Фото: Unsplash

Фото: Unsplash

Вудка замість риби. Що таке соціальний бізнес та чому ним займаються у Львові

1251 0
Саме у Львові працюють два найбільш успішних та відомих українських соціальних підприємництва: «Оселя» та «Горіховий дім». Європейська комісія, донори з США та ЄС готові підтримувати українських соціальних підприємців: адже ті не лише пожвавлюють економіку, але й створюють робочі місця для соціально незахищених груп населення. Під час Форуму місцевого розвитку, що відбувся 21-23 червня у Трускавці, львівські соціальні підприємці поділились своїм досвідом створення бізнесу, який приносить не лише гроші.

Бізнес, якого не існує

«Якщо звичайний бізнес випікає хліб, щоб отримати прибуток, то соціальне підприємство випікає хліб, щоб дати роботу людям, яким важко конкурувати, а інколи і неможливо знайти роботу на відкритому ринку праці», – так президент фонду Східна Європа Віктор Лях пояснює, що таке соціальний бізнес.

Цей благодійний фонд сприяє соціальному та економічному розвитку України за підтримки донорів із Європейського Союзу, Агентства США, USAID та інших. Фонд працює з малим та середнім бізнесом, підтримує енергоефективні технологі, працює над покращенням умов роботи та забезпеченням роботи людей з інвалідністю та сприянню партнерства між Сходом та Заходом України.

Віктор Лях зазначає, що соціальне підприємництво – хороший спосіб перетворити проблеми для бюджету зі знаку «-» на «+». Тобто люди, які купують послуги соціального підприємства стають активними не тільки економічно, але й соціально.

«Це не панацея від всіх проблем, але класний інструмент», – зазначає Віктор Лях.

Другий важливий критерій такого бізнесу – соціальна значимість для людей, природи або ж самого продукту. Третій критерій – це демократичний розподіл прибутку, який йде на досягнення соціальних цілей. В Україні соціальний бізнес – це радше концепція, модель взаємодії та ідея, тому що поняття «соціальний бізнес» не існує на законодавчому рівні. 

Цінність, а не лише ціна

Одні з найбільш відомих українських соціальних підприємств – це «Оселя» та «Горіховий дім», які працюють у Львові.

«Напевно, це зумовлено тим, що місто досить відкрите до залучення громадян, тобто коли самі мешканці зацікавлені у вирішенні певних соціальних проблем. І добре, коли місто відкриває можливість та простір для їхнього вирішення», – розповів Віктор Лях у коментарі для Tvoemisto.tv

«Оселя» існує з 2003 року, це одна із перших організацій, яка почала підтримувати бездомних людей створивши спільноту, де разом живуть і працюють, ведуть спільне господарство та допомагають іншим ті, хто опинилися в скрутній ситуації.

«Горіховий дім» заснували у 2010 році як центр, який допомагає жінкам у кризових ситуаціях. З часом підприємство припинило розраховувати лише на гранти та стало самоокупним: жінки випікали печиво, яке потім продавали у львівські ресторани та кафе.

Пізніше спектр їхньої діяльності значно розширився і «Горіховий дім» почав займатися кейтерингом. Наразі частина коштів, які заробляє підприємство йде на утримування Центру, який стає прихистком для жінок, які опинилися у кризових ситуаціях – наприклад, вийшли зі в’язниці чи залишилися без дому.

«Оселя» та «Горіховий дім» мають спільну рису: обидві ініціативи спрямовані на те, щоб не дати вже зловлену рибу людям, які її потребують, а дати їм вудку, за допомогою якої вони самі зможуть цю рибу зловити.

Для соціального підприємництва ця соціальна складова є конкурентною перевагою. Для бізнесу це створює більше можливостей у пошуку клієнтів. Наприклад, нині є багато компаній, які використовують продукцію «Горіхового дому» як подарунки своїм бізнес-партнерам чи клієнтам. Таким чином вони обирають продукт із доданою вартістю: тобто, не просто витрачають кошти, але й сприяють вирішенню певних проблем у суспільстві.

У випадку з «Горіховим домом» покупець знає, що частина коштів піде на підтримку Центру для жінок, які опинилися у кризових стиуаціях. «І якщо людина постає перед вибором двох продуктів з однаковою ціною, то, без сумніву, вона обере той продукт, який має соціальну користь», – переконаний Віктор Лях.  

Окрім того, така форма вирішування соціальних проблем є вигідною й тому, що громадські організації отримують певну фінансову незалежність від донорів та грантів, що дає їм можливість впевненіше відчувати себе і активніше працювати над розвитком ініціативи та залученням нових партнерів. У межах Форуму місцевого розвитку про свій досвід розповіли соціальні підприємці зі Сходу та Заходу України.

Майстерня мрій у Львові

Колишня айтішниця, а тепер соціальна підприємниця Анна Іванічева вже вісім років працює з людьми з розумовою неповноправністю. Все почалося з роботи у громадській організації, яка допомагала людям з інвалідністю, але існувала за рахунок грантів. Незабаром вона з групою однодумців вирішила заснувати власне соціальне підприємництво.

«Ми майже відразу знали, що це буде центр денного перебування для людей з розумовою неповноправністю, який буде фінансуватися за рахунок виготовлення трав’яних чаїв», – розповідає вона.

Тож нині одна команда там виготовляє чаї, а інша працює у майстерні. Наразі центр відвідує десять людей. Саме у майстерні вони займаються арт-терапією, навчаються соціальним навичкам, наприклад, як готувати їсти чи мити посуд. А також багато часу ми приділяють спілкуванню, наприклад, спільним прогулянкам чи переглядам фільмів.

«Ми відразу відмовилися від грантів і хотіли, щоб це самоокупний бізнес. Якщо це не вдається, то вкладаємо власні кошти». Вона зазначає, що це мотивує на дії і розуміння, що кожного дня треба щось робити, шукати партнерів та місця збуту.

Арт-кафе «Троллейбус» у Добропіллі, Луганська область

«Спочатку я був одним із волонтерів, які забезпечували гуманітарну допомогу у найбільш кризові моменти. Пізніше, коли гостра необхідність у цьому пропала, ми почали підтримувати бізнес найрізноманітнішим чином», – розповідає про початок існування арт-кафе «Троллейбус» його засновник Володимир Орос.  

Врешті-решт з’явилося багато охочих бізнесменів не тільки заробляти гроші, але й брати активну участь у житті міста.

«Тож ми як активна частина міста дещо перекваліфікувалися від створення центрів гуманітарної допомоги на розвиток молодіжних центрів та креативних просторів», – гворить Володимир Орос.  

Він зазначає, що через деякий час група активістів почала розуміти, що донори і гранти – не вічні та скоро підуть. Тож незабаром з’явилося арт-кафе «Троллейбус», де окрім смачного меню є можливість з користю провести час – почитати книжки, влаштувати спільний кіноперегляд, дитячі майстерні або відвідати виставку.

Половина доходу цього закладу йде на підтримку молодіжного центру у Добропіллі. Приміщення для арт-кафе надала місцева влада, а за підтримки UNICEF приміщення відремонтували, натомість сам «Троллейбус» забезпечує оплату комунальних послуг та утримування персоналу. Тож це непоганий симбіоз бізнесу, активістів та влади. А як бізнес арт-кафе почало себе окуповувати вже через півроку після створення.

 

Тур-клуб «Манівці» у Львові

«Ми популяризуємо здоровий спосіб життя та спортивний туризм», – описує тур-клуб «Манівці» його співзасновниця Софія Ступко.

«Манівці» організовують сплави річками, дитячі табори, різноманітні корпоративні розваги на свіжому повітрі. Також туристичний клуб вчить дітей, як правильно та безпечно відпочивати на природі.

«Ми хотіли популяризувати здоровий спосіб життя. Для будь-якої такої ініціативи потрібні кошти. Коли ми тільки починали займатися цим проектом, то це питання постало й перед нами. Тож ми подумали, що якщо ми можемо організовувати відпочинок для себе, чому ми не можемо організувати його для інших?», – розповідає Софія Ступко.

Не менше сорока відсотків свого прибутку «Манівці» скеровують на різні соціальні ініціативи. Проте цей показник умовний. Минулого року, наприклад, їм вдалося віддати 70% свого доходу. «Наш оборот – це 2,5 мільйони гривень, а з чистого прибутку останнього разу нам вдалося переказати 350 000 грн на соціальні ініціативи», – говорить Софія Ступко. 

Окрім того, наразі вони займаються новим проектом, адже викупили стару насосну станцію на березі річки у селі Миколаїв Львівської області та хочуть її перебудувати на спортивний комплекс, де діти зможуть проживати та тренуватися.   

Окрім того, «Манівці» займаються екологічної діяльності і з 2008 року опікуються львівським озером «Погулянка».

Як потрапити на навчання з соціального підприємництва у Львові

«Звісно – це вибір кожного підприємця, буде він соціальним чи ні», – запевняє  координаторка проекту «Соціальне підприємництво: досягнення соціальних змін з ініціативою “знизу”» – Тетяна Левківська. Це проект, який націлений на збільшення кількості соціальних підприємств в Україні. Проект фінансує Європейська комісія.  

Саме у межах цього проекту відбудеться дводенний хакатон по соціальному підприємництву у різних містах України. У Львові такий хакатон проведуть 29-30 вересня в Українському католицькому університеті.

Учасники зможуть пропрацювати свої бізнес-ідеї та стартапи разом з менторами. За словами Тетяни Левківської, навіть якщо учасник прийде без команди, але з ідеєю, то йому допоможуть сформувати команду з іншими учасниками. Реєстрація почнеться наприкінці серпня - на початку вересня, про деталі можна дізнатися на сайті проекту. Охочі навчитись соціальному підприємництву муситимуть пройти відбір. За словами організаторів, журі зважатиме на наявність ідеї для бізнес-проекту та мотивацію.

У кінці листопада та у лютому наступного року майбутні соціальні підприємці зможуть пройти 3-місячну акселераційну програму, яка передбачає роботу в Києві. Найкращі учасники цієї програми матимуть змогу поїхати до Литви та Латвії та повчитися там соціальному підприємництву, а також дізнатися про можливості фінансування своїх проектів.

Ганна Аргірова

Головне фото: Unsplash, решта зображень взяті з офіційних facebook-сторінок підприємств

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Міські акценти