ілюстрація: Freshwallpapers
Втратити, щоб відчути цінність. «Як перетворити кризу у можливість» у галузі гостинності
Чергова онлайн-дискусія медіа-хабу «Твоє місто» із серії «Як перетворити кризу у можливість», метою якої є почути бізнес, що йому найбільше болить у час пандемії, наштовхнути на ідеї, а також – витягнути позитиви з кризи.
Цього разу дискусія присвячена галузі гостинності і подій. Що відбувається тут, які перспективи на найближчий час і наступний рік та які з’явилися інноваційні рішення.
Великий запас несподіванок та дивитися кризі в очі
Виконавча директорка Leopolis Jazz Fest Наталія Горбачевська каже, що навіть з урахуванням того, що компанія займається однією подією у рік і їй вдалося краще підготуватися до пандемії, все ж наробили багато помилок. Пояснює, що думала, що за 10 років існування фестивалю були до всього готові, однак виявилося, що є ще «великий запас несподіванок».
Головний висновок у тому, що не було створено резервного фонду на такі випадки. «За 10 років проведення ми могли б його сформувати і він би був рятівним колом. Ми б набагато впевненіше себе почували», – каже вона.
А ще ігнорували онлайн-можливості і ті матеріали, які накопичувалися на концертах Leopolis Jazz Fest. «Звичайно, що би зараз не відбувалося онлайн, це не замінить ні «живі» концерти, ні «живих» зустрічей. Але ігнорувати ми не мали права. І це другий висновок карантину», – зазначає Наталія Горбачевська.
Також компанія могла б завчасу записувати концерти, обговорювати з музикантами питання авторського права та підписувати контракти. Натомість усе довелося вирішувати в авральному режимі.
Читайте також: Гнучкість і командний дух. Як епідемія вплинула на ринок праці та яка тут роль HR
За її словами, наступного року доведеться не тільки організувати «живі» концерти, але отримувати всі права на онлайн-контент, який можна використовувати в майбутньому. «Це додаткові гроші, час, юридичні зусилля, іноді непрості переговори, але це потрібно робити», – наголошує виконавча директорка Leopolis Jazz Fest.
Ще один висновок, який вона зробила у період карантину, це те, що треба прислухатися до інтуїції. Зокрема, вона врятувала, коли Наталія Горбачевська наполягла, щоб в контракти з музикантами включили позицію про коронавірус, що допомогло домовлятися з ними зараз.
У свою чергу, засновник сервісу з продажу квитків на концерти і фестивалі Gastroli.ua Ростислав Кулик особливістю свого бізнесу називає те, що компанія не може припинити продавати, оскільки за усе раніше заплатили.
За його словами, загалом через пандемію по всій Україні перенесли 2,5 тис. концертів, з них у Львові – десь 160 подій і 80% з них – на осінь, що теж є проблемою. «У дощовому Львові то є велика проблема. Тільки за тиждень ми перенесли чотири концерти під відкритим небом», – каже він.
Зараз, наголошує Ростислав Кулик, компанія уже реально розуміє усі проблеми, яких більш, ніж достатньо.
«Коли ми говоримо загалом про індустрію, то йдеться про сотні тисяч людей, які зв’язані з продакшеном. Зокрема, в Україні тільки 240 продакшн-компаній, в яких працюють 27 тис. людей. І зараз ці люди без роботи», – розповідає він.
Найбільшою проблемою Ростислав Кулик назвав відсутність розуміння, де та точка, з якої можна буде починати організовувати події.
Інші проблеми він ділить на дві категорії. Перша – це великі події і те, що з відомими музикантами неможливо перепідписати контракти навіть на 3-4 роки вперед. А це десятки мільйонів проданих квитків і фінансові та іміджеві втрати. Друга – це сотні дрібних концертів. Компанії не можуть собі з ними дати раду, банкрутують і підставляють уесь сегмент людей, які працюють у галузі. «Якщо людині довго морочили голову, а потім так і не провели концерту і не віддали гроші, то навряд чи вона знову купить квиток», – пояснює він.
Читайте також: Пройти випробування пандемією. Економічні загрози та можливості напередодні другої хвилі ковіду
З попередніх криз Ростислав Кулик виніс те, що завжди була можливість відкотити ситуацію назад. Зокрема, у 2008 році, коли відбулося різке падіння гривні, та після подій на Майдані, анексії Криму та початку війни з РФ. «І тоді в економічну кризу, і після Майдану був великий приріст. Люди замучилися сидіти у кризі і у нас проходили події значно краще», – сказав він.
Зараз, за його словами, ситуація є набагато гіршою, бо усі залякані і не впевнені у завтрашньому дні, тож продати квиток – нереально.
Разом з тим, Ростислав Кулик обурюється тим, що відбувається у нічних клубах Києва та Одеси. «Я розумію тільки два основні правила. Перше – якщо ви забороняєте, то це робіть для всіх. Те ж стосується і дозволів. Не може бути, що нічні клуби розриваються від гостей, артисти виступають на закритих подіях, дні міст збирають по 50 тисяч, а ті події, які ми хочемо провести – не можна».
Недолуге державне управління та «Врятуймо фестивалі» у Франції
Виконавча директорка Leopolis Jazz Fest Наталія Горбачевська теж не розуміє політику заборон в Україні: «Так виглядає, що зараз кваліфікована якісна компанія з репутацією сидить без роботи, а будь-хто інший – працює і заробляє».
На недолуге державне управління скаржиться і заступниця директора Львівської національної філармонії та керівниця оркестру INSO Lviv Іоланта Пришляк. «Ця ситуація з короною дала мені бачення, як далі рухатися і чітке розуміння, що на сьогодні держава не дає можливості для розвитку», – каже вона.
Зокрема, за її словами, в країні заборонили роботу симфонічних оркестрів, однак ніхто не дав відповіді на те, як люди мають виживати.
Іоланта Пришляк наголошує – важливо, щоб не заважали. «Ми самі собі полегшуємо життя, вводимо якісь нововведення, робимо життя можливим завтра», – пояснює вона.
Читайте також: До яких змін готується бізнес восени. Паніка, треба вистояти і розширення горизонтів
Компанії Global Events довелося скасувати з березня близько 70 подій, розповів її засновник Денис Ринський. За його словами, тенденція зараз така, що корпоративний клієнт почав оптимізовувати бюджети, тому якийсь період івентів (подій) не буде.
Денис Ринський теж нарікає на бездарну, безвідповідальну політику української влади щодо креативних індустрій. «Нелогічні, безвідповідальні. Виливаються різні речі в ЗМІ, жоден організатор не витримає цього», – нарікає засновник компанії.
У свою чергу, Ростислав Кулик радить українській владі подивитися, як чиновники допомагають бізнесу в інших країнах світу. За його словами, зробити це дуже просто – зайти в мережу і прочитати, які кошти виділяються на допомогу, як працюють ініціативи, законодавство і головне – цей досвід країни напрацювали ще до кінця березня.
«Мені дуже сподобалась ініціативна група у Франції, яка складається з трьох людей – міністр культури та двоє його заступників, які напрацювали програму «Збережемо фестивалі». Вони розробили всі компенсаційні механізми, проговорили їх з компаніями. Зробили законодавчо повернення квитків і організували процес таким чином, що вдалося зберегти тисячі робочих місць», – розповів засновник сервісу Gastroli.ua.
За його словами, в галузі креативних індустрій в Україні потрібно запровадити податкову дерегуляцію, увести компанії в єдине податкове поле. «Чому ІТ в Україні розвивається? Усі ФОПи платять податок 5% – як результат – ми щорічно експортуємо ІТ-послуг на 1,5 млрд доларів. Чому розвивається будівництво? Бо єдиний податок з обороту при продажі квартири – 6%. Немає іншого шляху, як зараз зняти всі обмеження», – каже він.
Читайте також: Споживач у часи карантину. Ще трохи наляканий / переосмислив свої потреби
Також Денис Ринський наголошує, потрібна якась точка росту, яка витягне індустрію. Для прикладу, це може бути будівництво, реконструкція концертних залів, мультифункційних арен. В результаті, отримають роботу квиткові оператори, музиканти, прокатні компанії.
Підкомітет ВРУ з креативних індустрій та справжня цінність втраченого
Голова Наглядової ради ТМ «Молокія» та організатор Ділового форуму Володимир Глащенков зазначив, що з організацією таких подій теж зараз важко, і тільки завдяки партнерам вдається щось здійснити.
За його словами, у такі моменти, як зараз, дуже важливо підтримувати креативну індустрію, бо це необхідно для суспільства. Як приклад, він наводить виділення компанією коштів на Львівський півмарафон. «Ми 5 років були партнерами і розуміючи, що він переживає зараз неймовірний виклик, і цього разу допомогли», – зазначив він.
За словами бізнесмена, держава зараз не готова до якихось податкових регулювань в креативних індустріях, оскільки в інших галузях не приймаються правильні рішення. «Перед виборами декларується, що буде податок на виведений капітал, а потім усі про це забувають. Тож не має бути ілюзій», – наголошує Володимир Глащенков.
«Має бути політична воля і відповідальність, яку мають взяти на себе люди, які говорять в телевізорі. Розуміння, що ми теж люди, в нас є сім’ї, кредити і багато інших речей, – додає засновник компанії Global Events Денис Ринський.
Іоланта Пришляк не вірить, що чиясь політична воля може розв’язати усі українські проблеми. «Ми повинні припинити ображатися на державу, зібратися у вузькому колі і вирішити, що ми можемо робити. Зараз настав час, коли низи можуть диктувати умови верхам».
Натомість Ростислав Кулик намагається змінити ситуацію і скаржиться на бюрократію у владі. Зокрема, триває робота над створенням підкомітету з музичної індустрії у Верховній Раді. А також напрацьовані конкретні пропозиції з законодавчого регулювання цієї галузі.
Читайте також: «Лідерство в період глобальних викликів». Скромність, стресостійкість та смиренність
Однак на те, щоб достукатися до влади, пішло не менше трьох місяців. «Це публікації артистів, створення профспілки представників музичної індустрії, залучення Всеукраїнської асоціації масових заходів, офіційні запити. І в якийсь момент вони прозрівають і розуміють, що креативні індустрії – це 4% ВВП України», – розповів він.
Наталія Горбачевська, підсумовуючи дискусію, наголосила, що для того, аби відчути цінність якихось речей, інколи добре їх втратити – тоді починаєш їх краще розуміти. «Можливо, пройшовши такі різкі втрати, люди зрозуміють і відбудеться глобальне переосмислення», – зазначила виконавчий директор Leopolis Jazz Fest.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
«Твоє місто» спільно з Львівською бізнес-школою УКУ реалізовують проєкт «Підтримка українського бізнесу в час кризи», який виконується в межах Проєкту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку