Фото: ФБ/Тарас Жеребецький
Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
Тарас Жеребецький у 2014 і 2015 роках воював на сході України в складі 80-ої бригади. Був на Луганщині, захищав аеропорт. Після демобілізації хотів продовжити військову службу, уже контрактником. На початку повномасштабної війни без вагань та сумніву знову пішов захищати Україну. В одному зі своїх останніх дописів на фейсбуці Тарас зазначив: «У нас більше не може бути дискусій про двомовність, братерство чи хороших росіян. Сьогодні ми повинні пам’ятати, що в нас одна мова, одна армія, одна країна і один ворог. І лише усвідомивши це, ми будемо здатні його здолати. Бо боротьба наша триває на всіх фронтах».
Читайте також: «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
«Дуже добрий, щирий, завжди з усмішкою на обличчі. Позитивчик на всі сто. Таким я знала Тарасика в школі. Але іншим побачила його після 2014 року. На початку АТО він пішов захищати нашу землю від рашистської навали. Пройшов Іловайський котел і став дещо іншим. Змінився його погляд – став глибоким, задумливим. І безтурботна усмішка, яка колись сяяла повсякчас, кудись зникла. Зате з’явився козацький оселедець і невимовно сильний дух, дух воїна і щирого патріота рідної землі. Воїн світла, подумала я тоді. Бо світло з його очей нікуди не зникло, він світився ідеями побудови нової вільної України. І коли москальська орда знову полізла на нашу землю, він без вагань узяв до рук зброю і пішов захищати свою родину, свою Україну, кожного з нас», – написала про Тараса однокласниця Інна Корчик.
Мужній, відважний, амбітний, упертий в позитивному значенні цього слова, дуже оптимістичний, справжня душа великої родини, будь-якої компанії та справжній патріот своєї країни – так про Тараса Жеребецького Тvoemisto.tv відгукується його троюрідна сестра Галина Чоп.
Читайте також: «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
Зараз вона із сім’єю живе у Швейцарії, але родичалися з дитинства. Каже, що в них велика родина, багато хто досі живе у Сокальському районі. В Тараса було патріотичне виховання. Любов до країни, відважність та прагнення справедливості йому прищепив дід, родичі якого були воїнами УПА.
«Тарас змалечку любив слухати дідові історії про повстанців і сам обрав шлях Героя. Без свого діда Тарас не був би там, де мав бути. Не був би таким, яким був», – каже Галина Чоп.
Жінка пригадує, як у 2014 році почалася війна, то Тарас перший пішов до військкомату, зголосився воювати. Зачіску у вигляді оселедця він зробив на честь побратима, який загинув під час АТО.
«Пам’ятаю, як у 2015 році він приїхав на Різдво і був дуже засмучений через смерть побратима. А взагалі Тарас у житті був великим оптимістом, душею компанії, любив жартувати, усім був другом і колегою. Це людина, яка ніколи не падала духом. Умів смачно готувати, не раз для родичів на весілля організовував неймовірні столи з наїдками із гарбуза та м’ясними нарізками. Також любив приймати гостей, а ще співати і танцювати. На весіллях Тарас був як вихор, не було такої забави, щоби він не перетанцював зі всіма польку. У ньому було дуже багато життя», – веде далі співрозмовниця.
Після демобілізації Тарасові було важкувато адаптовуватися до мирного життя, але підтримка сім’ї, робота, а згодом громадська й політична діяльність поступово вносили позитивні зміни.
І коли 24 лютого почалася повномасштабна війна, він знову, не задумуючись, пішов у військкомат, зідзвонився з побратимами і поїхав у зону бойових дій.
Галина Чоп востаннє бачилася з братом ще восени 2021 року – за три місяці до вторгнення. Каже, багато про що говорили, особливо про плани на майбутнє. Коли Тарас був на сході, Галина завжди була на зв’язку з його мамою, яка завжди розповідала, як там Тарас.
Львівська депутатка Ольга Березюк із Тарасом Жеребецьким була знайома майже рік, але каже, що втратила дуже близьку людину.
«Я багато знайомих втратила на війні, але Тарас для мене найбільша втрата», – каже вона про колегу, депутата районної ради Тараса Жеребецького.
Як і сестра, Ольга Березюк розповідає, що він був професійним безстрашним воїном, який не лише ніколи не скиглив, не жалівся, а й умів підтримати.
«Те, що він пішов воювати 24 лютого, не дивно. Ще до початку повномасштабної війни Тарас наголошував, що як тільки прийде росіянин, він відразу візьме зброю і піде захищати країну. Так і сталося: вже 24 лютого він був у віськкоматі», – згадує Ольга Березюк.
Депутатка каже, що кілька тижнів тому Тарас зателефонував їй і попросив зібрати гроші для купівлі на передову автомобіля, адже попередній підірвався і згорів. Так у соцмережах Ольга Березюк розпочала акцію під назвою «7 днів на пікап для ЗСУ». Необхідну суму вдалося зібрати за один день! Машину не лише швидко придбали в Литві, а й пофарбували і вручили Тарасові особисто, коли він приїхав до Львова.
«Із Тарасом ми бачилися у Львові буквально минулої суботи. Минулого тижня він навіть заскочив у наш офіс, де саме тривала нарада. Це був великий сюрприз. За ті кілька днів, які він провів тут, встиг побачитися з усіма – родиною, колегами, друзями, кумами, батьками. Пригадую, коли їхав на передову, я йому сказала: «Обіцяй, що будеш обережний!», на що він відповів: «Буду», – каже вона.
Тарас мав чудове почуття гумору. На кожне свято любив приносити в офіс жінкам і дівчатам подарунки – квіти, цукерки. А ще часто носив жовтий светр, з якого всі кепкували. Та він не зважав на це, пояснюючи, що «цей светр з 11-го класу».
«Він був надзвичайно добрим хлопцем. І хоча пройшов війну, залишався дотепним і справжнім другом. До нього можна було повернутися спиною, не боячись, що отримаєш ніж у спину. Ніколи в житті!» – наголошує Ольга Березюк.
Прощання з Героєм Тарасом Жеребецьким відбудеться сьогодні, 21 липня, у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, на вул. Театральна, 11, о 15:00 год. Чин поховання відбудеться на Личаківському кладовищі о 16:00 год. вул. Мечникова.
Підтримати дружину та дітей Героя Тараса Жеребецького можна за реквізитами:
Приват Банк 4149 4991 2912 3350
Monobank 4441114401458284
На ім’я – Олеся Жеребецька.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну
- Українці показали світу, що свобода варта того, щоб за неї помирати, – Юрій Поляківський
- «Надягнув бронежилет на священничий одяг». Історія отця, який молиться з киянами
- «Київ узяти неможливо». Історія депутата, який патрулює нашу столицю
- «Я не геройка, просто хочу жити заради України». Історія киянки, яка не їде з міста
- Як у Львові працює гуманітарний штаб для допомоги біженцям. Репортаж
- У пунктах збору тероборони і військкоматах аншлаги, – Роман Матис
- «Ми прокинулися в іншому часі, у часі війни». Як у Львові відреагували на російський напад