Вартовий Львова. Хто стоїть за «Вартою-1»
Про «Варту-1»
Під час революції група «Варта 1» була таким собі логістичним центром. Ми не стояли на барикадах. Наші люди отримували повідомлення із барикад у Львові про те, що кому потрібно на якій барикаді. Кожен за щось відповідав: хтось за палети, хтось за дрова чи бочки, хтось за масло та ковбасу тощо. Працювали по 8-10 людей, а тоді мінялися. Люди прийшли на барикади, але одна справа – прийти, постояти, замерзнути й піти. Це одне. Щоби це могло бути на постійній основі, треба було це організувати. Ми взяли на себе логістику: отримували інформацію, що десь не вистачає канапок; зідзвонювалися, збирали на базарах хліб; домовлялися, хто може підїхати; а також координувалися, щоби не летіти всім на одну точку, а розосереджувати сили.
Після ночі гніву, 22 лютого, до нас звернулися органи міської ради і попросили вивести ДАІ на дороги хоча б три машини в центр міста. Тому що в місті починався «беспредєл повний». Ми супроводжували ДАІ та виставили з ними наших хлопців із раціями, доносили через соціальні мережі про те, що це необхідно і це правильно. Громадськість тоді обурювалися страшно. Це була наша перша спільна робота з міліцією. Згодом організували спільне з міліціонерами патрулювання, ця практика співпраці є і досі.
Про те, як все починалося
До Майдану я не був громадсько-активним, а заробляв собі на життя, щоб на старість «мати можливість». До того займався бізнесом, який у майбутньому мав би принести капітал. Коли почалася революція, ми хотіли щось робити. Як один із засновників «Авто дрім клаб» – клубу автомобілістів – ми вирішили організувати автопробіг.
27 листопада 2013 року зібрали 350 автомобілів, які захотіли їхати. Всі по можливості дістали якусь символіку, прапори: зокрема, прапори Євросозу, які тоді дуже важко було дістати, але які вважалися дуже модними. І так воно все закрутилося, що нас відразу почали просити провести знову автопробіг. Ми не планували проводити щось подібне знову. Усе-таки, тоді трохи страх був: міліція проти, а це автомобілі, і визначити за номером власника дуже просто – це не проста людина, яка прийшла в центр.
Про програму Zello
Програмою Zello, яку зараз використовуємо для координації, у автоклубі використовували, коли їздили на змагання, щоб координуватися. Третій автопробіг під час Євромайдану відбувся 7 грудня 2013 року. Коли ми приїхали на Арену Львів і побачили 750 машин, ми зрозуміли, що своїми силами ми його ніяк не проведемо: якщо в колоні багато чужих, неперевірених людей – важко їх організувати і контролювати (щоб не було хаосу, проблем, ДТП). Тоді ми зізналися, що у нас є програма Zello, попросили всіх терміново завантажити, поставити і координуватися на каналі «Автопробіг Львів». Людям сподобалося. Так згодом створили канал «Варта Ніч», а тоді і «Варта 1». Ми супроводжували автобуси, що виїздили на Київ з Винниченка, нас також просили, щоб біля львівського Євромайдану постійно чергували 4 машини – вони функціонували як таксі (на випадок, якщо потрібно було щось чи когось привезти). Тим хлопцям з намету постійно приносили канапки, і ніхто не міг зрозуміти, чому канапки носять саме їм.
Про роботу і хобі в «мирний час»
Я маркетолог. У маршрутках Львова були колись телевізори, по яких крутили рекламу. Потім у місті з’явилися світлодіодні екрани з рекламою. Це була безпосередньо моя робота: я був комерційним директором цих підприємств, у тому числі намагався їх розпіарити. Останній рік займався БК «Політехніка –Галичина» - теж маркетигном. Мені дуже подобалась ця робота, бо я цікавлюся спортом, й подобалися люди, із якими працював.
Для себе я займався соціологією та психологією. Створював в соцмережах групи за інтересами (наприклад, групу «барахолка»). Там я старався зібрати людей, щоб вивчати психологію: це дає розуміння того, як люди поводяться в тій чи іншій ситуації, які у людей потреби.
Також виконував замовлення з Америки: робив програми, займався логістичними речима. Сам я не пишу програму, а кажу, чи правильно вона збудована. Я дивлюся, міняю положення, структуризую, вирішую, що додати, а що треба викинути. Моя робота зробити програму такою, аби вона було цікавою та ефективною. І десь я побачив, що «Варта 1» стає таким логістичним центром.
Про міліцію
Всі говорять, що у нас погана міліція. Але чи ви задумувались, хто за зарплату 1800 грн готовий піти на ніж? Ще одна проблема: люди не знають законів, а звинувачують органи в тому, що вони порушили. До міліції, наприклад, приходять купи заяв, побачивши які, я просто був шокований. Наприклад, людина скаржиться: маршрутка зупинялася в точці А, а тепер вона там не зупиняється, бо міліція заборонила. Мовляв, там не можна, а мені там було добре виходити. Міліція проаналізувала інформацію, побачила, що є аварійна ділянка дороги, і перенесла зупинку на 30 метрів далі. Вчинила правильно, відповідно до закону. Однак людині не поясниш, що це зробили фахівці, які розуміють суть проблеми.
Читайте також: Як львів’янам долучитись до патрулювання міста онлайн. 5 кроків
Про гроші
Я рік і два місяці безробітний, не маю навіть грошей заправити машину. Минулого місяця зняв останні 100 доларів. До революції в мене була мрія – Land Cruiser. Мав 38 тисяч доларів. Тепер їх нема. Зараз фінансово допомагають найближчі люди – родина. Мені кажуть: «Ти дуже хорошу справу робиш, я тобі допоможу і хоч маю чисту совість, що я теж щось зробив».
У «Варті 1» ми теж дуже дружні й намагаємося один одному допомогти. Недавно була ситуація, що старший від силового блоку Варти, приїхав до нас, побачив, що в мене бензобак пустий, забрав мою машину (я навіть не помітив) і заправив повний бак зі своїх останніх грошей.
Про виснаження
Недавно я потрапив до реанімації. Температура 39, 5, тиск 60 на 40. Навіть не знав, що зі мною робиться. Мене швидка забрала в реанімацію. Лікар сказав: що в тебе просто вбитий організм, виснажений.
Я з часу революції сплю по 3-4 години. І навіть цей час я завжди сплю при ввімкненій рації і телефоні. Всі знають, що мене можна набрати вночі і я відповім. Ніби й сплю, але якщо виникає якась проблема – реагую на те, про що говорять по рації. Моя дівчина дивується, як можна спати, і пропускати без уваги неважливі розмови, а коли з’являється якась реальна халепа і всі починають «кіпішувати», – прокидаюся і включаюся у розмову.
Про єдність
Щомісяця одна старша жінка приносить мені повний кульок шкарпеток – просить, щоби я передав їх нашим хлопцям в АТО. Де вона їх бере, - поняття не маю. Але щоразу приносить і ще вибачається, каже: «Вибачте, більше нічого не можу принести».
Під час революції ми всі старалися допомагати, була згуртованість львів’ян і громадських активістів. У той час не було такого, як піар. Ти приїжджаєш о третій ночі й бачиш людей, що стоять на барикадах. Я це тоді відчув і тепер буду стояти до кінця.
Те саме побачив, коли 16 серпня 2014 року намагалися підпалити російське посольство у Львові: різні громадські організації, у яких, можливо, були якісь різні бачення чи непорозуміння в той момент зібралися, щоби не допустити цього.
Про рідних
Рідні розуміють, що це правильно. Проект «Варта 1» цікавий і він не має аналогів в світі. Він може дати результат. Дівчина старається допомогти – деколи вночі вмикає рацію і слухає, якщо якась проблема – вона мене набирає. Вона зі мною на патрулювання їздить і дуже переживає, коли бійки. Але дівчині респект. Я дуже щасливий, що в мене є Роксолана, бо, напевно, без підтримки і розуміння це було б тяжко. Батьки дуже переживають. Зрозуміло: коли ти щось робиш – ти комусь заважаєш. Дівчина має силу, щоб це не показувати, а от батьки не показувати цього не можуть.
Про плани на майбутнє
До нас вже кілька разів зверталися із пропозицією створити таку мережу як «Варта 1» в інших містах. Але це важко зробити, бо має бути згуртованість і певна кількість надійних та перевірених людей. Найближчим часом ми плануємо створити такі групи у райцентрах Львівщини. Також є проект групи психологічної допомоги тим, чиї рідні є або були в АТО. Рідні одного вояка АТО знаходяться в Яворові, а рідні іншого – в Бродах. Але в них однакові проблеми. Кожен з них може поговорити про свою проблему із родичами чи сусідами. Але коли вони будуть спілкуватися всі разом – коли в групі буде, наприклад, 400 чоловік і вони будуть обговорювати якісь питання – відчуватимуть, що приймають рішення всією громадою.
Розмовляла Наталя Горбань, фото автора
Інтерв'ю Твого міста
- Кожна 5-6 пара в Україні безплідна. Інтерв’ю з директоркою перинатального центру
- Які об'єкти на Львівщині пошкодили ракети. Розмова з головною архітекторкою області
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту