Фотоколаж: Дмитро Тарадайка

Фотоколаж: Дмитро Тарадайка

Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців

2283 0
Автор сучасної української літератури Юрій Андрухович та британський нейрохірург та письменник Генрі Марш у Львові розповіли, що для них значить Майдан та теперішня війна, як залишатися оптимістом, та чому це – життєво необхідна якість.

Євромайдан – це «чорний лебідь» українського суспільства

І для Генрі Марша, і для Юрія Андруховича Майдан має велике значення: обидва письменники були там, і для них він став утвердженням українського духу. Юрій Андрухович розповідає, що часто втрачав віру в Україну та українців, втрачав віру в те, що ми здатні щось змінювати в собі і навколо себе. Але є два історичні моменти, які цю віру врятували і робили його сильнішим – це Майдани.

«Помаранчеву революцію я вважаю напів забутою та недооціненою, адже це був той момент, коли путін нас зненавидів по-справжньому, вже заради цього її треба шанувати. Щодо Євромайдану, то нам потрібно було десять років, аби ми знову відступили, щоби все зіпсувалося, знову зневіритися, втратити напрямок руху, втратити певність у собі, переконаність… І раптом знову це відбувається, воно робить неповоротною подальшу історію України. Ми стали собою, і це було оплачено людськими життями», – ділиться Юрій Андрухович.

Попри всю конфліктність українського суспільства, яка тягнеться ще від незалежності, каже Юрій Андрухович, протести увесь час відбувалися мирно:

«Тут ніхто нікого не зачепив навіть мізинцем, не було місця фізичному насильству, і це вважалося нормою: люди з протилежними мені політичними поглядами протягом тривалих років так само, як і я, вважали, що навіть мізинцем ти свого опонента не повинен рушити. Таким чином тут утверджувалася Європа, цей цивілізований демократичний підхід до рішення якихось політичних речей», – переконаний письменник.

Євромайдан, на думку Юрія Андруховича, став тим моментом, коли це зруйнувалося. Виявилося, що вплив москви настільки великий, що українська влада йде на порушення цього принципу, і проливається кров.

«Якщо ми згадаємо ту ніч з 29 на 30 листопада, то це перехопило подих усім, тому що в Україні не мало такого бути. Ми жили і розвивалися в інших обставинах: нам не ламали хребти палицями і не заливали кров'ю студентів бруківку – це ключовий момент, і ми у ньому перебуваємо до сьогодні. Це перша кров, на жаль, не остання. Це через те, що це була зовнішня агресія, і вона мала тоді такий вияв», – каже Юрій Андрухович.  

Письменник не очікував, що досить бюрократична і відірвана від повсякденного життя процедура підписання асоціації з ЄС викличе таке збурення:

«В 2013 році була дуже гидка суспільна ситуація, і, здавалося, що оця президентура Януковича насправді українцями сприйнята, але це, на щастя, помилкове враження. Мені здавалося, що все настільки погано не тому, що така влада, а тому, що люди її приймають. І тут трапився «чорний лебідь». Хто міг би очікувати, що Асоціація з ЄС, якась така бюрократична і дуже відірвана від нашого життя річ, матиме такий ефект. Це ж документ, де не йдеться про наше тут і тепер, а про якісь дуже технологічні параметри, але відмова його підписувати раптом викликала таке суспільне збурення. Путін не розраховував на цього «чорного лебедя», – згадує Юрій Андрухович.

Генрі Марш вперше приїхав в Україну у 1992, тридцять років тому. Його тоді вразили жахливі умови в медичних установах. Лікар хотів бути корисним, і вважав, що може допомогти.

«Але я також розумів, що те, що я роблю, мало і політичну вагу, а не тільки медичний характер. Я відчував, що допомагаю бунтувати молодим лікарям проти монолітичних совєтських лікарів. Зараз я думаю, що не був цілком правий, проте важливо тут інше – коли я повернувся до Англії, скажімо 25 років тому, я міг сказати: «Люди, Україна – це дуже важлива країна». А люди мені такі: «Україна? Що це таке? То хіба не частина росії?». І я казав: «Ні, Україна – це те місце, де західноєвропейська свобода зустрічається з азійським російським деспотизмом».

На той час нейрохірург вже був обізнаний у російській політиці, адже відвідував в Оксфорді заняття професора Арчі Брауна, що викладав радянську політику. Вже як настали часи Помаранчевої революції, каже Генрі Марш, люди в Англії та Америці почали потрохи усвідомлювати те, про що він казав ще у дев’яностих.

«Видатний поет Вільям Вортсворт писав про французьку революцію:

«Це блаженство:

На світанку

Бути живим

Але бути молодим –

Справжній рай»

Я не був молодим. Але був на Майдані впродовж кількох днів, і дуже пишаюсь тим, що мав змогу там опинитися. Майдан для мене став доказом моєї правоти у тому, що я побачив в Україні. Так є чітка лінія поступу: від проголошення Незалежності у 1991 році до Помаранчевої революції, другого Майдану, а зараз – війни. І тут все просто: незалежна Україна є загрозою для путінського антидемократичного режиму. Я є оптимістом щодо війни. Але більш песимістично налаштований щодо того, що буде опісля», – побоюється Генрі Марш.

Бути оптимістом означає вижити

Генрі Марш почав писати ще у дванадцять років і відтоді веде щоденник. Його дружина, також письменниця, спонукнула Генрі Марша опублікувати частини робочих щоденників.

«Я відчуваю внутрішній імпульс та потребу писати. Я люблю англійську мову, люблю переставляти слова, щоби написати гарне речення. Я хочу відчувати, що моє життя та мої думки щось означають. Звичайно, як для лікаря значення мого життя та моєї роботи – це пацієнти. Тому свого роду легко бути лікарем – ми виконуємо свою роботу, і вона добра. Тому я пишу, бо вважаю, що життя важливе та цінне, і я залишаюся оптимістом, тому що жахливо було б вірити у щось інше», – впевнений Генрі Марш.

У випадку війни, каже нейрохірург, бути песимістом приводить до найгіршого сценарію, адже, якщо ви вже перестали боротися та чинити опір, іншого не вийде.

«Вибору немає, тому що путін хоче повністю знищити Україну. Для вас це боротьба за існування. А для решти світу, для Європи, Америки – для вільного світу, не всього цілком – це боротьба за права людини, волю, за майбутнє. Тому я впевнений, що і Америка, і Європа будуть належно підтримувати Україну», – каже Генрі Марш.  

 

Юрій Андрухович впевнений, що оптимізм – це насправді волюнтаризм, наша воля бунтує проти обставин, і завдяки цьому ми отримаємо шанси і перемагаємо – програвати ми не хочемо:

«Сам акт писання є маніфестом оптимізму. Людина, яка не має потреби писати сторінку за сторінкою, розповідаючи якісь історії та виливаючи душу, виключена з цієї гри «оптимізм – не оптимізм». Тому саме писання є оптимізмом, бо ми шукаємо порозуміння з іншими, переказуємо їм щось, що вважаємо за важливе, і в цьому вже закладений оптимізм. Зміст може бути який завгодно песимістичний, але потреба про це писати – це вже оптимізм. Оптимізм – це дія», – впевнений Юрій Андрухович.

Путін досяг абсолютно протилежного 

Якщо озирнутися в минуле України, каже Юрій Андрухович, то це перша війна, в яку Україна вступила як незалежна держава, бо навіть, якщо взяти 1919 рік, то УНР не була ще кінцево незалежним утворенням.

«Тоді УНР рекордно швидко будувалася, звичайно, це все було жахливо недосконало, але це все дуже особливий досвід: УНР і Українська держава за гетьмана. Як на мене, то воно за великим рахунком шансів не мало, бо не було жодного союзника. Але це були супер-талановиті спроби з нічого створювати державу», – каже Юрій Андрухович.

Генрі Марш також ретроспективно коментує минулі воєнні досвіди Європи, а також звертає увагу, що зараз путін досягає діаметрально протилежного, аніж оголошував спочатку:

«Великим досягненням Черчіля було те, що з Гітлером не було підписано угоди, бо в британському уряді сиділи посадовці, що на це були готові. Черчіль від початку хотів затягнути у війну США. І хоча росія каже, що вони виграли війну, проте отримали незлічену кількість допомоги від Штатів. Відповідно також Україна цілком залежить від США і меншою мірою – від Європи. путін досяг абсолютно протилежного тому, що оголошував. Або радше допоміг збутися своїм параноїдальним фантазіям. Три роки тому Макрон сказав, що в НАТО відмер мозок, а зараз НАТО цілком згуртоване. Путін сказав, що Фінляндія та Швеція не повинні вступати в НАТО, і вже скоро вони стануть членами. Сказав, що українці – несправжня нація, і зробив більше для об’єднання України, ніж будь-хто інший за останні 100 років», – каже Генрі Марш.

Нейрохірург радить максимально залучати світ до допомоги, і тоді нас чекає перемога. А опісля треба буде відновлювати країну і не допустити відкат до старої корумпованої системи.

Катерина Бортняк

Фото: Лівий берег, Theukrainians

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!