фото: Роман Бречко

фото: Роман Бречко

Нетуристичний Львів. Університет у колишній в’язниці та найстаріший храм. Фото

4835 0
На цих двох вулицях можна побачити музей найдавніших пам’яток Львова, одну з найстаріших церков, а також корпуси університету внутрішніх справ у приміщенні колишньої військової в’язниці.

Сьогодні пропоную продовжити прогулянки «Нетуристичним Львовом» на північ від відомої усім центральної частини міста та відвідати місця, звідки починався Львів княжих часів – район початку вулиць Богдана Хмельницького та Замарстинівської.

Як і минулого разу, розпочнемо з кута площі Ярослава Осмомисла поблизу костелу Марії Сніжної, але підемо просто на північ вулицею Богдана Хмельницького.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Вуличка у центрі міста, де зупинився час. Фото

З лівого боку вулиці одразу ж привертає увагу велична кам’яниця імовірно початку ХХ століття з колонами на вікнах і балконах, двома вежами у центрі та химерними скульптурами по боках.

З правого боку вулиці бачимо затишний дворик, схожий на індустріальну забудову початку ХХ століття.

У наступній житловій кам’яниці злівого боку вулиці колись функціонував кінотеатр – теж імені Богдана Хмельницького.

Навпроти цієї кам’яниці, з правого боку вулиці, за малими архітектурними формами на трамвайній зупинці (художньої цінності вони не мають, тому тут їх не публікуємо) ховається площа Старий Ринок, на місці якої у ХІІІ столітті був центр княжого Львова. Зараз тут можна побачити сквер на місці однієї з найбільших міських синагог – Темпль, що була знищена під час німецько-фашистської окупації 1943 року, а також один з найстаріших храмів міста – костел Івана (Яна) Хрестителя.

Існує легенда, що костел Івана Хрестителя був збудований у середині ХІІІ століття князем Левом для своєї дружини Констанції, однак документальних підтверджень цієї оповіді наразі не знайдено. За свою довгу історію храм був римо-католицьким та вірменським, на початку ХІХ століття був зруйнований пожежею, але у 1886-1889 роках був радикально перебудований за проектом Юліана Захарієвича. Роботами керував Іван Левинський. Саме цей неороманський вигляд костелу дійшов до наших днів. Нині у храмі діє музей найдавніших пам’яток Львова.

Читайте також: Куди поїхати на вихідні зі Львова до давнього центру Галицько-Волинського князівства

Зліва від храму бачимо вулицю Смерекову, яка колись називалася Під Смерекою на честь смереки, що росла на цій вулиці. Вуличкою можна піднятися до схилів Високого Замку.

Ми  ж повертаємося у бік вулиці Богдана Хмельницького та виходимо на паралельну Смерековій вуличку Пильникарську, яка виведе нас до ще однієї з найстаріших церков Львова – церкви Святого Миколая.

Достовірної згадки про точну дату побудови церкви теж наразі не знайдено, але відомий історик Іван Крип’якевич у своїй книзі «Історичні проходи по Львові» припускає, що «може бути, що заснував її Данило або Лев, що в ній молились князі-засновники Львова». За його словами, найстарішою частиною церкви, що збереглася, є мури з тесаного каміння. Сама ж церква кілька разів перебудовувалася, нинішній її вигляд зберігся з XVII століття.

У церковному дворі привертає увагу дуже оригінальний парафіяльний будиночок.

Виходячи з церкви, бачимо зліва вид кам’яниць вулиці Богдана Хмельницького, що тягнеться до Старого Ринку.

Але переходимо на вулицю Замарстинівську, яка бере свій початок від церкви Святого Миколая. Починається вона вишуканими сецесійними будинками початку ХХ століття.

Читайте також: Запах Львова. Чому День міста є святом для туристів, а не львів’ян

Одразу за кам’яницями бачимо Малі касарні (казарми), що були збудовані на місці вірменського жіночого монастиря австрійською владою. У них діяла спочатку військова Замарстинівська в’язниця, яка у 1941 році стала місцем масового знищення людей радянським НКВД. Нині у них – навчальні корпуси університету внутрішніх справ. Біля воріт споруджено пам’ятник загиблим у в’язниці.

Милуємося постсецесійною житловою кам’яницею 1912 року та повертаємося через вулицю Детька вгору до вулиці Богдана Хмельницького…

…якою виходимо до Онуфріївського монастиря.

Монастир святого Онуфрія був відомий ще з ХІІІ століття, з часів князя Лева. Перша документальна згадка про нього датована 1460 роком, коли міщанин Степан Дропан виділив значні кошти на його відновлення і нібито заснував там друкарню, але жодних надрукованих там книг не збереглося. Натомість у 1572 році до монастиря переїхав Іван Федоров (Федорович), якого вважають засновником книгодрукування в Росії та який втік з Москви через переслідування російським духівництвом. Тут він видрукував кілька книг, відновивши занедбане друкарство кирилицею, тут же й помер у 1583 році та похований на території монастиря. У часи СРСР у монастирі діяв музей історії книгодрукування, який після повернення монастиря церкві переїхав до двору палацу Потоцьких.

Читайте також: Куди поїхати на вихідні зі Львова: місто Роксолани та старих церков

Всередині монастиря бачимо церкву святого Онуфрія, яка дійшла до наших днів з 1518 року.

Інтер’єр церкви виглядає так:

Після монастиря святого Онуфрія наш шлях пролягатиме далі на північ – але ми продовжимо його вже наступної п’ятниці.

Читайте також: Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших поселень Львівщини

Віктор Гальчинський,

фото автора, головне фото Романа Бречка

Нагадаємо, на Tvoemisto.tv стартував проект «Нетуристичний Львів». Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

 

 

 

 

 

Нетуристичний Львів