«Воді треба дати простір»: навіщо у Львові хочуть відновити Пелчинський став. Візуалізація

13789 3
Головний архітектор Львова разом із західноєвропейськими урбаністами представив ідею відновлення водойми на вулиці Вітовського.

Площа перед центральним входом до львівського Парку культури справді може перетворитись на озеро. Плани міської влади відновити історичний Пелчинський став, про які вже писало Tvoemisto.tv, стають реальнішими.

Представляючи цю ідею, головний архітектор Львова Юліан Чаплінський пояснив: ремонт вулиці Вітовського в поєднанні з кількома іншими проектами, зокрема перетворенням старого трамвайного депо на простір Lem Station, є унікальною нагодою для того, щоб повернути Львову водойму. А також урятувати перехрестя Вітовського, Коперника, Сахарова й Героїв Майдану від регулярних потопів, від яких це місце потерпає вже сто років. Урбаністи з Німеччини та Нідерландів позитивно відгукуються про цю ідею.

Затоплення вулиць Сахарова, Коперника, Вітовського у різні роки

Зараз чи ніколи

Відновлення Пелчинського ставка має бути частиною комплексної ревіталізації цієї частини Львова. Крім того, міська влада планує реконструювати стадіон на Кастелівці та стадіон «Юність», облаштувати парк на Цитаделі, ревіталізувати частину Парку культури й оновити парк атракціонів, організувати на горезвісному перехресті нормальне кільце, а також перетворити старе трамвайне депо на креативний простір Lem Station.

Відновлений район, на думку Юліана Чаплінського, повинен стати новим центром відпочинку для львів’ян та гостей міста, розвантаживши середмістя. Відновлення ставка, крім створення унікальної та потрібної бідному на водойми Львову рекреаційної зони, вирішить проблему з регулярним затопленням, що відбувається майже щороку за великої зливи, адже вода з навколишніх пагорбів тече туди, де колись була водойма. Адже історичний Пелчинський став займав велику територію від нинішнього Парку культури до трамвайного депо.

«На місці, де колись був ставок, ми маємо розмальовану підпірну стіну, мертву площу з бетону, на яку навіть іти не хочеться, хоча потенціал Цитаделі є не меншим, ніж у Парку культури. Відсутність зв’язку між парками є великою проблемою, а ставок їх сполучить. По інший бік вулиці Вітовського – бетонний квадратний фонтан на площі авторитарного сталінського стилю симетричної композиції. Люди приходять туди, лише коли вмикаються фонтани», – говорить Чаплінський.

Натомість, у відновленому ставку плаватимуть на човнах і байдарках, купатимуться, а взимку його можна буде використовувати як місце для зимового рибальства або ковзанку.

 

Справа техніки

Наповнювати водойму планують здебільшого дощовою водою, а також зайвою водою з басейнів «Динамо» та «Медик». Щоб очистити дощову воду, яка зараз потрапляє до каналізації, став обсадять рослинами. За словами Юліана Чаплінського, утримання водойми коштуватиме дешевше за наявний на площі фонтан, а геологи, гідрогеологи та представники Львівводоканалу оцінюють ідею позитивно.

Новий ставок буде значно меншим за колишній і займатиме територію теперішньої площі перед парком; проїжджу частину та трамвайні колії перенесуть ближче до Цитаделі. «Радіус повороту трамвая буде навіть більший, ніж на перетині вулиці Винниченка та Личаківської. Це збагатить вулицю – збільшить полотно парку як візуально, так і формально», – пояснює Чаплінський.

Роботи з облаштування ставка та навколишніх парків, за словами головного архітектора, можуть тривати близько десяти років. Він називає цю ідею «не проектом, а лише емоцією, якою хочеться поділитися», й обіцяє проводити громадські слухання перед ухваленням кожного проекту. «Якщо це буде викликати конфлікт серед суспільства, то краще гроші витратити на інші потреби міста», – каже Юліан Чаплінський.

Воді треба дати простір

Німецький урбаніст Штефан Ґабі, який співпрацює зі львівським Інститутом міста, розповідає: у його рідному Ляйпціґу та сама проблема. Річки заховали під землю у ХІХ столітті, проте після об’єднання Німеччини мешканці міста захотіли, аби вони були відкритими. «Спершу вони просто поставили знаки там, де під землею течуть ріки, – розповідає експерт. – Це був важливий крок до того, щоб більшість мешканців зрозуміла: річка в центрі міста – це щось цікаве. Після цього влада почала відкривати ділянки річок. Атмосфера міста почала змінюватись, і люди зрозуміли, що це не лише гарно, а й корисно для екології».

Річка у Ляйпціґу

Нідерландський урбаніст Кейс ван Райвен написав про Львів книжку під назвою «Місто парадоксів». Один із парадоксів нашого міста – відсутність води, адже, за словами ван Райвена, Львів був заснований на пагорбі біля річки, й без достатньо кількості води люди б тут не поселилися.

Нідерландець розповідає, що проблемою його рідного Амстердама були постійні потопи. Спершу місто хотіли загородити високими дамбами, та натомість знайшли інший вихід: дали воді новий простір. «У сорока місцях уздовж наших річок ми вирили резервуари для води, – розповідає він. – Це захистило місто від постійних затоплень». У нідерландських містах облаштовують і спеціальні резервуари для дощової води, які поступово заповнюються під час зливи. Згодом вода йде в землю та каналізацію, а в періоди, коли дощу немає, площа функціонує як громадський простір.

Панорама міста Амстердам

«За дуже сильної зливи наша каналізаційна система не може забрати всю воду, – пояснює ван Райвен. – Тому вулиці затоплює вода. Щось схоже відбувається у Львові на вулиці Вітовського. Ми вирішили, не збільшувати потужність каналізації, а дати воді додаткове місце». Ще одна практика, якої Львів може навчитись у нідерландських місць – ощадливе використання дощової води: її збирають із дахів у спеціальні резервуари та використовують для поливу садів.

Підготував Петро Ткачишин,
візуалізацію та фото надав Дмитро Косарєв

Міські акценти