Фото: Львівський Національний музей ім. Андрея Шептицького
Наче живий. Чим унікальна найдавніша українська плащаниця, що зберігається у Львові
Сьогодні, у Страсну П’ятницю, у всіх храмах виносять плащаницю, згадуючи останні години земного життя Ісуса Христа. Упродовж двох днів – аж до свята Великодня – віряни приступають до святині та поклоняються їй.
Колекція плащаниць Національного музею у Львові є найбільшою в Україні – вона нараховує 90 пам’яток. Більшість з них належать до XVII-XVIII століть та до пізнішого часу. А перлині цієї колекції уже понад шість століть.
За словами старшої наукової співробітниці відділу давнього мистецтва Національного музею, докторки мистецтвознавства Роксолани Косів, воздух-плащаниця «Оплакування Христа» датована ХV століттям, її привезли з церкви Архангела Михаїла зі села Жирівка, що у Пустомитівському районі, ще у 1913-му році. Відтоді вона перебуває у постійній експозиції.
Широкому загалу плащаниця стала відома у 1880-х роках, коли її експонували на виставці Інституту ставропігії. Це була перша виставка українського церковного мистецтва у Львові.
«Ця плащаниця унікальна і дуже цінна. Наприклад, на ній Христа зображено дещо інакше, ніж на інших плащаницях. У фігурній сцені оплакування Христа він зображений наче живий. Ознак мертвого тіла – ані ран, ані крові – немає. Пізніші українські плащаниці, наприклад, XVIII століття, вже передають ознаки страждань Христа: на голові рани від тернового вінка, краплі крові на тілі, закцентовані рани від цвяхів, пробите ребро. Тіло Христове набуває сіруватого відтінку, передаючи те, що Христос мертвий. Тут усе по-іншому», – каже Роксолана Косів.
На плащаниці тіло Христа лежить на камені помазання, а його голова прикладена до грудей Богородиці, вона обіймає його .
Біля ніг Спасителя стоїть Іван Богослов – єдиний з апостолів, який не втік і пішов з Христом на Голгофу. Це, за словами мистецтвознавиці, характерно лише для дуже давніх плащаниць.
Зображені на плащаниці і чотири ангели. Як зазначила Роксолана Косів, за цим образом також закладена важлива думка – вони стоять за Христовим тілом, тримаючи в руках літургійні атрибути – рипіди, і представляють дияконів на Службі Божій під час освячення дарів.
«Усе, що зображено на цій плащаниці, набуває літургійного контексту – великої богословської думки. Наприклад, оплакування мертвого сина тут не «істеричне». Акцент швидше на літургії – що Христос приніс жертву і ця літургійна жертва буде здійснюватися до кінця світу. Це притаманно лише для стародавніх творів кінця ХV століття», – коментує Роксолана Косів.
Символіку літургійної жертви Спасителя також підкреслює лампада всередині арки за тілом Ісуса Христа. Арка тут не випадково, адже символізує святилище і престіл.
Срібні і золоті нитки
Техніка виконання плащаниці також унікальна, адже уся робота гаптована шовком та металевими нитками.
«Плащаниця виконана у нагладєвих техніках, коли стібками шили всі частини. Майстриня, яка вишивала, старалася технікою шитва передати живописну поверхню, вона ніби імітувала іконопис – це свого роду «живопис голкою». Це також характерне для давніх технік», – веде далі співрозмовниця.
За словами Роксолани Косів, у плащаниці поєднані шовкові, золоті та срібні нитки. Останні називають сухозліткою.
Де саме виготовили плащаницю і хто її вишив, до кінця невідомо, є лише припущення. Найімовірніше, первісно плащаниця не належала церкві у Жирівці, а її передали туди з якогось храму, можливо навіть львівського, адже такі коштовні твори були лише при великих церквах – катедрах чи соборних храмах.
Щодо вишиття, то є дві версії. Одна з них – плащаницю виготовили при монастирі. Друга – це робота заможних умілець.
«Маємо дані ще з княжого часу, що донька Всеволода – Янка – при монастирі заснувала майстерню шитва і навчала послушниць церковного гаптування. За іншою версією, її зробили заможні жінки, які займалися гаптування і також мали своїх учениць», – каже наукова співробітниця музею.
На давній плащаниці є лише вирізаний по силуету гапт. Десять років тому, коли в музеї проводили реставрацію пам’ятки, на звороті виявили напис про те, що 1775 року її поновили. Але напис також обрізаний, очевидно, після того плащаницю ще переробляли.
Зараз плащаниця повністю відреставрована – з первісного шитва збереглися усі ці фігурні силуети.
«Якщо придивитися, то помітно, що вона обрізана по краю фігур і покладена на нову шовкову тканину. Тепер це малиновий шовк з візерунками, адамашок. А раніше плащаниця була вишита на однотонній малиновій тканині», – додала Роксолана Косів.
Оглянути найраритетнішу плащаницю у Львівському національному музеї можна щодня з 10:00 до 18:00 год. У великодні дні графік роботи музею дещо змінено, про що детальніше можна дізнатись на фейсбук-сторінці музею.
Ольга Шведа
Фото авторки та надані музеєм
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку