Виявити, попередити, не допустити

Survey of well-being of your children (SWYC) – це методика благополуччя дитини, яка завдяки анкетуванню дозволяє у ранньому віці виявити і запобігти проблемам із дитячим здоров’ям, зокрема мовним, когнітивним або соціально-емоційним порушенням. Зі слів педіатрині Яніни Кардаш, форму SWYC у Дитячому центрі здоров’я ім. А. Мазуренко батьки заповнюють, коли перебувають на прийомі в педіатра. Скринінг пропонують пройти дітям від двох місяців до п’яти років.

«Методика SWYC – це невеликий тест, який може виявити проблеми зі здоров’ям. Скринінг містить питання про фізичний і психічний розвиток дитини та сімейні фактори ризику, зокрема конфлікти в сім’ї, депресії у котрогось із її членів, згубні звички. Сімейні взаємозв’язки впливають на розвиток дитини. Питання різні. Наприклад: «Чи називає дитина хоча б один колір?», «Чи запитує дитина, чому і як?», «Чи важко переживає зміни?», «Чи здається дитина агресивною?». Також є сімейні питання: «Чи в сім’ї хтось курить?», «Чи почувалися батьки пригніченими, безнадійними, депресивними?» тощо. Далі відповідно до відповідей чи за потреби лікар може запропонувати безплатну консультацію психолога. Методика необов’язкова, проте від неї не відмовляється ніхто», – пояснює Яніна Кардаш.

А оскільки до педіатрів у Центр здоров’я ім. А. Мазуренко батьки приводять дітей регулярно, то й анкетування за методикою SWYC здійснюють періодично – кожні пів року.

Читайте також: «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам

Усі анкети опрацьовує психолог, і в разі потреби у подальшій консультації батькам надсилають письмову відповідь. Може бути й скерування до логопеда-дефектолога.

Як наголосила лікарка, саме педіатр тримає постійний контакт із дитиною – оглядає та слідкує за її здоров'ям від народження до досягнення 18-ти років. Важливо, щоб лікар володів науково обґрунтованими методами раннього скринінгу аспектів дитячого здоров’я, якими переважно володіють тільки психологи, аби вчасно розпізнати тривожні сигнали, які стосуються не тільки фізичного, а й психологічного здоров’я малечі. Скринінгова форма SWYC допомагає педіатру всебічно оцінити розвиток дитини, превентивно зауважити та виявити певні проблеми у дитини. Приміром, із двох тисяч анкет, які вже опрацювали в Центрі Мазуренко, 350 дітей потребували подальшої консультації психолога.

«Анкета не ставить діагнозу, але може вказати на проблеми із фізичним чи психічним розвитком дитини, на ризик поведінкових і розвиткових проблем. До слова, завдяки батьківським спостереженням можемо виявити моторні порушення – коли дитина в певному віці не сидить, не ходить чи не бігає; когнітивні – коли у дитини порушене сприйняття – пам’ять, увага, логіка; соціальні –  не взаємодіє з однолітками, не розуміє емоції оточуючих, не копіює дорослих», – веде далі Яніна Кардаш.

Із твердження педіатра, у кожному дитячому віці можуть з’явитись певні тривожні сигнали, які мають насторожити батьків, спонукати їх звернутися до спеціаліста. Особливо якщо:

• у віці 1,5 року дитина зовсім не говорить, не відгукується на своє ім’я, не виконує простих прохань;
• у 2,5 року не складає словосполучень хоча б із двох слів, не копіює дорослих чи те, що відбувається навколо, не показує частини тіла;
• у 4 роки дитина не може сконцентрувати увагу на певному завданні, не хоче комунікувати зі своїми однолітками, не може назвати своє ім’я і відповісти, скільки їй років;
• у 6-7 років не може самостійно виконувати завдання, сидіти на уроці, зосередитися на завданні.

Не змарнувати дорогоцінний час

Батьки, які проходять тестування регулярно і дають чесні відповіді на запитання в анкеті, самі зауважують позитивні зміни в поведінці дитини. Педіатр Яніна Кардаш каже: якщо раніше батьки навіть не замислювалися, чи їхні діти у півторарічному віці вміють показати, де в них вушко або носик, то після анкетування самі пропрацьовують із ними ці навички, розвивають їх.

Первинна консультація у психолога Дитячого центру ім. А. Мазуренко безкоштовна і триває не більш ніж 50 хвилин. За цей час, як розповіла дитяча та юнацька психологиня, психотерапевтка Анастасія Ільчук, вдається побачити слабкі сторони в поведінці і спонукати батьків до дій, а за потреби домовитися про подальшу роботу з психологами чи логопедами-дефектологами.

«До психологів необов’язково звертатися тільки тоді, коли вже наявні проблеми чи певна затримка у розвитку. Із психологом можна також порадитися, проконсультуватися щодо виховання дитини, її вікових потреб, особливостей дитячо-батьківських стосунків на різних етапах розвитку. Частим запитом батьків є допомога у створенні поведінкових рамок. Адже вовченя не може бути вожаком зграї, бо тоді зграя не виживе? Те саме й у світі людей.

Я про те, що сучасні батьки часто хочуть бути для своїх дітей друзями, не розуміючи, що цим самим розмивать рамки, ролі й у сім’ї втрачається субординація. Бо ж друзі це не ті, хто змушує чистити зуби, пити вітаміни, робити вакцинацію чи їсти більше овочів, скоріше навпаки. Тому батьки мають бути просто послідовними і відповідальними дорослими, що створюють безпечні рамки для вільного розвитку дитини. Свобода має бути в рамках, бо ці рамки створюють безпечний простір. Діти не знають, де є чітка межа – що можна, а що не можна, що корисне, шкідливе і що є небезпечним, тому дорослі приймають рішення й беруть на себе відповідальність. Тоді діти, що мали такий батьківський приклад, виростають відповідальними дорослими теж. Аби батьки вчилися і не боялися просити про допомогу у фахівців, коли це необхідно, саме для цього в нашому Центрі використовують скринінгову методику SWYC. Це потужний інструмент, який мотивує батьків впевнитися не лише у фізичному здоров’ї дитини, а й в психологічних параметрах розвитку, що мають відповідати віку дитини», – пояснює психологиня.

Читайте також: Як сирени можуть вплинути на дитину та коли варто йти до психолога

Серед інших причин, з якими звертаються батьки до психологів, є емоційне вигорання тата і мами, розлади харчової поведінки й дитяча мастурбація. Батьки шукають порад, рішень, як це можна усунути.

«Часто батьки довго не вводять шматочки їжі у прикорм, тривалий час блендерують її або, поки йде мультик на планшеті, напихають дітей їжею. Цього робити не варто. Штучна стимуляція зумовлює затримку розвитку й процеси саморегуляції у дитини не сформуються. Що стосується дитячої мастурбації, то дорослим не потрібно накладати власні проєкції у цьому питанні. У дітей це не задоволення, а радше реакція на стрес – таким чином вони знаходять заспокоєння», – додає Анастасія Ільчук.

Буває і так, що до психологів батьки звертаються невчасно, оскільки заперечують наявні проблеми. Проте, на думку психологині, самі заперечення також можуть сигналізувати про негаразди з розвитком дитини. На щастя, після розмов із педіатрами Дитячого центру ім. А. Мазуренко про важливість ментального здоров’я батьки змінюють свою думку.

Роль психолога у житті дитини

За статистикою, упродовж останніх десятиліть кожна п’ята дитина має розлади психіки і поведінки. Кількість випадків синдрому дефіциту уваги в дітей зросла на 43%, підліткової депресії – на 37%, самогубств серед дітей 10-14 років – на 100%. Зі слів психологині Анастасії Ільчук, аби змінити цю жахливу статистику, дітям потрібні емоційно доступні батьки, чітко окреслені межі й настанови, обов’язки, збалансоване харчування, достатня кількість сну, а також рух, свіже повітря, творчі ігри, спілкування та вільне проведення часу. Якщо ж увести ці правила в життя дитини батькам самотужки складно, психологи вкотре наголошують: зверніться за допомогою!

Матерям, які мають дітей до одного року, часто потрібна психоедукація (пояснення та донесення необхідної інформації про психічне здоров’я, психологічні негаразди та їхні наслідки для особистості – Ред.). Як каже психологиня, природою закладено так, що дитина в ранньому віці заспокоюється і знімає напругу, яка накопичилася, через близькість із мамою (фізичний та емоційний контакт) та через смоктання грудей.

«Ідеально, коли дитина смокче груди в мами на руках. Мама з любов’ю дивиться їй у вічі, посміхається. Для дитини це стан найвищого блаженства. Якщо одного чи двох цих факторів немає, дитині доводиться самій шукати доступні способи заспокоєння: вона починає смоктати палець, похитуватися, крутити собі волосся, смоктати губу, а пізніше й мастурбувати. Таке можливе, коли дитина на штучному вигодовуванні, її годують у ліжечку (а ще гірше – кладуть пляшечку на подушку); не беруть на руки (щоб, як кажуть бабусі, не привчати); мама емоційно недоступна (синдром «мертвої матері» при депресії); при емоційній депривації (відсутності емоційного контакту)», – пояснює Анастасія Ільчук.

У дітей від 1 до 3 років триває інтенсивний розвиток, коли вони набувають багатьох навичок і «тестують» межі дозволеного. Тому залучення батьків до виховного процесу дуже важливе (якщо не скласти поведінкову рамку для дитини до трьох років, то далі буде пізно). Більшість батьківських запитів у роботі психолога з такого віку дітьми стосуються їхніх частих істерик, психологічних закрепів та інших проблем, пов’язаних із привчанням до горщика та охайності, проявів дитячої мастурбації, затримок у розвитку.

Діти від 3 до 6 років переживають період розвитку, що починається та закінчується кризою. Він досить складний в дитячо-батьківських стосунках. В цей період звернення батьків до психолога набагато частішають. Робота з психологом стосується зазвичай адаптації до садочка, особливостей харчової поведінки, дитячих страхів, емоційно-поведінкових проявів. Також психологи стикаються з гіперопікою, коли за дитину все роблять батьки.

У дітей 7-11 років знову закінчується попередня криза і починається нова. Ці кризи досить складні як для дитини, так і для батьків. На початку адаптації до школи дуже важливо сформувати мотивацію дитини до навчання, зацікавити, адже природно, що в цьому віці на зміну провідній ігровій діяльності приходить навчальна. Дуже важливо, аби батьки не обтяжували дітей купою додаткових занять і гуртків.

Більшість запитів на роботу з психологом стосуються дитячих страхів, проблем у стосунках з однолітками, труднощів у засвоєнні шкільних навичок тощо.

Діти у віці 11-18 років дуже чутливі до критики (загалом стають чутливими), тож більшість запитів стосуються складних дитячо-батьківських стосунків та проблем у стосунках з однолітками.

Батьківський авторитет знецінюється, і це природна психологічна вікова потреба. Тому завдання психолога допомогти й батькам пережити це, зрозуміти, що є нормотиповим для дітей цього віку, а що ні. Частими бувають звернення і щодо розладів харчової поведінки у підлітків, спроб завдати собі фізичної шкоди, суїцидальних думок, депресій, а також цькування у школі.

Ольга Шведа

Фото Івана Станіславського/Твоє місто 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.