Західні економічні видання почали готувати людей до дефіциту деяких продуктів харчування. І якщо торік мовилося про зерно, то тепер – про цибулю.

В Україні цього року спостерігають дефіцит ріпчастої цибулі, яка є основним складником величезної кількості страв. За даними Нідерландської цибулевої асоціації, українські аграрії за підсумками 2022 і 2023 рр. отримають 732 тис. тонн цибулі, що на 29% менше торішнього показника і є найнижчим рівнем виробництва з 2015-го. Загалом вартість цибулі порівняно з минулорічною довоєнною зимою зросла на 260%, стверджує Bloomberg. Що відбуватиметься з цінами на продукти, яка ситуація на міжнародному ринку, чого Україна найбільше імпортує, а чого, навпаки, вивозить за кордон, Tvoemisto.tv розповів експерт аграрного ринку, ексначальник Головного управління сільського господарства та продовольства ЛОДА Іван Стефанишин.

Західні економічні видання почали готувати людей до дефіциту деяких продуктів харчування. І якщо торік мовилося про зерно, то тепер – про цибулю. Як за останній рік змінився показник врожайності цибулі в Україні та чи може ця овочева культура стати дефіцитною?

За 2022 рік валовий збір цибулі становив 732 тисячі тонн, що на 30% менше за попередній рік. А споживаємо ми її в Україні 750 тисяч тонн за рік. Зменшення валового збору сталося через низку причин. По-перше, погодні умови – посуха в липні та серпні. По-друге, воєнні дії, які «забрали» до 40% комерційної цибулі, адже територіями її вирощування є Харків, Херсон, Дніпро та Київ. Ці міста й області потрапили під обстріли, тому там проблеми зі збиранням урожаю. По-третє, 90% цибулі виробляють приватні господарства, ніяк не охоплені ринковими відносинами чи іншими зобов’язаннями. Тобто вони здебільшого не мають доступу до ринків. Наприклад, Львівська область отримала 45 тисяч тонн цибулі за рік, а зазвичай виробляє 62-63 тисячі тонн. Дефіцит цибулі спричинив і зовсім не організований ринок з точки зору системи прогнозування вирощування тих чи тих культур. 

Що може вплинути на вартість цибулі? 

Комплекс проблем дуже сильно вплинув і на цінову політику. Враховуючи складну логістику стосовно нас, деякі підприємці вже задекларували гуртову ціну в Україні – 1000 доларів за тонну цибулі. Тому ситуація не покращуватиметься, бо для цього немає джерел. Єдине, що зараз трошки «просів» долар, але наші підприємці також воліють перестрахуватися, і ціни будуть високі. Отже, зважаючи на урожай 2022 року, треба змиритися з такою ситуацією.

Яка тепер ситуація з урожайністю цибулі в Європі? Звідки ми можемо її імпортувати?

Маємо надію на Нідерланди, які постійно виручали Україну з цибулею. Але й вони почали переорієнтовуватися на вирощування інших культур, що потребують менших посівних площ. Тому цього року в Нідерландах знизилася врожайність цибулі на 20%, а це близько 45 тонн із гектара. Загалом у Європі посівні площі зменшилися на 9 гектарів. Конкуренція, яка сьогодні є на європейському ринку за ринки Центральної Азії та Єгипту, створює проблему підвищення тамтешніх цін. Наприклад, якщо взяти до уваги Казахстан, то там лиш одна Жамбильська область (колишня Джамбульська – Ред.) зібрала понад мільйон тонн цибулі – 46 тонн із гектара. Ця область дає 75% від усього збору врожаю у Казахстані. Центральна Азія для нас єдине джерело, звідки сьогодні можна імпортувати цибулю. Але там теж підвищили ціни втричі. В Таджикистані зараз ціна сягає 300 доларів за тонну цибулі на місці. Така ж ситуація в Узбекистані й Казахстані. 

Читайте також: Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку

Чи можна розв’язати проблему з дефіцитом цибулі та як саме?

Потрібно реорганізувати виробництво. Це має бути або кооперативна форма, або сільськогосподарське підприємство. В нас дуже низька продуктивність виробництва цибулі. Якщо взяти, наприклад, урожайний 2021 рік, то ми мали по Україні близько 20 тонн із гектара, а при добрих технологіях можемо мати як мінімум 40-45 тонн. Тут потрібна комплексна робота. Необхідно визначити на 2023 рік посівні площі яких культур мають бути на території областей, що не потрапили в зону бойових дій. Також варто запланувати, як перемістити вирощування стратегічно важливих видів культур у інші регіони, де менші ризики. Це функція ОТГ, котра повинна забезпечувати своїх мешканців продуктами харчування. Для цього в структурі має бути людина, котра володіє знаннями з агробізнесу. На жаль, цей процес зараз некерований.

Чи є такі ж проблеми з іншими продуктами харчування?

Це стосується не лише цибулі, а й картоплі. У цьому році вартість картоплі – 4 гривні за кілограм, що нижче від собівартості. Тож наразі є багато заяв сільськогосподарських підприємств, що вони цього року не садитимуть картоплю, і якщо до цього додадуться несприятливі погодні умови, то знову матимемо проблему. Сама структура виробництва овочевих культур і деяких інших видів продукції неправильна. Щодо зерна питань нема, адже його виробництвом займається сільськогосподарське підприємство, а не населення. Там, де працює підприємство, там є і рентні відносини, і ціна формується залежно від попиту-пропозиції. Але тепер, на жаль, усі зайняті лише експортом для того, щоби позбутися врожаю зерна попередніх років і звільнити базу зберігання для цьогорічного. Врожайність менша, і це зрозуміло, бо 30% території ми втратили, зокрема південь та схід, де вирощували зерно високої якості. Хоча критичної ситуації немає. Те, що Україна споживає і виробляє, дає їй можливість експортувати. Наразі експортовані понад 20 мільйонів тонн зерна в країни Євросоюзу та Азії. Саме тому дещо відчувається дефіцит зерна другого класу для випікання хліба. Що стосується олійних культур, як-от ріпак чи соняшник, тут теж проблем немає. 

Читайте також: Яйця, цукор та олія. У Мінагро пояснили, чи буде дефіцит продуктів та чи зростуть на них ціни

А яка зараз ситуація з експортом на міжнародний ринок?

Ситуація на міжнародних ринках позначається й на ситуації в Україні, хоча загалом наш експорт – сировинний. І як показав минулий рік, великі обсяги сировини під час воєнних дій перевезти проблематичніше, аніж готовий продукт. Логіка проста: ми веземо сировину за кордон, а в супермаркетах готові харчові продукти купуємо за завищеними цінами. Тут треба стратегічно змінювати курс держави на поглиблення, додану вартість, максимальну переробку продукції для того, щоби мати для споживання готовий продукт. Це дуже глобальне питання. Сировинний експорт надто важливий з точки зору валюти. В попередні роки, показовим був 2021-ий, від експорту аграрної продукції Україна отримала майже 40% валютних надходжень. Тобто це фундамент функціонування національної економіки.

А чого Україна імпортує найбільше?

Якщо зважати на вартість, то найбільше в Україну ввозять риби й морепродуктів – близько 75%, а це 700 мільйонів доларів. Найчастіше заморожена й охолоджена риба імпортована з Норвегії, Ісландії, США, а молюски та інші морепродукти – з В’єтнаму. Також привозять різні фрукти і овочі, особливо тепличні, бо наші тепличні овочі дорожчі за турецькі. Все це сумарно становить до 2 мільярдів доларів. Крім того, останнім часом збільшився імпорт м’яса, тому що багато підприємств, які виробляли м’ясну продукцію, тепер у зоні бойових дій.

Наталія Вареник

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.