сироїди значно менші за своїх ровесників із традиційним харчуванням, адже в їхній організм не потрапляють з їжею гормони росту, штучні барвники, цукор, підсилювачі смаку, кофеїн, консерванти і решта. Тому це логічно, що вони не ростуть, як на дріжджах, а розвиваються у природньому темпі, кожен у своєму. А в іншому – вони веселі, активні, розумні, кмітливі та життєрадісні. Я б навіть сказала, що вони спокійніші та врівноваженіші, ніж інші діти, оскільки їх нервова система не страждає від такої хімії, яка присутня навіть у дитячому харчуванні. Якщо ж вони хворіють, то дуже швидко одужують, без жодних медикаментів.

До дитячого садку Софійка точно не піде. Ми в сім’ї вирішили це одноголосно. На нашу думку, розвиваючих гуртків, подорожей та оточення буде достатньо для її соціалізації. А все інше у таких закладах, на мою думку, не найкращого рівня.

Також на майбутнє ми розглядаємо варіант домашньої освіти, але Софійка вже хоче до школи, тому час покаже. Особисто мені не подобається сучасна система освіти та навчальний процес. Я вважаю, що самоосвіта – це значно краще і ефективніше. Головне – показати дитині, як це правильно робити, направити її у потрібне русло. Ми вважаємо, що дитина має зростати в люблячій атмосфері, а це можуть забезпечити їй тільки свідомі батьки.

Підготували Мар’яна Федина та Наталія Усатенко

Фото з сімейного архіву Оксани Ткачук

Інтерв'ю Твого міста