Фото: Unsplash
Подруга президента Франції. Історія львів'янки, яка єдина написала радіодиктант без помилок
Переможницею цьогорічного ювілейного ХХ радіодиктанту стала 74-річна Христина Гоянюк зі Львова. Серед 16 тисяч учасників лише вона не зробила жодної помилки. Жінка писала радіодиктант вже удвадцяте, а перемогу отримувала понад 10 разів.
Христина Гоянюк розповідає, що пише радіодиктанти для власного задоволення, але перед тим ретельно готується – переглядає орфографічні словники, читає багато книжок та розгадує кросворди. Останні, зі слів жінки, тренують пам’ять чи не найкраще. До речі, Христина Гоянюк – майстер спорту із кросвордного спорту.
Читайте також: Абсолютною переможицею цьогорічного радіодиктанту стала 74-річна лікарка зі Львова
Цього року за свої знання та перемогу в написанні радіодиктанта Христина Гоянюк призів ще не отримала, хоча переможиці пообіцяли «Антологію української поезії» та «Вибране» Ліни Костенко. Єдине, що засмутило жінку, цьогоріч, на відміну від попередніх, вона не отримала жодного привітання від Львівської облдержадміністрації. Хоча раніше отримувала від департаменту освіти грамоти, дипломи, почесні нагороди. Та пані Христина не ображається.
Багато читати і розгадувати кросворди
Христина Гоянюк виросла у Бориславі, в сім’ї вчителів. Її мама і бабця були вчительками початкових класів, а батько – вчителем української мови і літератури та директором місцевої школи. Саме він прищепив доньці любов до мови та грамотності.
День української писемності та мови, коли пишуть радіодиктант, для Христини Гоянюк є справжнім святом – навіть більшим, ніж власний день народження.
«На цей день я чекаю з нетерпінням. За 20 років вже звикла, що маю все вимкнути і уважно слухати диктора. Насамперед, звертаю увагу на його інтонацію, бо вважаю, що вміння слухати – це 90% успіху написання радіодиктанту. А ще тато мене навчив оддразу розставляти розділові знаки і жодним чином не вносити правки в текст наприкінці», – каже Христина Гоянюк.
Для неї перемога – не несподіванка. Коли є впевненість у тому, що ти робиш і до чого прагнеш – завжди все вийде, вважає львів'янка.
Читайте також: Як писати грамотно. Перелік ресурсів, які допомагають покращити українську
«Перемога приносить мені велике моральне задоволення. Це сатисфакція того, що ти грамотна людина. Я горджуся сама собою», – каже жінка.
Вдома у переможниці чимало книг. Серед них два великих орфографічних словники та Граматика української мови.
За словами Христини Гоянюк, щоб нічого не пропустити і бути «в курсі», вона часто просто відкриває словник і перечитує слова, звертає увагу на їх написання.
Привітати Христину Гоянюк приїхала акторка Римма Зюбіна
Христина Гоянюк має власну думку про цьогорічний радіодиктант.
«Не засуджую Івана Малковича, який написав текст про ґаджети та Ілона Маска, але вважаю, що в Україні є чимало цікавих слів та постатей, які можна було б використати. Але, як кажуть, «маємо те, що маємо». Також не дуже зрозумілим було слово «енелятко». Насправді, сама довго думала, як його писати, адже це вигаданий казковий персонаж. Інтуїтивно вирішила взяти в лапки і це виявилося правильно», – каже Христина Гоянюк.
Пам’ять та увагу переможниця радіодиктанта тренує кросвордами. Це її хобі. Іноді навіть отримує за розв'язування грошову винагороду.
Читайте також: Український блогер зібрав 100 тисяч підписників у TikTok, розповідаючи про українську мову
«Розгадую кросворди в місцевих та всеукраїнських газетах, які сама купую. Та оскільки вважаю, що мій мозок за це має отримувати винагороду, тож купую ті, за які платять гроші. Виграю не завжди, але цього року вже вдалося отримати 100, 250 та 500 гривень. Востаннє виграла в липні, отримала 500 гривень», – каже Христина Гоянюк.
Хвороба та зустріч, що перевернула життя
Христина Гоянюк за фахом медик-бактеріолог, пропрацювала ним 45 років. Цієї осені перехворіла на коронавірус. У жінки було складне ураження легень та завдяки вчасній медичній допомозі вона одужала.
«Коронавірус – небезпечна і підступна хвороба. Мене дивують люди, які ходять без масок, не дотримуються елементарних правил. Коли таке бачу – відразу роблю зауваження», – каже Христина Гоянюк.
Вплинула на жінку смерть експрезидента Франції Жака Ширака, з яким вона товаришувала і листувалася упродовж 25 років.
У 1995 році телебачення транслювало інавгурацію нового президента Франції. Жак Ширак дуже імпонував жінці, тож вона вирішила йому написати та привітати особисто із високою посадою. У листі жінка написала трохи про себе, про Львів та Україну. Точної адреси вона не знала, тож вказала просто – Франція, Париж, президентові Жаку Шираку. Уже через 2 тижні їй прийшла відповідь із подякою. Лист, написаний російською мовою, надіслали Жак Ширак і його дружина Бернадет.
У 2009 році Христині Гоянюк пощастило зустрітись із Жаком Шираком у Парижі. Вона перемогла у вікторині з історії Франції, яку організував у Львові Французький Альянс і виграла поїздку у Францію.
«Зібрала всі наші листи і поїхала. Знала його адресу – Рю де Ліль, 119, тож вирішила зустрітись. Охоронець сказав, що президента немає, але дозволив почекати на нього у холі. Через пів години прибув красивий статний чоловік. Коли сказала, що я Христина зі Львова, яка писала йому листи, Жак Ширак мене обійняв. Ми їздили з ним у Версаль, на парфумерну фабрику, у Мулен Руж», – пригадує Христина Гоянюк.
Останнього листа від Жака Ширака жінка отримала в серпні минулого року, а 26 вересня він помер. Оддразу після цього Христина Гоянюк написала сім’ї президента листа зі співчуттям. Відповідь отримала від його доньки, яка подякувала за довгі роки листування та підтримку.
«Ця дружба для мене мала дуже велике значення. А найбільше запам’ятлися слова доньки Жака Ширака. Саме вона подякувала мені за те, що я стала для її батька духовною опорою», – наостанок додала Христина Гоянюк.
Ольга Шведа
Фото надані Христиною Гоянюк
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку