Фото: Unsplash
Ярославівна. Як вихователька у львівському садочку стала дітям другою мамою
Не раз можна почути, як батьки скаржаться, що їхні діти відмовляються ходити у садок, не знаходять спільної мови з вихователями і навіть можуть плакати, не відпускаючи маму.
Читайте також: На день матері у Парку культури виступить «Дударик» з оркестром
До Оксани Піцишин дітки ходять не лише без плачів та із задоволенням, а й часом не поспішають повертатися додому. Разом із вихователькою діти бавляться, бешкетують, ліплять та садять дерева. Батьки з гордістю кажуть: їхні діти щоранку поспішають до дитячого садка, адже їх з нетерпінням чекає найкраща вихователька.
Зустріне, пригорне та навчить
Оксана Нестер, мама 5-річної Єлизавети, розповідає, що донька у садок ходить вже третій рік і завжди з усмішкою, гарним настроєм та швидко, аби не спізнитись.
«Із вихователькою Оксаною Ярославівною нам дуже круто повезло. Вона любить дітей і ніколи не робить між ними різниці. До усіх ставиться, як до рідних. Більше того, наша вихователька виконує набагато більше роботи, ніж від неї вимагає професія», – каже Оксана Нестер.
Оксані Ярославівні трохи більше за 40 років. У садку вона працювала помічником вихователя, а згодом стала вихователькою. На роботу Оксана Ярославівна приступає від самого ранку, аби вже з 8-ї зустрічати діток. До кожного усміхнеться, а батькам побажає гарного дня. Її настрій заряджає, підбадьорює та додає темпу іншим. Навіть якщо щось не так чи ранок видався заклопотаним. У крику чи нервах її ще не бачив ніхто.
Читайте також: У Львові планують збудувати сучасний Центр матері та дитини
«Часто від друзів та знайомих можна почути, як вони не задоволені ставленням вихователів чи діти плачуть, бо не хочуть іти у садок. У нас такого немає і ніколи не було. Діти у групу просто біжать і завжди усміхнені. А плакати можуть лише через те, що їх швидше забирають додому», – розповідає мама.
Свою виховательку найчастіше діти кличуть просто – Ярославівна. З нею вони ліплять, читають, вчать вірші, спостерігають, як ростуть листочки, вивчають, чим можна годувати пташок. Здавалося б, так є усюди, але про Оксану Ярославівну і батьки, і діти говорять з особливим трепетом.
5-річний Владиславчик також ходить в групу до неї. Він третій син Віри Сорочак, яка вже має великий досвід спілкування з вихователями у садку.
«У мене ще є два старші сини. У них також були хороші виховательки в садку, але Оксана Ярославівна найкраща», – каже вона.
За словами мами, її син до садка ходить із задоволенням, ніколи не плаче і не сумує.
«Син трохи залежний від гаджетів та й найбільш розпещений із трьох. Але коли чує, що у групі буде саме Оксана Ярославівна, без питань іде. Вона до усіх має підхід. Для наших дітей Ярославівна – наче друга мама», – каже Віра Сорочак.
«Справжній капітан» – так назвала Оксана Ярославівна ще одного свого вихованця Захара. Його мама Інна, яка є військовослужбовицею, каже, що на Оксану Ярославівну завжди можна покластися.
«Через свою роботу інколи можу спізнитися в садок, щоб вчасно забрати сина. Проте Оксана Ярославівна завжди з розумінням ставиться до таких речей. Навпаки, ще мене заспокоїть, аби не бігла, а то й сама погодиться підвести дитину мені на зустріч, якщо син залишається сам у групі. А якщо у дитини поганий настрій, то знайде до нього ті слова, що треба. Її вислів «ти ж капітан» чого лише вартий», – каже Інна.
Ніколи не відмовляє, а заспокоює та допомагає Оксана Ярославівна й іншим. Оксана Нестер розповідає, що через курси підвищення кваліфікації, які тривали до вечора, її донечку не було кому забрати зі садка. Розраховувати жінка могла лише на виховательку.
«Якщо чесно дуже переживала, як маю забрати доню зі садка, адже нікому не виходило. Коли розповіла про все виховательці, вона, як завжди, з посмішкою на обличчі запевнила мене, що можу на неї розраховувати. І, звісно, вона зачекає і побуде з дитиною скільки треба. Знаєте, у наш час, кожен кудись поспішає – чи додому, чи у справах і безцінно, коли є людина, яка робить для тебе і твоєї дитини більше, ніж входить в її обов’язки», – каже Оксана Нестер.
За її словами, досить часто вони зідзвонюються з вихователькою, яка не лише відповість на усі запитання, а й підтримає, підбадьорить та порадить.
«Моя дитина завжди охайна та нагодована. Оксана Ярославівна за всім прослідкує: спека – роздягне, холодно – постарається краще одягнути, нічого не хоче їсти – впросить. Як за таке не бути вдячною? Тож я стараюся нашій виховательці про це казати і дякувати вголос», – говорить мама Інна.
Спільна робота єднає
Аплікації, малюнки та навіть висаджування дерев. Усе в цій групі роблять спільно.
«Сьогодні вони можуть вивчати рослини, завтра вчити, чим годувати пташок, а в інший день – самі садики кущі та дерева. Від цього діти стають дружні, згуртовані, бо роблять все разом. А як хизуються, коли приходять додому. Лише чути: «А ми з Ярославівною робили аплікації», «Нам Ярославівна казала, як доглядати за пташками», – розповідає Інна.
Оскільки через карантин батьків у садок не впускають, вихователька у батьківський чат надсилає фотозвіт за день.
Оксана Ярославівна щира патріотка і того ж вчить дітей – любити і поважати свою землю, її традиції.
«Моя донечка за 3 роки відвідування групи багато чого навчилася завдяки Оксані Ярославівні. Наприклад, вона старається дітям прищепити велику любов до України та її традицій. Навіть на моє нещодавнє «Доброго дня», відповіла: «Христос Воскрес!», – додає Оксана Нестер.
Цукерка для кожного
Оксана Нестер каже: коли донечка у садочку, переживати не варто.
«Оксані Ярославівні довіряю дитину з чистим серцем і не переживаю, що дитина буде голодна, не заплетена чи не доглянута. Навіть якщо з певних причин у садок ми не пішли, вона сама телефонує і питає, що трапилось, чи раптом не захворіли. А якщо так, то бажає швидкого одужання», – каже жінка.
Любить Оксана Ярославівна робити дітям маленькі сюрпризи та приємності. Наприклад, на кожне свято сама купує приємні дрібнички або смаколики, аби винагородити діток за цікавість, старанність та їхні успіхи.
Ольга Шведа
Фото надані батьками
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня