Якщо у вас обмаль часу, але ви хочете у гори, то можете вирушити на Парашку, Лопату та Кудрявець. Ці вершини відкриють перед вами краєвиди Сколівських бескидів.

Популярним маршрутом одноденної гірської мандрівки неподалік Львова є гора Лопата у Сколе, що має 1210 метрів висоти над рівнем моря і 9 кілометрів шляху на вершину. Сходження починається від рекреаційної зони «Павлів потік», біля моста через прохолодну річку Опір.

Читайте також: У Сколе відкриють для туристів інформаційно-екологічний центр з автостоянкою та медпунктом

Чому «Павлів потік»? Не питайте, скоріш за все удостоївся якийсь лісник, проте офіційних версій назви цієї рекреаційної зони немає, як і зрештою ніхто не знає, чому гора отримала не зовсім привабливу для туриста назву – Лопата.

Павлів Потік

Початок шляху

Біля підніжжя гори, у зоні рекреаційної зони «Павлів потік», можна обрати чотири найближчі локації. Це популярний серед відвідувачів маршрут на Кам’янку, який обирають понад 80 тисяч мандрівників щороку. Також можна відправитися у Старовікові ліси, яким більше 180 років, побачити, як виглядає праліс, якби у нього не втручалася людина.

Читайте також: Як виглядає Палац Гредлів, в якому відкриють туристичний центр Карпат

Є також прогулянковий лайт-варіант для мандрівки з дітьми – це Бучина, яка має 2 км протяжності і розлогу галявину. Також тут є стежки на два джерела –  залізної води і мінеральної води сірководневого типу.

Є певна проблема із місцем для паркування, туристичною інфраструктурою та вбиральнями. Наразі вбиральня у кращих карпатських традиціях.

Разом із провідником, головним екологом національного парку Олегом Куликівим підіймаємось на гору, на якій під час Другої світової війни у липні 1944-го року відбувалися жорстокі бої між воїнами УПА на німецько-угорськими військами.

Цей маршрут у Сколе є своєрідними воротами у карпатські гори. Гора Лопата популярна тим, що вона не складна (принаймні так здається на перший погляд) для підйому, і тим, що при сходженні стрімкі підйоми, на яких у голові з’являються метелики, чергуються із рівнинними місцями.

Наш гід Олег Куликів умовно поділив маршрут на три частини і радить робити принаймні три недовгі перерви. На історичну гору підійматися 3,5 години. Інколи здається, що вершина десь на аж на тому світі, але крок за кроком ти таки долаєш відстань. Пан Олег каже, що гори не люблять байдужості, тому до них треба готуватися. 

Пан Олег перед початком експедиції порадив натягти щось на голову, взути зручне, закрите взуття (щоб не приваблювати гадюк), а також взяти у дорогу води. Якщо спочатку видається, що спраги не буде, то потім рахуєш кожну краплю води. 

Читайте також: «Зберегти Зарінок». Як ініціативні мешканці перетворили занедбану карпатську галявину у новий простір

У лісі коріння переплітається так, що мимохідь утворюють гірські сходинки. Загубитися треба хіба або постаратися, або замріятися, бо маршрут промаркований.

На галявинках трапляється подекуди чорниця, але цього року через заморозки урожаю не було. Тому коли пан Олег купував на ринку у Львові чорницю і його запевняли, що вона з Карпат, то він дуже швидко викрив продавчиню на брехні.

На верхів’ях гори, каже Олег Куликів, є насадження корінної смереки. «Багато людей нас запитують, чому всихає ліс. У науковців є багато відповідей, але основна причина в тому, що порода не відповідає тому місцю, де висаджена. Цей ліс створювали для промислових потреб, щоб швидше зрубати. Насправді у лісі є насадження корінної смереки, яка має 150 років, хоча вік смереки в середньому від 60 до 80 років», – розповідає еколог.

Ось це ознаковане людьми дерево говорить про третину пройденого шляху

Пан Олег розповідає, що у лісі не зустрінеш зубра і тут також майже немає кабанів. Зате в парку «Сколівські бескиди» живуть 24 ведмеді. На хвильку стає моторошно зустріти такого «мешканця», але еколог каже, що ведмідь боїться людей, як і вони його, а агресивними є тільки тоді, коли їм треба захищатися.

Також на території парку, а це 35 тисяч гектарів землі, водяться 90 лисиць. У вересні в лісі можна буде почути рев оленів, які приваблюватимуть самок і влаштовуватимуть бої. Загалом їх тут близько чотирьох сотень. Козулі більше водяться біля осель, городів. Цього року 40 оленів і козуль, розповідає Олег Куликів, загризли вовки. «Вовки – мігруючий вид, зараз вони живуть сім’ями, а на осінь формують зграї і починають полювання. Ми їх розпізнаємо по слідах та фотокамерах, яких у лісі є 6», – розповідає пан Олег.

По дорозі зустрічаємо самотню, одиноку Дафнію, у народі вовче лико чи вовчі  ягоди. За легендою, Дафнію перетворили у рослину. Вона навесні цвіте фіолетовим кольором і красиво пахне, але сама рослина є надзвичайно отруйною.

По дорозі ми зустрічаємо ще мандрівників. Вони також зізнаються, що недооцінили Лопату.

Читайте також: На розвиток парку «Сколівські бескиди» на Львівщині виділили понад мільйон гривень

На половині дороги можна підживитися із джерела, а на відкритих галявинках до сонця тягнуться карпатські волошки. Тут, за 100 кілометрів від Львова, ти починаєш помічати, як переливається вода і як танцюють метелики. А ще у горах канапки із батону смачніші за будь-які ресторанні делікатеси.

З різних точок гори видно і гору Парашку, яка є найвищою вершиною однойменного хребта у Сколівських Бескидах. Її висота 1268 метрів. За легендою, гору назвали на честь Парашки, дочки князя Святослава, сина Володимира Великого, яку вбили на цій горі дружинники Святополка Окаянного в 1015 році. Парашка є найвищою вершиною, яка лежить повністю на території Львівської області.

Ближче до вершини на горі Лопата можна побачити історичні обриси окопів вояків УПА. А на самій вершині є пам’ятний знак про ті 10 днів боїв, коли німецькі та угорські частини штурмували позиції наших повстанців на горі.

Якщо не спускатися вниз тією ж стежкою, а піти галявиною вправо, то можна ще й видряпатися через зарослі лопухів на гору Кудрявець.

Звідти краєвид навіть кращий. Усі відтінки зеленого переплітаються на палітрі твоїх відчуттів і вітер погойдує траву, що гордо росте на відстані 1244 метрів над рівнем моря.

«Сколівські бескиди» – це 144 км шляхів активного туризму та екологічних стежок. Цього року на розвиток національного парку виділили понад мільйон гривень. Спеціалісти з управління туризму ЛОДА і працівники природного парку вже почали наносити на карти GPS-координати всіх екостежок. Шляхи внесуть у мобільний додаток, щоб кожен міг безкоштовно їх завантажити і безпечно рухатися. 

За ці гроші планують встановити інформаційні стенди, туристичні напрямкові та попереджувальні знаки, а також облаштувати джерела питної води, переходи через потічки та оглядові майданчики.

Коли ти підставляєш лице під промені сонця, яке стало ближчим до тебе, то в голові одразу наспівує Один в каное, що у тебе немає дому. Бо тут ти розумієш, що твій дім – це щось більше, ніж стіни будинку. Це те, на чому тримається небо.

Христина Гоголь

Фото автора

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.